Московський патріархат в Україні: «п'ята колона» під прикриттям влади?

Заклики українців молитися до царя за Росію, доведення до самогубства воїна АТО, зневажливе ставлення до загиблого в українсько-російській війні захисника та поширення листівок про те, що українською мовою не можна молитися… І це далеко не повний перелік інформації щодо антиукраїнської діяльності, яку за всього лише кілька днів здійснила в Україні церква Московського патріархату.

Та, зрештою, для толерантних українців зневага з боку московських попів ніколи не була відкриттям. З часів незалежності московські «батюшки» впевнено себе почували в Україні. Вони, осівши у наших святинях, замість молитися,  заявляли, що «такої країни, як Україна, такої мови, як українська – насправді немає, а незалежність – вона не надовго. Бо ж є єдиний «російський народ».

Проте толерантні та ліберальні  українці  мовчали,  бо це ж релігія, вибір кожного. Мовчали українці, і коли у 2014 розпочалася українсько-російська війна, а керівник УПЦ МП Онуфрій відмовився у Верховній Раді вшановувати загиблих воїнів АТО. Мовчали, коли у Почаївську лавру московський патріархат завіз тітушок, щоб бити місцевих мешканців, які надумали покинути «канонічєскую церьковь». Мовчимо і зараз. Хоча нещодавно у Мінкульті заявили, що у них є інформація про співпрацю московських попів з сепаратистами.  Проте традиційно – далі заяв справа не пішла.

«Вголос» уже писав про те, як законно можна позбутись впливу церкви Московського патріархату на території України. Але, судячи із ситуації, ні населення, ні влада проблем у діяльності УПЦ МП не помічають. Чому Московський патріархат в Україні вільно продовжує свою антиукраїнську діяльність? Та що з цим робити? Про це журналіст «Вголосу» спілкувався із українським дисидентом, правозахисником, Героєм України Степаном Хмарою, політичним експертом Олесем Донієм, політологом Михайлом Басарабом та громадським активістом, лідером формації «С14» Євгеном Карасем.

Доведення воїна АТО до самогубства, зневага до загиблого українського солдата на Львівщині, поширення листівок відверто антиукраїнського змісту… Чому Московський патріархат попри Майдан, попри війну з Росією, дозволяє собі таку поведінку в Україні?

Степан Хмара:

Зухвала поведінка московських попів, як і те, що Кремль в Україні на повну використовує цих агентів ФСБ, означає одне:  у нас немає дійсно української влади. Це означає також, що у нас немає СБУ. Адже заяви так званої УПЦ МП – це уже готовий матеріал для наших спецслужб, щоб назавжди припинити діяльність попів-агентів Кремля у нашій країні.

Влада спільно з СБУ мали б дуже серйозно зайнятись цими попами-провокаторами. Бо ця «церква» – це насправді підривне антидержавне угрупування. Мені вже гидко за цим спостерігати. Адже замість зайнятись «п'ятою колоною», наша СБУ обслуговує банду, яка розкрадає країну. Ви тільки подумайте, ніхто з колишньої банди Януковича не притягнений до відповідальності за антидержавну діяльність, ніхто з «п'ятої колони» не покараний. Ніхто!

Михайло Басараб:

Московський патріархат  є складовою доволі розвиненої агентурної мережі російських спецслужб на території України, до якої входять політики, бізнесмени, журналісти, громадські активісти. Усім їм протистоять не так українські спецслужби, як колективний імунітет української нації, загартований століттями безперервного геноциду і етноциду. Українська держава зараз тримається на свідомих громадянах і патріотах. Я це стверджую. 

Євген Карась:

Для розуміння ситуації наведу один приклад. У Києві в парку Перемоги без жодних документів захоплено частину зеленої зони під «храм з гуртожитком для семінаристів» Московського патріархату. Її настоятель, цей «батюшка», проходить по кримінальній справі щодо шахрайства із захопленням квартири у жінки. Цю  забудову МП раніше охороняли представники «Верного казачества». На даний момент частина з них в ізоляторі СБУ за підготовку теракту в Києві. Решта – воюють за сепаратистів. Свого часу ми двічі отримували обіцянку від тодішнього керівника КМДА Олександра Попова, що відбудеться демонтаж незаконної будівлі. Звісно, нічого не було зроблено. Звідси і відповіді на багато питань. Проблема у тому, що такі «батюшки» не вірять в український закон. Вони знають, що їхня надія та опора – це корупція та проросійські сили в Україні.

church_pravosl.jpg

Православні церкви в Україні. Дослідження проводили чотири українські компанії: SOCIS, група «Рейтинг», Центр Разумкова та КМІС у 2015 році

Але чому тоді їхньої антиукраїнської поведінки не помічає українська постмайданна влада?

Олесь Доній:

Московська церква поводиться так, як в їй це дозволяє українська влада та населення. Нагадаю, що більшість церковних парафій в Україні і досі належить Московському патріархату. Після російської агресії, коли було піднесення патріотизму, з Московського патріархату перейшло всього трошки більше 70 парафій. І це з усієї України. Тобто проблема полягає у тому, що населення України не усвідомлює, яку небезпеку становить РПЦ МП.

Я вже 15 років не переступаю поріг московської церкви. Але це персональне рішення. Якщо ж ми подивимось на наших політиків, то виявиться, що більша частина їх є парафіянами церкви Московського патріархату. Велика кількість українських політиків заради електоральних інтересів входили у економічні стосунки з цією церквою. До того ж, це політичні діячі не лише з проросійського табору, а й з так званого патріотичного табору.

Зокрема, у Петра Порошенка на подвір'ї є церква Московського патріархату. І я особисто мав цікаву ситуацію, коли кілька років тому на Водохреща був запрошений до Порошенка. Зайшовши туди, я почув, що службу у його церкві правлять російською мовою. Після цього я одразу вийшов. Але не тільки Порошенко є вірним церкві Московського патріархату, це, на жаль, не поодинокий випадок. Є безліч прикладів, коли відомі українські політики за свій кошти будують церкви Московського патріархату, чим додатково закріплюють вплив цієї церкви на українців. Відповідно, якщо такий приклад показує влада, то хіба можна чекати національної свідомості від населення?

Євген Карась:

Зараз ми спостерігаємо певне бажання депутатів у Верховній Раді погойдати позиції Кремля в питаннях церковного впливу на українців. Але цього недостатньо, у цьому питанні потрібна потужна цілеспрямованість та рішучість. Я цього від парламенту не очікую. Думаю ця кампанія буде провальна. Зрештою, на сьомому поверсі комітетів Верховної Ради посеред кабінетів депутатів розміщено капличку Московського патріархату...

Звичайно, Московський патріархат – це одна з найпотужніших мереж російського впливу в Україні. Просто в центрі Києва маємо Києво-Печерську Лавру, там сидять московські попи. Звідти десять років стартують кволі спроби «русского маршу». Їх розганяли, але вони пробували знову і знову. Свого часу після революції Гідності захищати Києво-Печерську Лавру приїхав особисто Порошенко. Тоді в росіян були побоювання, що майданівці повернуть релігійну святиню Україні. Нас тоді вразило, що єдиним, хто приїхав стримувати активістів і захищати Московський патріархат, був Порошенко. Це відповідь на питання щодо влади.

Михайло Басараб:

У вищому керівництві держави, включно з Порошенком, ще достатньо малоросів, які ходять молитися московським «батюшкам», вважають їх своїми духовними наставниками. Такі політики, на жаль, й дотепер вважають, що боротьба з кремлівською «церквою» – це святотатство. Хоча усі притомні люди давно розуміють і волають, що УПЦ МП не є церквою і ніколи нею не була. Це інструмент гібридної агресії проти України та інших ворогів Московської держави.          

Чим може закінчитись для нашої держави антиукраїнська поведінка московських попів?

Степан Хмара:

Московський патріархат і так веде масову підривну роботу серед найменш свідомого, «затурканого» українського населення. Він постійно працює. Його діяльність коштує нам і так дуже дорого, бо це послаблює українські позиції в Україні.

Михайло Басараб:

Кремль вже давно використовує свою «церкву» проти України. Впродовж століть московське православ'я є традиційним інструментом для реалізації політичної та культурної експансії Кремля в Україні. І навіть в період СРСР, коли Російська імперія була формально атеїстичною, московська «церква» перебувала «під ковпаком» радянської держави і була переповнена агентурою КГБ. Це часто використовувалося не лише у шпигунських цілях, а й для культурної дипломатії Радянського Союзу по всьому світу.

Що стосується застосування московської «церкви» в Україні, то тут вона використовується і для підтримки кремлівської агентурної мережі, і для реалізації політичних провокацій, і з пропагандистською метою – для поширення і утвердження так званого «руского міра». У зоні бойових дій на Донбасі культові споруди УПЦ МП часто використовуються для прихистку окупаційних диверсантів, вербування місцевого населення, складів зброї і пропагандистських матеріалів.        

Олесь Доній:

Додам, що УП МП становить світоглядну небезпеку для України. Вони зневажають українську культуру, досі не вважають українську мову рівноправною та повноцінною. Адже богослужіння у церкві Московського патріархату може відбуватися лише російською або церковнослов'янською мовами. Українською в окремих регіонах може бути лише проповідь. А це означає, що ця церква зневажливо ставиться до української мови, вважаючи нашу мову канонічно негідною. Це парадоксальна ситуація. І цією зневагою до мови, культури вони показують, що їм є не вигідним існування такої країни, як України. Цим вони підточують сам факт існування держави. Це основна проблема.

Інше – це підтримка ідеології свого корінного центру, ретрансляція кремлівської ідеології про «рускій мір», «Україну та Росію, як єдиний народ» та інші. Ключовою метою діяльності церкви Московського патріархату є поглинання Росією всіх наших територій. Тобто за допомогою світогляду поступово підпорядкувати українців російській сфері впливу.

В умовах, коли влада нічого не збирається робити з «п’ятою колоною» – церквою Московського патріархату, що становить небезпеку для фактичного існування держави, як потрібно діяти?

Михайло Басараб:

Точкою кипіння в діяльності УПЦ МП може стати якась чергова зухвалість московських «попів». І це вже буде граничний привід, який зумовить масові протести проти цієї «церкви». Причини для такого протесту накопичилися давно. Якщо українські відповідальні політики та компетентні силовики не почнуть у цьому питанні виконувати своїх повноважень для захисту національної державності України, колись настане той день, коли про це дуже наполегливо попросить українська громада. 

Степан Хмара:

Ця церква має бути негайно заборонена, бо вона відверто займається антиукраїнською діяльністю. Але для цього у нас має бути українська влада, яка б займалась безпекою держави. Але вона того не робить. Владу, образно кажучи, треба «брати на вила» і вимагати або працювати, або йти геть.

А цих московських попів треба «мітлою гнати» з України, бо у нас їхні церкви «кишать» московською агентурою. Це не подобатиметься багатьом, їх захищатимуть. Але на це не треба звертати уваги і не дивитись, що говоритимуть навіть ті ж українські ЗМІ. Адже чого можна чекати від того ж «NewsOne», який цілодобово крутить маразми своїх власників Мураєва-Рабіновіча про те, що нам треба миритися з Росією, а це відверта державна зрада.

Євген Карась:

Треба розуміти, що Московський патріархат – це практично бандитське формування. Відомо про неодноразові випадки, коли російська церква, не витримуючи «конкуренції», йшла на відверті бандитські вчинки.

Наприклад, нещодавно у Чернігівській області в містечку Бобровиця просто спалили українську церкву. В Київській області на рейдерські захоплення Московського патріархату приїздив з дробовиком в руках і командою «тітушок» регіонал-депутат Ландик. Я бачив це на власні очі. Десятки років російська церква просто викидала на вулиці українських священиків і забирала наші церкви. Тому, мені здається, ефективним є просте народне повернення церков. Силами громади, партій, активістів, української церкви, судів. Усіма шляхами. Просто забирати ті церкви, які раніше були захоплені росіянами.

Марія Бойко, Вголос

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm