10 08 2017 13:39

Президент «закручує гайки». Чи витримає різьба?

Справа «захисників Конституції», дискредитація добровольчого та волонтерського рухів, боротьба з антикорупціонерами, позбавлення громадянства вчорашнього друга Порошенка – Міхеїла Саакашвілі... Ці та низка багатьох інших схожих фактів, на думку експертів, свідчать про те, що в Україні відбувається «зачистка» потенційних політичних конкурентів до майбутніх президентських чи парламентських виборів – чи то планових, чи то дочасних. Більше того, восени, як стверджують аналітики, ця тенденція суттєво посилиться. Метою так званої технології «закручувування гайок», яка все частіше використовується Порошенком, є його незбориме бажання залишитися при владі. У будь-який спосіб.

Чим для України та самого Порошенка небезпечна технологія «закручування гайок»? Яким чином можна їй протистояти? Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався із політологами Олександром Солоньком, Ярославом Макітрою та директором соціологічної групи «Український барометр» Віктором Небоженком.

Влада справді вдається до технології «закручування гайок»?

Ярослав Макітра:

Будь-хто, хто перебуває при владі, ставить перед собою завдання зберегти свій статус якомога довше. Інша справа, які інструменти використовуються задля збереження цієї влади.

От в історії з добробатами та активістами, то тут й справді є низка політичних кримінальних справ. Візьміть хоча б приклад Юрія Хорта, якого за порваний портрет Порошенка на кілька років посадили в СІЗО. І це не єдина така історія. У мене до багатьох судових вироків є питання, зокрема до тих, в яких йшлося про затримання добровольцями сепаратистів. Так-от багато з тих, хто затримував, зараз сидять у тюрмі, а сепаратисти на волі.

Про політику «закручування гайок» може свідчити і той факт, як ті чи інші переслідування висвітлювалися у засобах масової інформації, якщо проаналізувати, які заяви робили провладні спікери. І саме за цим можна віднайти «наводящу руку». У справі добробатів, наприклад, не йшлось про конкретну людину з конкретного підрозділу, яка вчинила конкретне правопорушення. А й справді все було узагальнено задля формування негативного іміджу добровольчих батальйонів.

Якщо говорити про Саакашвілі – це теж яскравий приклад політики «закручування гайок». Далі – історія з Садовим, яка має два аспекти. Бо і справді Садовий не виконав зобов'язань, взятих перед виборцями, і в історії зі сміттям поводився не так, як мав би поводитись справжній господарник. Але, з іншого боку, влада нічого не зробила, щоб вирішити проблему зі сміттям не тільки у Львові, а й в Україні. Окрім того, схожа ситуація, коли влада переслідує міського голову, була і в Тернополі з Сергієм Надалом. Тобто це все у сумі й справді є технологією «закручування гайок». 

Але її наш Президент реалізовує не лише через політичний аспект, а й через особистісний. Якщо проаналізувати гучні кримінальні справи, то у багатьох з них можна побачити ще і помсту за власну образу Порошенка. Такі його дії іноді йдуть всупереч політичній логіці. До прикладу, що стосується Саакашвілі. Для Порошенка він не становив  критичної політичної загрози, щоб позбавляти його громадянства. Натомість дії українського Президента свідчать і про особисту неприязнь, яка для Порошенка йде вище політики і закону. Згадаймо лише пісню про «Шоколадну ду.у», яка була показана в шоу Саакашвілі. Схожа ситуація із Хортом. Тут теж жодної політичної логіки не було. Це була особиста помста Президента. Таким чином, дії Порошенка є сумішшю особистих образ гаранта та політичного знищення потенційних конкурентів.

Віктор Небоженко:

Так, дійсно, Порошенко зараз проводить політику «закручування гайок». Оскільки в цих умовах йому потрібно або проводити дострокові вибори, або ж «закручувати гайки». І яким би не був хитрим наш Президент, у нього немає третього варіанту. Проведення дострокових виборів загрожує Порошенку втратою влади, оскільки, як свідчить статистика, рейтинг у Порошенка доволі низький. І тому Порошенко вирішив взятися за старий, перевірений метод – «закручування гайок».  І тут справа не в аморальності і скупості Порошенка. Просто, вибираючи із двох варіантів – проводити реформи, змінювати життя українців на краще, або ж боротися з Україною,  Порошенко вибрав другий варіант. Адже політика «закручування гайок» – це боротьба з Україною.

Олександр Солонько:

Це справді так. Будь-яка влада в Україні завжди була зацікавлена, щоб знищувати усіх потенційних або вже діючих конкурентів. І Порошенко – не виняток.

З приводу політичних переслідувань, то  складно усіх ставити в один ряд. Оскільки кожен, хто постраждав від дій влади, мав свої на те передумови. Проте і нашу владу у своїх пориваннях щодо знищення політичних конкурентів занадто сильно заносить на поворотах. Дії влади навіть у тих ситуаціях, де є за що критикувати неугодних політиків, є неадекватними. Державний апарат доводить все до того, що конфлікт триває навіть тоді, коли це вже, очевидно, не вигідно Порошенку. І тут прикладом є історія із львівським сміттям. У ній не можна виправдовувати Садового, його вина – очевидна. Але влада, яка могла вирішити цю проблему, спеціально доводила цю ситуацію до ще більшого абсурду з метою знищити свого ймовірного конкурента. Натомість все дійшло до того, що ця проблема львівського сміття тепер б'є і саму владу. Адже усім внаслідок цього конфлікту стало зрозуміло, що багато в чому проблема не вирішується через те, що державна влада не хоче дозволити цю проблему вирішити. І у таких питаннях вона явно переграє із «закручуванням гайок».

Натомість, якщо згадати про колишніх соратників Президента по Майдану, як от націоналістів, то сфабрикована «справа захисників Конституції – це явна умисна дискредитація політичної сили з метою усунути конкурента.

Знищуючи своїх колишніх партнерів, Порошенко заводить собі нових «друзів»?

Олександр Солонько:

У нас така політична культура, що навряд чи Порошенку вдасться знищити усіх своїх політичних конкурентів. І навіть якщо це можливо, то це не матиме довготривалого результату. Прикметним є те, що зараз влада, знищуючи націоналістів та ліберальних політиків, натомість не зачіпає колишніх регіоналів. Ми не бачимо, щоб вони особливо страждали в нинішніх умовах. Михайло Добкін – це рідкісний виняток, та й схоже, що це все була вистава без наслідків для екс-регіонала. Натомість влада активно бореться із націоналістами, які реально ототожнюють себе з Україною, але в умовах війни з Росією у них зв'язані руки, оскільки вони не готові йти на радикальні кроки через загрозу подальшої агресії. А от відверто проросійськи налаштовані регіонали продовжують здійснювати антиукраїнські руйнівні кроки. І поки влада «закручує гайки» проти націоналістів (як от ВО «Свобода»), то регіонали тихенько потирають руки і готуються до повного реваншу. Відповідно, поки влада буде воювати проти патріотів та своїх колишніх соратників, екс-регіонали підсилюватимуся.  А це вже пряма загроза українській державності. Адже навіть за тим, як у Верховній Раді голосує «Опоблок», можна зробити висновок, що це і є нові «старі» партнери Порошенка.

Чи свідчить така політика Порошенка про наближення виборів?

Олександр Солонько:       

Ймовірність дочасних виборів є. Оскільки проблема із функціонуванням українського парламенту існує давно, і запит на проведення дострокових виборів є теж давно. Окрім того, зараз провладна партія проводить інвентаризацію своїх штабів. Також зараз влада намагається піаритись на певних досягненнях, як от безвіз, котрий насправді є досягненням винятково Майдану. Але, разом з тим, влада насправді не зацікавлена у дочасних виборах, хоча й імовірні моменти, які змусять її на них піти. Зрештою, від знищення політичних конкурентів, незалежно від того, чи будуть дострокові вибори, чи вони відбудуться через два роки, Порошенко не відмовиться. Політика «закручування гайок» – це довгострокова річ.

Віктор Небоженко:

Так, це свідчить про вибори. Голосування Порошенко проведе або під Новий рік цього року, або ж ранньою весною наступного року. Восени виборів точно не буде. Вони можуть бути лише за умови, що буде конфлікт всередині правлячої групи, наприклад, між Порошенком і Аваковим, Порошенком і парламентом тощо. Тоді гарант проведе дострокові парламентські вибори, а заодно й президентські – поки у нього будуть сили після політики «закручування гайок».

Ярослав Макітра:

Й справді, вибори можуть бути спровокованими. Що ж до того, що їх може спровокувати, то це те, що парламент голосуванням за позбавлення недоторканності депутатів, фактично самодискредитовується. Верховна Рада вже показала, що вона не є дієвою. Між членами коаліції зростає недовіра. І це може призвести до перевиборів. В такому випадку Порошенко зможе піти на розпуск парламенту, піднявши завдяки недолугим депутам свій рейтинг.

Політика «закручування гайок» в подальшому посилюватиметься чи навпаки?  

Ярослав Макітра:

На осінь все посилиться по одній простій причині: розпочнеться новий політичний сезон. І влада готується до жорстких дій. Навіть той самий Саакашвілі не здається. Вочевидь, його Рух готується до якихось масових протестів. Найгірше у цій ситуації є те, що раніше ми бачили дискурс на рівні реформ, позитивних змін. А зараз політикою «закручування гайок» Порошенко знову відкинув Україну в минуле. Зараз замість реформ вкотре починається боротьба влади з її колишніми соратниками. І це всі «реформи».

Хто тоді у зоні ризику?

Олександр Солонько:

У зоні ризику за сьогоднішніх умов перебуває будь-який конкурент Петра Порошенка, який може забрати у Президента чи його політичної партії частину голосів. Це очевидно.

І не варто забувати, що протягом усіх трьох років, нинішній український правлячий клас чомусь набагато більше хвилюють націоналісти, ніж опоблоківці.

Віктор Небоженко:

У Порошенка – величезний силовий блок, він може, як політично, так і кримінально знищити будь-кого, хто буде його конкурентом. І оскільки Порошенко, на мою думку, готується і до дострокових президентських виборів, то його мета – знищити тих, хто має вищі рейтинги. І для цього він готовий перетворити українську політичну систему на випалене поле.

Ярослав Макітра:

У подальшому під каток Президента може потрапити будь-хто, хто б'є по його самолюбству.  У зоні ризику – ті особи, які критикують персонально Порошенка і при цьому влучають йому в больові точки. Страждатимуть ті, які розкривають теми бізнесу Порошенка та його оточення. Також ті, хто підніматиме офшорні теми, його корупційні діяння – ось хто у зоні найбільшого ризику. Другі – це ті, хто ставить під сумнів Порошенка як головнокомандувача. Тобто, хто критикуватиме прорахунки Порошенка на війні та публічно закидатиме це йому.

З одного боку, якщо Порошенко мститиметься тим, хто його критикує, тоді це матиме наслідки для тих, хто це робить. З іншого боку, якщо у цих обвинуваченнях і справді буде підтверджений фактаж, то тоді для Петра Олексійовича це матиме вкрай негативні наслідки.

Які, наприклад?

Віктор Небоженко:

Наслідком політики «закручування гайок» буде перемога України. Бо не можна довго боротися із своєю ж країною. Янукович пробував – і де він зараз? Є таке поняття – «українське диво». Це коли країна враз повстане і переможе. Це єдиний правильний вихід із ситуації.

Ярослав Макітра:

Наразі у Порошенка справді є можливість приструнити частину опонентів, але у майбутньому це призведе до вкрай негативних наслідків, оскільки рано чи пізно може початися масовий протест. І тут Порошенко, «закручуючи гайки», має усвідомити, що ні йомуо, ні країні це нічого хорошого не принесе.  

Тобто протидіяти цьому методу може лише суспільство?

Олександр Солонько:

Так. Адже люди, які потрапляють під тиск влади, самостійно не можуть цьому протидіяти. Глобально усе залежатиме від того, яку позицію займе українська громада. Якби, наприклад, у 2013-2014 роках на протистояння Януковичу вийшли лише окремі політичні партії або стихійна групка людей – перемогти диктатора б не вийшло. Тоді громадськість перемогла завдяки об'єднанню резонансних та соціальних груп, що дало результат. І тут очевидно: якщо владі протистоятимуть тільки політики без підтримки з боку громади, то це не матиме результату. Щоб не допустити «закручуванню гайок», має бути дуже тісна співпраця між громадами і політичними силами.

Марія Бойко, «Вголос»