Куди подівся Бєня?

Після націоналізації «Приватбанку» одразу ж поповзли чутки, що його власник, відомий олігарх та політик Ігор Коломойський покинув Україну. Чи справді разом з втратою частки бізнесу послабився і політичний вплив Коломойського в Україні і чи не варто очікувати спроб рейдерського захоплення його медіа-активів?–розбирався кореспондент «Вголосу».

Як кажуть, немає диму без вогню. Услід за націоналізацією «Привату» таки розпочалися незрозумілі маніпуляції з медіа-холдингом, що належить Коломойському. Канал «1+1» поширив заяву, в якій йдеться наступне: « 29 грудня 2016 року останній день дії ліцензії на аналогове мовлення каналу 1+1. Два тижні тому, 15 грудня, Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення одностайно проголосувала за переоформлення та продовження ліцензії для каналу. Однак ліцензія так і не була видана. Під час розгляду заявки, який тривав 6 місяців, жодних офіційних претензій на адресу каналу не надходило. Останні два тижні з різних джерел ми отримуємо інформацію про намагання скасувати таке рішення та здійснити рейдерський захват каналу… Ми хочемо застерегти та попередити тих, хто стоїть за намаганнями вимкнути канал, який є щоденним джерелом новин для мільйонів Українців – навіть за відсутності паперу, ми маємо законне право продовжувати мовлення. Нас вже неможливо залякати, але ми сподіваємось, що у 2016 році, на відміну від ситуації трирічної давнини, держава сама зацікавлена у виконанні законних процедур та роботі незалежних ЗМІ».

То де насправді Коломойський і що буде з його бізнесом, «Вголосу» відповіли: політичний експерт Ярослав Макітра, директор «Інституту глобальних стратегій» Вадим Карасьов та директор інституту стратегічних досліджень "Нова Україна" Андрій Єрмолаєв.

Чи справді Коломойський міг покинути Україну назавжди і втратити свій політичний вплив тут?

Ярослав Макітра: Навряд чи можна твердити, що Коломойський покинув Україну, адже він завжди більшість свого часу проживав за кордоном і не приховував цього. Винятком, напевно, був лише період, коли Коломойський керував Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Він присутній в українській політиці: був тут , є і буде. Чогось кардинального в плані його перебування в Україні не змінилося. Як би там не було, а медіа-активи залишаються за ним, його група УКРОП у парламенті також формується. Мало того, він увійшов у правління партії, тому говорити про те, що він назавжди покине Україну чи виходить з української політики, чи економіки, думаю, абсолютно передчасно. І ми ще побачимо дуже багато цікавих ходів і ситуацій довкола цього. Домінування Коломойського президенту звичайно не на руку, тому йому потрібно послабити вплив цієї фігури…

Вадим Карасьов: Коломойський ніколи й не жив в Україні, а жив у Швейцарії. Очевидно, у нього також є громадянство іншої країни. Так що з цієї точки зору навряд чи можна говорити, що він покинув Україну. Він завжди керував і бізнес-процесами, і політичними процесами в Україні, перебуваючи за її межами. А ось питання, наскільки зменшився його політичний вплив, політико-бізнесовий і політико-фінансовий дуже слушне. Однак говорити про те, що він повністю втратив вплив на українську політику – зарано. По-перше, Коломойський якраз напередодні подій з «Приватбанком» увійшов у політраду партії. Ця політсила має досить амбітні плани і деякі депутати ВРУ орієнтуються на Коломойського, є членами  «УКРОПу», частина депутатської групи «Відродження», наприклад, теж орієнтується на Коломойського. Канал «1+1» дещо змінив редакційну політику на користь діючої влади, але тим не менше залишається у бізнесовому і політичному активі цього бізнесмена. А такий потужний медійний холдинг є дуже впливовим, особливо в політичному сенсі. Так що говорити, що разом з націоналізацією «Приватбанку» були конфісковані політичні активи Коломойського – було б не правильно. Він ще залишається, хоча й не таким могутнім, але достатньо впливовим політичним гравцем.

Андрій Єрмолаєв: Важко сказати, де нині знаходиться Коломойський, але той факт, що він восени цього року зайняв більш активну публічну і політичну позицію, ставши одним із очільників партії «УКРОП»  і той фактор, що досить активно його медіа веде інформаційну компанію щодо захисту репутації колишніх власників «Привату» і щодо звинувачень на адресу керівництва НБУ, дає їм досить жорсткі оцінки, це означає, що він займає активну позицію. Більше того, не лише Коломийський, але і Арсеній Яценюк, який витримав досить велику паузу, активно розгорнули свої політичні кампанії. Це пов’язано з тим, що вони намагаються зараз сформувати нові платформи і нові політичні позиції в умовах суттєвого послаблення позицій президента, як глави держави і як лідера БПП. Тому Коломойський нікуди не зник. Він буде досить активним, більше того найближчим часом, скоріш за все, розгорнеться неоголошена передвиборча кампанія тих сил, які хочуть претендувати на місця в майбутньому парламенті. Все ще попереду.

А як загалом можна оцінити ситуацію з націоналізацією «Привату»? Все-таки, як боротьбу з олігархами, чи зведенням особистих порахунків і заграбастання чужого бізнесу?

Я. Макітра: Що стосується загалом цієї історією боротьби з олігархам, то тут напевно можна говорити про той факт, що такий низький рівень підтримки влади суспільством, повільність реформ і тиск заходу, змушують владу в особі президента робити певні дії, які б створювали принаймні якусь видимість боротьби з корупцією і олігархатом. Тому частково це можна розглядати як боротьбу з олігархами, але це скоріше імітація і спроба перерозподілу фінансових ресурсів загалом в країні, аніж реальна боротьба з олігархами. Якщо проаналізувати уважно, то Порошенко мав шанс на таку боротьбу з олігархами і це могло робитися ефективніше одразу після його обрання, але ми бачили лише договорняки. І після того, як олігархи побачили, що Порошенко як президент, перш за все, не просто президент, а такий як вони, то звичайно, що вони перегрупувалися  і заспокоїлися. Тому зараз було б складніше покінчити з олігархатом в цілому. Гадаю, що вся ця історія –  це лише така видимість чи імітація, а реально перерозподіл фінансових потоків і контроль за медійними ресурсами.

В. Карасьов: Ситуація з «Приватбанком» це частково була боротьба з олігархами, до цього був Фірташ, Живаго та інші. Але у ситуації з Коломойським розійшлися вони миром – націоналізація банку в обмін на перекладання боргів власників на держбюджет. Так що в цьому сенсі Коломойський програв як олігарх, але виграв як власник. Бо його борги перейшли на плечі держави.

А. Єрмолаєв: Я думаю, що ситуація насправді багатовимірна. З одного боку я вважаю, що ті оцінки, які свого часу давала Гонтарєва щодо специфіки кредитної політики «Привату», мають певні підстави. Але я не фінансист і мені важко говорити, в яких пропорціях кредитувалися зв’язані між собою структури, та є сам факт, що системний банк, який проводив досить активну стабільну роботу з рядовими клієнтами, одночасно був одним з потужних кредиторів структур, які свого часу називали групою «Приват». Я вже не кажу, про можливу роль зв’язаних з «Приватом» структур, які брали участь у фінансовій допомозі добробатам. Але держава у будь-якому разі має бути зацікавлена, щоб системний, великий бізнес все-таки був партнером держави. І своєчасна допомога – в інтересах усіх. Тому спроба використати скрутне положення «Привату» задля його утиску чи навіть перерозподілу власності, тут також присутня. Тому це була гра з обох сторін і врешті решт настав момент, коли «Приватбанк» був націоналізований. І хоча зараз кажуть про те, що це було зроблено в інтересах держави, я думаю, що в майбутньому ми побачимо в інтересах кого це було зроблено насправді. І те, що через 1-1.5 роки «Приватбанк» буде приватизований, уже не приховує навіть уряд. Так що тут є уламки кон’юнктурної рейдерської атаки в умовах послаблення позицій банку. Ми маємо справу реально з економічною і політичною конкуренцією потужних груп при владі: бізнес-групи «Рошен» і групи «Приват» за владу економічну й політичну. Ця боротьба продовжується. І хоча сьогодні «Приватбанк» націоналізований, думаю, що буде гра у відповідь, скоріш за все, через кампанію по підготовці дочасних виборів, використання компроматів тощо.

А як щодо медіа-активів Коломойського? Чи можуть бути найближчим часом спроби прибрати їх до своїх рук?

Я. Макітра:  Звісно, в інтересах діючої влади контроль за медіа-імперією Коломойського. Адже медіа-активність Коломойського завжди присутня в тому чи іншому просторі і додає, може й непомітно, але якоїсь певної системності чи агресії. Його медіавплив формується і нарощується. Я думаю, що у випадку дострокових виборів, чи інших політичних перетурбацій, цього не варто відкидати. Чим ближче до таких політичних перетурбацій, тим активнішим буде «УКРОП» і Коломойський.

В. Карасьов: Я думаю, що наразі не має такої необхідності, головне, щоб медіа-холдинг цього бізнесмена вів правильну з точки зору влади редакційну політику і мав відповідний медійний контент. Тоді йому нічого не загрожуватиме.

А. Єрмолаєв: Важко це спрогнозувати. У будь-якому випадку, я вважаю, що діяльність провладної політико-економічної групи «Рошен», з якою пов’язана і контрольована частина депутатів у парламенті, і більша частина уряду, носить системний послідовний характер. Свого часу я її порівнював з шахматною грою на поразку, коли крок за кроком знищується бізнес і підриваються політичні позиції всіх потужних конкурентів нинішньої влади. Удари нанесені фактично по всіх бізнес-структурах, які свого часу були орієнтовані, як політичні інвестори. Це боротьба за монополію, але будь-яка монополія, чи політична, чи економічна, як тільки стверджується,  починає загнивати. Ми якраз є свідками того, як починає загнивати політична й економічна монополія владної групи «Рошен». Ще восени на ногах стояло дві потужні структури «Рошен» і «Приват», а сьогодні лише одна. Але зворотно її слабкість полягає в тому, що вони працювали на знищення і підірвали не лише політичні позиції, а й суттєво підірваний бізнес, розриваються корпоративні зв’язки, згортається бізнес. І економісти наголошують, що економіку добивають не лише війною, а й монополістичною грою на поразку самого режиму і провладної керівної групи. Тому, на жаль, прогноз песимістичний. І всі конкуренти, які таким чином видавлені і дискредитовані репутаційно, вимушені йти в активну опозицію. Тому що для них влада стала просто небезпечною і заяви Онищенка також є частиною цієї шахматної гри на поразку.

 

Олена Янковська, «Вголос»

 

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm