Cotton Jones, Klaxons, Blonde Redhead, Aloe Blacc

Після літньої сплячки осінь збільшує кількість якісних релізів, хоча бувають й клаксонні винятки.

Cotton Jones "Tall Hours In The Glowstream" (2010)

Не менш вдалий салют від Cotton Jones після минулорічного альбому "Paranoid Cocoon". Майкл Нау продовжує закріплюватись (бо освоювати йому вже немає чого) на території вже американи, дає декілька циркових номерів та залишається вірним святковій світлості баладок.

Балади з ліричним хаммондом хораляться святістю навколишнього світу та вальсують з персональним Чізесом ("Sail Of The Silver Morning", "More Songs For Margaret", "No Things I Need (Like Some Time Ago)").

Там, де дівчинка не додає кавайної повноти картині чоловічих фантазій ("Place At The End Of The Street"), хлопчик американить характерним жуванням тютюну і слайдує південним саундом в етнографічній побрехеньці ("Man Climbs Out Of The Winter"), або свінгує іншими етнографіями в кінематографічних мелодіях ("Goethe Nayburs").

Але баладки для Cotton Jones то – непорушна святість й тому заколисуюча мироточивість та впокореність "Somehow To Keep It Going" та "Soft Mountain Shake" досягають високого рівня минулорічного піку " I Am The Changer". А зважаючи на маловідомість, Cotton Jones обставляють своїми органічними світлячками в "Dream On Columbia Street" усі диліжансові потуги значно більш розкручених британців The Coral.

1. Sail Of The Silver Morning
2. Somehow To Keep It Going
3. Glorylight And Christie
4. Man Climbs Out Of The Winter
5. Song In Numbers
6. Soft Mountain Shake
7. Place At The End Of The Street
8. More Songs For Margaret
9. Goethe Nayburs
10. Dream On Columbia Street
11. No Things I Need (Like Some Time Ago)

Klaxons "Surfing The Void" (2010)

Брєд сивої кобилки дарує другий альбом суперстарів нью-рейву Klaxons. Ідея, як така була похована в хаотичному нагромадженні дісторшину, кислотних самоповторів та тупиковій безвиході.

Від браку мислі Клаксони, як чорт від ладану стрибають від нео-психоделії до нойзу, від пост-панк рівайвлу до пост-хардкору, від індастріалу до дрону, напускають дешевої готики і програють. Територію того ж електро-року вже давно і значно краще переорали The Music. Існують незрозумілі вже тепер алюзії на Arctic Monkeys та Bloc Party і стає зрозуміло, що Muse для клаксонів – найкращий орієнтир (“Flashover”) в галопічних марш-кидках (якби вони над мюзівцями не стібались). В клавішних простежуються падіння в попса-рококові соплі десь в дусі Embrace (тільки значно заффузовані).

Усе це жахіття на крилах ночі приречено б'ється об стіни фідбеками та дісторшинами і сліпими кошенятками падає в багато шуму з нічого, де остаточно самороз'їдається надлишком кислоти.

1. Echoes
2. The Same Space
3. Surfing The Void
4. Valley of The Calm Trees
5. Venusia
6. Extra Astronomical
7. Twin Flames
8. Flashover
9. Future Memories
10. Cypherspeed

Blonde Redhead "Penny Sparkle" (2010)

Нью-йоркці Blonde Redhead після двох останніх і хітових альбомів "Misery Is A Butterfly" (2004) та "23" (2007), де давали жіночий варіант того до чого намагається линути Радіохед і з огляду на деякі переваги жіночої конституції в деяких моментах робили то краще, ніж Том Йорк, дають дуже тихий альбом 80-го дрім-попу, де немає жодних рокових загравань.

Синтетика рулить з тангувальними моментами в ритмах Грейс Джонс, а ще більший момент декаденсу відбувається на згадках про Кокто Твінс, хоча в моменти особливого просвітлення можна провести паралелі з Сігур Рос.

Дрім-попна м’якість огортається фаталістичної спокусливістю, а у моменти тві-попної естетики – атмосфера нагадує пухкими губками про малолітні фантазування дівчаток щодо втрати цнотливості з картин Бальтуса.

Така чітка концентрація на конкретний ефект з передбачуваною безпросвітністю дають цілу когорту хітових мелодій, де особливо вирізняється "Love Or Prison", яка радить не забувати й про "Oslo", "Everything Is Wrong", "Black Guitar", "Spain".

1. Here Sometimes
2. Not Getting There
3. Will There Be Stars
4. My Plants Are Dead
5. Love Or Prison
6. Oslo
7. Penny Sparkle
8. Everything Is Wrong
9. Black Guitar
10. Spain

Aloe Blacc "Good Things" (2010)

Каліфорнієць Aloe Blacc – половинка хіп-хоп дуету Emanon та автор альбому "Shine Through" (2006), де еренбі спочивало на модернових лаврах – з головою кинувся у прабатьківські заповіти і намалював усю силу олдскульного R&B та соулу з фанком.

Вже зі старту можна беззаперечно повідомляти, що трек "I Need A Dollar" сміливо можна розмістити поруч з такими суперхітами, як "Crazy" Gnarls Barkley та "Hey Ya" Outkast. Частково паралелячись з ними у ритмічній структурі, "I Need A Dollar" закономірно виглядає більш свіжішим, ніж "Crazy" яким заїздили усі радіоефіри. З огляду на хітову якість треку можна писати про надійно прийняту естафету товаришем Блеком славної лінії дебютника Gnarls Barkley, хоча також закономірно й, що "Good Things" більш передбачуваний диск, аніж "St. Elsewhere".

"Good Things" надійно пришвартований на заповідних територіях, де соул, обставлений толковими аранжуваннями, починає перебігати дорогу Джону Ледженду ("Green Lights"). Олдскулом тут чути за милю й слідом за хаммондами йдуть психоделійні замутки ("Life So Hard"), Морріконе ("Good Things"), гітарні запілони в дусі Лед Зеппелін ("Mama Hold My Hand") і навіть реггі ("If I") та телезаставки зі славних 70-х ("Politician").

На "Loving You Is Killing Me" дається конкретна фанкуха, без жодних але чи або і щоб взагалі не можна було назвати диск – альбомом одного супертреку – соульні варіації "Hey Brother", "Miss Fortune", "Take Me Back", "Femme Fatale" – не дрімають та несуть на чолі сумну печатку усвідомлення своєрідної святості славних 60-х та 70-х.

Разом з диском Жанель Моне – поки що найкращі альбоми у тій афроамериканській парафії.

1. I Need A Dollar
2. Green Lights
3. Hey Brother
4. Miss Fortune
5. Life So Hard
6. Take Me Back
7. Femme Fatale
8. Loving You Is Killing Me
9. Good Things
10. You Make Me Smile
11. If I
12. Mama Hold My Hand
13. Politician (Reprise)

 


КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram