Гранатомет як новий інструмент української політики

На території Західної України, яка знаходиться за понад тисячу кілометрів від лінії розмежування, все частіше трапляються терористичні акти. Спільне у них одне – приміщення політиків, екс-прокурорів, чиновників, адмінбудівлі обстрілюють вночі з гранатомета. Жертв, на щастя, немає.

Зокрема, минулого тижня невідомі з гранатомета РПГ-22 обстріляли приміщення Генерального консульства Польщі у Луцьку. Обстріл відбувся вночі, близько 00:30. У результаті стрілянини пошкоджено дах будівлі Генконсульства.

 

Вибух був достатньо сильним: від нього спрацювала сигналізація банку, розташованого неподалік. Консул Республіки Польща у Луцьку Кшиштоф Савіцкі заявив, що нічний напад на приміщення консульства був терористичним актом. Через це консульські установи припинили свою роботу в Україні на невизначений термін.

А в ніч на понеділок, 20 березня, вибух прогримів у Рівному на вул. Степана Бандери, внаслідок цього пошкоджено стіну і дах гаражного приміщення Управління патрульної поліції.

Правоохоронці з’ясували, що вибух стався у результаті пострілу з протитанкового гранатомета. Оглянувши місце події, поліція знайшла тубус від того ж РПГ-22. Зазначається, що приміщення пошкодженого гаражного боксу було переобладнане під тренажерний зал для патрульних, під час вибуху там нікого не було. Обстріл кваліфікували як хуліганство.

Також, 27 січня 2017 року в Ужгороді з ручного гранатомета обстріляли будинок екс-керівника міліції Закарпаття Василя Варцаби.

За дивним збігом обставин ні екс-міліціонера, ні його дружини у будинку на момент обстрілів не було.  За інформацією правоохоронних органів, стріляли двічі. Влучили у дах будинку. Та це не єдиний випадок на Закарпатті.

Тоді ж, 27 березня 2017 року, о п’ятій ранку у місті Виноградів на Закарпатті невідомі обстріляли будинок екс-прокурора Хустської прокуратури Івана Кайла. У домі нікого не було і ніхто не постраждав. Обстрілювали теж з ручного гранатомета.

Обстрілювали з гранатомета і будинки теперішніх чиновників. Зокрема, будинок мера Львова Андрія Садового з ручного гранатомета обстрілювали двічі: в ніч на 25 липня та в ніч на 26 грудня 2014 року. В обох випадках сім’я Садового перебувала на відпочинку.

Чому в усіх випадках під час скандальних обстрілів фігурував саме гранатомет? Якого ефекту домагались нападники? Чому саме гранатом став одним із інструментаріїв сучасної української політики? Про це «Вголос» запитав у військового експерта Олексія Арестовича, політичного аналітика Олександра Кочеткова, політолога Олега Соскіна та професора, завідувача лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології Вадима Васютинського.

Про що свідчать вечірні обстріли з гранатомета приміщення патрульної поліції у Рівному, польського консульства у Луцьку та будинків чиновників? Чому саме важку зброю використовують для обстрілів на території Західної України?

Олег Соскін: З одного боку, ці всі обстріли є різноплановими, але їх всіх, наприклад, об’єднує те, що при їх реалізації застосовувалися саме гранатомети. Застосування гранатомету в мирній частині України – це демонстрація якоїсь дії, зухвалості. Це не рядовий обстріл з автомату з метою якогось одиночного вбивства. Обстріл гранатометом передбачає, що з психологічної точки зору – це ознака руйнації, завдання великої шкоди, ознака війни. Але насправді жодного разу обстріл гранатометом якихось будинків не приносив великої шкоди. Але з точки зору демонстрації, з точки зору піар-ефекту, то кожного разу після обстрілів з гранатомету досягався вагомий демонстраційний результат. Він призводив до широкого розголосу, до того, що цей обстріл характеризувався постійно, як акт тероризму. Також обстріли з важкого озброєння завжди призводили до рішучих дій.

І от застосування гранатомету в мирній частині України з точки зору «ляльководів» має свідчити про існування на цій території радикальних угрупувань, здатних до застосування якихось широких військових методів, повномасштабних збройних акцій. Але це, чесно кажучи, є відвертою пропагандою.

І оцей маркетингово-піарний хід призводить до дуже негативних наслідків. Зокрема, коли обстрілюють поліцію – відбувається втрата довіри до правоохоронних органів. Обстріл польського консульства мав на меті розірвання дипломатичних відносин з Україною. Дивлячись на ряд подібних фактів в цих обстрілах можна говорити про те, що їх планує одна і та ж структура. Вони дуже продумано розхитують ситуацію, відволікають увагу від чогось більш важливого.

Вадим Васютинський: При подібних діях гранатомет використовують, щоб показати картинку з глобальними ураженнями. Здійснюючи постріл гранатометом у дах очікують, що все має обійтись без людських жертв. При цьому, обійшовшись малою кров’ю, ці провокатори створюють гучну акцію, про яку починають говорити усі. Зараз й дійсно ці всі обстріли з гранатометів активізувались саме в Західній Україні, вони відбуваються систематично в тій чи іншій області. А тому й справді це все виглядає, як дуже добре сплановані провокації.

Олексій Арестович: Почнемо з того, що з точки зору військового експерта, постріл автоматом не такий ефектний. Ну обстріляв, з’явились невеликі дірки, але на це ніхто особливої уваги не зверне, та й автоматних пострілів не чути. Далі – автомат коштує дорого, після обстрілів його жаль викидати. Але разом з тим після скоєння злочину автомат потрібно негайно викинути, бо по ньому правоохоронці можуть відшукати злочинця. А гранатомет при подібних обстрілах зазвичай використовується одноразовий. Після його використання він не становить жодної цінності. Тобто з нього можна вистрелити і одразу його викинути. Все відбувається за схемою: «бахнув», викинув і досяг потрібного ефекту. Також за допомогою гранатометних пострілів можна добитись ефекту жаху. Це один із способів психологічного залякування. Адже, коли гранатомет стріляє по будинку, то ним дійсно можна пробити дах чи стіну, що і було метою в цих конкретних випадках.

Тобто обстрілюють з гранатомета для привернення уваги?

Олег Соскін: Так. Ці інциденти мають на меті дестабілізувати суспільство і повісити ярлик на всю Західну Україну, що, мовляв, тут діють якісь неконтрольовані структури, що тут живуть люди не сповна розуму , які в будь який момент можуть перейти до якихось надзвичайно рішучих збройних дій. Я думаю, що всі ці обстріли, які відбуваються на Західні Україні робляться з метою навішати ярлики саме на Західну Україну. Мовляв ця територія, вона якась не така, її мешканці готові до радикальних терористичних актів, значить вони всі терористи. І от така думка внаслідок цих обстрілів з гранатомета  формується в мешканців України та закордоном.

Хто зацікавлений у дестабілізації ситуації на території Західної України?

Вадим Васютинський: Від того, що ці обстріли відбуваються саме в Україні, найбільше виграє Росія. Мета обстрілу мирної частини України з гранатомета полягає у тому, щоб показати, що ситуація в Україні є нестабільною. Зокрема, Росія хоче  дестабілізувати Україну зсередини, показати, що наша країна розвалюється. Тим паче, що передумови для цього в Україні є, і їх навіть дуже багато: у нас проблеми з економікою, є питання єдності в суспільстві, брак авторитетної політичної сили, яку б підтримувала більшість, немає політичних авторитетів. І тому в таких умовах Росії дуже вигідно сіяти розбрат серед українців, підсилювати ефект розчарування в державі, як інституції. А тому виникають  збройні акції на мирній території України, метою яких є розхитування ситуації. І до цього все частіше вдається Росія.

Олександр Кочетков: Й справді, давно існує російський план щодо прискорення розпаду України як держави. Цей план розробив Кремль. Він має стосунок саме до Західної України. Відповідно до нього Західна Україна має бути обов’язково поділена за нібито «історичним принципом»: частина України має відійти до Угорщини, частина – Румунії, частина – Польщі. З України мають залишитись сім центральних областей. І це буде абсолютно слабка країна, яка орієнтуватиметься на Росію. І от, у тому числі за допомогою таких терористичних актів, Росія і реалізує свій план.  Тобто обстріл гранатометом польського консульства – це цілеспрямована акція, яка повинна спровокувати загострення українсько-польських стосунків. Це диверсійна робота агресора. Чому за допомогою гранатомету? Та тому що Росії, як агресору, такі методи, таке озброєння є дуже близьке. Це така зрозуміла для колишнього КГБ мова дій. Також в Україні зараз жахлива економічна ситуація, тобто російським спецслужбам навіть ці обстріли не потрібно робити своїми руками. У нашій країні є достатньо зрадників, які за 300-400 доларів готові взяти гранатомет і обстріляти будь-що. Тим більше, якщо Росія дає замовлення, що не потрібно трупів.

Олег Соскін: Враховуючи те, що наша українська влада є настільки безпорадною у виявленні замовників цих провокацій, складається враження, що ці провокації роблять саме представники цією влади, зокрема президент Петро Порошенко. Його метою може бути дестабілізація ситуації в Західній Україні та демонстрація того, що Західна Україна якась дика, недорозвинена частина України. Хоча насправді – це неправда. Адже саме ця частина країни є дуже розвиненою, релігійною та моральною. Зрештою, там є середній клас, який так активно знищує наша влада. А ці всі провокації в Західній Україні з використанням гранатомету найбільш вигідні економічно-політичному  клану Порошенка, який, нагадаю, активно співпрацює та торгує з Росією.

Якого психологічного результату ці терористи намагаються досягнути, стріляючи на мирній території України з гранатомета?

Олексій Арестович: Тут варто розмежовувати. Й справді - деякі чиновники обстріли своїх будинків з гранатомету можуть використовувати задля політичного піару. Це, на щастя, поки не є масовим явищем, але одному-двом чиновникам таке й справді може прийти до голови. Перед якимись виборами вони можуть стрельнути собі по будинку. Такий чорний піар зазвичай видно по результатах. Тобто, якщо певний чиновник після обстрілу його будинку з гранатомета ходить по каналах і гучно кричить про замах на нього – це схоже на піар.

Обстріляний з гранатомета дім мера Львова Андрія Садового, у липні 2014 року.

Що ж до обстрілів консульських установ та поліцейських будівель – тут нападники, стріляючи з гранатомета, вочевидь мали на меті просто залякати чи створити ефект жаху серед людей. Очевидно, що ніхто нікого не планував вбивати. Бо якби метою було якесь певне вбивство, то однозначно – його б завершили.

Вадим Васютинський: По-перше, якщо ми виходимо з припущення, що всі ці акції мають одного автора, тоді все зрозуміло. Вони мають на меті розхитати ситуацію емоційно: люди під час вчинення подібних актів почуваються розгублено, постійно виникає питання, а що буде далі. Друге – це продемонструвати неспроможність та показати, що Україна є недокраїною, що вона як держава дуже слабка. І от, коли створюється така ситуація, виникає бажання, щоб до влади прийшла «сильна рука», яка наведе порядок і всіх захистить. В нашій країні такої «сильної руки», яку всі підтримують немає – це ще більше підсилює тривогу та розгубленість. Внаслідок цього виникає бажання, щоб прийшов ще хтось, можливо навіть Путін. Ці всі обстріли можуть бути методом, щоб знищити Україну як державу і посіяти тут «рускій мір». У соціальній психології часті серійні терористичні акти, які не мають явної мети, спрацьовують на те, щоб створювати ефект хаосу, розрухи, беззаконня в розумах наших людей.

Але раніше росіяни добивались цього за допомогою пропаганди на телебаченні. Вони перейшли до більш радикальних дій?

Вадим Васютинський: Більшість таких акцій, які раніше відбувались в інформаційному полі за участі російських спецслужб, свій потенціал уже вичерпали. Багато інформаційних випадів Росії щодо України уже не спрацьовують. Люди втомились від їхніх «фейків» , від власних емоційних реакцій на повідомлення російських ЗМІ. А тому Росія почала шукати сильніших подразників. Ними стало «польське питання». Але для українців, зокрема жителів Західної України,  українсько-польські стосунки є не настільки важливими, щоб вчиняти терористичні акти. На Заході України завжди були проблеми з поляками, але зараз самі поляки не мають суттєвого впливу на цей регіон, а східним українцям Польща і це протистояння взагалі є чужим. Коли це стало зрозуміло, Росія не зупинилась лише нищенням могил, почались обстріли з гранатометів.

Обстріляне приміщення патрульної поліції у Рівному.

Сьогодні стріляють з гранатомета, а завтра для «досягнення ще більшого ефекту» почнуть обстрілювати, наприклад, із «Градів»? Чим це може закінчитись?

Олег Соскін: Якщо ці провокатори використають ще важче озброєння, то в Україні почнеться хаос. Буде те, що зараз є в Сирії. Тобто, обстріл з важкого озброєння означатиме повномасштабні військові дії, це фактично громадянська війна. Але я вважаю, що у нас цього не буде, бо західні українці – це дуже свідомі люди. Саме там усвідомлюють необхідність збереження України як держави.

Вадим Васютинський: Дійсно, в подальшому російські спецслужби можуть вдатися до справді кривавих терористичних актів з жертвами. Це буде не, що на Донбасі, це будуть поодинокі теракти, але з великою кількістю жертв. Звичайно, цього допустити не можна.

Як українці повинні протистояти цьому новому методу психологічного тиску?

Вадим Васютинський: Перш за все, не піддаватися на емоції, які у нас хтось намагається викликати з певною метою. Треба пам’ятати, що це не ваші емоції, що це вам спеціально їх нав’язують. Сказати, щоб зовсім емоційно не реагувати, я, як психолог, не можу. Треба попереживати, похвилюватися і так далі. Але потім потрібно брати себе в руки і аналізувати ситуацію вже раціонально. Якщо нам нав’язують щось з панічними ознаками і розказують свою версію, потрібно одразу подумати, а чи в принципі таке може бути. Проаналізувати  джерело інформації, хто її поширив: відоме це ЗМІ чи «фейкове», українське чи не українське. І найголовніше  - не варто піддаватися на ситуативні впливи і не впадати у паніку.

 

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm