Чи дістануть Димінського із Женеви?

У червні 2014-го гарант присягав на Конституції, обіцяючи дбати про добробут народу і забезпечити неухильне дотримання законів України. Понад чотири сотні парламентарів, ідучи до Ради восени того ж року, обіцяли позбутися депутатської недоторканності і нести відповідальність за вчинення можливих правопорушень. Врешті постмайданна влада оголосила масштабну війну з корупцією, створивши низку спеціалізованих правоохоронних органів. Однак, попри все це, злочин жодного із плеяди «багатих та всемогутніх» не знайшов свого покарання досі.

Тепер, за найменшої загрози з боку правосуддя, українські олігархи та можновладці зазирають до гаманців, щоб врегулювати справу «по-тихому». А на випадок суспільного резонансу і неспроможності реалізувати перший варіант – швиденько тікають за кордон.

Яскравий цьому приклад – минулотижнева втеча львівського олігарха, власника ФК «Карпати» та медіахолдингу ЗІК Петра Димінського до Женеви. Як уже писав «Вголос» у статті «Хто відповість за вбивство жінки: олігарх чи охоронець-інвалід?», впливового на Західній Україні бізнесмена підозрюють у скоєнні смертельної ДТП під Львовом 18 серпня 2017 року. Тоді  Mercedes-Benz S-65 AMG, грубо порушивши правила дорожнього руху, на швидкості влетів у автомобіль «Опель Астра». 31-річна кермувальниця останнього загинула на місці. Основним підозрюваним у скоєнні злочину прогнозовано визначили 43-річного охоронця пана Димінського, який, за попередніми даними слідства, навряд чи до цього причетний. А за час, який правоохоронці зумисне чи за збігом обставин згаяли, олігарх устиг перебратися до Швейцарії. Нині можемо хіба сподіватися, що українська правоохоронна система таки визначить винного у загибелі молодої жінки і покарає його відповідно до закону.

Чи виявиться винуватцем Петро Димінський та чи спроможеться Україна дістати його із Женеви – покаже час. А сьогодні у розмові із українським політтехнологом, експертом в сфері стратегічних комунікацій Денисом Богушем та екс-керівником Національного центрального бюро Інтерполу в Україні Кирилом Куликовим спробуємо з'ясувати, чому ж українські багатії та можновладці після скоєння злочинів легко знаходять укриття за кордоном, наскільки комфортно вони там себе почувають та чи можливо повернути їх до України для суду і справедливої кари.

Чому українська «еліта» тікає від покарання за кордон?

Денис Богуш:

Світлина від Denis Bohush.

Більшість політиків, які намагаються забратися геть з України, здебільшого отримують звинувачення в корупції. У нас нібито намагаються з ними воювати, а насправді – не садять нікого. Кримінальний кодекс має свої лазівки, а Генпрокуратура і НАБУ не збирають адекватних доказів, погано працюють, тому й далеко не заходять у своїх розслідуваннях.

До прикладу, згадаємо Панаму і Владислава Каськіва (екс-керівник Держагентства з питань залучення інвестицій часів Януковича, підозрюваний у крадіжці сотень мільйонів гривень із держбюджету, – ред.). От він накрав купу грошей, сидить собі в тій Панамі і сидітиме, скільки хотітиме, бо наші шановні політики ніяк не можуть домовитись. Тому й нема відповідальності.

Кирило Куликов:

Світлина від Kirill Kulikov.

У втікачів є адвокати, які всіма силами намагатимуться довести, що відкрита справа є політичним переслідуванням. А в цей час винуватець буде недосяжним для слідства. Разом з тим, щоб екстрадувати злочинця назад до України, треба зібрати необхідну кількість доказів, правильно їх оформити, підтвердити провину. А для цього необхідне бажання, професіоналізм та час.

Але ж вони тікають до країн, із якими маємо домовленість про екстрадицію?!

Денис Богуш:

Так. Варто наголосити, що вони тікають добре підготовленими – маючи кілька громадянств. До прикладу, візьмемо главу ДФС Романа Насірова (підозрюваний у розкраданні 2 млрд грн із держбюджету шляхом сприяння «газовим схемам» нардепа-втікача Олександра Онищенка, – ред.). А він каже: «Та, хлопці, я взагалі британець». І що тут. Хочете – звертайтесь собі. Добре, що НАБУ таки спромоглося затримати його в Україні, то нібито щось і розслідують.

Кирило Куликов:

У нас є домовленості зі всіма країнами про екстрадицію. Усі проблеми із поверненням злочинців полягають винятково у професійності правоохоронців. Правильніше, у її відсутності. А також у відсутності бажання і нестачі політичної волі.

Наскільки поширеним є явище подвійного громадянства? Врешті, це заборонено законом, то чому ж правоохоронці не відстежують?

Денис Богуш:

Наскільки мені відомо, у Раді 40-50 нардепів мають подвійне громадянство. Вони ж це роблять не тому, що їм подобається чужа обгортка, а для того, щоб мати можливість втекти на випадок розслідування їхніх злочинів. Їм це дає усі можливості, щоб набрехати, накрасти, наробити злочинів і забратися геть. Для цього кожен обирає собі країну до душі. Янукович, до прикладу, і його товариші – Азаров, Клименко, поїхали до Росії. Ну, і як ти їх звідти дістанеш? Та ніяк.

Що стосується законності, то спеціальної системи, яка б за цим стежила, не існує. А самі політики, зрозуміла річ, не зізнаються.

От одеський мер Геннадій Труханов має російський паспорт. І що? Йому показують якісь свідчення про це. А він просто заперечує. Все. Жодного покарання.

По-правді, для цього всього просто немає політичної волі. От якби так, як у Грузії на початках, чи в Сингапурі…Там все було швидко і без жодних запитань. У Китаї, взагалі – публічний розстріл. Тисячі чиновників знищують щороку, аби викорінити нарешті ту всю погань. У нормальних країнах корупційні справи вважають за дуже тяжкі злочини і за це дуже важко карають, не треба й особливо старатися. Корупція є скрізь, але не всі хочуть з нею боротися.

Кирило Куликов:

В Україні не може бути подвійного громадянства. І на тому все. Якщо ж народний депутат не повідомив Центрвиборчкому про отримання якогось іншого громадянства, у нього можуть відібрати мандат, ще й покарати криміналом, бо надав неправдиву інформацію щодо себе.

От, до прикладу, Саакашвілі поїхав із Грузії до України і отримав наше громадянство. Але ж за законом він не мав на це права! Саакашвілі знав, що проти нього відкрите кримінальне переслідування. А в кожній країні законодавством передбачено, що громадянство не можна надавати, якщо є підозра у переховуванні від відповідальності. Це може бути зроблено лише незаконним чином. Україна порушила норми свого законодавства, коли дала йому це громадянство.

Не можу сказати напевне, чи є можливість відслідковувати наявність кількох громадянств водночас. Але й суть у тому, що нинішня українська правоохоронна система знівельована повністю. Про що мовити, якщо вже й «атентати» готують на всяких геращенків, шкіряків та іншу нечисть?

Якою є процедура екстрадиції?

Денис Богуш:

Для цього держава повинна мати достатню доказову базу. Згадаємо про Портнова (заступник глави Адміністрації Президента часів Януковича, – ред.). ГПУ звернулася до ЄС із заявою про те, що на Портнова треба накласти санкції. На певний час Європа ці санкції справді наклала. Але він подав до суду на ЄС, звинувативши їх у впровадженні незаконних санкцій. Суд він виграв. Тож вийшло, що ЄС платить йому гроші за те, що наша генпрокуратура подала їм неякісні документи. Тепер Портнов не те що без санкцій – ще й виплати від Європи отримує.

Проблема в тому, що наші правоохоронні органи не вміють зібрати доказів і посадити злочинця. Вони щось там нібито роблять, показують гучне затримання – і на тому крапка. Доводити до кінця справу вони не вміють. Врешті, Кримінальний кодекс зроблений так, що можна вийти під заставу, а тоді вже шукай-пропало. Вони за той час або втечуть, або встигнуть відкупитися.

Тобто отримати олігарха назад не так вже й складно – аби були докази?

Кирило Куликов:

У таких ситуаціях треба лише довести порушення закону. Легко підтвердити загальні кримінальні злочини. Якщо у стосунку до Януковича – то тут справді дуже непросто. Так, він зрадив Україну. Але це складне звинувачення і таки може розцінюватися деким як політичне переслідування. А от у питаннях, як у Димінського, наприклад, дуже легко знайти докази і домовитися із Швейцарією про екстрадицію. Але я переконаний, що тут українська сторона робитиме все можливе, щоб не покарати його. Слідство просто розвалиться через непрофесійність і небажання довести ту справу до кінця. Якщо вони таки спроможуться підтвердити його провину – ніяких проблем з екстрадицією не виникне. Але ж треба грамотно підтвердити…

Денис Богуш:

Ну, це у кожній країні відповідно до домовленостей відбувається по-різному. Але загалом – так. Ми повинні подати таку людину у розшук Інтерполу. До приладу, так шукали Юлію Тимошенко (за поданням РФ у 2004-2005 роках через нібито підкуп керівництва Міноборони Росії, – ред.). Але згодом її зняли із розшуку через те, що здобула посаду прем'єр-міністра України (відповідно до закону, керівники державного рівня здобувають імунітет, – ред.). Чи згадаємо про Саакашвілі. У Грузії проти нього відкрито справу, але Інтерпол не шукає. По-правді, не знаю – чому. Ймовірно, доказова база не є достатньою.

Візьмемо Розенблата (нардеп, до якого НАБУ відправило «агента Катерину» із пропозицією хабара за видачу ліцензій на добування бурштину. Факт отримання неправомірної вигоди зафіксовано на відео, – ред.). Проти нардепа не можна здійснювати слідчі дії: підглядати, прослуховувати, стежити…Оце все, що зробило НАБУ – незаконно. Для того, щоб почати якусь діяльність, треба зняти недоторканність. Щоб зняти недоторканність, треба мати факти правопорушення. А де їх дістати законним чином?

Тепер Розенблат може легко розбити усі ті звинувачення в суді, на чому й наголошують його адвокати. З іншого боку, усі українці дивляться на цю вакханалію, бачать на якісному відео, як він безбожно краде. Ніхто не сумнівається, що він злочинець. Але з погляду нашого КПК – він повністю невинний, бо не можна збирати матеріали проти захищеного нардепа. І що робити у цій райдужній країні, де ніхто й не намагається щось змінити?

Змінювати законодавство?

Денис Богуш:

Звичайно, що так. І вже давно. Але вони не хочуть його змінювати, бо це їхня основна підтримка у грабунку держави. От є у нас Бойко зі своїми вишками (міністр енергетики і вугільної промисловості часів Януковича, звинувачений у розтраті 400 млн доларів із бюджету на купівлі бурових установок для видобутку нафти та газу, – ред.). Вже в суді давно підтвердили все. І що? Де воно? Зависло все в прокуратурі.

ГПУ має безліч напрацьованих схем, як затягнути справу так, щоб вона потім не була вирішеною ніколи. Вони це роблять майже завжди. Коли мають якусь мотивацію – вирішують за лічені дні.

Скільки триває справа про загиблих на Майдані? Там усі вже дано повтікали у Росію. А справи Гонгдзе, Кравченко, Чорновола…Воно й близько не завершене, тому що там замішані Кучма, Литвин, ще хтось. Вони шукають всі можливі варіанти, щоб не покарати винних. Тому, що завжди мають з цього вигоду, мають домовленості.

От є у нас такий собі Яценюк. Домовились завчасно, що проти нього не буде ніяких справ, то й почуває себе суперкомфортно. А нічого, що він на прем'єрстві накрав шаленими розмірами? Він собі ходить спокійно, ніхто його не чіпає. Є у нас також суперантикорупційний орган НАБУ, у який вклали купу сил та енергії. І що? Він розслідує справи проти оточення Президента чи Авакова? Як взагалі з цими злочинцями можна домогтися правди?

Оця вся історія провокує самосуди. Люди розуміють, що домогтися справедливості за цієї влади не можна жодним чином. Із «Привату» вкрали просто мільярди гривень. І нічого. Коломойський того позбувся – і все нормально. При тому, куратори у Нацбанку знали про цю всю справу, Гонтарєва, яка й сама обвішана криміналами, знала. Ну й на тому все. А нам натомість ціни підвищують, тарифи. Ми живемо щодень гірше. А чому? Бо ті все більше крадуть і крадуть. Мільярдами. Їм за це нічого немає. Є купа справ по розкраданню у держструктурах. І нікого не садять.

Більшість справ проти олігархів затягуються протягом тривалого часу і не знаходять вирішення. У чому причина: правоохоронці не беруться за розслідування чи то недосконалість закону?

Денис Богуш:

Та беруться вони за ті справи, отримують відкат – і на тому все. ГПУ так гроші заробляє. Приходять до чиновників, кажуть: от проти вас справа лежить. Їм відповідають: скільки? І на тому кінець. Справа тягнеться, змінюється влада, платять і їм, і так далі тягнеться.

Мало того, вони ще й піаритись встигають. Згадайте, із яким щастям Ляшко ходив до Генпрокуратури! Він збирав довкола себе 12 камер, під дощем, із парасолькою, щасливо розповідав, що проти нього бореться злочинний режим. Але ми розуміємо, що є люди, які відверто крадуть мільярдами, і при тому всі просто мовчать.

Кирило Куликов:

Перше питання, яке постає у нашій країні – це непрофесійність. Нам не вистачає досвідчених людей, які працювали б на цій ниві. Друге питання – політична воля. У нас її немає взагалі. Для цієї влади Янукович не є обвинуваченим, він не є людиною, яку розшукують. Для цієї влади Янукович – небезпечний свідок, тому вони й не хочуть, щоб він коли-небудь до цієї країни повернувся!

Як би варто було змінити законодавство, щоб їх можна було їх покарати за все скоєне?

Кирило Куликов:

На законодавчому рівні ми зруйнували усе, що могли, і навіть більше. Ми провели люстрацію, після якої у тих органах зовсім не залишилось фахівців. Люди, які борються зі злочинністю, геть нефахові, що найважливіше – політично заангажовані.

Денис Богуш:

Найперше, вони повинні виконати свою передвиборчу обіцянку – зняти із себе недоторканність. Тоді стане веселіше. По-перше, вони взагалі не хотітимуть йти в ту Раду. Бо ж нині добре розуміють, що в Парламенті потрапляють до «Клубу багатих і недоторканних». Оцей Клуб тримається тільки на тому, що є недоторканність. За свою каденцію вони можуть накрасти купу грошей, а потім частину віддати «правильним» людям, щоб затерти всі сліди. Награбоване вони переведуть в офшори. Навіть, якщо проти когось відкривають справу – відразу знаходять мільйони речей, через які цю справу закриють. Вони працюють, як в аптеці: кожна справа має свою ціну. Гроші вирішують все. От дружина Насірова спромоглася за один день зібрати 100 млн грн готівкою для його застави. А уявіть собі, скільки це мішків грошей вона притягнула. Насірова відпустили, він собі спокійно займається своїми справами і наголошує щодень, що правоохоронці скрізь порушили процедуру. Ото вам і вирішення – затягують, де тільки можна.

За офіційними даними в нас 60% бізнесу – в тіні. Це офіційно! Нещодавно стало відомо, що більшість дотацій на агропідприємства дісталися двом холдингам – Косюка і Бахматюка (близькі до Порошенка «аграрні барони», які цьогоріч отримали 1 млрд грн із держбюджету, – ред.). Ці отримали мільярд, а решта фермерів – зовсім нічого. Відкрита корупція, а закон каже: все нормально.

Їх треба масово саджати і нарешті зробити корупцію тяжким злочином. Найголовніше – не відпускати під заставу, перевіряти родичів, на яких позаписуване награбоване майно. От до прикладу, в обласних та міських радах депутати сидять без недоторканності? І що, їм там погано, вони страждають якось?

Напевно, вони не мають можливості так багато красти?

Денис Богуш:

Отож! Давайте і в депутатів ВРУ заберемо недоторканність, то й вони не матимуть можливості так грабувати країну! Тоді вони нарешті обертатимуться на всі оті антикорупційні органи, бо нарешті за ними можна буде легально слідкувати. Поки – вони напівбоги, і саме по це туди йдуть. Вони ж не просто так витратили мільйони доларів, щоб потрапити в Раду. Вони там не просто «тусуються», а лобіюють інтереси, заробляють, відбивають ті гроші.

Все дуже погано в цій країні, тому й не йдуть сюди інвестори, бо бізнеси просто відбирають. За Януковича це все почалося, а тепер гірше – взагалі беззаконня. Яценюк усіма своїми «рятівними» законами почав добивати ту країну, яка й так немічна. От зробили мінімалку 3200 і зобов'язали всіх підприємців сплачувати з того податки. А воно де візьметься? Якби держпрацівникам підвищили, тоді так. А для чого ж ви чіпаєте бізнес? У них не завжди є добрий дохід, тому й переходять в бізнес, тільки так можуть вижити.

Але ж влада щодень заявляє про успіхи у боротьбі з корупцією, затримує якихось посадовців. Які кроки у цьому напрямку реально зроблено?

Денис Богуш:

Ми зробили лише два кроки: впровадили систему «Прозоро» і електронні декларації. Тепер чиновники розуміють, що люди побачать результат. А ми були шоковані, коли з'ясувалося, що оці «чесні» правителі під матрацом тримають десятки мільйонів доларів готівкою. Розуміємо, що треба з цим щось робити. Якщо порівняти Україну з Німеччиною, де Ангела Меркель живе у квартирі, яка лише на 10 метрів більша за норму, яку може оплачувати держава. 10 метрів! Але то був корупційний скандал на всю Німеччину! І порівняйте з нашими, які крадуть просто вагонами.

З'явився безвіз – пішов величезний відтік адекватних людей. Всі, хто має руки-ноги-голову, намагаються втекти, бо фізично вижити тут неможливо. Прості люди із вищою освітою можуть заробити трохи, нехай до 20 тисяч гривень. А за це можна гідно прожити? То ж копійки, порівнюючи із цінами. При тому, Нацбанк ті гроші ще й постійно тихцем додруковує, зумовлюючи інфляцію. Щодень ми можемо дозволити собі купити все менше речей, бо вони додруковують те, що вкрали.

Вартість бензину вони підв'язали не до світової ціни на нафту, а до курсу євро. Євро росте, бензин росте. А його вартість закладена у вартість всіх продуктів. Навіть, якщо той бензин коштуватиме на світових ринках 0, у нас він буде – 26.

Кирило Куликов:

А наша влада завжди гучно заявляє про свої неймовірні здобутки. Ви спробуйте знайти бодай одного, кого дістали з-за кордону, перед тим отак гучно запевняючи, що покарають за законом. Де наш Каськів, про затримання якого кричали на всю країну?

У випадку, якщо звичайний українець вчинив такий самий злочин, як і олігарх (до прикладу, вбивство) і таож втік за кордон. Наскільки відмінною буде ситуація?

Денис Богуш:

Загалом, різниці немає. Але вони по-різному забезпечені і мають різні зв'язки. Правоохоронці в обох випадках мали б спрацювати оперативно і затримати їх відразу. Якщо ти чітко знаєш, хто який злочин вчинив, то чому не покарати відразу? Така процедура може затягнутися на роки. ГПУ повинна звернутися до конкретної країни, заявити, що у них перебуває наш злочинець. Зрозуміло, що в цій ситуації необхідно зібрати достатню кількість доказів. Просто так ніхто вам навіть найгіршого злочинця не віддасть. Треба правильно зібрані, правильно оформлені свідчення.

Кирило Куликов:

Буде така ж ситуація. Якщо людина матиме достатню кількість грошей, щоб найняти захисника, то, в принципі, буде у такому ж становищі, як і олігарх. Питання полягає в іншому: чи затягуватимуть справу так, як це роблять із «потрібними» людьми? Ось де відмінність.

Олігархи перестануть тікати з країни, якщо ми очистимо лави правоохоронців?

Денис Богуш:

Ні, це не допоможе. Риба гниє з голови. Повинна бути політична воля, щоб Президент і ВРУ хотіли з цим боротись. У Порошенка тої волі й сліду немає, а в Раді – тим паче. Саме вони пишуть закони, приймають реформи. Це ж коаліція делегує владу Кабміну. А коаліція в нас хто? БПП і Народний фронт. Саме ці дві політсили і подерибанили усі грошові потоки в країні. Понаставляли міністрів і пиляють ту країну, як можуть. Якби Президент не був прив'язаним до жодних кланів, взявся за цю справу…Свого часу Кучма усі війни між олігархами розрулював особисто: збирав їх в своєму кабінеті і вони домовлялися при ньому. Ніколи не подумав би, що таке скажу, але, виходить, що Кучма був найкращим президентом з-поміж усіх цих пройдисвітів. Після нього пришов Ющенко, якому просто «впадло» було тим всім займатись. Як наслідок, з'явилися «любі друзі», які дерибанили країну, а Ющенко навіть не втикався, йому й без того нормально було. Накрались, як могли, вбили рейтинги самого Ющенка і на тому розпрощались. Тоді прийшли януковичі. Ми ж розуміли відразу, хто це, але, принаймні спочатку, вони намагалися дотримуватись якоїсь стратегії. Тоді з'явилася «молода команда» – Арбузов, Клименко… і почалося беззаконня. Якщо старі ще хоч трохи жили «за поняттями», то ці взагалі творили все, що хотіли.

Після того почався Майдан, кров, жертви. Нібито свідомі патріоти дорвалися до влади. А нічого так і не змінилось. Навпаки, стало тільки гірше. Країна зубожіла, з неї й так вивезли більше, ніж можна було, а ці далі продовжують грабувати. Якщо порахувати, які розміри мав наш флот, скільки ми мали вагонів на залізниці, а що маємо тепер, – жахнетеся. Куди воно все дівається – невідомо.

Надії в країні дуже мало. Після Майдану здавалося, що хоча б ці не будуть так красти. А що врешті? З приходом Яценюка стало зрозуміло, що буде тільки гірше. Бо це просто цинічні і недолугі істоти. Вони просто розставляють своїх людей і крадуть по-чорному.

Кирило Куликов:

Ця влада себе повністю дискредитувала. Лише очищення лав правоохоронців не дасть результату. У нас на найвищому рівні немає ані найменшого бажання, щоб Янукович і його компанія повернулися до України і відповіли перед народом за свої злочини, за те, що творилося у країні. Не хоче цього Кличко, не хоче Яценюк, не хоче Турчинов, не хоче Порошенко…ніхто.

То чому ж ми знову вибрали гірших?

Денис Богуш:

Проблема в тому, що ми не виховали еліту. Всі ідеї Майдану віддали в руки старим політикам. Цей Майдан не був політичним, це був Майдан Гідності. Люди стояли саме за це. А кому передати, щоб займалися владою? Щирі активісти Майдану не вміють виступати по телебаченню, не мають стільки зв’язків, не знають піару та журналістів, не знають законотворчості, не мають професійної освіти. Саме тому вони делегували це тим, хто усе це мав. А вони ж – у своєму режимі: старі політики, які жодним чином не планували змінювати ту систему. Вони не мають стосунку до ніякої політичної еліти. Грубо кажучи, це все діти Кучми. А ніхто й не піднімає питання про те, що росте нове покоління, яке за відсутності виховання повторюватиме те саме. Нам треба готувати покоління еліти, які можна буде поставити на чільні місця і нарешті ефективно керувати державою.

Старі політичні сили набрали із Майдану найяскравіших активістів, не дали їм жодної функції, зате гарно прикриваються нібито патріотичною позицією. На цьому і виграли вибори – з АТОвцями, з майданівцями. І далі розпилюють країну.

У цій ситуації ми можемо щось зробити з олігархами-втікачами? Повернути їх, відібрати гроші?

Кирило Куликов:

Візьмемо, як приклад, знову ж того Димінського. Навряд чи будуть якісь проблеми, якщо слідство таки підтвердить, що наїзд скоїв він. Однак, ви побачите, що сама українська система це блокуватиме, а аж ніяк не Захід, де він нині перебуває.

Усі олігархи різні, ми не можемо напевне знати, яка ситуація у кого виникне. Якби, наприклад, Новинський вирішив втекти кудись, а Україна вимагала його повернення... Тут, найімовірніше, підняли б питання «політичного переслідування». Щодо Коломойського, Ярославського – інші питання. І щодо Ахметова буде розслідування, згодом. Щодо Димінського, то тут зрозуміло – тяжкий кримінальний злочин, дорожньо-транспортна пригода. А загалом, було б бажання – покарали б усіх.

Денис Богуш:

Тут потрібна політична воля і професіоналізм. Воно все реально, але не за цієї влади. Ніхто не займається цими олігархами. І не буде.

А якщо влада зміниться?

Денис Богуш:

А влада не зміниться. Принаймні найближчим часом. ВРУ добуде свій термін до кінця. Вони ніколи не проголосують за дострокові вибори. Через одну просту причину: «Народний фронт» зі своїми рейтингами – на дні. І що, вони голосуватимуть за своє знищення? Та ж не настільки дурні. Поки вони в цьому клубі царюють. А Президент? Чи є в нього якась вигода з того? Зрозуміло, що ні. Порошенко прикривається, як тільки може, щоб показати, що він не абсолютне зло, як Янукович. На День Назалежності народ натовпом погнав на Майдан, щоб отам погордитися за все, що твориться біля Президента, за ту техніку, яку вони пригнали, за ті урочистості. Люди вночі пішли на той парад, стояли і плакали. І що це? Куди той народ дивиться? Найближчі роки ми будемо в тому, що є. Для зміни ситуації нам потрібна еліта зі свідомістю. А таких ще треба виростити.

 

Яна Федюра, «Вголос»

 

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm