«Храни, Боже, Путіна!» Як в українській школі вирощують сепаратизм

Село Троїцьке, Біляївський район, Одещина. За кілька кілометрів – невизнане Придністров'я. Саме тут восени 2012-го «проффєсор» Янукович відкрив нову будівлю загальноосвітньої школи: сім сотень місць за понад $7 мільйонів. Отримавши нові умови, керівництво повністю російськомовної школи нарешті взялося за українізацію. Здавалося, із приходом путінської агресії 2014-го патріотична позиція освітнього закладу мала б невпинно утверджуватись. Однак, 1 вересня того ж року ЗОШ отримала нового директора – уродженку Алтайського краю Галину Володимирівну Михайленко. Відтоді в установі й запахло сепаратизмом…

До редакції ІА «Вголос» надійшло звернення учителя історії тамтешньої школи Вадима Миколайовича Костенка. Чоловік із 30-річним вчительським стажем попросив звернути увагу на стан справ у Троїцькій ЗОШ, де, за його словами, над вчителями-патріотами намагаються вчинити розправу:

«5 вересня 2016-го року наказом управління освіти Біляївської РДА за підписом начальника управління Гладкіх А.О. мене звільнили з роботи. Рішенням Біляївського районного суду мене було поновлено на посаді. Згодом ухвала Апеляційного суду Одеської області підтвердила це рішення. Начебто можна спокійно працювати, справедливість відновлена. Але дивна річ: судова тяганина має своє продовження».

Як з'ясувалося, мова іде про конфлікт учителя із керівницею школи – Галиною Михайленко. На посаду директора ЗОШ жінка прийшла із головування відділом освіти Біляївської РДА. Що цікаво, рік перед цим Галина Володимирівна із невідомих причин суттєво скотилася кар'єрними східцями: із чиновника – у прості вчителі.

На момент призначення, Костенко мав сподівання, що новий керівник в умовах анексії Криму і розгортання агресії РФ, зосередиться саме на питаннях національно-патріотичного виховання учнів і проведенні відповідної роз'яснювальної роботи в педагогічному колективі. Тоді він неодноразово доводив директору своє бачення проблеми, але все завершувалось загальними фразами. Натомість наголос був зроблений на «важливіші» для виховання дітей теми: агітбригади на кшталт безпеки дорожнього руху чи юних пожежників – ціною патріотичного виховання.

На тому суперечки, звісно, не вичерпались. Поступово у вчителів із незалежною позицією почали виникати «дивні» проблеми. До прикладу, якось дітей примусово зібрали на репетицію флешмобу і в той же час перевірили їхню присутність на уроках. Як наслідок, з'явився наказ про зрив навчально-виховного процесу вчителями, які до того не мали ані найменшого стосунку.

У той же час пані Михайленко вперто дотримувалась своєї «чудернацької» позиції.

Якось на педраді директорка взялася за впровадження «рейтингів оцінювання роботи вчителів», пропонованих правовою системою Російської Федерації. Тоді на зборах викладачам роздали документ із назвою «Механизм и критерии рейтинга учителей», який вони мали заповнити. На бланку стояла печатка з гербом Російської Федерації і підпис Муруєвої Л. Ф. – директора школи із Бурятської автономії. На жаль, ані спротив колег, ані сам факт авторства нормативного акту РФ не змусив Галину Володимирівну дотриматись українського законодавства. Знехтувавши посадовою інструкцією та не погодивши змісту наказу із педколективом, пані Михайленко таки впровадила бурятські норми в українській школі.

Дивну реакцію інцидент отримав і від Біляївської РДА. Там застосування в українському освітньому процесі норм РФ назвали «ознакою демократії», але при тому таки зробили Михайленко зауваження щодо неприпустимості запозичення. Остаточно  розібратися зі скандальними рейтингами райвно не схотіло.

Але й на тому душевна прив'язаність директорки Михайленко до держави-агресора не завершилась. Позаторік Галина Володимирівна спромоглася на власне бажання втиснути до учнівського розкладу предмет «російська література», хоча навчальними планами він передбачений не був. На щастя, увага ЗМІ та судова тяганина таки змусили директорку згодом скасувати цю «примху».

Не минулося без «цікавостей» і торік. У 2016-2017 навчальному році україномовний 10-ий клас Троїцької ЗОШ закрили нібито через відсутність заяв від батьків. Натомість залишили російський. І то нічого, що упродовж останніх дев'яти років ці учні навчалися саме державною мовою, просто батьки…передумали.

Варто зазначити, що відверто антидержавницькі погляди у колективі Троїцької ЗОШ – не рідкість. Деякі із вчителів та навіть голова загальношкільного батьківського комітету влюбували собі антиукраїнські пабліки у соцмережах, зокрема «Антимайдан. З нами Правда і Бог» та «За Россию!». Там вони активно вподобували дописи на кшталт «Владимир Путин – нам есть кем гордиться! Храни Его, Боже!».

Парадоксально, але проблеми за наслідками рускомірних діянь вищезгаданих осіб з'явилися не у когось із них, а у Вадима Костенка.

З певного моменту його почали усувати від проведення загальношкільних виховних заходів. Востаннє Костенку доручили провести у школі річницю депортації кримськотатарського народу. Поступово почалися утиски і обмеження трудових прав. Чоловіка фактично усунули від створення шкільного музею, та й загалом ця ідея розвитку не отримала.

Згодом до конфлікту прив'язали навіть профспілку, яка, до речі, зборів у школі не проводила протягом багатьох років. Про це знало й вище керівництво профспілки, а реакції, прогнозовано, не було. Скористалася ситуацією й пані Михайленко. Саме з подачі директорки «ручна» профспілка невідомо на якому засіданні погодила звільнення Костенка, звинувативши його у відсутності на робочому місці протягом 4-х годин (жодного уроку при цьому вчитель не прогуляв). Що цікаво, правдиві висновки засідання, на якому нібито погодили звільнення, сховали навіть від суду – подали два документи з однаковими підписами, але різним «почищеним» текстом.

Врешті Вадим Миколайович таки домігся від Біляївського районного суду поновлення на роботі. Потім ухвала Апеляційного суду Одещини підтвердила це рішення. Але й тут судова тяганина знайшла своє продовження. Цього разу позивачем виступила пані Михайленко.

Тепер, незважаючи на підтвердження неправомірності своїх дій стосовно вчителя Костенка, директорка вимагає від нього відшкодування збитків «за глибину душевних страждань» на суму 45 000 грн. Такі ж претензії Галина Володимирівна висунула до політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Свобода», активісти якого взялися відстоювати інтереси вчителя-патріота.

Відповідну справу досі розглядає суд. А чим і коли завершиться конфлікт – сказати надто складно. Ані Міністерство освіти, ані його структури на місцях, ані правоохоронні органи, до яких неодноразово звертався Костенко із активістами, не спішать із «розбором польотів». Відверті прояви сепаратизму, незаконне звільнення і переслідування, як виявилося, мало цікавлять органи державної влади.

Яка ж нині атмосфера панує у школі та на що у майбутньому сподівається вчитель-патріот, з'ясовуємо у розмові із Вадимом Костенком.

Яку позицію у цьому конфлікті займає решта колективу?

Вадим Костенко:

На жаль, більшість колективу налаштована проти мене. Колектив загалом досить великий – чотири-п'ять десятків осіб. Із них, мабуть, п'ятеро мене підтримують. Хтось з ідейних переконань, а хтось – з точки зору закону, бо розуміють, що коїться зло. Звісно, директорка має добрячі важелі впливу на своїх підлеглих.

А яких переконань дотримується сама пані Михайленко?

Вадим Костенко:  

Михайленко 17 років працювала в управлінні освіти, принаймні, сама так каже. Це людина системи – чиновник, що служить будь-якій владі і не хоче іти на конфлікт із місцевим оточенням, яке часто висуває доволі «особливі» пропозиції…Тут, скоріш за все, іде мова про її некомпетентність і нерозуміння ситуації, що склалася в країні.

Може, там щось глибше. Оті бурятські рейтинги оцінювання вчителів вводили за подачею однієї пані, яка працює в інституті вдосконалення вчителів в Одесі. От саме після її візиту цей нормативний акт із держави-агресора презентували у нашій школі. Я сприйняв це як провокацію. Чому директорка не зрозуміла, що герби РФ на педраді в українській школі – не ненормально, я не знаю.

Джерело цього документу – Бурятська автономія РФ. Михайленко просто скопіювала їхній текст, переклала українською і впровадила у нашій школі. І це можна запросто довести, бо фрази у директорському наказі явно скальковані із російського документу.

Чому ж тоді вона пішла кар'єрними східцями донизу, а не догори?

Вадим Костенко:

Справді, трохи дивна ситуація склалася: на один рік вона зіскочила у прості вчителі. Аж 2014-го добралася до нашої школи, яку перед тим просто «зачистили»: попередню директорку брутально «прибрали», змусивши написати заяву. Тут Михайленко знайшли квартиру і їй забезпечили комфортні умови для праці. Чому її сюди пропхали, я не знаю.

Яка ж позиція місцевих чиновників  щодо цієї ситуації?

Вадим Костенко:

Як не дивно, але голова сільради підтримав мене у цьому питанні як із погляду закону, так і по-людськи. Загалом позитивно поставилась до мене райрада: це питання навіть двічі розглядали на комісіях. А от Біляївська РДА, зокрема недавній її очільник Арсен Жумаділов, відверто ігнорували цей конфлікт. Із травня 2016-го управління освіти РДА очолює Гладкіх Анна Олександрівна. З моменту свого призначення вона також жодного разу не втрутилась в розв'язання ситуації в Троїцькій ЗОШ, відверто ігноруючи докази антиукраїнської діяльності під час організації навчально-виховного процесу і факти тиску на вчителів з боку адміністрації.

До правоохоронних органів я одного разу звертався щодо організації тиску. Вони скинули це на область. Як наслідок, я отримую лише відписки.

До прикладу, директор департаменту освіти Одеської ОДА Олександр Лончак мав би відповісти на моє звернення до 9 вересня (відповідно до листа МОН). 8 вересня я мав особисту розмову з паном Лончаком. На той момент він взагалі не володів темою і, відповідно, мою справу ніхто не збирався розглядати. Відповідь датована 4 вересня. Лист відправлено 22 вересня. В заяві до МОН піднімались теми сепаратизму, мого позбавлення класного керівництва і порушень у веденні шкільної документації. Виконавець, Зоя Дмитрук, замість того, щоб розібратись у конфлікті, порадилась з управлінням освіти Біляївської РДА, на яку, власне, я і скаржився. Пан Кононенко кілька разів відправляв мої звернення обласному департаменту, вони ігнорували, на тому й все.

А яка ситуація зараз у школі?

Вадим Костенко:

Наразі відносне затишшя. Але насправді перебуваю у постійній напрузі, немає у мене впевненості, що завтра у школі знову не з'являться тіні бурятів.

Коментар для «Вголосу»

Очільник Одеської міської організації ВО «Свобода» Сергій Солтасюк:

Одеський осередок ВО «Свобода» та вчитель історії Вадим Костенко з Троїцької ЗОШ Біляївського району Одеської області знайомі вже не перший рік. За цей час можна впевнено стверджувати, що це надзвичайно професійний вчитель з величезним досвідом, а також глибоко порядна і послідовна людина, справжній патріот, який завжди тримає своє слово.

Але, на жаль, в педагогічному колективі, в якому працює пан Вадим, схожих на нього колег виявилося не так вже й багато. Напевне, саме тому зазначена школа протягом певного періоду часу відзначилась низкою скандалів. Як стверджують вчителі та батьки дітей, серед інцидентів – самовільне впровадження директором школи Михайленко Г.В. у навчальний план дисципліни «русская литература»; спроба започаткувати атестацію вчителів, користуючись нормативно-правовими актами Бурятської Республіки РФ; впровадження посадових інструкцій, що суперечать трудовому законодавству України.

Свавілля, яке роками вчиняла чинний директор школи Михайленко Г.В., вчитель Костенко не збирався терпіти, або робити вигляд ніби «не бачу, не чую, не розумію». Одночасно з цим, в школі розпочались цькування всіх незгодних, в тому числі й Костенка, а за першої ж нагоди вчителя історії було нахабно звільнено, при цьому порушено все, що лише можна було порушити. Але Вадим Костенко не став «опускати руки» і подав до суду, який прогнозовано виграв. Більше того, суд визнав особисту вмотивованість з боку Михайленко Г. В. в цій ситуації, а самого Костенка поновив на посаді. Втім, судові баталії на цьому не закінчились і наразі тривають, а мужній вчитель продовжує протистояння з «провінційною освітньою мафією».

На цьому етапі до протистояння долучилися небайдужі націоналісти з Одеської «Свободи». Впевнений, спільними зусиллями ми здолаємо цей освітянський «бєспрєдєл» і покажемо приклад вчителям з інших шкіл, які через певні обставини вимушені терпіти аналогічне свавілля.

Яна Федюра, «Вголос»

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm