«Продай голос Україні»: як змусити українців не голосувати «за гречку»

Чверть виборців в Україні готові продати свій голос: ця цифра є сталою у будь-якому регіоні України. На жаль, цей контингент суттєво впливає на волевиявлення, бо саме завдяки таким людям до влади приходять шахраї й просто недоумки.

Як боротися з таким явищем? Чи існують раціональні способи відсікання продажного електорату від участі у виборах? І у який спосіб стимулювати українців робити усвідомлений вибір? Про це та інше «Вголос» запитав у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, українського політика й громадського діяча Дмитра Корчинського та керівника центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова.

Штрафувати розумних

З люмпеном, який продається за гроші, нічого не зробиш: вони як голосували, так і голосуватимуть завжди. Тому потрібно зробити так, щоб на вибори йшло якомога більше розумних людей. Для противаги.

«Українці поважають один важіль впливу – гроші. Якщо наша «біомаса», так звані гречкосії та свинопаси, продають свої голоси за гроші, то треба і розумних людей, які не ходять голосувати, стимулювати також гривнею, – вважає Олег Соскін. Але це робити треба від зворотнього: «бити гривнею» потрібно за те, що не ходиш голосувати. Усі, хто не голосує, мають автоматично заплатити штраф. Наприклад, у розмірі мінімальної зарплати. Або й більше».

Тобто в Україні мають впровадити так зване обов'язкове голосування: всі громадяни мають ходити на вибори. Як у Бельгії, наприклад, та у десятках країн світу, де запроваджено таке голосування. І за це карають: штрафами, забороною займати державні посади упродовж якогось періоду і навіть ув'язненням. Тому там немає такого масштабного ігнорування виборів, як в Україні.

Цифрові вибори

«Збільшити кількість розумних людей на виборах можна ще одним методом: запровадженням електронного підпису, – переконаний Олег Соскін. Ми зараз живемо у цифровому світі. За допомогою цифрових методів здійснюються величезні угоди на мільйони доларів. То чому людина не може проголосувати за допомогою свого електронного підпису? По-перше, він є унікальним, підробити його неможливо. По-друге, це – зручно. А по-третє, голосувати зможуть усі, бо не треба нікуди ходити. Відповідно практично не залишиться «поважних» причин, через які можна не піти на вибори».

А не пішов – штраф у розмірі двох мінімальних зарплат! Два рази не прийшов –  на додачу до штрафу ще й позбавити різних пільг: скажімо, субсидій та різного виду допомог. Ну а якщо уже тричі не з'явився на вибори, причому будь-якого рівня, – позбавити прaва голосу назавжди. «Якщо таку ситему штрафування ввести, то я гарантую – явка у нас буде майже стовідсоткова. І результат буде нормальний», переконаний експерт.

Продай голос Україні

«У нас дійсно є певна категорія населення, а це десь 25% виборців, які продають власний голос, переконаний Андрій Золотарьов. І будь-які апеляції до моралі, релігії в українських умовах не працюють. А от грошовий стимул спрацює завжди. Тому у нас потрібно ввести процедуру продажі власного голосу державі. А чому ні? Це контраверсійна пропозиція. Але є теоретики права, які кажуть так: якщо правопорушення має масовий характер, то йому треба надати силу закону».

А має працювати, на думку експерта, ця норма приблизно так: людина, яка не бажає голосувати, приходить на вибори – її реєструють, вона втрачає право голосу, але отримує конверт з грошима. Тобто у тих виборах вона уже «не грає» офіційно, через що ніхто інший цим голосом уже не скористається. Адже така особа уже не зможе продатись ще комусь та зіпсувати своїм вчинком загальну суспільну волю громадян.

Голос такого виборця може офіційно вартувати гривень 400. Покривати ці видатки мав би бюджет. Особливо, якщо це вибори до ВР та президентські. Якщо ж до місцевих рад – це можуть покривати місцеві бюджети. І загальна сума, яку доведеться виплатити, не буде уже такою великою. На владі, яка формується за допомогою гречки та конверту з грошима, держава втрачає надзвичайно багато.

«Громадянин і не зовсім»  

Цю проблему можна вирішити у ще один спосіб: потрібно, щоб населення України ділилось на дві категорії: громадяни і піддані. Принаймні так вважає Дмитро Корчинський.

«В чому полягає ідея громадянства? Та у тому, що держава, власне, складається з громадян, які несуть відповідальність за свої рішення та за захист держави. Вперше громадянство було впроваджене в грецьких полісах. Там усі громадяни одночасно являлись солдатами. Тобто вони захищали свою країну. Наприклад, Сократ, будучи відомим філософом, брав щит і йшов разом із іншими захищати Афіни від ворогів, – розповідає Дмитро Корчинський.   А ці люди, які не несуть відповідальність і не захищають країну, є не громадянами, а підданими. І вони не повинні голосувати та брати участь у доленосних для країни рішеннях».

От саме зараз, на думку експерта, в України є чудова нагода відділити громадян від підданих. Зокрема люди, які залишились на окупованих територіях і виконують розпорядження ворога й підкоряються окупаційній адміністрації, автоматично потрапляють у категорію підданих. Вони не повинні мати право брати участь у виборах навіть після того, як ці території будуть звільнені.

Також не громадянами мають бути люди, які ухилились від призову. Це піддані. Ті люди, які не пішли добровольцями і не допомагають фронту, тобто не беруть у тій чи іншій формі активну участь у захисті своєї країни, – також піддані.

«Якщо підрахувати, то бути громадянами і мати право голосувати можуть близько 300 тисяч людей, які не побоялись пролити кров за свою країну, не ухилились від призову. Ще стільки тих, хто брав участь у допомозі фронту. От вам уже 600 тисяч громадян з правом голосу, – зазначив Корчинський. Тобто Україні потрібні чіткі об'єктивні бар'єри та критерії, згідно із якими людина має право називатись громадянином. З усіма правами та обов'язками».

А щодо підданих, то держава має піклуватись про них певною мірою. Але у жодному випадку не допускати до управління країною – ні як виборців, ні як чиновників.

Звичайно, за таких умов голосуватиме малий відсоток від населення. Але це, вважає експерт, тільки покращить якість голосування. Адже у часи, коли в Україні, наприклад, невелика кількість людей мала можливість формувати владу (як от за часів козацтва), то саме тоді у нас й були видатні політичні діячі, герої. А за нинішньої системи наші лідери схожі більше на офіціантів, ніж на вождів.  

Ангеліна Григоришин, «Вголос»    

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram