Що спільного у Каталонії з Кримом?

1 жовтня попри заборону з боку Іспанії та перешкоди у Каталонії таки відбувався референдум за незалежність. Де-юре, це волевиявлення сталось всупереч Конституції Іспанії, яка не передбачає виходу зі складу країни будь яких її областей. Проте діюча влада Каталонії, маніпулюючи тим, що цей регіон має свою мову, культуру та близько 7,5 мільйонів населення все ж забажала проведення референдуму про вихід з Іспанії . Прихильники незалежної Каталонії наголошують, що після відокремлення регіону від Іспанії, у Каталонії буде більше коштів. Адже, за їхніми словами, саме на цю область припадає 20% усього ВВП Іспанії.

Ці заяви робляться попри те, що за даними Євростату валовий продукт Каталонії на 35,3% складається з боргу.

Ця статистика порівнює валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення Каталонії, Іспанії зі середньостатистичним показником у Єврозоні в період з 2004 по 2016 рік. Дані Євростату.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) в Каталонії та всієї Іспанії у період з 2003 по 2016 рр. (У мільйонах євро).

Реакція на референдум у Каталонії з боку офіційної влади Іспанії не забарилась: ще напередодні волевиявлення суд заборонив проводити будь які голосування, сайти, які закликали йти голосувати, влада Іспанії заблокувала. Проте силовими методами каталонців не зупинили і референдум таки відбувся. Під час голосування у сутичках з поліцією у Каталонії постраждало  893 людини.  Як наслідок, за інформацією каталонської влади, близько 90% виборців, а це більше 2 мільйонів осіб, які змогли проголосувати під час забороненого референдуму, висловилися за незалежність від Іспанії.

Чому у Каталонії проголосували за від’єднання від Іспанії та чому й досі з боку ЄС не було ствердної реакції? Як на Європу та Україну зокрема вплине референдум за незалежність Каталонії? Та як реагувати на «сепаратизм по-іспанськи» Україні, яка сама потерпає від проросійського сепаратизму.

Про це «Вголос» запитав у дипломата, міжнародного експерта ГО «Майдан закордонних справ» Олега Бєлоколоса, експерта з міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього Юрія Романенка, політолога, керівника центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка та політолога Тараса Загородного.

Чому, на вашу думку, так сталось?

Юрій Романенко:

Результат пошуку зображень за запитом

У ситуації з Каталонією я не вбачаю якихось нових тенденцій, які були б відмінні від загальноєвропейського стану справ. Проблеми Каталонії не можна відокремлювати від проблем навколо інших європейських регіонів, як-от Країни  Басків, Уельсу, Шотландії та інших, де теж є ризик відокремлення.

Тобто референдум у Каталонії – це не прецедент, а радше загальноєвропейська тенденція, коли в умовах кризи з’являються прагнення  вирішити свої проблеми найоптимальнішими способами.  Так складається, що в умовах, коли хтось заробляє менше, а хтось більше, завжди виникає гасло: «Досить годувати когось там», тобто виникає фіскальна криза. І ситуація із Каталонією – це класичний приклад фіскальної кризи. Це, насамперед, тенденції, які  полягають у культурних, історичних та мовних відмінностях. Адже історично вся Європа – це території, які були зібраними під час будівництва імперій протягом кількох століть. І от під час будівництва цих країн, такі держави, як Бургундія, Каталонія, Фландрія та інші опинились у складі інших великих держав. Вони відмінні від них і ці відмінності почали активно з’являтися під час фіскальної кризи. Ще одна причина того, що сталось в Іспанії – це наявність так званого європейського імперського центру – Брюсселю. В умовах Європейського союзу в суверенних державах  виникають регіони з місцевим управлінням, яким надається багато повноважень. Вони можуть самостійно керувати фінансами та владою. А згодом і вимагати незалежності.  Тобто в умовах Європейського союзу суверенна держава опиняється на межі загибелі, оскільки вона може банально розповзтися на частинки. 

Чому іспанська влада не діяла на випередження і замість того, щоб пояснити небезпеки відокремлення, почала силові протистояння?

Олег Бєлоколос:

Результат пошуку зображень за запитом

Іспанія, знаючи, що у неї є такий регіон, де вже неодноразово проводились подібні референдуми за незалежність (проте вони не були успішними), й справді мала б діяти на випередження. Окрім того, як свідчить статистика, у Каталонії є значна частина населення, яке не схвалює відділення від Іспанії. І саме ці всі важелі дуже погано використала офіційна влада Іспанії. Натомість почались силові методи. І це загострило ситуацію.  Власне після цього референдуму ні влада Іспанії, ні влада Каталонії не показують того, що вони готові йти на компроміс. Однак питання відділення  можна вирішувати лише у вигляді якихось консультацій, а не кийками та кулями.

Якими будуть наслідки для Каталонії, яка вважає себе найбагатшим регіоном в Іспанії ?

Олег Бєлоколос:

Центральна влада не пояснила каталонцям, що незалежна Каталонія – це країна, яка вийде з Європейського союзу, а відповідно з Єврозони, з НАТО та інших міжнародних організацій. Вона вийде з усіх угод, якими зараз користується Іспанія. А це угоди, починаючи із транспортного сполучення - до питань охорони здоров’я, екології та безпеки. Ось цього, вірячи заявам влади Каталонії, не розуміють каталонці. Вони не думають про ризики і вважають, що і далі Каталонія користуватиметься усіма благами ЄС, які їй далися завдяки Іспанії. Видається, що референдум за незалежність Каталонії – це звичайні амбіції провінційного керівництва та нерозуміння широкого загалу, що населення провінції стикнеться з усіма серйозними наслідками цього волевиявлення.

Юрій Романенко:

Що станеться з Каталонією залежить від реакції іспанського уряду, влади Каталонії та від реакції, яку висловлять країни Європи. Ми бачимо, що уряд Великобританії виявився розумнішим від іспанців. Оскільки ситуацію із Шотландією вони вирішили референдумом, напередодні якого британці провели велику інформаційну кампанію стосовно того, що втратить Шотландія, якщо відділиться від Великобританії. І тоді цей референдум за незалежність Шотландії був провалений. Так у Британії ситуація хоча б тимчасово вгамувалась. І якщо офіційна іспанська влада буде придушувати ці протести, то тим самим мобілізовуватиме прихильників незалежності Каталонії. І зараз питання у тому, чи вдасться владі Іспанії не довести ситуацію із Каталонією до силових зіткнень та громадянської війни. А вона, нагадаю, в Іспанії уже була у 1936 році. Ця війна була кровопролитною та тривала три роки.

Тарас Загородний:

Результат пошуку зображень за запитом

Наслідки для Каталонії мали б бути такими : вони позбудуться Єврозони, вони не будуть у ЄС, оскільки  вони будуть окремою країною. Також відокремлення від Іспанії означає для Каталонії падіння ВВП у три рази, як наслідок у регіоні з’явиться велике безробіття. Зрештою, якби у Євросоюзі не хотіли розпаду Іспанії, то чітко мали б пояснити каталонцям, що поступок з боку ЄС не буде.

Натоміть  у Каталонії уже заявляють, що «вони годують Іспанію »…

Олег Бєлоколос:

Якщо якийсь регіон заявляє, що він когось годує, то це вже явне пересмикування. І у цьому випадку, заявляючи, що Каталонія годує Іспанію, каталонці лукавлять. Адже цей регіон, на відмінно від самої Іспанії, додатково не сплачує витрати на оборону, вони не сплачують витрати на зовнішню безпеку, Каталонія не платить на виконання величезної кількості міжнародних договорів, які змушена сплачувати Іспанія. А тому, хто кого годує, це ще треба дуже детально вивчити. Адже щось подібне ми бачили на прикладі Донбасу, який до подій 2013 року заявляв, що він також годує цілу Україну. Згодом же виявилось, що цей регіон насправді є дотаційним. Не кажучи вже по війну, яку вони на себе накликали.

У Росії вже порівняли референдум у Каталонії із референдумом у Криму, даючи українцям нібито європейський приклад волевиявлення. Чи можна Каталонію порівнювати із Кримом?

Олег Бєлоколос:

Я не бачу жодних аналогій із референдумом у Каталонії й так званим референдумом, в окупованому Росією Криму. На відмінно від Каталонії, у Криму все проходило під автоматами окупаційних сил Російської Федерації. А заяви про схожість ситуацій у Криму і Каталонії – це традиційна кремлівська пропаганда.

Юрій Романенко:

Між тим, що було в Криму і тим, що сталось в Каталонії є суттєві відмінності. У Криму по суті була військова операція, оскільки росіяни задіяли свої військово-морські сили, які знаходились на півострові та в умовах окупації провели псевдореферендум, який їм був вигідним. Таким чином вони створили квазілегітимне волевиявлення. Натомість у Каталонії не було жодної окупації. Якби іспанська влада не пішла на таке жорстке протистояння, я думаю, що цей референдум б з тріском провалився, а кількість прихильників Каталонії не склала б і 10%., і тим більше не перевищила б такі важливі 50% плюс один. Далі: Криму був заселений за часів Радянського Союзу (тобто порівняно недавно) росіянами, українцями та іншими національностями, а етнічну націю просто вивезли. Тоді як Каталонія – це стара історична область, яка має свою культуру, свою мову, хоча вона дуже схожа на іспанську. До речі, у випадку з Кримом, якщо брати до уваги соціологічне дослідження, яке було проведене у лютому 2014 року, то більшість жителів Криму підтримували незалежність України.

Чим події у Іспанії вигідні Росії?

Юрій Романенко:

Будь який розкол всередині Європи є вигідним Росії. Адже Кремль усюди намагався розігрувати цю «сепаратистку карту». Росія чіплятиметься за будь яку соломинку, яка дасть їй можливість виправдати свої дії проти України.

У Єврокомісії заявили, що, хоч референдум і був незаконним, але це внутрішня проблема Іспанії.  Чому?

Тарас Загородний:

Стосовно референдуму в Іспанії, то тут є дві тенденції, які залежать від реакції ЄС . Перша – Євросоюз і досі перебуває у анабіозі та не розуміє, що навколо нього відбувається. Це було помітно, коли ЄС нам намагався впихнути «ЛНР» та «ДНР». Причому в такому вигляді, як цього хотіла Російська Федерація. А ми пам’ятаємо цей, так званий, «план Штайнмаєра». Далі був план французького дипломата, в якого, як згодом виявилось, дружина була росіянкою, і він передбачав фактичне створення на території України конфедерації, де ці сепаратистські республіки були б окремою державою. Що стосується Іспанії, то ту все може повторитися. Те, що відбувається зараз, говорить про те, що в ЄС взагалі не розуміють, що діється у світовій політиці.

Друга тенденція говорить про те, що інтереси євробюрократів не співпадають з інтересами держав, які входять у ЄС. В принципі європейським бюрократам вигідніше, щоб Євросоюз складався з якомога менших країн. Адже дрібними державами легше керувати: у них немає окремої думки, вони  ні на кого не тиснуть. От порівняємо вплив на євро чиновників з боку  Франції , Італії та Іспанії та тієї ж маленької Латвії. Різниця колосальна.

Польща зараз стурбована через імовірне відокремлення Сілезії. «Парад європейських незалежностей» можливий?

Тарас Загородний:

Відсутність ствердної реакції у ЄС ще напередодні референдуму у Каталонії, говорить про те, що будь якій країні, яка є у складі ЄС, загрожують сепаратистські настрої. Адже, умовно кажучи, в регіоні суверенної держави з’являється якийсь авантюрний лідер, який заявляє, що його область – це окрема країна, яка вступить у ЄС. А у Євросоюзі, замість жорстокої реакції, нібито й не проти. А це означає, що сепаратисти та авантюрні політики, які діють за допомогою різноманітних технологій, інформаційних воєн та за підтримки Росії, можуть безболісно розвалювати будь яку країну.  Референдум в Іспанії загрожує сепаратизмом іншим європейським державам. От у тій же Іспанії є Країна Басків, у Франції теж є Країна Басків. Є Фландрія, Північна Італія. Європейська бюрократія, не реагуючи на сепаратизм, може породити неймовірний «парад суверенітетів». І це говорить про те, що у ЄС або навмисне це роблять, або ж не здатні оперативно реагувати на виклики.

А який тут урок для України?

Юрій Романенко:

Україну ця ситуація, без сумніву, зачепить. Особливо в плані того, що стосується наших стосунків з Європейським Союзом. Каталонська криза може ослабити ЄС, або взагалі переформатувати.

Для України – це ще один сигнал, що Європи, на яку ми звикли орієнтуватись, як на місце стабільності та  такого собі «єврокомуністичного» раю, уже давно немає. Така Європа існує лише у нашій уяві. В сьогоднішніх умовах у Європі усе дуже швидко змінюється і ми повинні корегувати наші прагнення із європейськими реаліями.

Як ми тоді маємо реагувати на цей іспанський референдум?

Володимир Фесенко:

Пов’язане зображення

Щодо реагування – то тут все просто. Україна має реагувати відповідно до ситуації, яка раніше склалась на Балканах. А тут, я нагадаю, Україна не визнавала і досі не визнає Косово. Зараз  дуже схожа ситуація. Україна, на мою думку, в подальшому підтримуватиме територіальну цілісність Іспанії. Адже це головний принцип, який відповідає нашим власним інтересам. Україна, маючи сепаратистський конфлікт на Донбасі та у Криму, має безумовно виступати за територіальну цілісність інших держав. У той же час Україна має закликати іноземні держави уникати якихось насильницьких та протиправних дій.

Тарас Загородний:

Україна, як країна, яка постраждала від сепаратизму, на мою думку, мала б підтримати Іспанію. Окрім того, українцям уже пора знімати свої «рожеві окуляри» і перш, ніж заявляти про євроінтеграцію, зважити усі ризики. Адже нещодавно виникло угорське питання і воно не загострилось тільки тому, що Угорщина знаходиться у структурі ЄС, а ми –  ні. От припустимо: ми були б зараз у ЄС і угорська меншина розпочала референдум за незалежність від України Закарпаття. А завтра Буковина б заговорила про незалежність, чи поляки зажадали б Галичину... І реакція з боку ЄС була б такою, як і стосовно Іспанії – мовчазною. А тому ми маємо бути дуже обережними і виваженими  у цій ситуації.

 

Марія Бойко, «Вголос»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm