4 роки Порошенка: стати першим олігархом за будь-яку ціну

Рівно чотири роки тому українці віддали державу у руки Петра Порошенка. За той час багато чого змінилося. Петро Олексійович встиг наростити свої капітали у кілька разів, злітати на Мальдіви за 14 мільйонів, заплатити ще 10 мільйонів за фотосесію з Трампом, станцювати брудні танці у Відні, нагородити родичів найвищими державними нагородами, з тріском провалити міжнародну політику, знецінити гривню у три рази, загубити 10 тисяч життів на Донбасі і ще багато-багато іншого…

Проаналізувати діяльність Петра Порошенка на посаді Президента України протягом останніх чотирьох років «Вголос» попросив екс-міністра економіки України Володимира Ланового, директора недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка, колишнього офіцера оперативного управління Генштабу ЗСУ, полковника запасу Олега Жданова, дисидента Семена Глузмана та директора Центру стратегічних розробок Андрія Ніцоя.

 

«Порошенка на посаду поставило коло олігархів. Петро зобов’язався працювати задля їхніх інтересів і виконав обіцянку»

 

Володимир Лановий:

Порошенка на посаду Президента України поставило коло олігархів. Петро Олексійович зобов’язався працювати задля їхніх інтересів і у більшості випадків виконав обіцянку.

Усі його дії економічного, фінансового, тарифного та валютного характеру були спрямовані на збільшення прибутків «обраних». І від провалу курсу, і від податкової системи, і від тарифів за останні чотири роки доходи компаній олігархів і корупціонерів з оточення Порошенка виросли у 3-4 рази. Вони рік за роком набивали собі кишені за рахунок державного майна. Президент гарантував просто тотальну підтримку монополістам і дав дозвіл на корупційне збагачення по усіх рівнях. Разом з тим, Порошенко іноді «призабував» за домовленості і працював винятково на власну кишеню. Цим він позбавив додаткових доходів інших олігархів і нажив собі неприємностей.

Та найбільше від цієї системи постраждали прості українці – сьогодні вони не мають за що жити і де працювати.

Після Майдану у лютому 2014-го у мене запитували: що побажаєте новій владі? Тоді я відповів: не друкувати гроші і не провалювати курс, адже це найменш захищена сторона нашої діяльності і найлегший шлях збагачення тих, хто при владі. Проте оці нові керманичі зроби все навпаки. Вони надрукували гроші, провалили наші доходи, курс гривні і всі заощадження. І зробили це в ситуації, коли підстав для зростання курсу долара взагалі не було. От навіть зараз, за перший квартал 2018 року, НБУ викупив на внутрішньому ринку 1 млрд 200 млн доларів для потреб збільшення своїх резервів. Якби він не купував цієї валюти, долар став би слабкішим, а гривня сильнішою. Але ж Порошенкові не потрібно цього. Він зумисно втримує курс на рівні 26-27 грн за долар, проводить політику подальшої девальвації і свідомо шкодить економіці України.

Найкращий приклад цьому – тарифи. Спершу їх зумисно підвищують задля того, щоб державні нафтогазові компанії ставали високоприбутковими і після приватизації їх новими власниками-іноземцями гарантували комфорт і високі прибутки на порожньому місці. Тут виникає маленька проблемка: тарифи зростають – населення не має чим їх покривати. Влада шукає вихід і знаходить його – субсидії. Із бюджету раптово виділять величезну суму – 60-70 млрд, чим роблять його дефіцитним. Потім, аби покрити отой дефіцит, гроші просять під відсотки у Міжнародного валютного фонду, обіцяючи йому знову підняти тарифи і розпродати останнє, що лишилося в українців – землю. Але ж суть у тому, що потреба у цьому кредиті виникає через неправильне розпорядження бюджетом на самому початку. Тобто задля чиєїсь вигоди в Україні створюють проблеми штучно. Врешті, виглядає на те, що МВФ діє в інтересах певного міжнародного транснаціонального капіталу, адже його рекомендації щодо змін в Україні – то повне безглуздя: створити дефіцит бюджету за рахунок зростання тарифів, аби потім просити гроші на покриття того дефіциту…Нам не потрібні такі поради.

Зрозумійте нарешті: економіка і рівень життя в Україні падає не тому, що такі об’єктивні обставини, не тому, що Україна «якась не така». У нас просто Президент – Порошенко.

 

«За 4 роки на руках цього верховного головнокомандувача застигла кров від тисяч смертей на Донбасі»

 

Олег Жданов:

За 4 роки Петрові Олексійовичу вдалося успішно спустити на гальмах всю військову реформу, обороноздатність країни і весь патріотичний настрій українського народу, який виплеснувся на вулиці у 2014-му. Порошенко не переозброїв і не реформував армію. За 4 роки на руках цього верховного головнокомандувача, який навіть не спробував виконати свій конституційний обов’язок, застигла кров від тисяч смертей на Донбасі.

Сьогодні він вперто тримається за Мінськ, заявляючи, що йому немає альтернативи. Але суть у тому, що Мінськ якраз і є способом, завдяки якому Порошенко «досяг» цього катастрофічного результату. Мінські домовленості – це просто папірець, підписаний ніким і ні з ким. По-перше, він не має статусу документа, бо не ратифікований ВРУ. По-друге, ВРУ не уповноважувала Президента підписувати такий документ в плані миру чи війни. І взагалі, ми не визначились, чи є у нас війна у країні. Разом з тим, Мінські домовленості підписані двома сумнівними фізичними особами – Захарченком і Плотницьким, останній з яких тепер взагалі не має стосунку до самопроголошених утворень на території Донбасу.

 

«Порошенко не самостійний політик. Він виконує винятково те, що йому диктує Москва»

 

Справа в тому, що Порошенко – не самостійний політик. Він не може приймати рішення. Він виконує винятково те, що йому диктує Москва. І в цьому плані він ніяк не може відмовитися від Мінська, бо тоді доведеться виходити на міжнародну арену і впроваджувати в дію Будапештський формат.

Насправді, є багато способів для вирішення конфлікту на Донбасі. Але не Мінськ. Мінськ – це затягування і заморожування, що вигідно обом сторонам: українські олігархи продовжують торгувати з РФ, не визнають при цьому факту війни і не закликають світову спільноту вплинути на Росію, як на агресора, який здійснив військове вторгнення в Україну. Не вигідно, щоправда, українському народові.

Вихід є. По-перше, ми можемо визнати факт війни і збройної агресії з боку РФ, оголосити військовий стан і війну. Це дасть нам право відсторонити РФ від голосування у Радбезі ООН за виділення нам миротворчої місії. Оце буде вирішення питання дипломатичним шляхом.

Проте є й силовий варіант. От ми кажемо про необхідність обопільного виконання Мінська: ми не стріляємо, вони не стріляють. Тоді так і треба робити, треба жорстко контролювати. Якщо ні – то застосовувати світову практику, повертати озброєння, дати можливість відкривати попереджувальний і вогонь на ураження на випадок відкриття вогню з боку ворога. Практика, до речі, засвідчує: коли Генштаб дозволяє українським військовим відкривати вогонь у відповідь - обстріли бойовиків припиняються на кілька днів.

Тобто маємо вибір: чи жорстка відповідь, чи дипломатична. Але на це потрібна політична воля, якої у цій владі не існує.

Єдине позитивне, що сталося за роки президентства Порошенка – це розгортаня ЗСУ, уперше за всі 27 років незалежності. Ми насправді збільшили у кілька разів чисельність армії і по документах довели її до 250 тисяч осіб. Проте все решта у нинішній армії – повна стагнація.

 

«Порошенко так і не став гарантом Конституції. Він став тільки першим олігархом в країні»

 

Юрій Сиротюк:

Перша обіцянка, з якою Порошенко ішов на вибори, це закінчення війни. Проте на ділі він завів війну в глухий кут і тільки змінив трибуквену назву «АТО» на ще більш безлику назву, яка складається з 12 слів (заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії, - ред.). Порошенко не мав рецепту і не знав, що робити з війною. Він просто обдурив український народ.

В умовах війни ключова функція Президента – бути верховним головнокомандувачем, дбати про територіальну цілісність і незалежність країни. На жаль, у цьому сенсі ми не побачили жодних кроків по поверненню Криму і деокупації Донбасу. Порошенко загнав країну у глухий кут мінських угод і затяжну війну. Крім голослівних заяв і корупції в Міноборони, реальних планів і дій щодо звільнення захопленої РФ території України ми не бачили.

Порошенко обіцяв Україні безвіз. Україна його отримала. І це справді плюс. Але разом з тим Україна мала величезний потенціал у Європі і за кілька останніх років успішно його втратила. Корупція і олігархат зруйнували усе позитивне ставлення до Української держави.

На 5-му році президентства Порошенко так і не став гарантом Конституції. Він став тільки першим олігархом в країні. Він став активним учасником порушенням конституційних прав українців у всіх сферах життя. Навколо нього за час президентства сформувався позаконституційний орган, який носить усі риси узурпації влади – «стратегічна дев’ятка».

Україна опинилася в глибокій кризі. Зростають статки олігархів, зростає прірва між багатими і бідними. На Сейшелах і Мальдівах відпочиває керівництво держави, а мільйони пересічних українців бідують.

 

«Правди від нього ми не чули. Ніколи»

 

Семен Глузман:

На жаль, я був серед тих, хто голосував за Порошенка на виборах. Я мав багато інформації про нього, але і тоді вірив, що він буде відносно позитивним президентом. Я розчарувся. Він піклується виняткового про свій капітал і капітал близьких до себе людей. Він не зумів налаштувати прихильно народ і домігся того, що більшість українців ставиться до нього відверто негативно. Українці могли б повірити, що треба ще трошки пожити у не надто сприятливих умовах задля зміни ситуації на краще й найближчому майбутньому. Могли б. Але для цього Порошенкові варто було б почати говорити правду. Правди від нього ми не чули. Ніколи. І економічних рішень для народу у нього не було ніколи. Він не повернув Україні величі, свідомо зробивши усе навпаки.

 

«Скоро ми дізнаємося ще багато цікавого про офшори і зв’язки Порошенка з Кремлем»

 

Андрій Ніцой:

Порошенко не спромігся виконати обіцянки, які дав народові 4 роки тому. Ні в чому. І для нього самого це матиме єдиний наслідок: знову українці не проголосують. А проблема у тому, що слова Петра Олексійовича кардинально розбіглися з діями. Довіри від громадян у нього немає. Йому не вдалося налагодити зв’язок із суспільством. Люди не бачать відповідальності, бачать тільки обіцянки, розмови і суцільний піар, який вже страшенно втомлює.

Яскраве свідчення тому – учорашнє відкриття Бескидського тунелю. Порошенко приписав собі заслуги сотень інженерів, конструкторів і прохідників, які працювали над цим тунелем. Ну, це ж не функція Президента. Не його конституційні повноваження перерізати стрічки на об’єктах, зроблених чужими руками. Ти президент – ти відповідаєш за обороноздатність і зовнішню політику. Ну то й відповідай! «Укрзалізниця» займеться своїми справами сама.

Порошенко постійно піариться і бреше народові, відповідно, недовіра тільки накопичується, тому його вже випереджає купа кандидатів, а сам він тільки на 4 - 6-му місцях передвиборчого рейтингу.

Ще одна дуже важлива проблема: Порошенкові байдуже на українські національні цінності. Він підписав закон про освіту, який містить антиукраїнську незаконну 7 статтю «Про мову освіти», в якій російська та інші мови національних меншин урівнюються в правах з державною мовою. Цього в принципі бути не може, бо це суперечить рішенню Конституційного суду України. А нагадаю вам, що за порушення рішення Конституційного суду передбачена кримінальна відповідальність - від 3 до 7 років позбавлення волі. Так от, знаючи це все, Порошенко підписав. Як наслідок, ми тільки пересварилися зі своїми західними сусідами, а кремлівська меншина в той час зааплодувала.

Ну і нарешті, чи не найпоказовіше сутність Порошенка проявляють його стосунки із церквою. Він б’є себе в груди і вдає великого патріота, будучи у той час прихожанином московської цервки, освячуючи вербу у московських попів-шанувальників «ДНР», не роблячи хоча б зауваження митрополитові МП, який зневажує пам’ять загиблих на Донбасі захисників України просто у сесійній залі ВРУ.

Слід нагадати, що Порошенко як президент має вагомі інструменти впливу на московський патріархат: починаючи з перебування МП у Києво-Печерській та Почаївській лаврах -  закінчуючи пільгами на комуналку і оренду землі для всіх храмів та впливом на реєстрацію парафій. І все це він уже скільки років беззастережно ігнорує. От і яскравий приклад розбіжності у його словах та діях.

Врешті, з кожним днем стає все більш зрозуміло: від Порошенка втомилися не тільки українські громадяни, а й міжнародні партнери. І вкотре підтвердила це нещодавня публікація ЗМІ про оплачену зустріч із Трампом.

Ця інформація не випадково з’явилася саме у ВВС, бо довіра до цього видання – одна із найвищих у світі. Цю інформацію злили із кіл, наближених до адміністрації Трампа, що знову-таки засвідчує: Порошенко вичерпав себе як президент.

Міжнародні партнери кричать українцям: шукайте іншого президента, який буде відповідальнішим. Який, якщо обіцяє боротися з корупцією, то почне цю боротьбу із себе. Якщо сказав, що буде воювати, то почне це виконувати, а не тільки імітуватиме і піаритиметься, що нарешті на «Широкому Лані» показово почали будувати казарму. А чому цього не зробили в 2015-му, коли так треба було, а тільки тепер – за рік до виборів? Будьте певні: це не остання така публікація. Дуже ймовірно, що скоро ми дізнаємося ще багато цікавого про офшори і зв’язки Порошенка з Кремлем.

Яна Федюра, «Вголос»

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram