8 березня – свято тих, хто раз на рік почувається жінкою

Чи варто дискутувати, що 8 березня є святом чужинців та зайд, святом, яке силоміць та умисне закинуте нам хитрими окупантами? Писати про це і вкотре розповідати, звідкіля воно взялося, є справою невдячною. Ті, хто розуміє це, давно вже визначилися, а хто далі празникує, хай йому грець. Таких вже не переконаєш ніколи. Це однаково, що стати посеред весняного поля і кричати до вітру: «Егей, вітре, спинися!». Шукати аргументовані докази у цій історії означає уподібнюватися до супротивника. А їм будь-яке свято є святом. Лиш би був привід втішити у примітивний спосіб раз у рік свою кращу половину, а відтак залити ненатленну утробу. Бо свято в Україні, як їм видається, без горіляки – не свято. Ось в чому корінь святкування, чи, пак, проблеми.

Але є когорта людей, яка підводить оте марцьове празникування у конспірологію. Особисто мене оті конспірологічні практикування принижують. Скажіть но мені, який хосен усім у тому, що якийсь бевзь, вважаючи себе автохтонним українцем, просторікує на кухні: «8 березня є святом комуняків, а комунізм придумала жидва клята». Якщо йти за цією логікою, то й Русь придумали варяги, а козаків турки,бо все там дуже збігається – від зброї до шароварів…

Усе це, звісно, дурня, комплекс неповноцінності, культивований отими конспірологами, анахронетами та плугами, які нічого не тямлять, нічого розумного не читали і взагалі живуть у стані звуженої свідомости.

Мені особисто 8 березня чуже, давнє, але воно не є скалкою в оці. Нехай святкують собі ті, хто почувається жінкою хоч раз у рік, а не кожного дня впродовж року. Не в них і не в тім наше лихо.

Біда в тому, що одні і другі є маргіналами: одні відстоюють, а другі поборюють матрицю зотлілої епохи, вважаючи, що вона шкодить кришталевій українській душі. Хтось бачить у тій матриці потаємні коди, писані масонами, жидами та педерастами. У той же час вони показно сповідують християнство, яке також виникло у лоні єврейського світовідчуття; вони б’ють поклони перед єврейкою і шлюбують своїх дітей іменем Авраама та Сари.

Ці зачимеричені йолопи в усьому бачать лихе, недобре, підступне, а самі у той же час йдуть голосувати за педерастів з вилами і без вил. На щастя, їх небагато, як самих педерастів.

Прикро, що саме ця змаргіналізована клумба видає озлобленість за громадянську позицію, за активну спробу прищепити усім відчуття національної самоідентифікації. А багато хто навіть пробує до них  дослухатися…

А мені однаково «пейбл» – і ті, хто святкує 8 березня, і глибоко «пейбл» ті, хто з тим бореться. Такого свята немає. Та й вже.

 

Мар’ян Нищук, спеціально для «Вголос»            

Теги: 8 березня

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm