Руслан Кошулинський: «Громади мають отримати право відкликати місцевих депутатів, суддів, керівників поліції»

За глибокою політичною кризою, шокуючими е-деклараціями вітчизняної політеліти, стрімким валом соціальних проблем й драматизмом російсько-української війни на сході, у суспільному затінку опинилось одне дуже важливе питання – об’єднання територіальних громад (ОТГ). Між тим, ця задекларована владою реформа наразі невиправдано обділена увагою багатьох наших співвітчизників, позаяк вже незабаром (перші місцеві вибори у 143 об’єднаних територіальних громадах відбудуться 18 грудня) саме вона може стати одним із ключових елементів майбутнього найчисельнішого прошарку українців – тобто нас з вами. Яким воно буде після проведення цієї реформи? Що таке ОТГ і чому нинішня влада так зацікавлена у здійсненні адміністративно-територіального реформування? Які небезпеки у зв’язку з цим чатують на місцеві громади? Як потрібно діяти, аби не стати жертвою реформи, котра свого часу, за президентства Ющенка, «наказала довго жити»?

Відповісти на ці дуже непрості запитання ми попросили Руслана Кошулинського – відомого політика, екс-спікера Верховної Ради, голову фракції ВО «Свобода» у Львівській облраді та людину, яка фахово орієнтується у найтонших нюансах цього дражливого і багато в чому суперечливого нововведення.

Отже, для чого владі насправді потрібне об’єднання громад?

Теоретично децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Проте насправді – це перенесення відповідальності шляхом фінансового навантаження на місцеві громади через скорочення установ освіти та медицини. Тобто за ідейними балачками про так звані реформи стоять зовсім інші наміри центральної влади, а саме – «розігнати» сільські ради, а кошти централізувати в столиці.

Невже нас і тут хочуть обібрати?

Судіть самі. Спершу громади запевняли, що кошти з державного у місцевий бюджет на медицину та освіту будуть надходити в повному обсязі. Влада обіцяла й передати в управління громадам землі поза межами населених пунктів. Йшлося і про інші привілеї, мовляв – тільки беріть та створюйте об’єднані громади! Процес і справді пішов. Однак, з часом дії влади довели пустопорожність озвучених декларацій. Зараз уряд готовий виділити кошти з державного бюджету  на освіту і медицину тільки в частині заробітної платні. Натомість утримання шкіл і медичних закладів залишається під відповідальністю громад. Тобто, якщо раніше грошову допомогу місцевим бюджетам із державного виділяли та розподіляли відповідно до потреби фінансування місцевих шкіл, садочків, закладів медицини, то зараз школи отримуватимуть фінансування відповідно до кількості учнів, котрі у них навчаються. Якщо ж коштів не вистачить, то об’єднаним громадам потрібно буде самостійно шукати для них фінансування, або закривати школи. Подібне відбуватиметься й із сферою медицини. Багатьом об’єднаним громадам доведеться укладати договори про співпрацю з найближчими лікарнями.

Невесела перспектива... А чому так сталося?

В процесі здійснення адміністративно-територіальної реформи позиція влади з багатьох питань змінилася. І ці зміни є досить тривожними для більшості сіл, які вже об’єдналися в громади, а також для тих, хто з різних причин цього не зробив. Саме в цих змінах і простежується відмінність декларації від реальних намірів уряду. Проблема полягає в тому, що ОТГ із самого початку не були застраховані від мінливого настрою законодавців. Те, що зараз відбувається, на ділі ще раз доводить, що влада не планувала надавати громадам підтримку, а лише мала реальну мету – перекласти на них фінансове навантаження.

Тобто, гроші – Києву, а відповідальність - громадам?

Десь так. Тому я вважаю, що поспішно «накиданий» текст Конституції в частині децентралізації потребує суттєвого доопрацювання. Потрібно надати громадам можливість стати самодостатніми. Адже з одного боку декларується принцип добровільного об’єднання в громади, а з іншого – органи центральної влади, обласної адміністрації та деякі депутати намагаються нав’язати власне бачення. Часто виходить так, що громаду ставлять перед фактом і «викручують руки», змушуючи ухвалити завідомо невигідні для неї рішення. А замінювати на практиці одне поняття на інше, тобто «добровільність» на «авторитаризм» –  так реформи не впроваджують.

Цікаво, а як ставляться до цієї реформи на місцях? Чи відомо вам про це, скажімо, на прикладі громад Львівщини?

На жаль, сьогодні мало хто знає, який процес відбувається та що він означає. Мешканцям сіл та селищ надзвичайно складно вирішити – схвалювати, чи ні, ці історичні рішення на громадських обговореннях, оскільки вони не до кінця усвідомлюють, що на них чекає. На цьому грає влада, яка «колгоспить» громади за своїм власним баченням.

До прикладу, жителі Сколівщини запропонували для затвердження вісім об’єднаних територіальних громад, натомість Кабінет Міністрів України ще 2015 року затвердив чотири об’єднані громади: Сколівську, Славчанську, Козівську, Тухольківську. Тепер же в облдержадміністрації останню громаду відкинули й хочуть приєднати до Козівської. Без обґрунтувань та обговорень на сесію Львівської облради хочуть зробити подання, де є три об’єднані громади. Мешканці, звичайно, категорично проти такого рішення.

Адже, коли ми говоримо про таку масштабну реформу, потрібно розуміти, що є тисячі громад зі своїми специфічними особливостями і на них потрібно зважати. На Львівщині понад 700 сільських і селищних рад, це одна з найбільш складних і специфічних областей. Чи можуть чиновники знати їх особливості і проблеми у повному обсязі? Тобто, йде мова і про інфраструктуру, й структуру економічних відносин, наявність державного кордону, та інші економічні, демографічні та навіть географічні особливості. Більше того, лише приблизно 10% із цих семисот громад спроможні в бюджетному плані, а як щодо інших?

Очевидно, що буде серйозна диспропорція і в кількості населення, і в площах громад, і в їх фінансовій спроможності. Однією з системних проблем діючої адміністративної реформи є те, що значна частина населених пунктів опинилася в зоні економічної деградації. Тобто, міста стягують на себе фінансові потоки, а села залишаються ні з чим. Щоб уникнути такої проблеми, депутати від ВО «Свобода» наполягали на обов’язковості проведення місцевих загальних зборів щодо об’єднання.

Виходить, що існує чимало серйозних ризиків. Їх можна якось уникнути?

У кожній новоутвореній громаді відбуватимуться вибори. Від українців, їхньої обізнаності та вибору в першу чергу залежить, хто прийде до влади у кожній громаді. На скільки нові керівники будуть самодостатніми господарями з умінням розвивати свою малу Батьківщину, ухвалювати рішення, дивлячись на роки вперед і пам’ятаючи про сьогодення. Вони стануть першопрохідниками. Адже до сьогодні потрібно було лише уміння одержавлювати кошти від відповідних органів держави, області, району. Від сьогодні ж потрібно буде вміти залучати підприємців, створювати підпорядковані нові структури влади на своїй території, відстоювати інтереси громади перед державними органами.

В процес формування ОТГ мають бути залучені всі члени громади. А спірні питання повинні вирішуватися на загальних зборах. Форсувати цей процес не можна. Втручатися центральна влада мала б лише тоді, коли місцеві упродовж тривалого часу  не можуть врегулювати певні питання. Але і в цьому випадку жодного примусу бути не повинно.

Ну, це логічні побажання. А що ж конкретно пропонує «Свобода»?

Ми бачимо постійну зміну правил гри під час децентралізації, а за таких умов прогнозувати сталий розвиток для громад неможливо. Тому дуже важливо усвідомити, що ми самостійно маємо себе захистити, адже влада налаштована тільки визискувати.

Українцям потрібні передусім сильні місцеві громади. Саме такий підхід у проведенні до людей і на якому люди мають змогу найбільш ефективно контролювати владу децентралізації та реформи місцевого самоврядування призведе до збільшення реального впливу громадян на діяльність влади. Основою має бути передача якнайбільшої кількості владних повноважень та фінансових ресурсів на рівень місцевих громад – базовий рівень влади, який є найближчий. Саме так мають формуватися бюджети різних рівнів, за принципом «знизу – вгору».

Конче необхідно посилити підзвітність органів місцевого самоврядування перед місцевими громадами. Громадяни мають отримати право відкликати депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів та право висловити недовіру голові виконавчого комітету, землевпоряднику і місцевому керівникові поліції шляхом референдуму. Також ми пропонуємо запровадити якнайширше пряме народовладдя у територіальних громадах – референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Проводити місцеві референдуми з життєво важливих питань. Запровадити механізм вето громади щодо рішень органів місцевого самоврядування. Хотів би наголосити, що ці базові речі відображені у проекті Національної Конституції, який «Свобода» розробила ще у 2007 році.

Тобто, має бути чітка концепція розвитку, підкріплена відповідним законодавством?

Саме так. Держава має гарантувати невідворотність усіх обіцянок, і тільки тоді можна говорити про успішність чи провал у реформі децентралізації. Вважаємо, що стабільними мають бути упродовж цього часу фінансові гарантії для новоутворених ОТГ - базова дотація, освітня та медична субвенції, 60% податку на доходи фізичних осіб. Тобто, потрібно на п’ять років чітко у законодавстві зафіксувати, які видатки належать суто до державного бюджету, а які - до місцевого бюджету. І все це має бути без права їх зміни навіть за умови значного зростання доходів місцевих бюджетів і закріплених за ними джерел надходжень.

«Свобода», як відомо,  позиціонує себе партією, котра захищає простих українців. А яким чином вона захищатиме права місцевих громад?

Сьогодні влада тільки ставить перед народом ультиматуми, шантажуючи падінням економіки та виправдовуючись війною на східних теренах України. І у той час, коли зубожілий український народ віддає все, щоб вижити під час тарифного зашморгу, в парламенті та уряді збільшується кількість олігархів.  Відповідно не захистить центральна влада й мешканців сіл та селищ, які об’єдналися у громади. Зважаючи на це, фахівці «Свободи» проводять навчання, ознайомлюють українців: як залучити інвесторів, як можна наповнити місцевий бюджети, як отримати допомогу з державного бюджету, як покращити інфраструктуру та забезпечити стабільний розвиток свого краю в майбутньому. Тобто ми повинні покладатися тільки на себе і робити усе можливе, щоб нейтралізувати ризики цієї  далекої від ідеалу адміністративно-територіальної реформи.

Але для того, щоб покладатися на себе, потрібно володіти конкретними механізмами, зокрема кадровими ресурсами. Вони у вас є?

Справді, основою успішного ОТГ є цілеспрямовані, ідейні, фахові люди. Адже створюється самостійна територіальна одиниця зі своїм бюджетом, своїми зобов’язаннями. Тут потрібне вміння думати як стратегічно, так і критеріями сьогодення, орієнтуватись у ситуації в економіці, розуміти критерії мислення бізнесу.

Один з найуспішніших прикладів кадрового потенціалу «Свободи» є наші міські голови по Україні, які вдало демонструють, як потрібно господарювати. Зокрема: у Хмельницьку – Олександр Симчишин, у Івано-Франківську -  Руслан Марцінків, у Тернополі – Сергій Надал. На Львівщині: у місті Рава-Руська - Микола Зінько, у місті Дубляни - Василь Попович. І цей перелік можна продовжувати. Тобто у нас є чималий позитивний досвід, необхідні знання, рішучість для їх подальшого практичного втілення та бажання працювати для України і українців.

 

Ігор Васильківський, «Вголос»

 

 

 

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm