Навіщо Україні ворожі банки?

Війна усе більше переходить в економічну площину. Услід за блокадою ОРДЛО настав час і російських банків: усе починалося з пікетів та окремих акцій і дійшло до рівня РНБО. Як і в нинішній гібридній війні, тут непросто ідентифікувати ворога. Не виключено також, що знайдуться й бажаючі використати цю антибанківську кампанію для власних цілей.

Якщо раніше російські фінустанови обклеювали листівками і наліпками, а ще іноді обмазували фарбою, то тепер почали діяти більш радикально. То монтажною піною залили кількадесят банкоматів, то взагалі вирішили замуровувати символічною стіною одну з вітрин центрального офісу російського «Сбербанку» у Києві, паралізувавши його роботу. Згодом акції блокування почали розширюватись зі столиці до інших міст. А в центрі Києва протестувальники закидали камінням ще й офіс Альфа-банку, щоправда, там оперативно виставили заслін із силовиків.

Фактично, приводом для протестів стала інформація про те, що «Сбербанк» у Росії вирішив обслуговувати клієнтів з паспортами так званих «Л/ДНР». Ну а далі протестні настрої підігріли повідомлення про силовий розгон редуту та побиття добровольців, що блокували сполучення з ОРДЛО.

Схоже, що в умовах, коли влада не робить логічних та очікуваних від неї кроків, їх починають робити активісти, добровольці та представники інших політичних сил. Адже більшість українців реально втомились від бездіяльності та нерішучості цієї влади, яку доки не припече – доти вона й пальцем не ворушитиме. Подібним чином виникло й доручення Ради національної безпеки та оборони для СБУ та НБУ - протягом доби визначитися щодо санкцій проти банків з російським капіталом.

Що собою представляють банки агресора

Зараз в Україні працює п’ять банків з державним російським капіталом. При цьому, їх частка на ринку України зменшилася з 45% до 8%, розповідав нещодавно голова Ради Нацбанку Богдан Данилишин.

Насамперед, ідеться про великі фінустанови із держвласністю – Промінвестбанк (власність ВнєшЕкономБанку), ВТБ, «Сбербанк», та менші – БМ Банк (його 100% акцій володіє ВТБ) та «ВіЕс Банк» (колишній львівський «Електронбанк» - він на 99,9% зараз у власності «Сбербанка Росії»). Дещо окремо стоять «Форвард» (ним володіє «Русский стандарт») і Альфа-банк (належить громадянам Ізраїлю та Росії, записаний на міжнародну групу), які мають приватний капітал. Ще рік тому в матеріалах НБУ фіксувалось зростання частки цих банків на ринку з 10% до 12%. Натомість фінансисти пояснювали це виведенням НБУ з ринку більш як 70 банків, в результаті чого частка тих, хто залишився, автоматично зросла.

«Ці банки зменшили мережу відділень на 42%. Впродовж трьох років вклади населення у цих банках також зменшилися майже удвічі в гривні та майже учетверо – в іноземній валюті», – зазначав Данилишин. За його словами, у банках із російським капіталом ще з 2014 року працює куратор від НБУ, який ретельно відстежує всі операції.

При цьому Нацбанк виявляв відверте небажання брати на себе (як регулятор) відповідальність за будь-які обмеження щодо «росіян». «Тут потрібна політична воля. За відповідний законопроект має проголосувати Верховна Рада, або рішення має ухвалити РНБО», – заявляв голова ради Нацбанку.

Роль російських банків в українській економіці доволі неоднозначна. Так, чимало фінансистів підтримують думку колишнього радника президента Кучми Анатолія Гальчинського про те, що капітал не має національності і упереджене ставлення до іноземних банків – це міщанство. При цьому звертають увагу на українську реєстрацію банків, якими володіють структури РФ, що вони тут дають українцям роботу, платять податки і вбудовані у нашу економіку, обслуговуючи вітчизняних клієнтів.

Проте, є й інша думка. Банки забезпечують роботу життєво важливої ділянки – фінансів, кровоносної системи економіки. І через неї мають потужний вплив на всю країну. Отже, у власників крупних фінустанов завжди є можливість потужного впливу в масштабах цілої країни. Особливо, якщо ця країна – непокірний сусід.

Тут достатньо згадати, що криза 2008 року почалася з проблем у Промінвестбанку, причому зародки паніки серед його клієнтів хтось організовано сіяв насамперед у східних областях. А потім банк (свого часу він був системним) в останній момент «підхопив» і викупив російський «ВнєшЕкономБанк» (ВЕБ).

За даними НБУ, на 1 січня цього року українські громадяни загалом довірили банкам із російським капталом більше 21 млрд. грн., підприємства – ще 15,5 млрд. грн. Натомість обсяги кредитного портфелю цих фінустанов сягають 150 млрд грн. Відомо, що на обслуговуванні саме в російських банках перебував цілий ряд держпідприємств (які ще й оформляли кредитні лінії), і навіть українських міністерств – як стверджує ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко.

У підсумку таке неподобство обертається залежністю від російських фінструктур. Так, цими днями лише Господарський суд Києва зупинив наступ Сбербанку на Укрзалізницю: «У зв’язку з перебуванням ДП «Донецька залізниця» у стані припинення, банк вирішив безпідставно стягнути заборгованість (1,5 млрд грн) з ПАТ «Укрзалізниця». За результатом судового розгляду Господарський суд міста Києва погодився з доводами столичної прокуратури та відмовив банку у задоволенні позовних вимог», - констатували у ГПУ. Насправді ж таких кредитів в Україні російські банки надали десятки. Більше того - був період, коли вони надавали позики, номіновані в російських рублях.

Пішла реакція

Через суттєве обмеження активістами роботи «Сбербанку», його працівники написали відкритого листа президентові Порошенку і закликали його вжити «термінові заходи для відновлення конституційних прав клієнтів і співробітників банку». Задля цікавості відзначимо, що (як випливає з листа) у цій структурі працює більш як дві тисячі громадян України. Водночас банк запровадив обмеження (які щодня стають жорсткішими) на видачу готівки клієнтам з поточних та карткових рахунків – через заблоковані банкомати і порушення режиму інкасації.

Однак справжні «веселощі» можуть розпочатись після реакції Нацбанку на доручення Ради нацбезпеки. Зокрема, регулятор запропонував застосувати проти «росіян» санкції «у вигляді попередження виводу капіталу за межі України». При цьому заступник глави НБУ Катерина Рожкова підкреслила, що з точки зору наглядових вимог претензій до цих банків немає. «Запропоновані Нацбанком санкції не вплинуть на клієнтів - фізичних та юридичних осіб, які працюють на території України», - зазначила заступниця Гонтарєвої. Також санкції не зупинять розрахунки між контрагентами нерезидентами. «Банки нікуди не діваються, вони продовжують працювати в законодавчому полі України. Тому ми сподіваємося, що потенційний вихід цих банків з ринку здійснюватиметься цивілізованим шляхом, або шляхом продажу, або шляхом поступового виконання зобов'язань перед клієнтами», - наголосила Рожкова.

Про те, що російські банки з часом підуть з українського ринку, говорив і секретар РНБО Олександр Турчинов ще в одному з минулорічних інтерв’ю. Тоді ж він звернув увагу і на чималі кошти на рахунках юридичних та фізичних осіб у російських банках, стосовно яких «Москва була б тільки щаслива оголосити форс-мажор і довести до банкрутства ці структури, не несучи при цьому ніякої відповідальності за вклади і заощадження українців», зазначав Турчинов.

До слова, російські материнські банки вже певний час публічно декларують бажання позбутись своїх «дочок» в Україні. Зокрема, голова «Сбербанку Росії» Герман Греф раніше заявляв, що до кінця 2017 року «ми можемо вирішити нашу українську проблему».  

ВТБ після невдалої спроби продати свою українську «дочку» цілком, шукала покупців на кредитний портфель. Ніби з’являлись покупці й на їхній же «БМ Банк», проте керівництво туманно оцінило перспективи продажу українських структур ВТБ у «рік-два».

З іншими поки ситуація не зрозуміла, проте щонайменше чотири російські фінустанови (ВТБ, «Промінвест», «Сбербанк» та БМ Банк), а також Альфа-банк входять до десятки найзбитковіших банків в Україні за підсумками 2016 року. При чому, збитки вони демонструють вже не перший рік (за три роки чотири банки з російським капіталом отримали збитків на 71 млрд грн). Тим не менше, материнські структури навіть проводили докапіталізацію своїх українських «дочок» - чи то для більш вигідного продажу (як діючий бізнес), чи може вони усе ж таки виконують в Україні не зовсім бізнесову функцію (бо що ж це за бізнес з такими збитками?).

Конспірологічна теорія

У нетрях банківського сектору народилася й ще одна, неофіційна версія причин катавасії довкола росбанків.

Йдеться про зв’язок між собою припущень про повернення в Нацбанк Яценюка, акції під НБУ, виступ Авакова проти «Сбербанку», заяви «порошенківця»  Бурбака проти росбанків – усе це може свідчити про інтереси «фронтовиків» зайти в НБУ. А може ще і в уряд. Причому, у найпримітивніший спосіб – на штучно створеній кризі, запропонувавши свою «альтернативу» чи «вихід».

Щодо реальності цієї версії є чимало сумнівів. Натомість, схоже, що паніка серед клієнтів російських банків таки починається – адже деякі фінустанови майже припинили обслуговування і виставили мінімальні ліміти на видачу коштів. Чи спровокує це ланцюгову реакцію, побачимо. Хоча експерти кажуть, що у російських банків уже давно не той масштаб.

Віталій Шапран, головний фінансовий аналітик агенції «Експерт-Рейтинг»

Сьогодні російські держбанки займають менше 10% активів банківської системи і не несуть жодної системної загрози для нашого ринку. Держава, звичайно, може їх вичавити з України, але я не бачу в цьому ніякої гострої необхідності, вони платять тут податки, кредитують наші компанії і забезпечують якусь зайнятість в банківському секторі.

Запропоновані НБУ санкції підтримую - вони цілком і повністю адекватні ситуації та вітчизняному законодавству. Санкції мають трохи егоїстичний характер, і вони можуть зменшити відтік капіталу у період політичних весняних істерик.

Важливий момент: варто розрізняти банки з російським капіталом, які контролює безпосередньо уряд, і приватні. Останні мають різні мотиви присутності на українському ринку. Одні обслуговують свої дочірні компанії (що працюють у сферах телекомунікацій, мережі АЗС, нафтопереробці та ін.), інші самі ховають свій капітал в Україні від Кремля.

Контрольовані урядом РФ банки на початку року займали 8,8% активів банківської системи, разом з банками приватного російського капіталу  це було не більше 15%. Інша статистика (звідкись виникла цифра 40%) – суцільна брехня. Також поширювалась інформація, ніби банки з капіталом із РФ активно вивозять з України гроші, а їх власники отримують великі дивіденди. Насправді, останні три роки ситуація була протилежна: ці банки працювали збитково. А вивести кошти з України легально вони не можуть через наявність валютних обмежень з боку НБУ та свій збитковий бізнес в Україні.

Андрій Новак, голова Комітету економістів

Частка банків з російським капіталом за останні роки зменшилася з 18% до 8%, тож зараз їх роль в банківській системі України мінімальна.  За ці три роки усі, хто хотів і розумів ситуацію, вже забрав звідти свої гроші – як вкладники, так і підприємства. Залишились хіба ті, у кого є якісь зовнішньоекономічні стосунки з Росією.

Постраждають деякою мірою лише ті вкладники, які залишились – якщо російські банки вирішать не виконувати своїх зобов'язань. Ну і будуть складніші умови роботи для тих юридичних осіб, підприємств України, які досі там тримають свої рахунки.

Окрім того, сьогодні в у банківській системі депозитів приблизно на 800 млрд. грн., тож 21 млрд. депозитів громадян у цих банках – не надто велика частина.

Якщо з України таки підуть російські банки, для нашої банківської системи це буде загалом позитивно, тому що місце російських банків займуть наші.

Взагалі, цю ситуацію ми не можемо розглядати з фінансової точки зору. Потрібно розуміти, що три роки Росія веде гібридну війну проти України, в якій фінанси й економіка займають важливе місце. Тому Україна повинна як мінімум гібридно захищатися, у тому числі у фінансовій та банківській сферах. І зараз усі відносини з Росією треба розглядати не в контексті економіки, торгівлі, фінансів, дипломатії, а лише в контексті цієї вже трирічної війни.

Більшість російських банків справді заявляли, що продають свої українські відділення, хоча покупців на них практично немає – як через загальну банківську та економічну кризу, так і через небажання мати справу з активами, які можуть виявитись дуже проблемними.

Ця ситуація нічим не гірша, ніж ситуація із майже сотнею українських банків, які НБУ за три роки ліквідував. Щодо російських, на скільки я розумію, то тут не йде мова про закриття і ліквідацію. Лише певні санкції, які обмежують їх операції із виводу капіталу з України, що в принципі є добре. Якщо їх втілять, результат буде. Ми повинні розуміти, що Росія також буде відповідати – згідно зі своєю агресивною традицією. Вони можуть наприклад, дати політичну команду не виконувати зобов'язання перед українськими вкладниками. Тож зараз треба рекомендувати нашим фізичним і юридичним особам максимально вивести свої кошти з російських банків. І у всякому разі на час продовження російської агресії намагатись з ними не працювати. Ефекту доміно тут не повинно виникнути (у всякому разі, якщо його штучно не створити), оскільки частка цих банків на ринку не така велика. Хіба що уряд і НБУ спробують скористатись ситуацією, аби виправдати якісь свої інші економічні провали (як вони це роблять із блокадою).

Отже, на сьогодні ситуація з російськими банками набагато менш кризова, аніж із тим «банкопадом», який триває в останні роки. І незрівнянно менш ризикова ситуація, ніж, скажімо, із націоналізацією Приватбанку.

 

Юрій Сколоздра, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram