Кабінет Міністрів України зробив українцям черговий сюрприз, піднявши ціну на газ на 23,5 %. «Турботливий» уряд Гройсмана при цьому заявив, що це підвищення є несуттєвим, бо ж могло бути і 60 %. У Гройсмана навіть умудрилися попіаритися на підвищенні тарифу, заявивши що, мовляв, Україна уникнула дефолту, щоправда там не уточнили, що за це все ми заплатимо взимку.

Що далі? Чи підвищення тарифів врятує Україну від дефолту? Про це кореспондент «Вголосу» питав експерта зі соціальної політики Андрія Нікончука, директора енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валентина Землянського й експерта з економіки Олександра Охріменка.

Чи можна було уникнути підняття ціни на газ для населення?

Валентин Землянський:

Підвищення тарифів — це зневага до і так незаможних українців. Навіть те, що уряд Гройсмана наприкінці робочого тижня увечері зібрався на екстрене, напівтаємне засідання, щоб ухвалити підняття тарифів на газ для населення, свідчить про неповагу цієї влади до українців. Ось ці всі загравання: «підвищимо-не підвищимо», «повинні підвищити на 60 %, але «ми про вас турбуємось» і буде на 23 %» — це цинічно.

Уникнути підвищення тарифів для населення за умови діяльності цього уряду було неможливо. І це не пов’язано з ринком, чи ще чимось, просто в Гройсмана та його уряду відсутня стратегія розвитку енергетичного сектору й економіки України загалом. Аби уникнути підвищення цін на газ, мала бути змінена парадигма у стосунках із ЄС і МВФ, от і все.  Тарифи на газ можна було не підіймати, якби «Нафтогаз» укладав адекватні договори з європейськими газовими компаніями.

Андрій Нікончук:

Піднявши ціну на газ, Кабмін показав свою нездатність відповісти за свої обіцянки у соціально-політичному напрямку. Адже нам обіцяли інвестиційний клімат, не підвищувати тарифи, долар по 5 гривень тощо.

У ситуації з ціною на газ був інший вихід: не підіймати тарифи, тоді б нам би не надали чергового траншу від МВФ, через що нас чекав би дефолт. Уряд пішов другим шляхом і вирішив підняти тарифи. Те, що сталося, — це розплата за безвідповідальність у попередні роки, зокрема, набрання значної суми траншів і неналежне їхнє використання з точки зору оздоровлення економіки. Бо саме за останні десять років було взято найбільше кредитів. Ми пригадуємо, як за Яценюка бралися величезні транші МВФ, за які тепер відповідає Гройсман.

Піднявши вкотре ціну на газ, ми уникнули дефолту?

«Це все рано чи пізно закінчиться дефолтом»

Андрій Нікончук:

У нас безвихідь, це все рано чи пізно закінчиться дефолтом. От зараз уряд підвищив вартість газу для населення на 23 %, але це не останнє підвищення тарифу на газ. Після виборів знову постане питання про повернення боргів міжнародним кредиторам: потрібно буде або перекредитуватися, або повернути борг шляхом набирання нових позик. І за цих умов знову буде підняття ціни на газ для населення. Але так чи інакше ми йдемо до дефолту, який обов’язково буде. Бо та динаміка росту ВВП, яка є у нашій державі, не здатна обслуговувати зовнішні запозичення та давати внутрішній резерв для розвитку національної економіки. Наша економіка деградує. В принципі дефолт — це не так і страшно, він може навіть оздоровити нашу економіку.

Олександр Охріменко:

Уряд замість того, щоб реально займатись економікою, вирішив піти простішим методом — підняти ціну на газ, перебути вибори, а далі якось буде.

Тобто 23 % — це не межа?

Андрій Нікончук:

Ціни піднімуть після виборів, орієнтовно вже на 60 %. Діючий уряд просто відтермінував це питання, мовляв, якщо переможе Порошенко, ціна на газ після виборів одразу зросте на 60 %, якщо ні, то це вже буде не їхня проблема.

Валентин Землянський:

Українців уже взялися орієнтувати на те, що «ринкова ціна» на газ для населення має бути 14-15 гривень за кубометр. Тобто підвищення ціни на газ буде і надалі.

Що таке «ринкова ціна» на газ?

Олександр Охріменко:

В Україні немає ринку газу і ринкових умов. У нас є монополіст «Нафтогаз» та уряд, який як хоче, так і призначає ціни на газ для промисловості та населення. От якщо монополіста не буде, тоді, можливо, в Україні й створиться ринок. Але ніхто нічого не хоче робити. Через те, що в Україні існує «Нафтогаз», ціна для населення та промисловості у нас завищена десь удвічі. Був би ринок і конкурентні умови, було б дешевше.

Валентин Землянський:

«Україна стала непоганим бізнесом для газових компаній Європи»

Те, що «порохоботи» стали волати про ринкові ціни і бідний «Нафтогаз», який купує газ по ціні 7 500 гривень за тисячу кубометрів газу — це не проблема українців, це проблема менеджменту газового монополіста, яке за свою роботу в Україні отримує космічні зарплати. Якщо «Нафтогаз» не може укласти угоду, в якій би газ був дешевший, ніж на біржі, це свідчить про недієздатність його керівництва.

Ринкова ціна — це дуже умовна категорія і справді, якщо «Нафтогаз» цю ціну прив’язує до біржі, то  тут меж для росту цін немає. От для порівняння, середня за дев’ять місяців ціна, за якою «Газпром» продавав газ європейським компаніям, — це 230 доларів, Україна натомість купує газ за 480 доларів. Всю різницю між купівлею та продажем на Україні заробляють європейські газові компанії, контракти з якими уклало керівництво «Нафтогазу». Тобто зараз Україна стала непоганим бізнесом для газових компаній Європи і зрозуміло, що від нас і надалі вимагатимуть підіймати тарифи.

Якими будуть наслідки підвищення тарифу на газ? Що ще здорожчає?

Андрій Нікончук:

Підвищення тарифу на газ призведе до активізації трудової міграції українців закордон. Наші урядовці традиційно скиглять, що наші люди ліниві, бо вони за 7 тисяч гривень не хочуть йти на завод, виготовляти якусь там дроти до автомобілів. У такому випадку я б рекомендував українцям посилати на ті заводи працівників Кабміну. Природно, що люди не хочуть працювати за ці гроші, бо заплатиш податки, комунальні послуги, вартість яких постійно зростає, і на життя залишиться десь дві тисячі гривень. І це ще в кращому випадку, бо якщо людина з іншого міста чи села, їй потрібно ще й житло орендувати. А як за такі гроші можна вижити?

От і тому у нас шалена трудова міграція. Бо ні електрики, ні слюсарі, ні сантехніки не працюватимуть в Україні навіть за 10 тисяч гривень, коли у тій же самій Польщі можна заробити значно більше й їх там забезпечать житлом та іншими соціальними благами, до того ж продукти харчування у Польщі дешевші.

Крім цього, підняття ціни на газ для населення призведе до збільшення вартості всіх товарів: починаючи від продуктів харчування і сфери послуг та закінчуючи легкою та важкою промисловістю. Тим паче, що за певний час на 19-20 % зросте вартість усіх інших комунальних послуг. Щоправда, напередодні виборів, десь нарикінці зими нас очікує «аукціон небаченої щедрості» — зростатиме мінімальна заробітна плата, пенсії. Але навіть це підняття ситуацію не покращить.

Олександр Охріменко:

У нас і так надто високі тарифи, немає програм енергозбереження. На сьогодні борги українців за комунальні послуги перевищили 40 мільярдів гривень, а будуть ще більшими. Це призведе до того, що підприємства житлово-комунальних послуг не зможуть нормально функціонувати.

За ростом ціни на газ автоматично зросте вартість опалення. Я прогнозую, що це буде мінімум на 15-16 %. Однозначно, потім здорожчає електроенергія, гаряча вода, зросте навіть вартість постачання холодної води та водовідведення. Бо це все — взаємопов’язані речі.

Валентин Землянський:

Будуть соціально-економічні наслідки. В українців і справді мільярдні борги за комунальні послуги. У соціальних мережах уже з’являються заклики до того, щоб не платити за газ у листопаді. Якщо тарифи на комунальні послуги в Україні і надалі будуть такими «драконівськими», то це все може призвести до колапсу системи. Бо, як би ми не ставились до облгазів і теплоенерго, проте у них на балансі є тепломережі, які потрібно утримувати у нормальному стані, щоб не було «свята гарячих фонтанів», як це сталось у Києві, коли з’явилась тепла вода. Вони ж можуть перестати ремонтувати свої мережі, звідти і далі звільнятимуться люди, оскільки у цих підприємствах зарплати мізерні. Це нічим добрим не закінчиться.