Не брати. І навіть не родичі. «Триєдність» українців, білорусів та росіян – міф

Росіяни, білоруси, українці: слов'янські народи. Це щось більше, ніж народи-сусіди. Це – народи-брати. Росія, старший брат, має право на панування над усіма слов'янськими народами… Бо вони – спадкоємці Великої Київської Русі.

Та це, кажуть історики, крадена історія. Це – стовідсотковий міф, який століттями плекали Московські правителі і який століттями втовкмачували у голови росіян, українців та білорусів. Насправді ж у московитів немає жодної краплі слов'янської крові. І ніколи не було. Ну нізвідки їй у них узятися. Та, зрештою, не схожі росіяни на українців та білорусів ні зовні, ні ментально. Та і гени в них не ті.            

То хто ж такі московити? Хто їх породив? І чия кров тече у жилах мешканців нинішньої Росії?

Про це та інше «Вголосу» розповіли історик Андрій Ніцой; професор, провідний науковий працівник Інституту історії України Володимир Ричка; науковий співробітник Інституту Археології НАН України Андрій Скиба та український письменник, дослідник історії, автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія» Володимир Білінський.

Росіяни та українці – не браття

«Росіяни завжди хотіли примазатися до нашої культури: історії давнього Києва та християнської цивілізації, – розповідає Андрій Ніцой. – Ці люди вирішили так: вони хочуть бути слов'янами, і не хочуть бути причетними до великої азійської культури. Бо ця цивілізація для них є якоюсь сороміцькою».

Московіти, кажуть історики, завжди хотіли починати свою історію з появи Москви і московських князів. Мовляв, Київ на той час почав утрачати свою велич, а Москва перебрала до своїх рук слов'янську спадщину. Але саму Москву і усю Московію як таку заснували зовсім не нащадки великих київських князів. Виникла вона в часи татаро-монгольського панування з веління хана Менгу-Тимура.

«Звернімося до історичних фактів, – каже Володимир Білінський. – До початку 12 ст Київське князівство на сході й північному сході закінчувалося Чернігівською землею.

На той час рід київських князів Рюриковичів сильно розрісся: лише Володимир Мономах після своєї смерті в 1125 році залишив вісьмох синів, а були ще брати, онуки, дядьки. Усім володінь явно бракувало. Один із молодших синів Мономаха Юрій Довгорукий залишився  без престолу, тому рушив у «Залешанську землю» здобувати власні володіння».

Це, фактично, були відособлені землі фінських племен мокша, меря, весь, мурома, мещера.

Долгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях Моксель. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали Боголюбським. Вихований в лісовій глухомані в середовищі фінських племен Андрій розірвав всі зв'язки з київськими звичаями. За короткий час на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уродженець від мами мерянки чи муромчанки… Так з'явилася не слов'янська, а фінська Суздальська земля.

«У 1237 році на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. У 1272 році за наказом золотоординського хана Менгу-Тимура виникло Московське князівство. Це було манюсіньке князівство: як свідчать історичні джерела, його не можна було навіть розділити між дітьми першого князя, якого хан поставив збирати для татар подать з місцевого населення. Потім на чолі Московського князівства зміцнився татарський етнічний рід зі слов'янськими іменами Івана Калити та інших. Тобто Москва і Московське князівство, улус Золотої Орди, з'явилось не в часи Великого Київського князівства, а в часи татаро-монголів. Тобто Московія – є прямою наступницею Золотої Орди, а не Київської Русі. Тому що Золота орда, а потім Московське князівство, а згодом Московське царство – одне й те саме. Москва – це проект Золотої Орди. То звідки ж там взялось слов'янське коріння та слов'янські гени», – додав Андрій Ніцой.   

Лице – не те! Гени теж…

Щоб довести нашу несхожість з росіянами, кажуть історики, не потрібні навіть генетичні дослідження. Адже сам за себе говорить зовнішній вигляд московитів.

«Справа у тому, що антропологія у росіянина зовсім не слов'янська, – пояснює Андрій Скиба. – Ще на початку 20-го століття видатний український антрополог, професор Федір Вовк у своїй праці «Антропологічні особливості українського народу» виокремив риси, які притаманні українцям. Згідно із його дослідженням, українці визначаються темним кольором волосся – здебільшого вони шатени; високим зростом; відповідною формою черепа. Ніс в українців прямий або «орлиний»; перенісся – високе; колір очей – темний, головно карий. До слова, Федір Вовк та його учні збирали дані для досліджень по усій етнічній території України – від Галичини до Кубані».

За словами Андрія Скиби, московитам притаманні цілком інші риси. Насамперед вони нижчого зросту, у них – світле русяве волосся, блакитні очі. «Блакитноокі «білобрисі» люди – це фіно-угри, – додав Андрій Скиба. – Сучасні росіяни, звісно, сильно мішані – різні типи присутні. Але ж ми говоримо про архетип».  

І ще: в московитів є деякі явно не слов'янські риси – форма обличчя, носа, губ. Вони мають короткий і широкий ніс, кирпаті, плоскі носи з увігнутою спинкою, дещо сплощене обличчя. Так що українці та росіяни зовсім не народи-браття. Росіяни близькі до фінно-угрів: а це мокшани, марійці, комі, карели, фіни, ханти, мансі, вепси. Ну і нікуди не подінеш ознак, що вказують на монголоїдну домішку.

Звісно, можна говорити, що такі дослідження – це вчорашній чи навіть позавчорашній день, та от учені, які проводили сучасні генетичні дослідження, також твердять: найближчі «родичі» росіян – фіни та татари. І це при тому, що досліджували генофонд російського народу, власне, російські вчені. Результати виявились шокуючими: найближчими родичами росіян таки виявились фіни і татари. Так що історія про братні народи українців та росіян є стовідсотковим міфом. Дещо схожими є тільки мови: і то лише відсотків на 40.     

«Велика і могутня російська мова збагатилась такими словами із тюркської, як дєньгі, вор, казна, хазяін, лачуга, бариш, – додав Володимир Ричка. Навіть перелік оцих слів демонструє цю культуру. Вони ж ріжуть нам слух, чи не так?». 

 

«Найперше, що запозичили московські правителі, то це принципи ординського кримінального права. Зокрема, смертну кару»

 

Нащадки Золотої Орди

Доводять, що московити – не слов'яни, а родичі ординців, не тільки спільні гени. А ще й принципи організації влади, традиції та правила. Адже московити століттями жили, послуговуючись військовими, політичними та фінансовоми традиціями Золотої Орди. До слова, цілком можна стверджувати, що деякі ординські традиції ще досі можна спостерігати в РФ.        

«Найперше, що запозичили московські правителі, то це принципи ординського кримінального права, які «відбились» у Судебнику Івана III, – розповідає Володимир Ричка. – У цьому Судебнику відзначається, що за заколот, крадіжку майна, убивство, «підмети»: тобто за підкидання своїх речей в чужий будинок, палійство, словом майже за усе, застосовувалась смертна кара. Київській Русі, де існувала Руська Правда, смертна кара була невідомою».

На основі ординських принципів у Московії у 14 столітті була створена серйозна система оподаткування, а також організована армія. «Монголи, коли приходили на території, робили перепис населення. І от цей перепис давав можливість визначити суму податку з кожного дому, з кожної людини з математичною точністю. Оця система опадаткування була повністю запозичена московськими царями».

Якщо говорити про організацію війська, то воїнами Київської Русі були дружинники: заможні люди, які жили в поселеннях та займались своїми господарствами. У разі потреби вони з'являлись до князя, який був лише першим серед рівних, і йшли на війну. У Москві, так само, як в Орді, правителя возвеличили до рівня божества, а військо виконувало будь-які накази і не могло заперечити своєму володарю.

 

«Золота Одра та її «донька» Московія є чи не єдиними країнами світу, які тримали у рабстві власний народ»

 

Ще одна важлива річ, яка єднає Золоту Орду та Московію, – рабство. Золота Одра та її «донька» Московія є чи не єдиними країнами світу, які тримали у рабстві власний народ.   

«Оця от жорстока, успадкована від монголів, політична система, організація війська, підкорення народів призвело до рабського сприйняття світу, – пояснив Володимир Ричка. – Фактично вільна людина називала себе холопом і рабом царя».  

«Та і звичаї з тих часів залишились. Наприклад, класти у домовину до покійника пляшку горілки. Все, що у домовину кладеться окрім християнської граматики, усе це ознака язичництва, – додав Андрій Ніцой. – Та ще багато інших речей відрізняло угро-фінів та московитів від українців. Наприклад, одяг: до 18 століття московити одягались так, як татарські народи».

«Хата, на яку хочеться плюнути»

Українці та росіяни різняться навіть на ментальному рівні.

«От візьмімо, до прикладу, українську хату, – каже Володимир Білінський. – Я свого часу працював в Іркутській області. Звідти ми везли лісову сировину в Казахстан. І от їдемо ми з водієм туди, а він каже: «От зараз буде українське село». Чому, думаю, саме українське? А побачив – зразу зрозумів: усі хатки побілені, навколо насадження, садки… Аж радісно на душі. У цей момент водій засміявся і сказав, що невдовзі ми минатимемо село російське. І приїжджаємо ми туди:  а там – абсолютно чорна земля. Немає нічого: жодної деревини навколо, жодної рослинки на городі. І хати такі стоять, що аж хочеться на цю хату плюнути! Розумієте, в українців передається споконвіків, з покоління в покоління, любов до праці, до краси, до культури. У росіян цього немає. Ніколи не було.  І, думаю, уже не буде…».               

 

Ангеліна Григоришин, «Вголос»

 

 

 

 


КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram