Журналісту «Вголосу» також удалося переглянути фільм і поспілкуватися з кінорежисером, продюсером та драйвовою четвіркою друзів, які знялися в головних ролях стрічки. До речі, сам режисер позиціонує «#SelfieParty» як жанрове українське кіно з легким сценарієм, перчинкою смішної містики та крутим дубляжем із галицьким акцентом. Каже, що фільм буде цікавий як для 16-річної молоді, так і для батьків, які вперше наважилися відпустити своїх дітей на вечірку.

Сюжет фільму: четверо друзів-студентів прокидаються в поліцейському відділку і намагаються пригадати події вчорашнього дня і ночі. Для них це важливо, бо друзів звинувачують у вбивстві карлика, тіло якого знайшли на газоні будинку, де хлопці влаштували мегавечірку. Щоби встановити перебіг подій, герої вирішують зібрати всі фото- та відеодокази вечірки та з’ясувати, що ж насправді трапилося минулої ночі.

Пане Любомире, український глядач уже знає вас за стрічками «Тіні незабутих предків», «Штольня». Що нині ви підготували для молоді?

Я, напевно, один із тих режисерів, хто не зациклюється на одному жанрі, а максимально пробує знайти для себе щось нове й цікаве. І так складається, що з кожною роботою виточую власний стиль і формат, на який уже чекає глядач. Серед моїх головних героїв – багато молоді, бо мені насправді легко працювати з юнаками та дівчатами, тому «#SelfieParty» – кіно для нової генерації, яке не розчарує, а навпаки – підніме настрій. Знаєте, я дуже хочу, щоб люди знали, ідучи на мої фільми, які емоції отримають. Це так само, як ідеш, наприклад, у «МакДональдз» і завчасно знаєш, які там їжа, напої, як вони смакують і що ви не отруїтеся, – поділився Любомир Левицький.

Розкажіть більше про акторський склад, про зйомки, скільки вони тривали.

Усі зйомки відбувалися у Львові та Брюховичах. Загалом у нас було три локації: університет безпеки життєдіяльності, правнича гімназія й особняк стоматолога у Брюховичах. Окрім того, спеціально для фільму побудували павільйон, декорації якого є найбільшими в Західній Україні. Загалом зйомки тривали два місяці, а якщо порахувати ночі, коли ми активно знімали, їх було 31. Актори… Всі вони зі Львова – молоді, веселі, активні, розкуті. Оператор, художник-постановник, уся команда – винятково українські спеціалісти. І навіть офіційний саундтрек до фільму написали артисти англомовного гурту з Києва LCA. Звісно, я співпрацюю з американськими колегами, але «#SelfieParty» – це справжнє українське кіно.

Які сцени з фільму було найскладніше відзняти?

Напевно, басейн, бо ми знімали в листопаді, коли вже було прохолодно. Тож молоді довелося купатися за температури мінус 3-4 градуси. Це було непросто. Попередньо закупили багато ліків, але, на щастя, ніхто не захворів.

Адреналін зігрівав?

Так. Адреналін, гарні емоції, романтика, танці… Актори масових сцен навіть не хотіли розходитися, бо їм там було добре.

Чи буде фільм цікавий людям старшого віку?

Цільова аудиторія фільму – від 16-ти років і доки в душі вистачає молодості. Але головне у стрічці – щоби молодь побачила себе збоку й чогось навчилася, а батькам буде цікаво дізнатись, як нині відпочивають їхні діти.

Як вважаєте, чи вдалося вам як режисеру впоратися із поставленим завданням?

Якщо взяти весь інструментарій і результат, то ми впоралися на всі 500%. Тобто зробити вп’ятеро більше, ніж могли. Але відразу хочу сказати, що апріорі не ставили великих сценарних і візуальних завдань. Ми робили максимально просте кіно, яке буде зрозумілим молоді. Це такий собі меседж тим, кому 16 і більше, – побачити себе з гарного і поганого боку, бо час до часу всі ми робимо дурниці.

Любомире, чи можливо в Україні знімати якісне кіно?

Як ви бачите, так, звичайно. Це дуже непростий виклик, бо мають скластися багато зірочок: правильно підібрана команда, час, сценарій. Але я певен, що українське кіно матиме майбутнє.

Одразу після допрем’єрного показу фільму генеральний продюсер Сергій Лавренюк поділився з читачами «Вголосу» своїми враженнями, і під час розмови порівняв фільм з власними дітьми, яких у нього троє.

У вівторок на ура пройшов показ фільму в Києві. Нині ми показали стрічку у Львові, яка пройшла на три ура. Це дуже приємно, оскільки всі зйомки були у Львові і вся творча група зі Львова. Тому і реакція тут інакша: краща, активніша, щира. Знаєте, у мене зростає троє дітей, які є найкращими для мене. Так само для кожного продюсера його твір є найкращим. Але судити завжди треба з боку глядачів й очима глядачів. Прийдуть люди? Куплять квитки? Це і буде найкраща оцінка нашої роботи, – зазначив Сергій Лавренюк.

Пане Сергію, як ви вважаєте, чи на часі знімати і показувати таке кіно? Бо в країні війна, а на екрані молодь танцює, купається, шаленіє від кохання і спиртного…

Знаєте, навіть найсумніші та найстрашніші часи закінчуються весіллям, зустрічами, днями народженнями. Люди вже змучилися горювати, втомилися думати про політику, війну. Якщо хочете, режисери нині конкурують з новинами, бо новини тепер – це суцільна «чорнуха», що несеться з екранів. Тому кінематографу складно конкурувати з новинами, протистояти їм, але ми це робимо.

Молоді актори вважають фільм повчальним і веселим. Так, Борис Савенко, який зіграв роль Роберта, у будинку якого відбувався весь гармидер, каже, що молодь повинна час до часу дивитися на себе збоку. «Не завжди треба багато пити, щоб підняти собі настрій. Але бувають і такі випадки: напився – і все забув. Ось як у мене в далекі 16…» – сміється хлопець.

Володимир Ситник (Похмурий) певен, що фільм «качає, заряджає і після його перегляду стає на душі весело і тепло, навіть коли холодно». «Фільм вчить ставити перед собою завдання, впевнено йти до мрії і вірити в себе. Так, перш за все – це віра в себе. Це дуже правдиві слова, бо нам, молодим, бракує цієї віри. Тому важливо звернути увагу на монолог Роберта, який є квінтесенцією стрічки: «Зупиніться на хвилинку. Замріть і видихніть. Будьте тими, ким ви є для себе самого. Ми хочемо мати ідеальних друзів, які будуть підлаштовані під нас, хочемо розуміння наших батьків, але хоча б раз намагалися зрозуміти їх? Ось-бо. Я так і думав. Тому прийміть і полюбіть цей світ таким, яким він є. А інакше він виплюне нас, як жуйку на асфальт, і по ній ще проїде вантажівка», – підсумував автор.

У коментарі «Вголосу» львівський режисер та кліпмейкер Тарас Химич зазначив, що є противником копіювання американського середовища, бо в нас є свої традиції, звичаї, поведінка людей, яка відрізняється від молоді в Штатах. Водночас режисер не береться спрогнозувати, чи буде фільм успішним, бо, як говорить, усе залежить від глядача. «Різні думки є щодо «#SelfieParty», але треба зачекати і поглянути на відгуки глядачів, які прийдуть і проголосують грошима за цей фільм. Узагалі режисеру завжди складно вгадати емоції народу: чи хочуть люди сміятися, чи плакати, чи переживати. Але все одно я певен, що нині важливо популяризувати сучасну атмосферу України та настрої молоді, а не копіювати американське», – підсумував Химич.

P.S. Особисто мені фільм не сподобався. Сюжет доволі заїжджений, простий і передбачуваний. Звичайна молодіжна комедія на зразок «Американського пирога» лише у стилі Гая Річі. Один раз й одним оком подивитися можна, але глибини не вистачає. Однак я не претендую на роль кінокритика. Це справа фахівців. Єдине, що справило на мене позитивне враження, – в Україні нарешті почало з’являтися наше кіно. На кого воно розраховано? То вже інша річ. Головне – воно є! Наше, українське.

Тетяна Зеленська, «Вголос»