31 жовтня 16:44

Андрій Слюсарчук: Мій талант – це прокляття

01.09.2011 10:15
Українець із феноменальною пам’яттю та неймовірними вміннями, доктор медичних наук, професор Андрій Слюсарчук знову подумує виїхати з України. Цього разу до такого вчинку підштовхують деякі шахісти та інші скептики, які назвали його шахраєм після перемоги пана Слюсарчука над потужною шахматною програмою «Рибка-4». Днями нам вдалося поспілкуватися з Андрієм Слюсарчуком, який перебував у Львові на запрошення міського голови Андрія Садового. Про «рибку», можливості людського мозку, політику, вищі сили й особисте життя цієї унікальної людини - в інтерв’ю для Вголосу.

Перед початком інтерв’ю на наше прохання Андрій Слюсарчук продемонстрував декілька своїх вмінь. Зокрема, протягом 5 хв прочитав і запам’ятав 30-сторінок нового номера обраної нами газети «Секретные материалы» №17 (319). Після цього він міг процитувати будь-яку її сторінку. Також Андрій Слюсарчук попросив написати 15-значне число і 3-значний степінь до нього. Усі обчислення він зробив протягом 1 хвилини, після чого назвав перші і останні 30 цифр числа, яке вийшло. Результат ми перевірили на одному з потужних калькуляторів. Зауважимо, що жодними технічними засобами під час демонстрації своїх вмінь Андрій Слюсарчук не користувався.

Пане Андрію, у вас унікальна пам’ять. А з якого віку пам’ятаєте себе?

Десь із року-півтора. Дуже чітко відображаю у спогадах події тих років, діалоги людей, які були поруч зі мною, батьків, рідних. Пам’ятаю розмови медиків. Можу пригадати майже все: де бігав, у що був одягнутий, у що були одягнуті батьки, інші люди, з якими зустрічався. Навіть пам’ятаю їхню реакцію на мене, загравання зі мною. Пам’ятаю, кого боявся, кого ні, до кого йшов на руки, а до кого - ні.

Це загальні спогади чи пам’ятаєте всі події по конкретних днях?

У мене не було прив’язки до днів. Це загальні спогади того періоду життя. Не скажу, що можу прив’язатися до днів, подій, якихось маркерів. Я був дитиною, і тоді просто уявлення не мав, що таке тиждень, день, числовий фактор…

Коли відчули, що маєте більші здібності, ніж інші діти вашого віку?

Відмінність відчув не стільки у здібностях, скільки в тому, як мене сприймали. Я був такою собі білою вороною. Помітив, що спричиняю різні реакції оточуючих – від захоплення до ненависті й агресії.
Мені здавалося, що всі мають такі самі можливості, тому не надавав цьому жодного значення. Був майже переконаний, що не маю особливостей, вважав, що всі здатні на це.
Коли я пішов у школу і побачив реакції ближніх, дітей, викладачів на мої когнітивні можливості, вирішення якихось задач, читання, запам’ятовування і відтворення інформації, то почав розуміти свою відмінність порівняно з іншими. Але все одно не сприймав це як якийсь дар чи талант.
Іще була відмінність у тому, що я не був спортивним хлопчиком. Однолітки каталися на лижах, стрибали, лазили по яблунях, а я був сам по собі, жив якимось власним життям. Щиро кажучи, мені не було цікаво з однолітками. Я відчував свої пріоритети. Чітко розумів, що буду лікарем.

У школі?

Ні, навіть не в школі. Десь років у шість.

А як вам дозволили в 9 років закінчити школу? Це ж був Радянський Союз…

У Радянському Союзі була відповідна програма. Мене контролювало Міністерство освіти. Мене закріпили за вищим навчальним закладом, за групою професорів. Приїжджав раз на рік, коли був готовий, і складав іспити з того чи іншого предмета.

Тобто це було індивідуальне навчання?

Так, я був закріплений за школою - і все. Не ходив у школу щодня. Набирав програму, вивчав її за короткий час, встигаючи ще й гуляти, приходив і складав. Мені писали довідку, яку батьки заносили у школу, і вчителі виставляли це в табель. Ось так і закінчив школу.

На вашу думку, всі ці вміння й таланти генетично закладені, чи це все-таки дар?

Взагалі складно ставлюся до такого поняття, як дар. Якась індивідуальна біологічна особливість, безперечно, напевно має місце. Але сказати, що це дар… Так не вважаю. Хіба можна вважати, що, наприклад, у Кличка дар? Думаю, це специфічна організація роботи його мозку. У Сергія Бубки теж навряд чи дар. Це також певні особливості тілобудови та функцій мозку. Тобто все в сукупності. Як у притчі, - гарне насіння було посіяно на гарний ґрунт - і дало гарний урожай.

За цією логікою ніхто не має дару…

Ну, якщо хочете, цю біологічну особливість ми можемо назвати даром.

Ви вважаєте себе генієм?

Ні.

Чому? Якщо ваші здібності і вміння не вважати геніальними, то що в такому разі є геніальним і кого можна називати генієм у загальноприйнятому розумінні цього слова?

Напевно, можна сказати, що фізіологічні можливості мого мозку геніальні порівняно із середньостатистичними. Якщо вивчити історію геніїв людства, то вони всі були гонимі, за життя не визнані. Їхні життя були пеклом. І це організовували ті, хто був поруч. Якщо подивитися на моє життя і те, що в ньому відбувається, тоді визнаю, що я геній, адже навколо мене стільки інтриг, стільки хворобливої заздрості…

Можете описати сам процес запам’ятовування? Як знаходите в мозку потрібну інформацію?

Це такий зоровий ейдетичний образ. Я бачу це. Інколи текст і сторінка, на яку нанесено цей текст, десь зникає, десь проявляється яскравіше, десь мені наче треба навести різкість. Інколи втрачаю якийсь епізод, але потім, як зумом, наставляю його й можу йти далі.

Тобто це ідеальна зорова пам’ять?

Так. Але в мене дуже хороша не тільки зорова пам’ять. У мене й слухова пам’ять добре працює.
Загалом чудово запам’ятовую бачачи, слухаючи і торкаючись. Можу працювати різними сенсорними системами. Але найкраща, безперечно, візуальна.

Ви запам’ятовуєте абсолютно все, що відбувається, що читаєте й бачите, чи можете фільтрувати інформацію?

Уже навчився фільтрувати.

Чи є межа в пам’яті? Чи може вона переповнитися?

Не знаю, де вона, але, безперечно, є. З віком я почав утомлюватися. Вже менше читаю. Я переситився.

Кажуть, ви майже не спите?

Так. Сплю приблизно годину-дві. Це коли не знервований і в мене все більш-менш стабільно. Якщо ж перенервував, то не спатиму взагалі, причому не один день. Так може тривати 2-3 місяці. Потім переходжу на медикаменти й починаю знову спати.

Напевно, це від перенасичення інформацією…

За все в житті треба платити. Горе від розуму. Це від постійного аналізу, постійних переживань. Звичайна людина якимось чином прагне витіснити себе з психотравмуючої ситуації, захоплюється чимось іншим, і живе. А я постійно живу такими ситуаціями. Оскільки до мене постійна гіперболізована увага, вимоги, несприйняття, то уявіть собі, що доводиться пам’ятати і з чим жити.

Можете сказати, який об’єм інформації ви здатні відтворити?

Зараз це близько 22 тисяч книжок. І десь до 60 мільйонів знаків числа Пі.

Плануєте це якось демонструвати на загал?

Ні. Зате наважуюся очистити експериментальне поле щодо гри в шахи всліпу. Наразі обмірковую, як зіграти на 150 дошок. Якщо знайду спонсорів і однодумців, то, напевно, зроблю це. Але, найімовірніше, це буде за кордоном.

А де саме?

Я ще не визначився.

Як щодо ще одного матчу з «Рибкою»?

Далі граю з нею. Виграю по 2-3 партії в день. В основному це буває вночі. Посилюю свій рівень знань у шахах.

Скільки часу ви вчилися грати в шахи?

Ідея оволодіти навиками гри та спробувати обіграти комп’ютер виникла близько року і двох місяців тому. Я збирав книги, читав, аналізував. Глибоко почав розуміти, що таке шахи, пройшовши восьмимісячний цикл.

Ви вивчали якісь техніки чи просто запам’ятовували варіанти комбінацій?

Запам’ятовувати комбінації, думаю, було б нерозумно, їх надто багато. Безперечно, щось запам’ятав як досвід, як розвивається дебют, міттельшпіль, ендшпіль. Звісно, якісь «гачки» мав. Але, найімовірніше, навчив мозок правильно грати й вибирати адекватну потрібну позицію. Думаю, це радше не сліпе запам’ятовування, а все-таки робота мозку.

Не хочете спробувати себе в якомусь чемпіонаті з шахів, щоб довести свою кваліфікацію? Стали б чемпіоном з шахів…

Знаєте, на це потрібно покласти років 4-5, більше нічим не займатися, крім цього. А шахи мене настільки не захоплюють. Це цікава гра, аналітична, інтелектуальна. Безперечно, там проявляється і мистецтво, і спортивний інтерес, і наука, й математика. Але світ професійних шахістів мені не сподобався. Життя показало, що вони не завжди адекватні люди, а часто обмежені та хворобливо амбіційні. Ці речі відбили бажання професійно йти в шаховий спорт.

Яка ситуація з Інститутом мозку? Чому він так і не запрацював, хоча був створений іще Ющенком 2009 року?

Насамперед поясню, чому я мріяв про такий інститут. Прагнув організувати свою працю в такому замкнутому просторі, де мені не заважали б і де я не заважав би іншим. У середовищах, де є інші колеги з медичної сфери, мені надто рідко вдається знайти з ними порозуміння. Ми говоримо різними мовами і з різних позицій.
Юридично ж був наказ створити такий Інститут, але на цьому все закінчилося.

Чи виписували ви якось структуру цього Інституту? Скільки потрібно людей, яке має бути фінансування тощо?

Безперечно, був сформований так званий бізнес-проект. Не можу сказати, що прописав його до останнього стільця, бо не хотілося просто так сідати за таку копітку роботу. Я мав побачити якісь реальні кроки влади й держави, а вже тоді на майданчику вибудовував би архітектуру лікувально-наукового ВНЗ, який міг іменуватись Інститутом мозку. Але, на жаль, усе це завмерло.

То скільки приблизно людей потрібно на функціонування такого інституту? 10, 500?

Думаю, 10 – складно. Колектив із 200 осіб для хорошої якісної організації, напевно, був би важливий.

Кого ви відібрали б на роботу у цей заклад?

Насамперед у мене була мрія проїхатися по медичних навчальних закладах і поспілкуватися з випускниками або зі студентами, психологами, фізиками, хіміками, біологами. Тоді я викристалізував би дуже активних адекватних людей, у яких є мотивація творити в науці, до чогось іти. Саме таких запрошував би.

Тобто ви взяли б молодих людей , а не вже відомих лікарів і професорів?

Щодо професорів, якщо вони профі, то з великим задоволенням скористався б їхніми знаннями та запросив би до співпраці. Але повторюю – профі, а не професори на папері, які отримали статуси, гарно все прописали, їх не знесе вітер, але толку з них ніякого.

Про яку суму на утримання такої установи може йтися?

Ми не підраховували точно, але якби щороку давали 500 млн. грн., можна було б починати вводити новіші й новіші ланки цього інституту. Хоч, звичайно, можна було прийти на готову базу, де вже все є, й починати щось собі фантазувати про те, що таке мозок і чого він вартий. Але моя відмінність у тому, що категорично не сприймаю тих постулатів, про які сьогодні говорять біологи, неврологи, тобто фахівці, котрі вивчають мозок. На такі речі мені хочеться дивитися зі свого середовища, підійти зі своїм розумінням та інструментом.

А ви не пробували звертатися до недержавних фондів, комерційних структур, врешті, до олігархів, того ж Ахметова?

Не звертався конкретно до олігархів. Хоча робив певні піар-акції.

У нас є приклад відомого лікаря Володимира Козявкіна, який винайшов свій метод лікування ДЦП, знайшов фінансування під це й має власну клініку відновного лікування у Трускавці…

Скажімо так, я або науковець, або бізнесмен. Думаю, що Володимир Козявкін - хороший бізнесмен, проте далекий від науки як такої. Дуже поважаю його, але поясню. ДЦП – це комплекс уражень центральної нервової системи на рівні самого нейрону. Це поламаний генний апарат, де не виділяються ті чи інші речовини. А відсутність тих чи інших нейромедіаторів або зависока їх кількість, питома вага, призводить до різноманітних неврологічних проявів – спастики й елегії. Звідси запитання: хіба з допомогою мануальної терапії можна змінити ген чи змусити нейрон працювати по-іншому?

То вважаєте, що у клініці Козявкіна не лікують ДЦП?

Це реабілітаційний процес, який на 3-4% поліпшує стан, але не лікує. Думаю, таку патологію навчаться лікувати тільки генетики.

Ким ви насамперед вважаєте себе?

Лікарем.

Що можете й умієте лікувати?

Дуже багато.

Окресліть принаймні за напрямками.

Неврологія, нейрохірургія, психіатрія, імунологія, реаніматологія - дуже широкий спектр. Маючи таку пам’ять, я швидко читаю і можу працювати практично в будь-якій сфері. Однак це стосується здебільшого не вузької спеціалізації, де потрібні навички. Наприклад, у стоматології не розбираюся.
Офтальмологію знаю, розумію, але ніколи не оперував око й ніколи не полізу оперувати, бо не маю навику.

У який спосіб ви лікуєте? Це хірургічне втручання?

Це все: і фармакологія, і психіатрія. І слово, і ніж, і трава. Цілий комплекс.

Яке місце займає в цьому процесі гіпноз?

Я зараз відійшов від цього. Неосяжного не осягнути. Відійшов, аби не бути екстрасенсом.

Але відчуваєте якісь здібності бачити майбутнє?

Ні.

Однак ви пам’ятаєте та знаєте багато речей, можете моделювати ситуації…

Так, можу змоделювати ситуацію, взявши багато параметрів і зібравши сукупність чинників. До такого аналізу я здатний. Інколи цей аналіз буває настільки тонким і точним, що вражає тих, хто поруч.

Пробували робити якість прогнози, наприклад, на виборах?

Буду чесним, політика мені неприємна, у мене настільки викликають протест люди в політиці, представники влади, що мушу визнати: мені це нецікаво.

Вас можна вважати патріотом України, зважаючи на бажання працювати саме тут, попри всі перешкоди. Як гадаєте, куди рухається наша крана?

У Радянський Союз у гіршому його варіанті.

Маєте на увазі якесь нове утворення з Росією?

Думаю, наша влада настільки амбіційна, що навряд чи організовуватиме політичне та соціальне життя в тандемі з Росією, адже вони хочуть бути царями самі. Лише це мене й заспокоює. Цей егоїзм не дасть повернутись у той самий союз, але моделі і ментальності, вибудовування архітектури влади знизу до верху мені все ж нагадує СРСР.

Розкажіть про своїх учнів. Були згадки, що ви їх маєте, але хто вони й чим займаються?

Як таких учнів зараз уже немає. Їх було четверо, люди до 30 років різних спеціальностей. Навчав їх декілька років. Усі вони пішли своїм шляхом по життю.

Чому саме навчали? Запам’ятовувати?

Запам’ятовувати, працювати й подивитися, що з того вийде. І вийшло. Безперечно, виникало немало запитань під час навчання, але водночас таке було...

Чого хотіли б досягнути, щоб сказати: «я зробив усе в цьому житті, мені більше нічого не потрібно»?

Дуже складне запитання. Змушений визнати, що за останні сім років усі мої орієнтири по життю розмилися.

Які вони зараз? Куди йдете, чого прагнете?

Щиро кажучи, вже перестав прагнути. Насамперед втратив віру в те, що я можу поліпшити життя тих, хто поруч. Їм це просто не потрібно, вони чудово справляються й без мене. Людство загалом і кожна людина зокрема настільки егоїстична й самолюбива, хворобливо амбіційна, що будь-яку відмінність у тих чи інших моделях супроводжує шквал бруду.
Шахісти похитнули довіру до мене, в тому числі серед журналістів. Інколи читаю про себе такі речі… Люди, які зі мною навіть не спілкувалися, пробують давати оцінки, говорять про навушники, вигадують, що мені хтось щось підказує. Зараз стараюся взагалі не читати.

Вірите в Бога чи якусь вищу силу?

Ні. Дуже хотілося б, щоб він насправді існував. Якби було правдою те, що описує і як показує Біблія, що ми образ і подоба Творця, то людина мала б бути значно чистішою, добрішою. Як психоаналітик я бачу в людині все ж більше тваринного. Без сумніву, цивілізація відточила в людині людське. Але достатньо якихось нескладних позицій, щоб розбудити в ній звіра.

То, на вашу думку все відбувалося еволюційним шляхом: і зародження життя на планеті, і його розвиток?

Так. Окрім того, вважаю, що життя після смерті немає, і ми живемо один раз. Але мені дуже хотілося б, щоб Бог існував.
Мої розробки називають псевдонауковою маячнею. Шукають у мені ірраціональне.

Те, що Земля кругла, колись теж називали маячнею…

І його таки спалили…

Нині світ більш цивілізований.

Мене теж палять, тільки язиками.

Ви приїхали до Львова на прохання міського голови, щоб допомогти людині вийти з коми. Вдалося?

Так. Принаймні він житиме. Це був тяжкий ішемічний інсульт. Мер Львова неодноразово запрошував мене до тяжких пацієнтів, які потребують допомоги і з якими не можуть упоратися лікарі. Я завжди приїжджав і вдавалося допомогти.
Їжджу багато, лікую багатьох пацієнтів, хоча в Інтернеті кричать, мовляв, я не оперую.

Представники влади часто звертаються до вас із подібними проханнями?

Дуже часто.

На якому рівні? Заступників міністрів чи вище?

З міністром ми товаришуємо. Мушу визнати, як би львів’яни не ганили Табачника… Буду щирим, спершу я теж піддавався певним політичним маніпуляціям, не сприймав його. Але змінив свою думку, коли мав нагоду познайомитися особисто, коли почав спілкуватися й побачив енциклопедичні знання історії… Він цитує книги, за мить запам’ятовує тих, кого випадкового бачив. Оця внутрішня інтелігентність і толерантність... Попри загальноприйняту думку, він завжди стояв на боці студента. Негативізм львів’ян і західного регіону щодо Дмитра Володимировича Табачника – гіперболізований, штучно викликаний на якомусь етапі.

Ви маєте постійне місце роботи чи лише їздите на такі запрошення?

Так. Я є керівником лабораторії, яка вивчає когнітивні функції пам’яті в процесі навчання. При Міністерстві освіти є інститут, який вивчає й удосконалює методики навчання. Ми очікуємо підпису президента, мій колектив може отримати державну премію.

Але основний заробіток маєте на цій роботі чи з таких виїздів?

Швидше за все, з виїздів, із приватної практики.

Якщо не секрет, скільки вдається заробити таким чином?

Це дуже індивідуально. Наприклад, за цього пацієнта мені навіть не повернули гроші за квиток, хоча була домовленість, що витрати на дорогу оплатять.

Чи виявляли зацікавлення вашою персоною працівники спецслужб?

Спроби були. Але вони кажуть, що я некерований.
Я вже не раз казав, мій талант – це прокляття. Не почуваюся щасливим.

У Вас є сім’я?

Є дівчина, з якою зустрічаюсь і живу. Вона зі Львова. Діток іще немає, але вже планую.


КОМЕНТАРІ (20) +

КОМЕНТУВАТИ

  • Ксю23 листопада 2011 01:07 Відповісти IP:  0.0.0.--- можна писати новий твір про пригоди Остапа Бендера))) може хтось з писак цим скористається))
  • sadovuy-slyusarchuk17 листопада 2011 03:03 Відповісти IP:  0.0.0.--- Ви приїхали до Львова на прохання міського голови, щоб допомогти людині вийти з коми. Вдалося? Так. Принаймні він житиме. Це був тяжкий ішемічний інсульт. Мер Львова неодноразово запрошував мене до тяжких пацієнтів, які потребують допомоги і з якими не можуть упоратися лікарі. Я завжди приїжджав і вдавалося допомогти. Їжджу багато, лікую багатьох пацієнтів, хоча в Інтернеті кричать, мовляв, я не оперую
  • bagbiter10 листопада 2011 07:45 Відповісти IP:  46.185.93.--- 500 лимонів круто А чи знає він що таке цуцванг
  • ім'яVolodymyr2 листопада 2011 05:19 Відповісти IP:  0.0.0.--- http://expres.ua/main/2011/10/27/52789 Газетф "Експрес" вже цілий місяць друкує статті про цього псевдопрофесора
  • ім'я2 листопада 2011 05:17 Відповісти IP:  0.0.0.--- коментар
  • Невідомий Н16 жовтня 2011 12:58 Відповісти IP:  0.0.0.--- Максим, нажаль, ти повний неадекват. Або ще одна людина, яка покриває Слюсарчука.
  • йцу14 жовтня 2011 05:28 Відповісти IP:  0.0.0.--- 1
  • Пєтя13 жовтня 2011 06:16 Відповісти IP:  0.0.0.--- Повне розчарування, нажаль він хвора людина яка живе у своєму вигиданому світі
  • Юрій5 жовтня 2011 12:10 Відповісти IP:  93.75.238.--- Якщо він геній, то це одне з найдивовижніших чудес світу, якщо шулер, то викрити його важко, адже він володіє гіпнозом і може загіпнотизувати усіх, хто його намагається перевірити.
  • Максим25 вересня 2011 07:48 Відповісти IP:  0.0.0.--- Брехун і так далі нічого нового а що, можна ще чекати від народа ! Заздрість, зневага, грязь от чим ми багаті а хочемо жити як в Європі не будимо . Лайно- киди а ви самі що, досягли окрім ось тут людину багном поливати а нічого тому що, самі не вдахи! А що, до різних шахових форумах та рибалках там самі оборотні і труси розкручюють свій Інтернет ресурс на імені Андрія обливаючи його грязюкою. Я майже переконаний Андрій робить добру справу і наміри в нього супер, тому сила і правда на його стороні і нелюди з тим нічого не вдіять . Не звертайте уваги хай гавкають то знак що, ви на правільному шляху, вам терпіння удачі і здоров'я . Все у вас Андрію вийде ми вас цінимо і поважаємо нас більше аніж тих десяток ідіотів та недоумків !
  • эн13 вересня 2011 03:09 Відповісти IP:  92.113.4.--- Слюсарчук - брехун
  • VARAN 2Lbivjanyn8 вересня 2011 08:53 Відповісти IP:  222.126.0.--- Ty ochevydno tupyj,bo ne znajesh shcho vse ce cyrkovi fokusy z pamjattju1Ci fokusy zznyshchujutjn inshu chastynu mozgu,jaka vidpovidfaje za tvorchi rishennja.Tak,ljudy z takoju pamjattju naspravdi neshchasni ot i hochutj prodaty te shcho vmijutj.Ja pro Sljusarchuka nichoho poganoho ne kazav-vin zrobyb klasnyj fokus shachistam.ale ne biljshe i nijaskych instytutiv mozku ne treba.
  • 7777 вересня 2011 10:24 Відповісти IP:  0.0.0.--- Класна, динамічна розмова. Але трохи песимістична за духом. Людина пам"ятає все - і добре, і позитивне, і гарне, але на жаль - і біль, і приниження, і страждання. А це страшно...
  • Львів'янин5 вересня 2011 01:21 Відповісти IP:  0.0.0.--- Ну запам"ятав комбінації і що?? Так візьми і сам запам"ятай. Він ж не приховує, що використвоє свої вміння і в грі в шахи і в інших ситуаціях. в нього хороша пам"ять, в цьому й унікальність! не розумію чого тебе це (в)баран зачепило. може заздрість??
  • VARAN5 вересня 2011 10:05 Відповісти IP:  222.126.0.--- Ty bezmozglyj lvivjanyn ,pry chomu tut shachisty jaki sobi spokijno hrajutj i nikoho ne ruhajutj? pojavljajetsja cej kadr z super pamjattju i robytj shou de dvi prohramy hrajutj mizh soboju,Vin povtorjaje zavcheni hody syljnishoji versiji a druha zavzhdy bude hraty tak samo! Tobto cej kadr i hodiv mozhe ne znaty a prosto zapamjatovuje partiju dvoch prohram.Ce elementarni trjuky jak vsi cyrkovi fokusy.a pry chomu pamjatj do politykY i ekonomiky? Dlja takych jak lvivjanyn ce svitovyj eksperyment a naspravdi holovoju treba dumaty a ne nesty hrin znaje shcho. i ne bkupuvatysj na deshevi trjuky z krakivsjkoho.
  • львів'янин5 вересня 2011 09:55 Відповісти IP:  0.0.0.--- Чиє разоблачєніє?? Купки недолугих шахматистів, які крім шахматів нічого не бачили в життя?? Насмішили! Він показав, що людський розум здатний на значно більші речі, ніж звикли думати.Таким людям як Слюсарчук треба давати всі умови для праці. Тільки такі як він здатні вивести Україну з жопи, в якій вона є сьогодні, ане шахісти-невдахи
  • chessglum.com4 вересня 2011 07:19 Відповісти IP:  0.0.0.--- Для любопытных - на сайте chessglum.com полное разоблачение деятельности Слюсарчука. Читайте, анализируйте.
  • VARAN2 вересня 2011 05:09 Відповісти IP:  86.58.41.--- Nu jogo nomer z RYBKOJu ce vyshchyj pilotazh pamjati i nichogo biljshe.V shachy hraty vin ne vmije!Nerealjno ale fakt. a po ambicijnosti vydatnych shachistiv projihavsja pravyljno-tak vono i je!
  • 1112 вересня 2011 10:48 Відповісти IP:  0.0.0.--- мені його шкода...
  • ім'я1 вересня 2011 05:02 Відповісти IP:  94.178.23.--- Якщо він в російському фашистові єврейського походження Табачника, який в очі милий і приємний, а при нагоді і картини з музею вкраде і брудом облиє не гірше за львів'ян, не побачив фальші, то поганий з нього психолог. Лицемірства розрізнити він так і не навчився, якщо іудушку шакала Табакі має за свого. Дуже шкода.

Погода, Новости, загрузка...
МЕДІА
Завантаження...
RedTram