Про це «Вголос» запитав у політологів Володимира Фесенка, голови центру прикладних політичних досліджень «Пента» Ярослава Макітри, експерта інституту соціальних технологій «Соціополіс» та Олексія Гараня, професора політології Києво-Могилянської академії та наукового директора Фонду «Демократичні ініціативи».

Які реакції можуть викликати такі заяви США у країн Заходу, Росії та України?

Володимир Фесенко:

Пов’язане зображення

Тут важлива не заява якогось там маловідомого керівника. Тож не Матвієнко. Це голова комітету – російські сенатори змінюються досить часто – і доля їх в руках декількох людей з оточення Путіна. Тобто це не має ніякого значення. Значення має те, що говорить Путін і ще кілька людей в Росії. А він відреагував досить стримано. По-перше, список є, щодо самого списку – дуже багато дискусій, в тому числі є критика, навіть в США. По-друге, список є, але санкцій немає. Це, так би мовити, погроза на перспективу. Отже, звертайте увагу на те, як реагує Путін, а не якийсь сенатор. А Путін реагував досить стримано, спокійно, не без деяких пропагандистських оцінок.

Ярослав Макітра:

Результат пошуку зображень за запитом

Якщо запрацюють санкції, то це дуже серйозно позначиться на ринку, на співпраці з Росією, адже ціла низка компаній і банків належать особам з цього списку і мають відносини як з Європейським Союзом, так і з Україною. Звичайно, це призведе до серйозних розривів і втрат, до переформатування ринку та нищення самого російського капіталу і російського бізнесу. В принципі, ці санкції, які зараз поетапно запроваджуються, це – те, що було у вісімдесятих роках щодо Радянського Союзу. Ось до такої моделі потрохи наближається Захід щодо Росії.

І все ж: чи можливий насправді розрив стосунків між Росією та США?

Володимир Фесенко:

Теоретично все можливо. Але, думаю, що такого не буде. Навіть в епоху холодної війни дві ядерні держави не розривали між собою дипломатичних стосунків. Розрив дипломатичних стосунків – це крок до війни. Зазвичай це відбувається якраз під час війни. Це крайній захід. Зараз є певна дипломатична криза, є маса обмежень з обох боків щодо віз, роботи посольств, тобто є проблема. Але ніхто дипломатичні стосунки розривати не буде. Це можна прогнозувати з дуже високим ступенем вірогідності.

Олексій Гарань:

Пов’язане зображення

Дипломатичні стосунки підтримуються навіть під час холодної війни і під час найгостріших моментів. Тому це лише брязкання зброєю з боку Росії. Це просто для внутрішнього споживання.

Ярослав Макітра:

Розрив дипломатичних стосунків невигідний самій російській еліті, яка дуже сильно пов'язана із Заходом та Сполученими Штатами. Навряд чи російська економіка і російське керівництво до цього готові. Але якщо такий сценарій буде вибраний – це буде безвихіддю для Росії, адже вона постане перед таким ж вибором, як свого часу Радянський Союз. А що сталося з СРСР – усім відомо.

Чи може якось амортизувати ситуацію нещодавня зустріч глав розвідок США та Росії?

Олексій Гарань:

Контакти насправді є навіть під час загострення ситуації. Ці зустрічі на що спрямовані? Є питання, де є спільна зацікавленість США та Росії. Скажімо, це боротьба з тероризмом. Тут дійсно може бути певний обмін розвідданими. Навіть коли ситуація між обома країнами загострюється, такі контакти не обов'язково перериваються. Після найгострішої Карибської кризи у 1962 році між Білим домом і Кремлем було встановлено пряму телефонну лінію. Це було зроблено спеціально, бо Карибська криза показала, що такий зв'язок має існувати саме для того, щоби убезпечити, скажімо, несанкціоноване застосування ядерної зброї. Або щоб зрозуміти наміри сторін. Тому такі контакти лишаються навіть під час дуже гострих конфліктів.

Володимир Фесенко:

Зустріч була, але ж рішення приймають політики та політичні органи, зокрема, парламенти. Так, російський парламент не приймає самостійних рішень, там все вирішує Путін, але в США Конгрес і Сенат мають дуже велике значення. А зустріч розвідок є важливою, але має суто технічне значення, а не політичне.

Ярослав Макітра:

Скоріше за все, тут Росія, володіючи певними розвідданими, намагається показати ситуацію в позитивному для себе світлі, але є інші глобальні задачі, такі як ситуація у Сирії, у Північній Кореї, відносини з Китаєм, де, в принципі, США з Росією шукають точки дотику і мають якщо не спільні інтереси, то принаймні змушені спільно діяти. Тому ця зустріч була спрямована власне на розподіл впливу в регіонах на Сході щодо Північної Кореї та досягнення там певних тимчасових компромісів.

 

Наталія Сергієнко, «Вголос»