Час збирати каміння

або «Три ймення людини в одній особі».
Митрополит Богдан (Шпилька) Митрополит Богдан (Шпилька)

Цей вислів із тексту Проповідника (Екклезіаста) (3:5) і сьогодні залишається актуальним для української спільноти. Адже далеко не проста історія нашого народу, зокрема його чотири офіційні хвилі еміграції, принесли українцям значні людські втрати, а то й забуття свого потенціалу, у т. ч. й духовного. У даній публікації йдеться про непересічну особистість високоосвіченої людини, інтелігента, духовного пастиря української спільноти у західній діаспорі –  Теодора (Богдана Шпильки).

Митрополит Богдан (Шпилька) – Теодор Іванович Шпилька народився 8 березня 1892-го у с. Дмитровичі (Мостиський р-н, Львівщина) у сім’ї Івана Шпильки та Катерини з роду Бардин, сільських господарів. За даними Шематизму Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ на рік Божий 1988-й, нині у цьому селі замешкують понад 500 осіб, з яких 200 вважають себе греко-католиками, а понад 300 – належать до православних Київського патріархату. Тут діє храм св. Миколая – дерев’яний, зведений 1655 –го, відновлений 1873-го. 1946-го у селі зареєстрована Російська православна церква (РПЦ), пароха греко-католиків о. Іллю Гавришкевича органи радянської влади заарештували. 1954-го церква припинила свою діяльність; відкрилася 1989-го під юрисдикцією РПЦ; 1996-го визначено почергове користування вірними УГКЦ та УПЦ-КП. Одночасно православні Київського патріархату завершили будівництво мурованого храму теж під іменем св. Миколая. Тепер кожна громада має свій храм, але престольне свято села у них одне – св. Миколая.

Мир вам!

Що ж стосується майбутнього митрополита Богдана, то він спочатку закінчив навчання (1913) в українській гімназії у Перемишлі. Того ж року почав студіювати богослов’я. Спершу у Станіславові (нині – Івано-Франківськ), а продовжив і завершив – у Граці (Австрія), нарешті, успішно закінчив богословський факультет Львівського університету.

Навчаючись у Львові, Теодор Шпилька постійно спілкувався із націоналістично налаштованими студентами-богословами. Тому після Жовтневого перевороту 1917-го у Росії повністю поринув у боротьбу за незалежність України. Він брав участь в національно-українському русі на Лемківщині. Особливу активність засвідчив в організації комітету оборони Лемківщини у повітах Сянік і Риманів. Після проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР, 1918) Теодор Шпилька деякий час працював у відділі постачання Міністерства внутрішніх справ. У той же період опублікував чимало статей на богословські теми, постійно шукав контактів із релігійними діячами Заходу. 1919-го  перебрався до Відня, де поступив в Експортну академію, яка готувала спеціалістів-економістів. Під час навчання був вельми активним студентом, часто виступав із лекціями, очолював Товариство українських студентів (ТУС). Після закінчення навчання в академії (1923) подався у Чехословаччину. Тут поступив на юридичний факультет при Українському вільному університеті (УВУ) у Празі. Закінчивши його, перебрався у Закарпаття, де професійно зайнявся науковою та педагогічною діяльністю. У 30-х роках XX ст. неодноразово отримував запрошення переїхати за океан. Його знання із юриспруденції, економіки та богослов’я вважалися вельми добротними і затребованими у США та Канаді. Нарешті, отримав рукоположення на священика від  архієпископа Празького і всієї Чехословаччини Саватія (Врабеця), що перебував у юрисдикції Константинопольського патріархату.

15 травня 1936-го священик Теодор Шпилька прийняв пропозицію стати єпископом Української православної церкви в Америці. 8 грудня 1936-го, у віці 44 років Шпилька очутився у США. Через деякий час він прийняв чернецтво під іменем Феодосій (Богдан). До речі, ім’я Феодосій грецьке, theos – Бог і dosis – дар, дарунок (буквально: Божий дар); ім’я Богдан слов’янське; калька з грецького імені Theodotos; від theodotos – даний богами; ім’я Теодор грецьке; theos – Бог і doron – дар, дарунок (буквально: Божий дар). Отже, маємо три ймення людини в одній особі. 28 лютого 1937-го у грецькому храмі Пресвятої Трійці відбулася хіротонія о. Феодосія (Богдана, Теодора) (здійснили її архієпископ Афінагор та єпископ Калліст) на єпископа Евкармійського, вікарія Американської архієпископії Константинопольського патріархату в управлінні українськими парафіями (в його душпастирстві перебувало понад 40 громад та місій). До цього тут у духовному сані владики служив бл. п. Йосип (Жук). За час єпископства владика Богдан чимало залучив до православного віровизнання корінного населення Америки, висвятив у священики понад десяток осіб із їх середовища. Митрополит Богдан став автором ґрунтовної праці «Православний катехизм» українською та англійською мовами, періодично друкував матеріали на богословські теми, постійно видавав за свої кошти «Український вісник». На жаль, після 1957-го активність владики постійно зменшувалася (давалися взнаки вік та стан здоров’я). 1 листопада 1965-го митрополит Богдан (Шпилька) відійшов у вічність в Оттаві (Канада), де й похований.

Сьогодні, у 125-ту річницю від дня народження бл. п. митрополита Богдана (Теодора Шпильки), згадуючи основні віхи його життя та духовної праці, помолимося за упокоєння душі Владики і вічний спокій там, де праведники спочивають. Заодно апелюємо до мешканців – греко-католиків і православних села Дмитровичі на Мостищині, звідки він походить, віддати належне його пам’яті та духовному служінню на ниві Божій задля нашого спасіння. А для нас, сущих на землі, наступив час збирати каміння... Мир усім!  

 

Оксана Боруцька, спеціально для «Вголосу».

 

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm