Країна меншовартісних: чому українці так люблять своїх катів

У час, коли на Сході України від російських обстрілів гинуть українські патріоти, на неокупованій частині нашої країни відбуваються, здавалося б, не можливі речі: до влади повертаються корупціонери та, як свідчить статистика, ми і надалі, попри все любимо «старших братів» росіян.

Цим вже починають користуватися проросійські політики часів Януковича, які закликають українців погодитись на капітуляцію та «мир будь якою ціною», задля економічної співпраці з Росією. Аргументів безліч: це наш «братній народ», вони ні у чому не винні, це у нас громадянська війна. І найдивніше, що обмануті українці реагують на це.

Проте це ще не все. Чи то через брак освіченості чи то через нерозуміння ситуації, попри гучні заяви про необхідність боротьби з корупцією, українці обирають цих же корупціонерів на високі посади з мотивацією «цей вже накрався, буде менше красти», «кращого нема, то й що, що краде, зате в парку лавочки поставив». І при цьому всьому ми очікуємо, що раптом з’явиться Месія, «добрий цар», який покарає хабарників, дасть нам високі зарплати, а ми при цьому нічого не робитимемо. Але чи так буває?

Любов українців до росіян мовою цифр

Так, за результами опитування Київського міжнародного інституту соціології 40% українців добре ставляться до росіян, натомість соцопитування російського Левада-центру вкотре показало, що 56% опитаних росіян негативно ставляться до українців. 

 Як Ви загалом зараз ставитеся до України/Росії? 

В УКРАЇНІ ДО РОСІЇ ставляться, %

В РОСІЇ ДО УКРАЇНИ ставляться, %

Дата

дуже добре/в основному добре

в основному погано/дуже погано

ВАЖКО СКАЗАТИ

РАЗОМ

Дата

дуже добре/в основному добре

в основному погано/дуже погано

ВАЖКО СКАЗАТИ

РАЗОМ

Квіт.08

88

7

5

100

Бер.08

55

33

12

100

Вер.08

88

9

3

100

Вер.08

38

53

10

100

Лют.09

91

5

4

100

Січ.09

29

62

10

100

Трав.09

93

4

3

100

Тра.09

33

56

11

100

Жовт.09

92

6

3

100

Вер.09

46

44

10

100

Бер.10

90

6

4

100

Бер.10

59

29

12

100

Чер.10

92

6

3

100

Лип.10

70

22

9

100

Жовт.10

93

4

3

100

Жов.10

67

21

12

100

Лист.11

80

13

7

100

Вер.11

68

23

9

100

Лют.12

85

9

6

100

Січ.12

64

25

12

100

Вер.12

83

11

6

100

Вер.12

74

17

10

100

Лют.13

85

8

7

100

Лют.13

69

21

9

100

Трав.13

81

10

9

100

Тра.13

72

18

9

100

Лист.13

82

10

8

100

Вер.13

69

22

8

100

Лют.14

78

13

9

100

Січ.14

66

26

9

100

Трав.14

52

38

10

100

Трав.14

35

49

17

100

Вер.14

48

41

11

100

Вер.14

32

55

13

100

Груд.14

37

48

16

100

Січ. 15

24

63

13

100

Лют.15

34

51

15

100

Бер.15

31

56

13

100

Трав.15

30

56

14

100

Трав.15

26

59

14

100

Вер.15

34

53

13

100

Вер.15

33

56

11

100

Лют.16

36

47

13

100

Лют.16

27

59

14

100

Трав.16

42

43

15

100

Трав.16

39

47

13

100

Вер.16

40

46

14

100

Вер.16

26

56

17

100

Та це ще не все.  Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у вересні 2016 року, третина (35%) опитаних жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, водночас половина – ні, 15% - не визначилися. Динаміка свідчить про те, що у 2016 році кількість опитаних, які жалкують про розпад СРСР збільшилась у порівнянні з результатами 2014 та 2015 років, 35% цьогоріч у порівнянні з 33% у 2014 та 31% у 2015 роках. На Півдні, Сході та Центрі країни жалкують про розпад СРСР близько 40% респондентів, тоді як на Заході – вдвічі менше (18%).  Найбільше ностальгують за СРСР респонденти, які готові сьогодні підтримати на президентських виборах Ю.Бойка (68%), В.Рабіновича (52%) та Н.Савченко (44%). Також ностальгують за СРСР близько третини прихильників Ю.Тимошенко та О.Ляшка, та чверть прихильників А.Гриценка та П.Порошенка. Водночас, найменше шкодують за СРСР прихильники А.Садового (9%) та О.Тягнибока (8%).

Українці люблять і корупціонерів

Та це не єдиний приклад зневаги українського народу до самого ж себе.

Таке враження, що й уся Україна, попри скарги на корупцію, готова захищати цих же корупціонерів.  Яскравий тому приклад стався у січні 2008 року, коли в одному з Івано-Франківських кафе сільського голову приміського села Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області затримали при отриманні хабара у розмірі 50 тисяч євро. За інформацією УМВС в Івано-Франківській області, це був лише аванс. За 115 тисяч євро екс-голова сільради обіцяв тернопільському підприємцю виділити земельну ділянку під забудову. Коли війта затримали, громада села погрожувала перекрити дорогу на Івано-Франківськ, якщо їхнього голову не відпустять під заставу. Але це не допомогло: у листопаді 2008 року Івано-Франківський міський суд засудив Богдана Грейду до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборні посади у органах місцевого самоврядування та посади, пов'язані з виконанням функцій державного службовця в усіх органах державної виконавчої влади на 3 роки та з конфіскацією майна. Проте, коли хабарник вийшов на волю, його… знову обрали сільським головою. Мотивація у селян була такою: «цей брав хабарі, але хоч щось робив».

Ось, як діяльність сільського голови-хабарника пояснювали самі мешканці села на одному з місцевих блогів.

«Попри те, що попередній сільський голова Черніїва Богдан Грейда скандально позбувся посади і сів в тюрму, авторитетом у селі він користувався. За своєї недовгої каденції привів до ладу сільське кладовище, зробив вуличне освітлення, сприяв упорядкуванню шкільних майданчиків, зведенню монумента Шевченкові та каплички Божої Матері, планував відбудувати дитячий садок. З іншого боку, за його правління село залишилося без вільної землі. Зараз його опоненти стверджують, що за таку кількість відчуженої землі (до 15 га) можна було би більше зробити для громади села. Але на земельних махінаціях Грейда і попався», - пишуть селяни.

Це лише приклад невеликого села у Західній Україні. Але така ж ситуація в усій державі. Ось нещодавній парадокс: лідерка однієї з політичних партій, яка задекларувала скромні доходи, дозволила собі витратити сотні тисяч доларів лише за одну вечерю з американським президентом. І це в час, коли її виборці в Україні, за її словами, через бідність «заливаються слізьми».

Про те, скільки українська делегація витратила на поїздку до Трампа оприлюднив громадський активіст, політик Дмитро Корчинський:

«На інавгурацію Трампа продавалися квитки. Гроші йшли на якийсь американський фонд дитячої медицини. Багато українських депутатів цю інавгурацію відвідали. Для прикладу, Льовочкін вивіз цілий літак опозиціонерів, за присутність кожного на інавгурації платили по 200000$. За підрахунками есбеушників всього українські депутати, які відвідали інавгурацію, допомогли хворим американським дітям десь на 50 млн $. Шкода, що в українськ дітей нема таких самих добрих американських депутатів.  Хоча, американські депутати чимось подібні на українських, - теж допомагають переважно американським дітям. Заради справедливості зауважу,що знаю кількох українських політиків, які самовіддано допомагають хворим українським дітям, але ніхто з цих політиків не поїхав на інавгурацію Трампа. Навіть на інавгурацію Порошенка таких не запрошували», - написав Дмитро Корчинський.

І це попри те, що щодня на українському телебаченні, у соціальних мережах, українці змушені просити грошей, щоб врятувати життя хворим дітям чи важко пораненим воїнам АТО.

Рабська психологія меншовартості українців

Розмірковуючи, чому українці радо терплять зневагу до себе, журналіст, блогер Максим Кречетов вважає, що на відміну від інших країн світу, в українців і досі збереглася рабська психологія та постійний комплекс меншовартості. Саме це і заважає нам рухатись далі та розвивати свою країну.

«Я довго розмірковував – чому така колосальна різниця між нами і тими ж турками? Дійшов до висновку: у турків немає комплексу меншовартості тому, що вони ніколи, на відміну від нас, не були нічиїми рабами/холопами, не були ніким ніколи завойовані. Тому і комплексів у них немає – турок чесно заробляє, працюючи, наприклад, офіціантом, цілком задоволений життям і страшенно пишається тим, що він – турок! А ось рабська психологія завжди передбачає не прагнення до свободи, а бажання мати свого раба...Чому стали можливими «Л/ДНР»? Чому «віджали» Крим? Тому що там були незаймані заповідники совка! Ні з Кримом, ні з Донбасом не працювали, не пропонували ніяких ідей замість фейку під назвою «будівництво комунізму». Проживши 11 років у Донецьку, я знаю, про що пишу. Уявляю крики вишиватників, які в цьому пасажі зможуть прочитати тільки шаблон «Донбас не почули» - ні, нешановні мої руйнівники України, проблема в тому, що навпаки – це Донбас і Крим не чули України, тому що вона з ними не розмовляла. Місцеві князьки збагачувалися, сплачуючи данину київським «паханам», а місцеве населення, вимуштруване в совку, в переважній більшості не бувало не лише за кордоном, але навіть і з області майже нікуди не виїжджало», - пише журналіст.

З цим пов'язана ще одна властивість українців: перекладати відповідальність з себе на когось іншого. Ми постійно чекаємо якогось чарівника, який дасть нам високі зарплати, нове майбутнє, а потім ще і прибере у під’їзді. При цьому згадуючи, а як добре було за часів СРСР, коли тобі усе давали.  І було б добре, коли  нам нічого не доведеться робити, думати, бо за нас думатиме лідер, диктатор, цар.

«Ми сподіваємося на «доброго царя», провідника, лідера, президента, месію. А це є ознакою особистої відповідальності недорослої нації. Головне – щоб було що їсти тричі на день та влаштовувати різні шоу. Нація не хоче помічати, що корабель, тобто держава, пливе не туди. І взагалі це плавання під загрозою, а рятувальні шлюпки передбачені тільки для пасажирів із кают класу «Люкс» на верхній палубі. А ми віримо капітану, який нас заспокоїв, що в разі загострення ситуації нас урятують інші кораблі, яким ми добровільно віддали свою сучасну зброю. Треба чесно й відверто визнати, що всі сьогоднішні проблеми України (а точніше - нації) існують і продовжують розвиватися в негативному напрямку винятково з причини безвідповідальності, самообману, безпідставного самозаспокоєння, унікальної історичної наївності й внутрішньої переляканості українців», - пише блогер Віктор Зосімов.

Чи є те, що ми терпимо корупціонерів при владі та любимо тих, хто посилає нам «Гради», ознакою рабської психології? Чи можемо ми з такими комплексами побудувати незалежну та економічно потужну країну, кореспондент Вголосу поспілкувався з лікарем-психіатром і правозахисником, колишнім дисидентом Семеном Глузманом.

Чи можна вважати українців, які терплять корупцію, зневагу до власного народу, рабами?

Семен Глузман: Це можна трактувати і як психологію рабів. І наша влада, яку ми постійно приводили до керівництва державою, нам завжди показувала на наше нижче місце. Я чув розповіді від очевидців, що Юлія Тимошенко у вузькому колі постійно називала українців «біомасою», лохами. Усі політики ставляться до нас саме так. Але це наша внутрішня проблема і нам потрібно визнавати її і боротися. Адже у тому, що ці 25 років минули саме так, як є, у цьому винні ми. Бо саме ми дозволяли цим нечистим на руку людям нами керувати. Проаналізуємо поведінку наших політиків: перед тим, як йти на вибори, вони усі клянуться, що відмовляться від своєї недоторканості, а на наступний день після виборів ці політики забувають свої обіцянки, а ми їм пробачаємо. Натомість,   ми можемо говорити негативно про цих політиків лише у себе на кухні. Українці позбудуться рабської психології тоді, коли навчать тих, кого вони обирають, боятися себе і не тому, що ми можемо влаштувати новий Майдан, вони мають боятися нас, як виборців. А зараз усе відбувається саме так, бо президент, депутат, сільський голова знають, що можуть нас абсолютно не остерігатися. Ми і досі раби: подивіться, у нас немає механізму відкликання депутатів, у нас немає можливості імпічменту президенту. Вони від нас захищені.

Чому так сталося?

Семен Глузман: Соціологи давно сказали, що 20% населення у країні – це ті, які визначають майбутнє, 80% - аморфні. Це наше виховання, ми постійно чекаємо якогось керівника, який нас врятує, а самі нічого не робимо. А це ознака того, що народ не впевнений у собі, він не вірить у власні сили. І таке у нас виховувалось не вчора, а століттями. Це синдром меншовартості. От як приклад Донбас - там була спекуляція і справжнє рабство. Як Ахметов і Янукович скаже – так вони і голосують на виборах, референдумах. Щоправда в фінансовому плані на Донбасі жили краще, ніж Західна Україна, але там культури, освіченості, моральності – не було. І у них був вихід – вивозити на відпочинок дітей у Західну Україну, самим їздити, якось комунікувати. Але Кучмі, як і місцевим феодалам хотілось якомога більше витягнути з цього регіону, наслідки ми бачимо – окупація, «Путін введи війська».

І це не минуло, така проблема не лише на Донбасі. Ми і зараз голосуємо за тих, хто нас обкрадає. От Порошенко, усі думали, що він скористається владою не лише для свого збагачення, а й для користі України – вийшло навпаки.

Чи є майбутнє у такого народу, який і ворогів своїх любить, і корупціонерам владу добровільно віддає?

Семен Глузман: Є, бо тут ми маємо розуміти, що не усі такі. Бо народ, усе населення якого є рабами, не влаштовував би Майданів. Ми можемо збудувати сильну Україну, але ми довірливі, ми віримо в обіцянки всяких пройдисвітів. От подивіться: практичний і високоінтелектуальний Київ проголосував за не те, щоб несповна розуму, але дуже дивного і цинічного Леоніда Черновецького. І це Київ. На своїх помилка потрібно вчитися і перестати вірити всяким дядькам і тіткам, які кажуть, що завтра нас нагодують, дадуть нам гроші, землі і все решту.

Я думаю, що все ж наступне покоління навчиться викривати цих пройдисвітів і проганяти. Адже воно вже суттєво відрізняється від теперішнього покоління, бо готове виходити на Майдани, не погоджуватися зі злочинними указами. Але тут є інша проблема. Важливо, щоб саме ця, активна і свідома молодь тут залишилась. Бо ці молоді люди, не розуміючи, як вижити у цій країні з хворою психологією, коли у нас постійно нічого не змінюється,  тікають у Європу. Що буде далі, якщо розвиватиметься негативний сценарій – не знаю, можливо китайці замість українців тоді тут господарюватимуть.

 

Марія Чижевська «Вголос»

 

 

 

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm