Серцева хірургія Львівщини розвивається паралельно з європейською

«Серце для життя» – під таким девізом цього року проходить Всесвітній день серця.

Напередодні кореспондент «Вголосу» завітав до кардіохірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, де зустрівся з заслуженим лікарем України, кардіохірургом Віталієм Аверчуком.

– Сьогодні вся країна уважно слідкує за подіями на сході. У той же час у нас, кардіохірургів, своє поле битви – операційна. І вдень, і вночі, нарівні з військовими, ми б’ємося за кожне людське серце, – з цих слів розпочалася бесіда з Віталієм Георгійовичем.

Журналіст «Вголосу» став свідком операції на відкритому серці (ФОТО)

Лікар розказав, що у відділенні щороку лікується близько тисячі пацієнтів. Майже 800 з них потребують оперативного втручання. Понад 500 операцій відбувається на відкритому серці зі штучним кровообігом. Все це потребує від медперсоналу неабиякої витримки. Адже навантаження величезне.

Про проблеми

Ми горді за те, що наше кардіологічне відділення є одним з найпотужніших в Україні. Більше операцій такого рівня й складності проводять лише в Києві: в інституті серцево-судинної хірургії імені М.Амосова та центрі серця Бориса Тодурова.

Аби бути на висоті, лікарям доводиться постійно вдосконалювати свої знання. Проте є велика проблема. Скільки б часу не працювали наші 12 кардіохірургів, а це і молоді спеціалісти, і лікарі з серйозним досвідом, без достатньої кількості середнього та молодшого персоналу неможливо досягти успіхів у лікувальному процесі.

Погляньмо на ситуацію об’єктивно. У стаціонарному відділенні на 30 хворих ми маємо 2 медсестри та 2 санітарки. Чи можуть чотири людини надати відповідний догляд і контроль 30-ти пацієнтам? Тим паче, що йдеться про тяжко хворих, які перенесли операцію на серці. Якби мова йшла, наприклад, про терапевтичне відділення, хоча і там час від часу виникають серйозні ускладнення, відділення кардіохірургії – це інша реальність, це постійна загроза невідкладного стану пацієнта.

Отож ми намагаємося донести суть цієї проблеми до верхівки адміністративного управління. Сподіваюсь, що нас почують.

А щодо палат інтенсивної терапії. Тут також бракує кадрів?

Ні, тут ситуація більш-менш стабільна. В реанімації працює достатня кількість обізнаних медсестер і санітарок. Єдине питання, яке наразі залишається відкритим, це насичення персоналом нового операційного блоку, який незабаром відкриється на базі кардіологічного відділення. Якщо в ньому бракуватиме персоналу, то нормальна робота буде під великим знаком питання.

Про майстерність

На сьогодні в світовій хірургії спостерігається тенденція щодо мінімізації хірургічної травми, а це вимагає від кардіохірургів певної кваліфікації.

Так, вже другий рік поспіль під час протезування аортального клапану кардіохірурги відділення роблять мінімальні розтини гудини (не більше 10 см). Як говорить Віталій Аверчук, в такий спосіб хірургу складніше працювати, адже золотим стандартом є повний розтин грудини, який дає гарну візуалізацію.

– В той же час ми розуміємо, що мінімальна травма – це менша крововтрата, менша можливість розвитку запальних процесів і врешті-решт – це скорочення післяопераційного реабілітаційного періоду. У зв’язку з цим навчилися працювати в малих закритих просторах з мінімальною шкодою для життя пацієнта. І цей досвід є найбільшим в Україні.

Другий шлях, яким розвиваємо, – ендоваскулярна маніпуляція, тобто заміна клапанів без проведення відкритої операції на грудній клітці. Раніше про такий спосіб можна було тільки мріяти. Сьогодні методику освоєно. Її суть полягає в наступному: штучний аортальний клапан розміщується всередині тонкого катетера, після чого останній транспортується через стегнову артерію безпосередньо в серце. Така операція проводиться під рентгенівським контролем і призначена переважно для тих пацієнтів, які мають супутні захворювання. Мінус оперативного втручання – висока ціна. Це надзвичайно затратна операція.

Також ми практикуємо операції на працюючому серці без застосування штучного кровообігу. Даний метод має як плюси, так і мінуси. Отож, перед тим як обрати найліпший спосіб оперативного втручання, намагаємося в індивідуальному порядку визначитися, що більше підходить тому чи іншому пацієнту.

Про фінанси

Вже кілька років відділення працює у тандемі з благочинним фондом, який існує за рахунок меценатів і внесків родичів хворих.

– Ми, кардіохірурги, не можемо допустити, аби фінанси стояли на перешкоді операції. І тому знайшли вихід. Благочинний фонд – наш  порятунок. Його фінансові потоки спрямовано на закупівлю необхідних клапанів, шовного матеріалу безпосередньо у виробника, оминаючи тіньові схеми. Проте витратна частина фонду майже завжди є більшою за доходи. Як змінити ситуацію в наших реаліях? Питання риторичне, адже держаної підтримки немає. Викручуємося, як можемо. 

Також у нас поширена практика страхування коштів, які родина пацієнта витрачає під час операції. Це нормальне явище, бо люди мають право захистити себе від нещасного випадку. Крім того, такий підхід в значній мірі знімає напругу між лікарем та родиною.

Яка летальність під час операцій?

Щороку цифри різні. В середньому – 3-4%.

Ви стикалися з випадками, коли хірургів викликають до суду?

І таке буває. Проте я можу порахувати подібні інциденти по пальцях. В більшості люди розуміють, що операція на серці завжди пов’язана з високим ризиком.

Про емоційне навантаження

У кардіологічному відділенні смерть постійно ходить по п’ятах. І у випадку, коли пацієнт помирає, її тягар, в першу чергу, лягає на плечі хірурга.

– Працювати у відділенні важко і психологічно, і фізично, – наголошує Віталій Аверчук. –  Ви тільки порахуйте: 2-3 операції на день. І так протягом року. Жодна психіка не витримає. А якщо пацієнт помирає? Як відновити сили?..

Я вам більше сажу: статистика тривалості життя хірургів неприємна. Професія вимагає молодості, доброго зору, рук, що не тремтять, стійкості моральної. Отож найголовнішими факторами нашої стабілізації є впорядкованість професійного життя,  покращення системи охорони здоров’я, державна фінансова підтримка.

Про майбутнє

Незабаром при кардіологічному відділенні відкриється сучасний операційний блок з трьома операційними. Дві з них – для дорослих пацієнтів, одна – дитяча. До цієї значної події у лікарні йшли три роки. Під час реконструкції старого приміщення врахували все до дрібниць.

– Тут у нас і сучасна вентиляція, яка дозволяє підтримувати в операційних відповідну температуру, вологість, швидкість руху і тиск повітря, унікальне медичне освітлення, що забезпечується люмінесцентними лампами, спеціальна система шлюзів, окреме стерилізаційне приміщення, антибактеріальні меблі. Можна сказати, що це космічний операційний «корабель», спроектований українськими майстрами. Це доказ того, що наші люди можуть робити якісні речі, які на 100% відповідають європейським стандартам, – підкреслює завідувач відділенням.

Серцева хірургія Львівщини розвивається паралельно з європейською. Розширюється діапазон складних операцій, з’являються молоді спеціалісти, які прагнуть працювати. І це є найголовнішим. Адже людські серця потребують кваліфікованої допомоги. І вона є!

Тетяна Зеленська, «Вголос»

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram