Зневага та приниження

Стурбована тривалим голодуванням незаконно засудженого в РФ українського режисера Олега Сенцова, український омбудсмен Людмила Денісова вирушила на крайню північ РФ для з'ясування його стану здоров'я. Режисера Сенцова російські окупанти звинуватили в підготовці «терактів» й після катувань та сфальсифікованого суду засудили до 20 років колонії. 

Кричущий випадок у світовій практиці, коли після захоплення й анексії території людину з паспортом іншої держави загарбники судять за законами іншої країни та ще й ув'язнюють на багаторічний термін в одній з найстрашніших російських тюрем «Білий ведмідь». Олег почав голодувати перед Чемпіонатом світу з футболу, щоб привернути увагу людей до безправ'я в'язнів та прав людини в РФ, а також звільнення 64 українських заручників. Російська Федерація приховує справжній стан здоров'я незаконно утримуваних громадян України. Експерти кажуть, що після такого тривалого голодування (понад 45 днів) Сенцов може виглядати дуже виснаженим, тож Кремль не бажає, щоб його фотографії зіпсували в іноземців враження від футбольного чемпіонату.

Представники російської колонії проігнорували вимоги Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової допустити її до режисера. І це при тому, що Денисова отримала гарантії від Путіна щодо доступу до всіх українських в'язнів в РФ. Посли країн G7 висловили занепокоєння ситуацією з Олегом Сенцовим, і навіть Європарламент закликав негайно звільнити Сенцова. Два тижні поспіль українська уповноважена з прав людини безрезультатно добивалася зустрічей із українським в'язнями, але замість сприяння та співпраці у сфері захисту громадянських прав зіштовхнулася з ігноруванням та приниженнями від своєї російської колеги – омбудсмена РФ Тетяни Москалькової.

Уповноважений з приниження прав людини в РФ

Звісно, сама посада омбудсмена, тобто уповноваженого з прав людини, в диктаторській РФ є профанацією. Адже про який державний захист громадян і насамперед – ув'язнених може йти мова, коли сама російська держава є інструментом придушення інакомислення та громадянських свобод? Зрештою, й сама Москалькова є представницею авторитарної системи й походить з її каральних структур.

Трудову діяльність вона розпочала у відділі помилування Президії Верховної Ради Української РСР, а невдовзі дослужилася до звання генерал-майора поліції. Ставши депутатом від провладної партії, пропонувала зробити суворішим Кримінальний кодекс статтями, спрямованими проти музичного гурту Pussy Riot, заарештованого за перфоменс. А у 2015 році пропонувала перейменувати МВС в ВЧК і дати йому повноваження для «наведення порядку і безпеки в країні», – тобто пропонувала відновити тоталітарні каральні органи.

«У ставленні до своєї української колеги Л. Денисової Москалькова не приховує зневаги та ворожості»

Вже при вступі на посаду вона заявила: «Правозахисна тема почала використовуватися західними структурами як знаряддя шантажу й спроб дестабілізації і тиску на Росію. В уповноваженого з прав людини є досить інструментарію, щоб протидіяти цим явищам». «Омбудсмен» також заявляла, що не визнає вживання терміна «політичний в'язень». Зрозуміло, що справою Москалькової є не протидія, а співпраця з каральними органами у придушенні громадянських свобод.

Однак у ставленні до своєї української колеги Л. Денисової Москалькова не приховує зневаги та ворожості: кілька тижнів поспіль ігнорувала, не відповідала на дзвінки чи нахабно обманювала українського омбудсмена. А коли Л. Денисова стояла за воротами колонії, безуспішно намагаючись зустрітися з Сенцовим, повз неї проїхав кортеж Москалькової, цинічно проігнорувавши присутність української колеги. При цьому на Денисову ніхто демонстративно не звернув уваги. Охорона колонії навіть погрожувала українському омбудсмену фізичним насиллям, якщо та не покине території колонії. Тобто українського омбудсмена в РФ вважають ніким і не оминають нагоди принизити Денисову, яка є представником Української Держави.

Більше того, російський омбудсмен у своїх заявах відверто глузує як з української уповноваженої з прав людини, так і з голодуючого Олега Сенцова, роблячи знущальні заяви на кшталт «лікувального голодування». Москалькова заявила, що Сенцов «не схуд, а навіть додав кілька кілограмів. Він отримує вітаміни, глюкозу, білки. Тобто у нього фактично як лікувальне голодування виходить». При тому, що 8 червня Сенцова відвозили в реанімацію, й, за словами  сестри режисера, в нього відмовляють рецептори, він майже не встає.

Москалькова цинічно ігнорує досягнуті раніше домовленості президентів України та РФ про дзеркальні візити омбудсменів до в'язнів, що є свідченням цілеспрямованої політики Кремля – недотримуватися жодних угод та правил. На прохання звернутися до Путіна щодо помилування українського режисера, Москалькова глузливо заявила: «мене дуже непокоїть, що ось так просили за Савченко. Її помилували, звільнили, передали українській стороні. Де вона зараз? Сидить. Нам треба подумати, чи добре ми робимо, відправляючи людей». Тобто російську тюрму Москалькова зображає ледь не як порятунок для українців.

Як треба розмовляти з росіянами?

Українських політиків чи держслужбовців росіяни демонстративно сприймають, немов селюків-аборигенів, які граються в «державність»

У такому зневажливому ставленні до українського омбудсмена Л. Денісової проявляється глузування з усієї Української Держави, яку багато росіян досі не бажають визнавати незалежною. Природній шовінізм російських низів та імперіалістична ностальгія кремлівської еліти навіть через чверть століття вважають Україну частиною Росії – заблукалою вівцею, яку треба добряче відлупцювати, коли її неодмінно повернуть до загального стійла. Українських політиків чи держслужбовців росіяни демонстративно сприймають, немов селюків-аборигенів, які граються в «державність», і не бажають говорити з ними, як з рівними. Зрештою, і українські чиновники часто прогинаються та йдуть на поступки, зокрема, переходячи у переговорах з росіянами на російську – мову колишнього колонізатора. Інша європейська делегація обрала б для спілкування міжнародну англійську, адже, переходячи на мову опонента, дипломати тим самим визнають домінуючий статус росіян у переговорах.

Багато іноземних дипломатів та історичних діячів констатували, що з Росією можна ефективно говорити лише з позиції сили, бо росіяни поважають тільки тих, кого бояться. Ніякі міжнародні угоди та норми ніколи не будуть росіянами дотримуватися, а лише використовуватимуться для обдурювання чи приниження опонентів. Якщо Україна не використає у переговорах з Кремлем дієві інструменти впливу (випадкову поломку газотранспортної системи чи повну блокаду Криму та ДНР, наприклад), то приниження українців росіянами стануть ще більш глузливими й цинічними.

Валерій Майданюк, спеціально для «Вголосу»