Про Вагнера, Сирію, Матісса і цьотку Ірку

Гальо! То є база? Нє, ви мені так твердо маєте сказати — чи то є база, чи нє? Бо маю пильну справу. Пильну і серйозну. База, база, альо! Не кидайте слухавку, майте Бога в серці! Андестен? Та. То поважно. Ага. Називаюся Місько Кравець. Місько! По буквах – Мі, Сь і Ко! Я з Чучуносів. Село таке. То як на Дрогобич їхати. Ви не знаєте.

Добра є. Раз ви база, то покличте мені на дріт генерала Маттіса. Як такого не знаєте? Подурілисте? Тата свого не знаєте?! То я фіґурально. Ентшульдіґунґ.

Мусите його знати, бо то міністр оборони Гамерики! Спеціяльно для вас кажу. Очі вам отворю. А вас часом ФСБ не слухає? Поставте си глушилки. То помічне. В нас біля Юра ві Львові як совєти вишки поставили, то глушили всьо – і радіо Ватикан, і Радіо Свободу, і Голос Гамерики, і цьотку Галю, бо мала жилізний міст в писку на зубах і він сі дуже грів, як ті вишки відправу з Ватикану глушили...

То шо, не покличете вуйка Маттіса? Курча ляґа з тими американами. А я го' хтів спитати... Вас точно не слухає ФСБ? Нє? Чуєте, але то так між нами. Цілком. На Бога. Може, ви знаєте – там в тій Сирії, де покавальцували на корм для псів тих рускіх з армії Ваґнера, там ся лишили ті машинґвери, що так ладнє тнут хлопа на фарш? Бо мені дуже тра. Бігме. На Біблії присягну. То не жарти. Пан вшистко розумє?

Нє, я не возьму гріх на душу. Борони Боже. Я до сповіді ходжу, до причастя і два рази на прощу в Крехів ходив. Нікого вбивати я не буду. Присягаю і в поперек, і попіздовж. Просто мені дуже тра той гелікоптер. «Апалачі», чи як його там. Шось таке з індіянами пов'язане. Нє, індіянів не тре, мені ту машинерію на годину треба. Ніц страшного – я би закликав надвір сусідку цьотку Ірку, її кривого старого, і всі їх вар'яцкі виплодки. І в тій хвилі просто з-за моєї хати най би вилетіла та «Апалача» і вгатила зі всіх стволів по стайні цьотки Ірки. Щоби тіко пір'я летіло! Бо, курва, ви не повірите – вона має такі прикрі кури, що зрицькали мені весь город, забили двох кролів, а їдну таку ладну крільчиху Зеню збезчестили і та сі повісила на клямці. Най би потяли стодолу на тріски, щоби сусіди з тих дощок росіл варили, а не мою кров пили! Натюрліх! Андестен?

А я заплачу! Я з порядної галицкої родини, що ви – кладу 100 американських грошей і 5 єврів. Правда, польськими копійками...

То що, порішаємо ту справу? Я ще виставлю поважно, братова таку моцну самогонку жене, що пляшка всередині горит і плавитцця. Залатвите мені той гелікоптер. Помімо грошей – харчі мої. Жінка ще добре вроки знімає, може яйко викотити, віск злити... Га? А може? Ще 5 дольців докину. Га?

Та шо ви за база така! Як овочева? А я думаю, що ви ніц по-американському. Куррррва, то мені Мілько дав телєфон овочевої бази на Городоцкій! А кров би його нагла залила! Ще би мені номер Вагнера дав... Ну, нічо. Ще буде нагода з Маттісом поговорити – Вагнер сі не вспокоїт. Шляк би його ясненький трафив. І цьотку Ірку разом з ним і курми...

Богдан Марциняк Волошин

Малюнок Олега Коваленка

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm