Чи вистачить у Кремля вострикових?

Трагедія загибелі десятків людей у російському Кемерово продемонструвала найцинічніші методи й бездушну тактику російських каральних органів, які заради іміджу влади не зупиняться навіть перед методами тоталітарних режимів.

Цивільні у штатському

Росіянин Ігор Востріков з Кемерово, який під час пожежі у ТЦ «Зимова вишня» втратив п’ятьох членів сім’ї і одразу після пожежі, в пориві відчаю, звинуватив у трагедії «корумповане суспільство, яке підтримується Путіним». Проте вже через кілька днів, Ігор змінив свою думку про російську владу та виступив зі спростовуючою кардинально іншою заявою.

 

«Зробив цю спростовуючу заяву нещасний Востріков в оточенні двох підозрілих чоловіків, які сиділи по обидва боки від нього під час виступу»

 

Вже 29 березня, Востріков назвав Путіна «не президентом, а царем» та запевнив, що у трагедії не винен ні він, ні губернатор області. А також заявив, що «Ми не будемо вирішувати проблеми через мітинги, мітинги потрібні «майданщикам». Проблема не в Путіні і не в Амарі Гуміровічі. Володимир Володимирович у нас не президент, а цар. Влада повинна бути сильною». Окрім того, він звернувся до росіян з проханням перестати влаштовувати масові мітинги, на які почали виходити тисячі росіян обурених корупцією та зневагою влади до народу й безвідповідальністю місцевих чиновників. Водночас, зробив цю спростовуючу заяву нещасний Востріков в оточенні двох підозрілих чоловіків, які сиділи по обидва боки від нього під час виступу. Схожих людей раніше бачили на кількох зустрічах з Володимиром Путіним, і є всі підстави вважати, що це підсадні співробітники ФСБ.

Для мислячої російської громадськості вже давно не секрет, що всі зустрічі Путіна з простими людьми - моряками, вчителями, місцевими жителями різних регіонів чи навіть похід до церкви, завжди супроводжується оточенням практично тих самих людей, які щоразу вдягнуті то «моряками в тільняшках», то «місцевими жителями». Ці перевірені люди ніколи не зададуть незручних запитань, завжди діятимуть по сценарію, продемонструють на телекамери народну довіру та повагу до президента. Такими є реалії путінської диктатури, де президент зустрічається навіть не з народом, а з підсадними агентами, а росіянам в новинах крутять зрежисовані виступи акторів під виглядом найбанальніших новин, таких як зустріч Путіна з фермерами чи відкриття нової школи з подяками від «вчителів». Такого рівня недовіри до власного народу, як і рівня цинізму не було зафіксовано навіть у явних диктаторських державах.

Зламати зламаного: методика ФСБ

Але одна справа зробити масовку у вигляді селян чи прихожан РПЦ, які вітають президента, і зовсім інша - провести «профілактичну бесіду» з розбитим горем чоловіком, який втратив у страшній пожежі п’ятьох членів своєї сім’ї та залишився самотнім. Людину, яка втратила все, важко залякати - чи не найстрашніше вона вже пережила. Тож аргументи співробітників  ФСБ мали бут надзвичайно переконливі - від описів катувань до подальшого сценарію перетворення на пекло вже зламаного життя чоловіка. Ніхто не бачив, як і що «пояснювали» Вострікову ефесбешники, але коли людина у відчаї звинувачує владу, а вже через кілька днів цю ж владу, яка винна у допущенні ситуації, в якій загинула вся сім’я росіянина, хвалить, - отже аргументи були дуже переконливими. Фактично, співробітники російської спецслужби зламали волю і без того зламаної та вбитої горем людини.

Проте найогиднішим моментом цієї показухи на камеру є сам факт тиску на Вострікова, свідченням якого є спеціальне відео-звернення потерпілого. Не буде людина в депресії, зайнята похороном п’ятьох родичів через кілька днів переосмислювати, що він у горі казав про владу і робити відео-звернення з вибаченнями та запереченням власних слів. Те що з Востріковим «попрацювали» не викликає жодних логічних сумнівів, адже самому потерпілому таке спростування ні до чого.

Тоді до якого ж ницого морального рівня треба впасти тим ефесбешникам та їхнім кураторам, що вони пішли тягати та залякувати морально зломлену людину в чи не найважчий період в житті? Який садист в ефесбешних погонах віддав наказ знайти нещасного чоловіка і змусити його виправдати винних у смерті його сім’ї? І чи не сам «підполковник» віддав такий наказ для власної моральної сатисфакції?

В Україні також траплялися аварії та трагедії в яких родичі жертв недобрим словом згадували в тому числі й діючу владу, але ніхто з українських політиків чи олігархів не докотився до залякувань та примусових публічних спростувань родичів жертв трагедії. Їх просто не чіпали, або ж давали якусь суму грошей в якості компенсації, але не приходили залякувати і не знімали відео-звернень з мордоворотами по боках. Цим очевидно й відрізняється українська влада від російської, для якої пограбувати та вбити своїх громадян не достатньо - їхніх родичів слід ще й зламати та принизити, щоб вони публічно назвали вбивць невинними й проспівали їм хвалебну оду.

Цинізм ситуації з «обробкою» Вострікова був би дикістю навіть для низки світових диктатур, а подібна ситуація могла би бути реальністю лише в такій країні як Північна Корея. Лише в КНДР влада організовує фальшиві показушні вистави в яких недолуго намагається комусь щось довести й спростувати свою вину. Для диктаторської свідомості російських правителів вже не вкладається в голові, що сам факт будь-якого звернення жертви на користь президента - це прямий доказ порушення прав людини і тиску на жертву. Навряд чи подібну виставу наважилися б зняти навіть в Ірані чи Китаї, де ситуація з правами людини залишає бажати кращого. Вистава з Востріковим - це рівень навіть не авторитарних, а тоталітарних держав, епізоди з реалій яких сьогодні демонструє РФ.

Востріков, на якому стоїть Кремль

Водночас трагедія публічного вибачення нещасного Вострікова це не лише трагедія одного чоловіка, якого аж ніяк не варто звинувачувати у слабодухості чи у боязні за власне життя. В школі НКВД-КДБ-ФСБ працюють такі фахівці і передаються такі традиції переконливого діалогу, що підхід знайдуть майже до будь-якої людини, якщо всерйоз захочуть «переконати». Найбільшою трагедією є те, що сьогодні все населення РФ перетворене на таких вострікових.

 

«Якщо підрахувати приблизну загальну кількість людських жертв путінських авантюр, то за 18 років правління Путіна лише за мінімальними офіційними даними їх близько 40-50 тисяч осіб»

 

Люди, родичі яких загинули під час штурму російського спецназу школи в Беслані, в театрі Норд Осту, батьки та сім’ї російських військових, яких Путін послав на війну в Чечню у 1999-2002 рр., в Грузію у 2008 р., на Донбас та в Сирію, всіх тих, хто загинув через кремлівського диктатора, сьогодні голосують за Путіна та підтримують його дії на зовнішньополітичній арені. При тому, що якщо підрахувати приблизну загальну кількість людських жертв путінських авантюр, то за 18 років правління Путіна лише за мінімальними офіційними даними їх близько 40-50 тисяч осіб. У сучасному світі є не так багато лідерів країн, діяльність яких призвела до смертей десятків тисяч людей, і одним з таких є президент Російської Федерації. Правитель, якого після всіх жертв, нещасний постраждалий від його політики - Ігор Востріков змушений був назвати царем. І саме на таких вострікових і тримається вже 18 років путінська диктатура. На людях, яких можна вбивати, принижувати, залякувати, а вони будуть публічно виправдовувати й вихваляти владу та президента.

Дуже багато авторів, які досліджували російську історію та ментальність з сумом зазначали, що росіян наче спеціально виводили та виховували у покорі до влади, славослів’ї правителів, привчали цілувати чобіт, яким їх били. Століття найжорстокішого в Європі кріпацтва, сліпа віра в царя з благословення РПЦ, тоталітарна комуністична диктатура яка виховувала населення за принципами залякування та стадного колективізму сформували народ, за який навіть Сталін у свій час підняв тост. Комуністичний диктатор у 1945 році зазначав, що будь який інший народ вигнав би геть таких керівників як вони, але не російський народ. І статистика засвідчує, що саме своїх найкривавіших правителів - Івана Грозного, Петра І, Катерину ІІ, Ніколая ІІ, Леніна, Сталіна та Путіна росіяни люблять та поважають найбільше. На мільйонах таких вострікових закладено фундамент Кремля і путінська диктатура залишатиметься міцною, поки в країні багато заляканого та покірного населення. А після публічних вибачень Вострікова, багато росіян ще більше впевнилися у твердості намірів влади будь-якою ціною не відпускати важелів управління.

А для тих, кому не пощастило жити в путінській Росії, публічні вибачення нещасного Вострікова є наочним прикладом ставлення російської влади до людини та людської трагедії, і нагадуванням того, що може принести «русский мир» у путінському варіанті.

 

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram