Чому 33% «східняків» звинувачують у війні Україну

Президент країни-агресора Росії під час свого виступу на саміті Великої двадцятки (G20) заявив, що інтереси російського та українського народів повністю збігаються, і він сподівається, що дуже скоро усі «непорозуміння» зникнуть.

«Інтереси Росії та України, інтереси російського і українського народів - я в цьому глибоко впевнений - збігаються.  На жаль, наші сьогоднішні українські колеги вважають, що цим можна знехтувати. У них залишився тільки один «товар», яким вони успішно «торгують», - це русофобія. Комусь на Заході це подобається, хтось вважає, що не можна допустити зближення Росії і України. Але я думаю, що це коли-небудь закінчиться.  І ми зацікавлені в тому, щоб така ситуація закінчилася якомога швидше», - заявив Путін.

Слова Путіна після окупації Криму, війни на Донбасі, тисяч загиблих українців видаються щонайменше аморальними та цинічними.  

Разом з тим, позбавленими здорового глузду видаються і ті 33% українських громадян з півдня та сходу, які під час дослідженням, що проводило GFK  на замовлення Інституту масової інформації, стверджували, що у окупації Росією Донбасу винна… Україна.

1499201698.jpg

Що для України за путінським сценарієм означатиме «налагодження» стосунків з країною-агресором  та чому мешканці півдня та сходу і досі фактично сприймають російський варіант початку українсько-російської війни?  Про це «Вголос» запитав у співзасновника Української Гельсінської Групи, Героя України Левка Лук'яненка, політтехнолога Олександра Кочеткова, політолога Олександра Солонька та соціолога,  директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка.

Путін звинувачує українську владу у русофобії. Але ж ми пам'ятаємо, яка у керівників держави розпочалась істерика навколо блокади «торгівлі на крові». Що тут не в'яжеться?

Олександр Солонько:

Теперішня українська влада насправді не є такими русофобами, як їх намагаються зобразити у Кремлі. Представники українського правлячого класу і зовсім не проти економічних зв'язків з РФ. І українським керівникам великих промислово-фінансових груп російські олігархи набагато ближчі, ніж українські ідеї та майбутнє України. Це й справді яскраво нам показав період блокади торгівлі з окупантами. Тоді ми дізнались, що під час війни наша політична еліта активно торгувала з Росією та окупантами і робили б це надалі, якби не громадська позиція.

На що натякав Путін, заявляючи про нібито порозуміння з українським народом в час, коли від російських куль гинуть наші військові?

Олександр Кочетков:

Гібридна війна особлива тим, що впливає і на тих, хто її провадить. Тобто Кремль, керівництво Росії, починає вірити у те, що вони самі вигадують та пропагують. Вони вірять у примарний «рускій мір», якесь слов'янське братерство. Тобто, заява Путіна – це поєднання демагогії, пропаганди та неадекватності. Путін не хоче до останнього казати правди, бо для нього правда це синонім провалу. Росія своєю агресією фактично зробила усе, щоб показати українцям своє справжнє обличчя, вони роз'єднали подальший цивілізаційний шлях російського та українського народів. Але вони цього визнавати не хочуть, бо це фіаско усієї концепції «рускава міра». А тому Путін і в подальшому заявлятиме про нібито спільні інтереси українців та росіян.

Віктор Небоженко:

Такі заяви Путін робить більше для внутрішнього споживача. Окрім того, це спроба розколоти російськомовне населення України, яке більшою мірою є під впливом Росії.  Тобто Путін цим хоче показати росіянам, що він – сильний лідер, а українців намагається розколоти. У цій ситуації Путін грає дві ролі – агресора та миротворця. Це дійсно така стратегія гібридної війни Росії проти України.

Олександр Солонько:

Додам, що такими заявами Путін вкотре підтвердив те саме, про що він говорить з 2014 року, коли Росія анексувала Крим. Ще тоді, вторгнувшись на нашу територію, президент країни-агресора лицемірно заявляв, що українці та росіяни – це один народ.

Для Кремля це все означає, що ніяких українців немає. А тих, які є, треба знищити, асимілювати або ж виселити. Політика геноциду щодо українського народу для росіян не нова.

«Налагодження» стосунків з Росією, як воно бодай гіпотетично виглядало б для України? Що нам про це говорить наша спільна історія?

Левко Лук'яненко:

«Налагодження» стосунків між українським та російським народом у розумінні московитів – це русифікація усіх українців і перетворення їх у неповноцінних малоросів. Така політика російською імперією проводиться уже 340 років. До Української революції 1917 року російські шовіністи взагалі не визнавали українців за націю, а Україну за незалежну державу. Україну вони перейменували у Малоросію, а українців у малоросів. Революція 1917 року відродила українську націю, але не змогла зберегти незалежність. Адже Ленін направив в Україну кілька десятків тисяч головорізів зі зброєю, а Україна не встигла створити потужну армію. Так тоді Московія перемогла. Їхня перемога нам дуже дорого коштувала. В Україні з 1922 року Росія проводила політику геноциду, винищення українців голодоморами, масовими розстрілами, виселенням з рідних територій. Натомість, вже тоді російські та проросійські  ЗМІ та політики-демагоги твердили, що нічого такого немає, у нас є «дружба між російським та українським народами». 

Нічого не змінилось і сьогодні.  Дружба з Росією для України означає геноцид.  Таким чином, відродження «дружби» з Росією для українців означає знищення нас як нації.

Зверніть увагу, у Москві на усіх їхніх каналах росіяни говорять, що України як держави і українців як нації - взагалі немає і ніколи не було. А якщо хтось з нас із цим не згоден – тоді росіяни сюди прийдуть і їх розстріляють. І це вони говорять відкрито.

Олександр Солонько:

Будь–яке «налагодження» стосунків із Російською Федерацією за сценарієм Кремля й дійсно означатиме капітуляцію та знищення України.

Те, що сказав Путін – це зайвий доказ того, що у Кремля цілі не змінились. Їхня мета – це демонтаж української незалежності та знищення українців як нації. Очевидно, такими є подальші плани Кремля.

Віктор Небоженко:

Додам, що якщо ми зараз підемо на угоду з Путіним, цього нам не пробачить увесь світ. Європа, США та Китай скажуть нам, що ми країна, яка не здатна приймати самостійні рішення.

Олександр Кочетков:

У теперішній час будь–які стосунки України і Росії можуть бути лише на тих умовах, які вигідні Росії. Інших стосунків з українцям росіяни просто не уявляють. Адже Кремль дійсно чітко надсилає повідомлення усьому світу, що, мовляв, «немає такої країни, як Україна. Є територія, яка відійшла від Росії, але обов'язково повернеться».  Будь–які стосунки з Росією для України означатимуть повернення під російський протекторат, тобто визнання факту, що немає такої країни, як Україна.

Яке можливе логічне продовження «стосунків» України і Росії?

Олександр Кочетков:

В подальшому нам потрібно повністю відмежуватися від Росії. Тобто варто призупинити усі культурні, економічні, політичні, релігійні та інші зв'язки. Повністю вибудувати окрему, незалежну від Росії економіку, окрему безпекову систему. Тільки після того, оскільки ми з Росією географічно поєднані, можна вибудовувати нові стосунки на рівних, прозорих умовах, захищаючи свою позицію.

Але варто розуміти, що жодні стосунки з Росією зараз неможливі.  Поки живі ті, хто проливав свою кров на Донбасі – доти не може бути жодних контактів з країною-агресором.

Лише коли мине тривалий час - тоді можливі якісь стосунки з РФ, але на підставі повної незалежності та на вигідних нам умовах.

Олександр Солонько:

Якщо налагодження якихось стосунків із країною-агресором є взагалі можливим у далекому майбутньому, то це має відбуватися на наших умовах – через визнання Кремлем факту агресії, відшкодування Росією завданих Україні збитків за війну на Донбасі та анексію Криму. Це мають бути компенсації за недотримані державою прибутки від діяльності на окупованих територіях державних та комунальних підприємств.  

З боку РФ має бути компенсація сім'ям загиблих, постраждалих та тим, хто втратив майно, здоров'я у цій війні.

Окрім того, має бути визнання Росії спадкоємицею Радянського союзу та, відповідно, має бути відшкодування Україні збитків за всі ці чорнобилі, голодомори та військові злочини. Тільки за таким сценарієм з українського боку може йти мова про налагодження бодай якихось стосунків.

Але у нас на третьому році війни, за даними опитування, і досі є населення, яке вважає винною у війні на Донбасі Україну. Як таке взагалі могло статись?

Олександр Кочетков:

На жаль, я думаю, що ці дані відповідають дійсності. От створили у нас Міністерство інформаційної політики, яке зараз займається пропагандою української влади. Але це Міністерство не займається своїм основним завданням – інформуванням населення про реальний стан речей. Ми програємо інформаційну війну всередині своєї країни. Це опитування свідчить, що наші політики не вміють працювати із власним населенням, не вміють до нього доносити правду.

А вигадана «правда» з боку Росії на цю частину населення впливає краще, ніж справжня правда, яку ми не можемо донести.

Як припинити ці маніпуляції?

Олександр Кочетков:

Свою позицію потрібно доносити діями. Поки у нас з окупованими територіями триває торгівля, а з Росією продовжуються якісь там перемовини, поки наша влада працює у тій самій корупційній системі, що і Росія – доти ці проросійські ідеї житимуть в Україні. Щоб їх викоренити і змінити думку частини населення, потрібні активні та жорсткі дії.

Олександр Солонько:

У нас на території України продовжують діяти осередки російської пропаганди. Так звані ЗМІ - сайти, газети, телебачення та радіостанції, які займаються антиукраїнською діяльністю, за що їх теж ніхто досі не закрив і не покарав. У нас дуже добре почувається філія російського ФСБ – церква Московського патріархату. В Україні діють відверто антиукраїнські політичні партії. З підпілля починають вилазити регіонали, які на нібито українському телебаченні відкрито розповідають про «гражданскую вайну», «хунту» і так далі. За три роки після Майдану вони знову почали комфортно почуватися, відповідно, у них є прихильники, які їм вірять. До того ж, є дослідження, що найбільший вплив ідеї «руского міра» мають саме на російськомовних українців, а ця територія України зросійщена. Цікаво, що саме російськомовні українці найбільш вразливі до російської пропаганди, оскільки мова, якою людина спілкується, має прямий вплив і на світогляд. Відповідно, у них є поле для того, щоб переконувати українців, що це вони в усьому винні. А тому потрібно закривати усі ці пропагандистські ЗМІ, філії ФСБ. Потрібно відправити УПЦ МП з Печерської Лаври разом із кістками Столипіна у Кремль. Потрібно очищувати суспільство від проросійських елементів, тоді статистика буде іншою.

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm