Скільки ще росіяни зароблятимуть на українцях?

Попри четвертий рік війни та міжнародних санкцій, в Україні продовжують працювати компанії з російським капіталом та структури, що опосередковано належать росіянам. При цьому, зароблені ними гроші врешті потрапляють… до їхніх власників з РФ. Виходить, що українці – сумлінні спонсори свого агресора?

Стратегічні сектори – в російських руках

Близько трьох мільярдів рублів (майже 1,4 млрд грн) перерахує акціонерам мобільний оператор Vodafone-Україна за підсумками роботи у попередньому, 2016 році. Нагадаємо, що з 2015 року під цим брендом у нашій країні працює російська компанія МТС. Тож ці чималі кошти підуть… саме так, російським власникам!

А ще складається враження, ніби росіяни розуміють, що працювати на українському ринку їм залишається не надто довго. Тож вони намагаються викачати максимум грошенят звідси: оголошена сума дивідендів, між іншим, майже утричі більша за ту, що оператор збирався виплатити за підсумками 2015 року (тоді на дивіденди спрямували лише 500 млн. грн.). При цьому заробляти другий за кількістю абонентів оператор більше не став – навпаки, за минулий рік чистий прибуток упав на 44%, порівняно із 2015-м.

Мімікрувати під щось більш нейтральне та європейське вирішив і власник іншого українського мобільного оператора «Київстар» - акціонери VimpelCom Ltd. Наприкінці березня цього року погодили перейменування компанії на VEON. Але ж акціонери залишилися ті ж самі: станом на травень цього року майже 20% були у власності норвезької компанії Telenor, ще 24% - торгуються публічно, а пакети у 47,9% та 8,3% (тобто, контрольний) залишається за російською «Альфа-Групп».

Третій найбільший оператор України – lifecell – також частково… належить росіянам: адже 13% його єдиного акціонера, турецької компанії Turkcell, належить тій же «Альфа-Групп». Ось і маємо ситуацію, коли російські структури фактично контролюють мобільні телекомунікації України.

Мабуть, зайвим буде нагадувати про стратегічне значення систем зв’язку під час бойових дій. Так само, як і про випадки, коли пересування українських військ відстежували саме завдяки мобілкам.

Ще одним стратегічним сектором, де себе комфортно почувають росіяни, є електроенергетика. Так, група VS Energy контролює Житомиробленерго, Кіровоградобленерго, Херсонобленерго, Київобленерго, Рівнеобленерго, Одесаобленерго та Чернівціобленерго (зі збереженням контролю над Севастопольенерго в окупованому Криму) – загалом 8 енергорозподільних підприємств. Окрім того, VS Energy має металургійний, аграрний та фінансовий бізнес в Україні.

Юридично кінцевими бенефіціарами групи VS Energy не так давно стали громадяни Німеччини та Латвії (серед їхніх прізвищ є «типово німецькі» Ярославська, Соколов чи Сізерман). Однак, загальний контроль і надалі зберігають її засновники - Бабаков, Ґінер та Воєводін (так звана «лужніковська група»).

Як стверджує відомий блогер Денис Казанський, за підсумками 2014 року, коли Росія почала війну проти України, виручка компаній Бабакова становила 13 млрд грн. Його бізнесу не завадило навіть те, що Бабаков на той момент був депутатом Держдуми РФ від «Єдіной Росії» та голосував за анексію Криму.

Казанський також звертає увагу на те, що частина російського бізнесу – як-от «Русал» Дєріпаски – під санкції потрапив (правда, лише торік), натомість Бабаков і Ґінер спокійно заробляють в Україні мільярди. На думку блогера, пояснити це можна хіба що наявністю якихось таємних домовленостей між українською владою та російськими олігархами.

Окрім згаданих енергетики і зв’язку, російський капітал має серйозну присутність у таких чутливих сферах, як банківська, нафтогазова і металургійна. Щоправда, після активних протестних акцій усі банки з державним російським капіталом ведуть переговори щодо продажу. Таких банків п’ять («Сбербанк», «ВіЕс Банк», «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Промінвест, - ред.), ВТБ Банк, БМ Банк), і до них з 16 березня цього року рішенням РНБО застосовано санкції – у вигляді заборони виводити капітал за межі України на користь пов'язаних з ним осіб.

При цьому, російський «Альфа Банк» завше залишається осторонь – мовляв, власники там - приватні особи, а не російська держава. Хоча, мабуть, багатьом зрозуміло, що безкарно вести крупний бізнес в російських умовах можна лише налагодивши тісний контакт із Кремлем. А бізнес у «Альфа-Груп» чималенький – від фінансів і мобільного зв’язку (як ми вже згадували вище) до торгівельних мереж і водоканалів. До речі, з огляду те, як група невимушено працює в Україні (ІДС – виробник «Моршинської» та імпортер «Боржомі»), купує банки (активи «Форуму», Укрсоцбанк, Юнікредит) і одержує рефінанс, донедавна володіла оператором лотерей і досі проводить джазові фестивалі – з українською владою у панів Фрідмана і Хана теж непогані стосунки.

Натомість в інших сферах російський бізнес, не сильно напружуючись, просто маскує свою присутність. Скажімо, російський «Лукойл» ще у 2014 році продав свою мережу АЗС і нафтобаз австрійській фірмі AMIC Energy. Щоправда, одним з її засновників виявився… колишній топ-менеджер «Лукойлу».

Подібно вчинила й «Роснєфть», продавши торік 150 українських заправок (переважно під брендом ТНК), мережу нафтобаз і Лисичанський НПЗ маловідомій швейцарській фірмі Glusco Energy. Це дочірня структура іншої швейцарської фірми – Proton Energy Group, офіційний власник якої – ізраїльський бізнесмен Нісан Моісеєв - відомий на українському ринку нафтопродуктів з 2009 року. «У 2015 році його компанія стала найбільшим постачальником нафтопродуктів морем. На сьогодні за нею близько 30% поставок дизельного палива», – стверджує директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.

З металургією усе ще заплутаніше. Компанія «Євраз» Романа Абрамовича (яка не значиться в українських санкційних списках) нещодавно була помічена у співпраці з фірмами, зареєстрованими на окупованих територіях Донеччини. Так само, як і російська «ЄвроХім» - найбільший експортер азотних добрив з РФ в Україну, до того ж, за демпінговими цінами.

Санкції – не перешкода

У травні президент підписав рішення РНБО про санкції щодо кількох сотень фізичних та юридичних осіб, які мали відношення до РФ. Відтоді ж пройшла хвиля закриття доступу до російських соцмереж, пошукових та поштових серверів тощо. Санкційний перелік виявився чималим - понад 400 компаній, особливо багато зі сфери «оборонки» і авіакомпаній.

Проте, навіть наявність у ньому, наприклад, корпорації ГАЗ не гарантує, що їхні автівки не продаватимуть в Україні. Бо вже українська корпорація «АІС» (її пов’язують з колишнім «регіоналом» Святашем) спокійнісінько продовжує займатись дистрибуцією російських марок авто.

Чимало російського бізнесу, присутнього в Україні, і близько немає у РНБО-шному списку. Тож абсолютно безперешкодно у нас далі працюють мережа «Ельдорадо», молочна компанія «Вімм-Білль-Данн», численні мережі громадського харчування (Якіторія, Шоколадниця, Кофе Хаус), роздрібні мережі з продажу одягу та взуття (Oodji, «Спортмастер», Сarlo Pazolini), торговельні центри (Ocean Plaza). І не сумнівайтеся, що при цьому прибуток вони справно передають своїм російським господарям. Про окремі товарні бренди – на кшталт Love Republik чи Greenfield, Tess (чай), Jardin (кава), Vitek, Scarlett (побутова техніка), Faberlic (косметика) – годі й говорити.

Схоже, що поки Україна вимагає від американців та європейців нових санкцій щодо Росії, наші «бізнесмени» (у тому числі від влади) більш-менш успішно з росіянами співпрацюють. А їх присутність тут як не ховай за зміною вивісок чи формальною зміною власників, це ситуацію не врятує.

Сьогодні вже мало хто згадує пропозиції зразка 2014 року, коли йшлося про витіснення російського бізнесу з атакованої України, наприклад, через націоналізацію. Тому що якось звикли – вони вже ніби й не заважають. Хоча насправді через свої контрольовані структури росіяни могли б за дуже короткий час позбавити Україну значної частини енергоносіїв і нафтопродуктів, електроенергії, влаштувати фінансовий колапс і позбавити мобільного зв’язку. А вже тоді жодні санкції від РНБО чи президента ситуацію не врятували б.

Коментарі для «Вголосу»

Як потрібно чинити з компаніями із російським капіталом, які досі працюють в Україні?

Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна:

Мені здається, що ці питання потрібно вирішувати в площині інструментів безпеки. Бо дієвих інструментів захистити себе від російського капіталу та російських власників немає, та й не дуже це потрібно. Навіть якщо уявити, що місцевих операторів (мобільного зв’язку, - ред.) примусять змінити власника, то вони перепродають свою власність дружнім компаніям. Як на мене, то СБУ повинні забезпечити, щоб не було доступу до інформації через цих операторів – думаю, це можна зробити і прослідкувати за виконанням.

Щодо пропозицій націоналізувати чи реприватизувати компанії з російським капіталом, - думаю, якщо не буде реальних доказів загрози нацбезепеці, то це буде дуже серйозна проблема.

У цій ситуації взагалі варто працювати скальпелем, а не сокирою. Є держспецзвязок і державна комунікація, по ідеї, захищена. Якщо ж оператори прослуховують розмови фізосіб, і це буде доведено, тоді інша розмова. А зараз це більше подібно на ситуацію з російськими банками, які насправді були на порядок більш дисциплінованими і порядними до клієнтів, аніж банки з українським корінням.

Сергій Терьохін, екс-міністр економіки, колишній нардеп:

У нас за законом ці речі робляться двома інституціями – Радою нацбезпеки і президентом. Але у мене є кілька зустрічних запитань.

Чому у нас де-факто обмежили роботу п’яти російських банків, але не заборонили діяльність «Альфа-Банку»? Чому при цьому заборонили діяльність кількох лотерей, одна з яких… належала тому ж «Альфа-Банку», але не заборонили лотерею, зареєстровану в офшорах?

Досі не зрозуміло, як до нас постачають звідти енергоносії? Я не говорю про ТВЕЛи для АЕС, але вугілля? А автомобілі? У Києві є магазин з продуктами, де щодня свіжі поставки з Росії. Включно з цукерками, які може й не треба було б постачати – щоб президент не нервував.

Насправді стратегічні об’єкти – обленерго, якими володіють російські офшори, газорозподільчі підприємства, водоканали, які у їх власності – вони повинні перейти у комунальну чи державну власність. Зробити це елементарно: є ст. 41 Конституції України, в якій говориться: «Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом». І ще у нас є закон про національну безпеку. Тобто, навіть не потрібно ухвалювати нових окремих законів!

Будь-які активи, що належать уряду РФ, треба конфіскувати. А потім, якщо будуть якісь проблеми з цим рішенням, тоді є Стокгольм, є Гаага – там і розберемося. Спочатку – дія, потім усе інше.

 

Юрій Сколоздра, «Вголос»

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 9 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Богдан25 червня 2017 23:46 Відповісти IP:  77.123.170.--- ,,Вголос", а скажіть, будьте такі ласкаві, як ваші читачі можуть прочитати коментарі до статті про ,,Нові дороги"???
  • Fakt24 червня 2017 16:46 Відповісти IP:  194.44.30.--- Рівень побуту, культури, інфраструктури бувшого Совка(за виключенням Прибалтики) не йде ні в яке порівняння із Західним світом, не кажучи вже про алкоголізм і хамство.
  • Харків23 червня 2017 17:35 Відповісти IP:  109.87.11.--- Скільки українці будуть дозволяти на собі заробляти окупантам, тобто росіянам.
  • Гость24 червня 2017 13:59 Відповісти IP:  95.104.253.--- Миллионы украинских гастарбайтеров в России на заработках. Эти люди не от добра к нам едут, а чтобы семьи свои прокормить. Большинство - из Западной Украины.
    Будет выделываться украинская власть - получит ответку. Турчинов обещает ввести визовый режим с Россией, да пожалуйста, но Россия закроет и свои границы. Недавно на сайте озвучивали цифру заработанного украинцами за границей. Украинская власть должна стесняться этого, ведь именно она заставляет своих граждан оставлять на длительное время свои семьи и уезжать на заработки. Ты не знаешь, упырек малолетний, сколько семей из-за этого разрушилось? А каково родителям уезжать, оставляя на месяцы и даже годы своих детей, знаешь?
    Меньше воняй, нечисть.
  • ЛЕВ24 червня 2017 22:01 Відповісти IP:  188.230.60.--- А от з кацапа толку ніде немає. Ні на московії, бо існує виключно завдяки чужій робочій силі, ні за межами кацапістану, бо з дегенератів добрим може бути тільки перегній...
  • Fakt24 червня 2017 17:14 Відповісти IP:  194.44.30.--- Якщо говорити про цих заробітчан, то якби вони не були потрібні Росії – їх там уже давно б не було.
    А уявіть собі, що було б, якщо б усі наші заробітчани раптово покинули там роботу?
    Та навіть якщо візовий режим буде, Росія їх все одно прийматиме, бо вони їй потрібні економічно.
  • honestly 24 червня 2017 16:18 Відповісти IP:  82.145.221.--- Деякі російські «ура-патріоти» тут дуже радіють з того, що в Росію їздять на роботу. Але нема їм з чого так радіти, бо там будується не простий народ, а олігархи, чиновники, власники нафтових і газових компаній, а переважна більшість народу має низький рівень життя.
    Прем'єр-міністр Медведєв порадив учителям, що скаржаться на низькі зарплати, йти у бізнес, а пенсіонерам сказав: "Денег нет, но вы держитесь" .
    Ні нафта, ні газ і ніякі багатства не допоможуть країні в якій править тоталітарний режим. Це підтверджує саме життя.
    От наприклад, країна Венесуела має величезні запаси нафти і газу, але народ бідний. Цивілізовані європейські країни, Японія і т.д. енергоресурси купують, але їхнє населення має високий рівень життя, чесну владу і повагу до людської гідності.
  • Харків24 червня 2017 14:46 Відповісти IP:  109.87.11.--- Rusia duhet të shkatërrohet.
  • ЛЕВ24 червня 2017 21:57 IP:  188.230.60.--- Amen!

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm