Хто ностальгує за Україною часів Януковича?

Майже 40% українців хотіли б повернутися в Україну періоду до 2014 року, тобто до Революції гідності. За чим шкодують ці люди: доларом по 8 грн і гречкою по 7 грн? І що було б з Україною, якби режим Януковича продовжував правити країною?– розбирався кореспондент «Вголосу».

За даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, на запитання  «Чи хотіли б ви повернутися в Україну, якою вона була до 2014 року?», 37,3% українців сказали «так», 48,8% – «ні», 13,9% – «не змогли відповісти». Тим часом події зазначеного періоду називають Революцією гідності 41,9% респондентів, антидержавним переворотом – 20,9%, вимушеною зміною влади не зовсім легітимним способом – 19,6%.

Хто цих майже 40% людей?– «Вголос» з’ясовував у політичних експертів.

Ярослав Макітра: Треба бути об’єктивними, що Майдан 2013-2014 року підтримували близько 60% людей, а на піку – 70%, та не більше.  Частина людей  була незадоволена революцією, вона й залишилася. Звичайно, дехто з них нині на території Донбасу і Криму, але не всі. Інша річ, це звичайно те становище, у якому зараз перебуває Україна, коли війна, коли впали соціально-економічні стандарти. Тому не дивно, що багатьом хотілося б повернутися в той час. Багато людей втратили своїх рідних і близьких, втратили майно, тому їх бажання опинитися до 2014 року також можна емоційно зрозуміти. Але, що розуміють ці респонденти під бажанням повернутися у 2013 рік? Чи є в них бажання, щоб була цілісна Україна і більша зарплата, чи йдеться про владу Януковича?

Нічого хорошого б не відбулося,  якби цей режим залишився при владі. Все, що ми зараз маємо є наслідком попередніх подій. Теперішня влада є наслідком того режиму. У разі позитивного розвитку подій, не було б ніяких революцій. А Революція гідності була реакцією на ту антидержавну політику, яку проводив Янукович і його команда.

Олександр Солонько: Такий великий відсоток людей – це наслідок тої системної пропаганди, яка ведеться, зокрема, через певні ЗМІ і викривляє причино-наслідкові зв’язки. Тобто людям вбивають в голову, що Янукович – це долар по 8 і інші прості схематичні речі. Після перегляду певних телепрограм, люди часто починають ретранслювати ці речі. На мою думку, це не що інше, як  наслідок системної інформаційної політики, здебільшого тих ЗМІ, що належать представникам колишнього режиму. Чинна влада замість того, щоб протидіяти пропаганді,  закриває очі на це в обмін на ефірний час чи голоси. Розвиток таких настроїв є неминучим. Така антиукраїнська пропаганда через викривлення подій Революції гідності та війни принесли закономірний наслідок, але, думаю, що цьому ще не пізно протидіяти. Утім наразі на рівні влади не видно якихось потужних системних рухів в цьому напрямку.

Володимир Цибулько:  Ці люди здебільшого голосували за Януковича на президентських виборах. Також вони розраховували, що Порошенко буде продовжувачем «януковицьких державницьких традицій», а виявилося, що певні реформи ліквідували будь-які переваги цього прошарку людей на ринку праці. Як правило, цей прошарок невдоволених пов'язаний з патерналістсько орієнтованим середовищем, яке завжди має завищені очікування від держави щодо високих пенсій і зарплат. Насправді, за своїми характером, ці люди не здатні освоювати нові професії,  не здатні до самонавчання і вже давно втратили свої конкурентні переваги. По суті, не будучи достатньо динамічними особами, вони не зуміли перекваліфікуватися і випадають з конкурентного середовища. Зрозуміло, що тут є елемент ностальгії.

Володимир Фесенко: Не слід забувати, що у 2010 році більше половини українців проголосували за Януковича. Більше 40% голосували за Партію регіонів і КПУ на парламентських виборах 2012 року. Так що 37% – це менше за ці показники. Тому це приблизно та кількість людей, які у нас традиційно голосували за Партію регіонів. Я думаю, що цей відсоток становлять люди, які не підтримували Майдан, були проти нього. Хоча є і відсоток розчарованих прихильників Майдану, я сам таких зустрічав. Та, на мій погляд, в історії немає умовного способу. Все, що стається, є достатньо закономірним. І, думаю, навіть якби не відбулося Євромайдану і Революції гідності, то Майдан міг би відбутися на президентських виборах 2015 року. Тому що країна була на порозі кризи, країна була розколена і лише було питання, коли це відбудеться. Всі події, що відбулися після Майдану (економічна криза, падіння рівня життя), вони значною мірою пов’язані також з протистоянням з Росією, товарообіг з якою практично скоротився у 4 рази. Це є однією з основних причин економічної кризи.

У 2004-2005 роках Росія не реагувала на український Майдан, а зараз сталося все навпаки – вона відреагувала анексією Криму, війною на Донбасі. Тому я схильний сприймати ситуацію двох останніх років, як стихійне лихо. Різні країни потрапляли в подібні ситуації і тому, як би це не було гірко і важко, це треба сприймати по-філософськи. Навряд чи можна було б змінити ситуацію. Дехто каже, що можна було домовитися з сепаратистами, але ці домовленості могли б бути лише на основі капітуляції перед Росією. Навряд чи б на це погодилася більшість українців. Тому не варто зараз навіть теоретично переглядати, що могло б бути, якби... Це також і випробування для нас: якщо ми виживемо, відновимо своє економічне зростання і будемо розвиватися шляхом правової демократичної держави, тоді виграємо. Всі ті, хто прагне повернутися в минуле, є здебільшого прихильниками колишньої влади і людьми, які не зовсім розуміють, що історію не можна зупинити, а тим паче повернути назад.

 

Олена Монтаг, «Вголос»

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 1 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Калина3 січня 2017 15:58 Відповісти IP:  46.133.93.--- Це совок ,хоче повернутись в СССР.Колоборанти,запроданці. !!!

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm