«Кредитне ярмо» Нацбанку

Українці могли б суттєво покращити свій матеріальний стан навіть не завдяки глибинним економічним реформам чи геополітичним інтеграціям, але за умови скасування кількох чинних законів, які чиновникам невигідно скасовувати.

Кредити в Україні та в Європі

Увесь світ і вся Європа в наш час живе у  кредит. Люди на Заході купують у кредит квартири, будинки, авто, побутову техніку, лікуються і навчаються, відкривають бізнес, багатіють і спокійно розраховуються з боргами. Кредитна політика банків у країнах Заходу доступна і соціально орієнтована, і можливо європейці так добре живуть у порівнянні з українцями не лише тому, що добре заробляють, але й тому, що легко можуть взяти у тимчасовий кредит потрібні речі. Наприклад у Франції можна взяти кредит на купівлю автомобіля під 6,5% річних. Переплата за недорогу машину вартістю близько 10 тисяч євро за два роки складе не більше 1500 євро. Щомісячні платежі будуть складати близько 250 євро, що є досить підйомною сумою для жителя країни, де мінімальна зарплата перевищує 1400 євро. Ставки ж по іпотеці у Франції - близько 3-4%. Наприклад, банк Société Générale готовий надати кредит у розмірі 100 тисяч євро на купівлю житла під 3,65%. Термін позики складе 15 років, а щомісячний платіж — не більше 750 євро. Тому європейцям не треба чекати від держави підвищення зарплат та пенсій чи передвиборчих подачок - все, що потрібно, вони можуть взяти в кредит і залежати тільки від самих себе. Це і є основою справжньої демократії та лібералізму. Тому в країнах ЄС багато громадян не знають прізвищ своїх президентів.

В Україні, для більшості населення кредит є синонімом боргової кабали і фінансового рабства, а то й зубожіння і втрати заставного майна. Захмарні річні ставки у розмірі 25-30 % змушують багатьох українців лише мріяти про житло та автомобіль у кредит. Багато українських молодих сімей, без допомоги батьків-заробітчан чи без нелегальних доходів, ніколи в житті не зберуть грошей на квартиру. Взяти в кредит не найкращу квартиру у столиці вартістю 600 тисяч гривень можна мінімум під 20 % річних. Навіть у такому випадку за десять років позичальникові доведеться викласти більше 1 млн 200 тисяч гривень, а вартість квартири до кінця терміну подвоїться. Щоб житель Львівщини міг взяти іпотечний кредит скажімо на 300 тис. грн. на 10 років, по закінченні терміну, йому доведеться віддавати банку вже 700 тис, а якщо на 20 років - 990 тис грн.

За даними порталу finance.ua, позики для бізнесу надаються в Україні  під 24% річних. А наприклад, у США, підприємства можуть залучати позики менш ніж під 10% річних на дуже довгі терміни. Навіть у сусідній Польщі, в якій кілька років тому інфляція була вища, ніж в Україні, але кредит можна було отримати під 2%, а то й 1,5% річних. Навіть у диктаторській Росії ставки як по іпотеці, так і за автокредитами нижчі, аніж у «демократичній» Україні, в якій після Майдану прийшли до влади «демократи». Середня ставка на ринку автокредитування в минулому році в РФ склала 14%. Сбербанк РФ, кредитує покупку квартири за ставкою від 12% річних у рублях.

«Кредитна кабала» НБУ

Однією з причин, чому в Україні такі дорогі кредити, окрім інфляції та ризиків, є також державна політика Нацбанку. Комерційні банки, які видають споживчі та іпотечні кредити українцям залежні від облікової ставки НБУ - процентної ставки, що стягується Національним банком при рефінансуванні комерційних банків. Так НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових ресурсів. Це своєрідна «ціна на гроші». Чим вища облікова ставка НБУ — тим вище процентна ставка по банківських кредитах для населення. У країнах ЄС, наприклад у Франції, запроваджена низька ставка — 0,5%. Російський центробанк надає банкам рефінансування під 8,25%. А в Україні облікова ставка в березні 2016 р. була  - 22 %, а у 2015 - 30%. Банки, які змушенні платити НБУ такі шалені відсотки за гроші, у свою чергу ще більше піднімають відсоткові ставки для населення. Підвищення облікової ставки, яке призводить до подорожчання кредитів, у свою чергу, обмежує можливості громадян та підприємств відкривати новий бізнес, фінансувати інвестиційні проекти і стримує розвиток вітчизняної економіки.

Частково ця ситуація вигідна й комерційним банкам та їх олігархічним власникам, які зароб­ляють на надвисоких ставках і грі на обмінних курсах. Однак НБУ, який відповідальний за рівень відсоткових ставок в країні, не збирається ні приборкувати спекулянтів, ні знижувати облікові ставки й здешевлювати кредити для населення до рівня прийнятних. У банківських системах ЄС головним завданням центробанку, є утримання низького рівня інфляції, низьких ставок за кредитами та помірного коливання обмінного курсу місцевої валюти щодо долара. А в Україні, як заявляла очільниця НБУ В.Гонтарєва, Нацбанк не відповідає навіть за стрибки курсу долара та падіння гривні.

Отож, якби в Україні була більш соціально відповідальніша державна політика, в тому числі й кредитно-фінансова, - значної частини побутових проблем українців можна було б уникнути. На Заході давно побутує переконання, що держава не повинна діставати з бюджету гроші й роздавати їх усім потребуючим. Натомість головне завдання держави полягає у створенні таких умов, за яких громадяни самі здобудуть і зароблять усе необхідне: і житло, і транспорт, і бажані товари та послуги. В Україні ж натомість діє низка законів, які сковують громадянську ініціативу й не дають людям себе реалізувати. До таких законів, які тримають українців в бідності й не дають змоги придбати елементарні для європейців товари, відносяться  у тому числі й митні збори на авто, через які українці вдесятеро переплачують за старі вживані іноземні автомобілі, які в Європі коштують 500-600 євро. Скасування облікової ставки, митного збору за автомобілі чи хоча б суттєве зменшення цих платежів могли б суттєво покращити матеріальне становище українців і зробили б їх більш незалежними від хронічного державного дефіциту. Українці розраховували б більше на себе і не чекали подачок від держави, їх не хвилювало б підвищення мінімальної заробітної плати, субсидії чи інші подачки від держави.

Проте, очевидно, влада знає, що економічно незалежними та заможними громадянами керувати значно важче, аніж бідними і залежними від державних подачок людьми, які готові за кілограм гречки голосувати за будь-яку олігархічну партію.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголос»

Теги: Нацбанк

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 1 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Киянин5 грудня 2016 18:58 Відповісти IP:  37.54.254.--- Складається враження, що найбільшим ворогом українців є не стільки Кремль, скільки власна ж влада, яка тримає народу злиднях і розкошує за наш рахунок.
    Ми для них як сировина, як матеріал, який треба максимально вижати для свого збагачення

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm