Чи досягне України північнокорейське цунамі?

Ескалація відносин між США та Північною Кореєю може створити шкідливий прецедент для України, якщо Кремль діятиме за методами американського президента.

Що порушила Північна Корея?

Минулого року Росія пригрозила ракетним ударом Україні в разі проведення Україною ракетних стрільб в районі адмінкордону з окупованим Кримом, як сказано у листі Міністерства оборони РФ посольству України в РФ. Москва також погрожувала українцям загостренням бойових дій та наступом бойовиків на Донбасі у випадку отримання Україною зброї із США. Обурливо, чи не так?

Українці не мають права озброюватися, захищатися, проводити навчання, бо Москві це не подобається, і вона погрожує «нанести превентивний ракетно-авіаційний удар». Нас оголосили «фашистами», «загрозою безпеці РФ» і погрожують «примусити до миру». Приблизно така ж ситуація сьогодні між США та Північною Кореєю.

Безперечно, всі порядні люди хотіли б, щоб північні корейці якомога швидше звільнилися від панування жорстокого тоталітарного режиму Кім Чен Ина і нарешті змогли жити по-людськи. Проте, якщо слідувати нормам міжнародного права та поваги до суверенітету держав, претензії Вашингтона до КНДР є втручанням у внутрішні справи країни, якою б ганебною ця країна не була. Як можна погрожувати країні, яка проводить військові навчання на своїй території? Пуски північнокорейських ракет за десятиліття не нанесли шкоди іншим державам. Де-факто, військові навчання КНДР – це справа КНДР, допоки вони не вчинили акту зовнішньої агресії. А вони поки що не вчинили.

Чому Вашингтон диктує умови іншим країнам – яку зброю кому можна мати, а кому не можна, притому, що США себе вважають винятком вседозволеності? Чому це одним країнам можна, а іншим – ні? А як же принцип рівності та права на безпеку? Чому Америка не має претензій до Пакистану, Індії та Ізраїлю, які стали ядерними країнами, але погрожує Ірану та КНДР? Так, ці режими жорстокі й тоталітарні, вони знущаються над власним населенням, але ж і кремлівський режим знущається над власним населенням: дві чеченські війни, етнічні чистки, теракти проти власного населення, урізання прав людини, злочинна антинародна політика. Але РФ чомусь не погрожують ракетним ударом.

Іран та КНДР оголошуються у Вашингтоні агресорами, але наразі вони не вчинили жодного нападу на іншу країну, скільки б  десятків років про це не стверджували США та їхні союзники. Хоча демократичні США за останні два десятиліття здійснювали агресію проти кількох країн. Світову громадськість переконують, що слід завдати «попереджувального удару по КНДР, тому що в них створюються ракети, здатні досягнути Аляски». В українському контексті це виглядає приблизно так: треба стріляти в сусіда, тому що в нього з'явилися вила, здатні досягнути мого городу.

Агресором завжди виступає той, чиї війська першими порушили кордон іншої країни, якими б благородними намірами це не виправдовувалося. Між іншим, в історії було чимало кривавих воєн, які розпочиналися агресорами тому, що вони вважали за необхідне нападати першими, інакше на них нападе противник. Так починалася Перша і Друга світові війни, так діяв СРСР, здійснюючи агресію проти Фінляндії, країн Балтії, Афганістану.

Як Гітлер захищався

Між іншим, Гітлер, завоювавши майже всю Європу, також лише «захищався» і був вимушений завдавати «превентивних ударів заради безпеки Німеччини». Гітлер зовсім не хотів розпочинати Другу світову війну, прагнучи лише захистити права мільйонів німців, яких «пригнічували» іноземні уряди. Адже 13 мільйонів німців опинилися за межами Німеччини: в Чехословаччині, Франції, Польщі, і більшість з них піддавалися дискримінації. Так, шовіністична Польща в 1930-их роках, окрім українців, пригнічувала національні меншини, в тому числі німецьку, тож «турботливий патріот» Гітлер хотів лише захистити свій народ. Захоплення однієї країни призвело до загрози війни з іншою, яку доводилося вирішувати військовим шляхом. Війна з Польщею втягувала Німеччину у протистояння з її союзниками Англією та Францією, які за міждержавними договорами мусили оголосити Німеччині війну.  

Остерігаючись можливої загрози нападу на Німеччину з території Данії та Норвегії, Гітлеру довелося «взяти їх під контроль» 1940 року. Скандинавський півострів був вигідним плацдармом для гіпотетичної атаки на Німеччину, а ймовірна окупація Норвегії Британією і Францією для Німеччини означала б фактичну блокаду її військово-морського флоту. Окрім того, для Рейху було життєво важливим надходження залізної руди зі Швеції, яка становила основу військової економіки. Загарбання цих країн обґрунтовувалося вимушеною необхідністю «захистити» ці нейтральні країни від нібито можливого в найближчий час нападу Англії та Франції.

Не бажаючи вторгнення потужної французької армії, Гітлер вирішив завдати удару Франції, поки вона не напала першою. Без жодних злих намірів Гітлер вводить війська у Бельгію та Голландію з метою оточити та розбити французькі частини, які у відповідь увійшли в Бельгію для захисту бельгійської та й своєї незалежності. Результатом цієї операції була окупація німецькими військами території Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції.

На початку 1941 року в нещодавно дружній Югославії група прозахідних офіцерів здійснила державний переворот. Гітлер розцінив подібний факт як виникнення нової антинімецької ворожої держави і вирішив позбутися «югославської загрози» на Балканах. У квітні 1941 німецькі винищувачі та наземні частини завдали ударів по югославській армії, а країну довелося окупувати.

Напасти на СРСР Гітлер був вимушений, тому що радянське керівництво готувалося до таємного удару по наростаючій могутності Третього Рейху, то ж план «Барбаросса» мав оборонний характер, за яким планувалося «примусити СРСР до миру», окупувавши його європейську частину до Волги.

Сьогоднішні заяви Вашингтона про превентивні удари по інших країна до болю нагадують риторику агресорів 1939-1941 років. Здавалося б, воєнні погрози та ударні авіаносні групи США в Тихому океані не мають жодного стосунку до України: нехай собі американці там воюють з північними корейцями, нам що до того?

А що з того Україні?

Можливе нанесення американського удару по північно-корейському режиму може дати Кремлю легітимний приклад зовнішньої політики, який дозволяє бомбардувати інші держави під приводом «загрози власній безпеці» чи «прав громадян». Не те, щоб росіяни такого раніше не робили, але якщо США нанесуть удар по КНДР за те, що у них є ракети, то як тоді Вашингтон зможе засудити Москву, яка під схожим приводом приводом нанесе удар по Україні?

Наразі американське бомбардування Північної Кореї не схвалюють і навіть засуджують європейські союзники Вашингтона – Німеччина, Франція, Італія.  А коли Москва вчинить подібне з Україною, європейці можуть вказати американцям на те, що це ж копіювання американської політики в Кореї. Як це США бомбардує КНДР і водночас засуджує Росію за втручання й агресію в іншу суверенну країну? Чому тоді Кремль не зможе за американським прикладом вчинити так само? «Почему Америке можна, а нам нельзя?» – спитають зазомбовані імперською пропагандою росіяни.

Потенційний удар США по КНДР може гіпотетично заохотити російський удар по Україні, і «під шумок» на корейському півострові реалізувати в Україні цілі, яких Москва не змогла досягнути у 2014 році.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram