ВРУ проголосувала у першому читанні за проект «Закону про забезпечення функціонування української мови як державної» (5670-д). Ухвалити це рішення нардепам вдалося лише після тривалого обговорення, взаємних звинувачень у сепаратизмі та аж із одинадцятої спроби! Два інших законопроекти (№ 5556 Лесюка та № 5669 від ВО «Свобода») були відхилені.

Що ж пропонує законопроект №5670-д та чи справді він найкращий із трьох пропонованих? Про це «Вголос» запитав у громадської діячки, письменниці Лариси Ніцой і доктора філологічних наук Ірини Фаріон.

Лариса Ніцой:

Стаття 17 цього закону передбачає НАВЧАННЯ мовами національних меншин (в інших законах було навчання українською та вивчення мов меншин).

Стаття 18 цього закону передбачає захист дисертацій чи наукових доповідей українських учених в Україні офіційними мовами ЄС (польською, угорською, румунською, французькою, німецькою, італійською й англійською).

Стаття 19 цього закону дозволяє застосування мов меншин під час культурно-мистецьких заходів, «якщо це виправдано художнім творчим задумом організаторів заходу» (дєди-морози, матрьошки і балалайки залишаються, бо це — «творчий задум»).

5670-д — це логічне продовження шизофренічного законопроекту про квоти на телебаченні, де меншини заведені на загальноукраїнські національні канали. Те саме стосується друкованих ЗМІ — можуть бути поширені мовою меншини по всій території країни. Насправді ж вони мають бути поширені лише га тій території, де проживає меншина, і становить щонайменше 20-30 % від усього населення.

Рішення Конституційного Суду України каже, що мову меншин можуть застосовувати органи місцевої влади при виконанні своїх обов’язків. Там також є приписка «в рамках закону». Отже, треба взяти закон і прописати органам місцевої влади, як їм користуватися мовою меншини. Тобто йдеться про місцевий рівень. Натомість № 5670-д заводить мову меншин на загальнонаціональний рівень.

5670-д постійно посилається на законопроект про меншини, якого ще не існує. Є законопроект. Його автор — Ірина Подоляк. Тут уже традиція склалася: все, що послаблює українськість, — авторства Подоляк. У цьому законі меншинам виписані величезні права. І в цьому якраз величезна загроза.

5670-д відчиняє величезні ворота для використання мов меншин в Україні

Цей законопроект — повна облуда. Нардепи купили кота в мішку. Багато українців «повелися» на цей закон, бо він, мовляв, захищає українську мову. Так от: насправді цей закон відчиняє величезні ворота для використання мов меншин в Україні. То отак вони захистили українську мову?!

Ірина Фаріон:

Якщо це «єдиний закон про мову», як заявляє Подоляк, то чому в шістьох статтях цього закону йдеться про мови національних меншин? Чому в базовій освітній статті йдеться про те, що навчання відбувається мовами національних меншин? Чому в чотирьох статтях йдеться про те, що ми долучаємо до нашого буття мови ЄС? Це —не закон про мову. Це — закон про нацменшини. І саме він підносить статус мов національних меншин. У цьому полягає неабияка загроза.

 

Наукова стаття цього закону передбачає захист наукових робіт мовами ЄС. А це, зі свого боку, означає, що ми гальмуємо науковий апарат у нашій державі. Тепер на Закарпатті захисти відбуватимуться угорською мовою, на Буковині — румунською, в Галичині — польською.

5670-д не утверджує державний статус української мови, а підважує його

Вони вкрали свободівський закон № 5669 і кардинально його спотворили. Наш закон — про українську мову та застосування інших мов. Це формулювання взяте з Конституції. Натомість їхній закон не утверджує державний статус української мови, а підважує його. Подоляк просто бреше. Для того її туди і поставили, щоб розмивала статус державної мови через піднесення статусу мов меншин.

Втілити в життя № 5670-д у такому варіанті, як він запропонований, не можна. Наше завдання до другого читання — внести необхідні правки, аби він набув нормальної форми.