«Сьогодні вони хочуть, щоб ми засудили Бандеру, а завтра – щоб віддали територію»

3 липня 2017 року польське видання «wSieci» опублікувало інтерв’ю, у якому міністр закордонних справ нашого західного сусіда Вітольд Ващиковський слідом за лідером правлячої партії «ПіС» Ярославом Качинським заявив: Україну із Бандерою до Європи не пустять. Цими словами польські очільники зухвало втрутились у внутрішні справи українців і вкотре, спираючись на викривлене бачення історії наших народів, безпідставно звинуватили Героя України у бандитизмі.

Зрозуміла річ, реакція української влади мала б бути негайною. А як інакше у вже європейській країні, яка нібито поважає своїх громадян, береже національну пам’ять, упродовж кількох років кров’ю виборює цілісність та незалежність.

Насправді ж, реакції немає досі. Більшість із тих, кому ми довірили управління своєю державою, мовчать. Українське МЗС – ні пари з уст. І навіть «найцинічніший» із бандерівців – пан гарант Порошенко не спромігся зронити бодай кілька слів. З огляду на це виникає закономірне питання: чому? Чому нібито українська влада знову дозволяє чужинцям відкрито топтатися по святих для народу речах? Чому в умовах 3-річної агресії на Сході вона жодним чином не докладається до усунення загроз на Заході? Чому вона просто грається у мовчанку, періодично змушуючи багатомільйонну націю почувати себе недолугою?

Відповіді на ці ледь не риторичні запитання починають шукати адекватні українці. Ті, кому, на відміну від чинної влади, не байдуже майбутнє рідної землі.

Однією із перших на зухвале висловлювання польського урядовця відреагувала письменниця Лариса Ніцой. Громадська діячка закликала обранців негайно зробити заяву про геноцид українського народу поляками:

«Є живі свідки подій, коли Армія Крайова знищувала українців, розпорюючи їм животи, як живцем спалювала дітей на очах у батьків. Армія Крайова навіювала такий жах на українців, що ті тільки при згадці про героїчну польську армію тряслися і бігли безвісти, голосячи, як божевільні. Є дослідження істориків. Є купа зібраних матеріалів. Допоки ця довбана українська влада буде кланятися, втирати плювки в мордяку і не захищати свого власного народу? Це дипломатія така по-українськи, не дай Боже не пукнути в бік господаря спочатку на сході, тепер на заході? В Євросоюз не пустять? Та пофіг. Запитайте в українського народу, чи вони туди хочуть. Нам треба одне - порядку. Нам треба одне - дотримання законів, як у Євросоюзі. Не пустять - то й не треба, самі в себе порядок наведемо. Можна подумати то Євросоюз на сході зупинив навалу, а не наші хлопці голі й босі. Партнерські стосунки можна будувати і без членства. Наш Бандера і Шухевич їм заважає! Та ці хлопці боролися за Україну одночасно з трьома арміями: радянською, німецькою, польською. Це безпрецедентна героїчна війна українського народу одночасно проти трьох армій ще не оцінена світом, бо ми про це мовчимо. Бо тільки в Україні слово піар - це матюк, а весь світ піарить своє, бо інакше і не може бути. Вимагаю від нашої влади негайної реакції. Та не поклонів! А сильної позиції в обороні українського народу, його історії і правди».

До цього ж політичний оглядач Олександр Аронець підкреслив, що втручання поляків в українські справи виходить на рівень зазіхань із боку східного агресора:

«Вважаю, що вже давно на законодавчому рівні треба ставити питання про геноцид українців з боку Речі Посполитої та анексію українських територій у 20 столітті.

Бандера, Шухевич та Коновалець – це співтворці сьогоднішньої України, тому йти в Європу без них, означає зрадити Україну. А цього не буде ніколи. Нікому це не позволимо. І відповідати будуть поляки за їх злочини проти українців, які тоді не мали ні власної держави, ні можливості захиститись від терору з боку Польщі. І тільки завдяки Бандері і Шухевичу українці взагалі продовжують існувати...»

Разом з тим, лідер націоналістів Олег Тягнибок наголошує, що заява Вітольда Ващиковського чудово демонструє, ким насправді є Степан Бандера для псевдопатріотичної української влади:

«Прикрий факт: заяви президента України та його оточення «на експорт» та для внутрішнього споживача разюче відрізняються. У Києві всі вони нібито націоналісти-бандерівці, патріоти у дорогих вишиванках, а у Європі — белькочуть лише те, що має сподобатися іноземцям.

У бажанні бути хорошим для європейського сусіда, Порошенко вже поставив себе на один щабель з комуняками та ригами, які чотири роки тому написали до Сейму Польщі листа з вибаченнями за «валинскую рєзню» — у відповідь на резолюцію Сенату Польщі (від 20.06.2013), де Волинську трагедію назвали «етнічною чисткою з ознаками геноциду».

Політики, які прийшли до влади на бандерівських патріотичних гаслах після Революції Гідності, на міжнародній арені продовжують реалізовувати ригівську українофобську стратегію. А перед українцями співають солов’єм про патріотизм та героїчне минуле народу.

Але така «дипломатія» довго тривати не може. Давайте, хлопці, або труси вдягніть, або хрестик зніміть! Бо українці вже ситі вашим брехливим піаром та цинічними ігрищами на національних почуттях - довго не терпітимуть!»

Історик Роман Грицьків у коментарі «Вголосу» запевнив, що українська влада сьогодні свідомо мовчить, щоб не загострювати ситуацію напередодні візиту до країни польських державних діячів. Таким чином вони намагаються гарантувати собі певні політичні вигоди:

«Так вже склалося, що українські державні діячі стараються займати нейтральну позицію, щоб не загострювати ситуацію з іншими країнами. У підсумку ми зараз маємо ситуацію на сході країни, де свого часу не було вжито низки важливих заходів для нейтралізації російського елементу. Фактично, така ж ситуація відбувається зараз в українсько-польських відносинах, коли західні сусіди своєю заявою вже зазіхають на наші землі. Міністр закордонних справ заявив, що ситуація між Україною та Польщею буде такою ж, як між Грецією та Македонією (Греція відмовляється голосувати за право вступу Македонії до ЄС та НАТО, адже вважає, що назва країни «Македонія» має винятково грецьке походження і стосується грецької історії). Відповідно, нинішні заяви свідчать про те, що згодом поляки висунуть певні територіальні претензії до України. Ймовірно, якщо ми не визнаємо, скажімо, що Львів – польське місто, то РП не голосуватиме за європейське майбутнє України.

Як бачимо, поляки добрі конспіратори. Вони вміють підбирати моменти. До прикладу, торік до України приїздили глава Сейму та глава держави. Потім були візити українських делегацій до Варшави. У цей момент поляки проголосували рішення по Волині, засудивши діяльність ОУН-УПА і звинувативши їх у геноциді польського населення абсолютно необгрунтованими вигаданими тезами.

Нині знову звучить гучна заява, а невдовзі до Києва має приїхати президент Анджей Дуда. Очевидно, що українці не хочуть загострювати ці відносини, стараються помовчати і не дати гострішого коментаря. Одним словом, наша влада не готова до чіткої реакції. А жертвою політичних «домовленостей» стає українська історична пам’ять».

Історик наголошує, що першим на таке антиукраїнське висловлювання мав би відреагувати посол України в Польщі Андрій Дещиця. Дипломатові варто було б звернутися із нотою до польського МЗС, пояснивши нарешті сусідам, що не варто нав’язувати Україні свою інтерпретацію світової історії. Разом з тим, відреагувати мусило б і українське МЗС, скерувавши розгляд цього питання у наукову площину:

«Зараз такі заяви вийшли на офіційний рівень і, думаю, що з часом вони лише розвиватимуться. Нам треба бути до того готовими. Заяву Ващиковського треба сприймати як дуже серйозне попередження до загострення стосунків. Міністр МЗС – приблизно п’ята людина у державі, тож його заяви – офіційна позиція тамтешньої влади. Над українсько-польськими відносинами справді нависла загроза, а в перспективі вона може трансформуватися у загрозу територіальній цілісності України. Нас вкотре ставлять перед вибором: або так, або сяк. Сьогодні вони хочуть, щоб ми засудили Бандеру, а завтра захочуть, щоб віддали частину своєї території».

Архівіст, один із керівників Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик наголошує, що Польща досі до кінця не розуміє, що відбувається на Донбасі. Ймовірно, вони не усвідомлюють, що питання Донбасу – питання не лише України, а ключове завдання Москви – здобути світ. У коментарі «Вголосу» історик підкреслює, що Путін ітиме доти, доки йому не протиставлять якусь силу, і це все може згодом вилитись у глобальну війну вже на території Польщі.

«Треба розуміти, що це заява не перша. Кілька місяців тому неформальний лідер Польщі (голова партії ПіС Ярослав Качинський, - ред.) казав про те ж саме. Насправді, такі заяви ускладнюють і без того хитке становище наших стосунків. Разом з тим, бачимо, що у політику починають вмішувати історію, що, однозначно, не несе користі нікому. Нині Польща вважає за можливе втручатися у внутрішні справи України, вказувати у кого які герої, що мусить чи не повинна чинити наша держава. Це є неприйнятним з боку світового законодавства. Польська сторона повинна нарешті усвідомити, що Україна – не частинка Польщі, а окрема рівноправна держава.

Варто зазначити, що Польща ще й частково використовує нашу слабкість у тому, що маємо неоголошену війну на Сході, сильного суперника, проти якого змушені протистояти і збройно, і інформаційно. Сьогодні західний сусід намагається показати слабкість України ще й зі свого боку.

Вважаю, що до 11 липня (день пам’яті жертв «Волинської різні», - ред.) неадекватних заяв побільшає у різних форматах: проти Бандери, Шухевича, УПА та українців як бандерівців в цілому. Уникнути цього не можемо, але жахлива ситуація, коли такі високі люди своїми словами шкодять стосункам і не розуміють, що їхні заяви не відповідають дійсності».

 

Яна Федюра, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm