21 листопада 10:02

Паскуале Трідіко: "Сподіваюсь, угода про асоціацію України з ЄС відбудеться"

04.09.2013 09:25
Паскуале Трідіко (Pasquale Tridico) — італійський економіст. Досліджує соціально-економічні моделі розвитку Європи. Викладає європейську економіку в університеті Roma Tre (Рим). Він є автором книжки «Інституції, розвиток людського потенціалу і економічний розвиток у країнах із перехідною економікою», у якій аналізує перетворення та розвиток, що відбулися у колишніх комуністичних країнах, в т.ч. в Україні.

Днями науковець побував у Львові, де, зокрема, в книгарні «Є» зустрівся з читачами, з якими поділився своїми міркуваннями про сучасну Україну та її перспективи. Нижче — фрагменти виступу Паскуале Трідіко

Економічний спад теж може бути смертельною зброєю

Після розпаду Радянського Союзу всі економісти, і не лише економісти, дуже цікавилися Східною Європою. Східна Європа уявлялася їм як лабораторія. Соціальна лабораторія. Адже змінювалися правила, змінювались інституції, і ці зміни мали певну мету і мали призвести до певного прогресу. Для мене як економіста зміни, що відбувалися тут, також були цікавими. На сьогодні у Польщі, Угорщині, Чехії вже відбулась певна стабілізація, у той час як в колишніх радянських республіках, зокрема в Україні, зміни тривають. Тому зараз увага дослідників прикута до цих країн.

Перехід України від планової до ринкової економіки був одним із найважчих серед посткомуністичних країн. Я це кажу як теоретик, але українці відчули на собі всі аспекти того перехідного періоду — безробіття, бідність й інші негативні явища.

Ми в Європі зараз нарікаємо на економічну кризу, оскільки ВВП у нас упав на 2%. Україна ж у 1990-х роках зазнала падіння ВВП на 60%. Це ілюструє, наскільки серйозна була системна криза перехідного періоду. Перехідний період в Україні був дуже важким. У Польщі, Чехії, Словенії, Литві, Естонії, навіть Румунії і Болгарії, він пройшов значно легше.

Економічний спад початку 90-х років завдав великої шкоди населенню України. Знаєте, якось я подорожував з Трієсту у Загреб і у потязі познайомився з однією жінкою. Вона розповіла мені про ту страхітливу драму, яку зараз переживає боснійське суспільство. Це — психологічна драма, драма суспільства роздертого. Це зрозуміло, адже там була війна, дуже травматичне явище. Але економічний спад теж може бути смертельною зброєю. Якщо взяти до уваги, що в кінці існування Радянського Союзу середня тривалість життя в Україні була вищою, ніж в кінці 90-х років, то зрозуміло, що це один із наслідків економічного спаду.

Чому в Україні все так складно? На відміну від тих країн, які я згадав, тут виникло таке погане явище як олігархічна економіка. Її ми також спостерігаємо у Росії та інших країнах, які раніше були республіками Радянського Союзу.

Олігархів конче треба усунути. Я вважаю, що найкращим шляхом для цього є антимонопольні інституції. Треба створити інституцію, яка би боролася з монопольністю, яка би створювала умови для конкуренції. Це усуне олігархів. Проблема виникає лише тоді, коли інституції, покликані боротись з монопольністю, створюють політики, які також є й олігархами.

ольща — найкращий орієнтир для України

Є багато різних моделей економіки. Економісти розрізняють такі крайні явища як американська модель, тобто така максимально ліберальна, і радянська планова економіка. Між тими двома крайнощами є дуже багато різних варіантів, наприклад, французька модель або німецька, чи скандинавська. Це досить такі керовані моделі. Серед країн Східної Європи найбільшого успіху досягли країни, що наслідували німецьку модель (Польща, Угорщина, Чеська Республіка).

На кого орієнтуватись Україні? Я вважаю, що в Європі ключова країна для наслідування для вас — це Польща. Фактично найкращою моделлю є модель сусіда. Польща — це також слов’янська країна, вона має подібне походження, що й Україна. Ми не можемо радити Україні американську модель. В принципі, модель не мусить бути метою. Модель — це лише засіб, а метою є добробут громадян.

Середній клас — це питання свідомості

Перехід до ринкової економіки відбувається більш успішно, якщо політика сприяє розвитку середнього класу. Це також збільшує рівень демократії в країні.

Середній клас — це носій інтересів усього населення країни, наприклад, що стосується освіти, охорони здоров’я, інфраструктури, різних комунікацій та іншого.

У сучасному світі визначення терміну «середній клас» зазнало змін. Це марксистське визначення, що середнім класом є підприємці. Зараз ми вже розуміємо, що середній клас — це люди, які мають доступ до освіти. Це питання не стільки економічного статусу, як свідомості. Середній клас є носієм соціального капіталу. Соціальний капітал — це така досить абстрактна категорія, яку можна визначити як довіра між людьми. Тобто це коли люди сходяться разом і роблять спільно якусь справу. Соціальний капітал зростає за умов, коли утворюється більше різноманітних неурядових організацій, організацій добровольців, активістів. Цей соціальний капітал — немов клей, який тримає суспільство укупі і створює середній клас. У таких людей зростає свідомість, розуміння, якою має бути доля країни. Унаслідок цієї свідомості збільшується активність — політична, громадська і також економічна.

В Україні середній клас перебуває на значно нижчому рівні, ніж в інших країнах. Він набагато слабший, менш орієнтований.

Надія на молодих людей. Це взагалі загальне явище, що молодь завжди виступає за зміни. А зміни дійсно необхідні, бо відчувається, що нинішня ситуація в Україні нікого не задовільняє, і багато хто думає, що колись було краще. А якщо люди так думають, отже, тепер не є добре.

Потрібно стати над інтересами груп і партій

Найважливіше, що може бути для України у найближчий час — це угода про асоціацію з Європейським союзом. Як ви пам’ятаєте, ЄС почав укладати угоди про асоціацію з різними країнами Східної Європи на початку 90-х років, і власне ці угоди відіграли ключову роль у переході Польщі, Угорщини та інших країн до ринкової економіки.

Українцям потрібно наполягти і тиснути на владу, щоб ця угода про асоціацію відбулася.

Коли Румунія вступала в ЄС, теж було багато скепсису, багато-хто був проти, але пізніше все-таки більшість була за, і це обернулось усім на користь. І для Румунії, і для ЄС.

Я сподіваюся, що восени угода про асоціацію таки відбудеться. І я проти одночасного руху України до зони вільної торгівлі ЄС і до Митного союзу з Росією. Це — неможливо.

На жаль, в Україні є сили, які цього не розуміють. Я маю враження, що Україна дуже чітко розділена на дві частини — Схід і Захід. І доля України значною мірою залежить від цієї внутрішньої суперечності. Керівництву держави слід стати над інтересами різних частин, груп, партій і подумати, а що ж власне принесе добробут цілій країні.

Знаєте, після Другої світової війни багато європейських країн опинилися на роздоріжжі. Італія в 1957 році була розділеною країною. З одного боку були комуністи, з іншого — християнські демократи. Перші, ясна річ, були більше за Варшавський договір, тоді як другі виступали за об’єднання, яке поклало згодом початок ЄС. Але тодішні лідери комуністичної партії все-таки подумали, що важливіше зробити не те, що подобається Росії, а те, що корисно для Італії. І було прийняте рішення, щоб Італія стала частиною ЄС, і це спричинило економічний бум.

Записав Василь Скріба
ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ (0) +

КОМЕНТУВАТИ


волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

МЕДІА
Завантаження...
RedTram