Сумна правда про паралімпійський феномен України

Чому українські олімпійці провалили зимові Ігри, а паралімпійці продемонстрували феєричні результати.

На зимовій Паралімпіаді у Південній Кореї українські спортсмени завоювали аж 22 медалі, з них – 7 золотих. Востаннє таку кількість нагород найвищого ґатунку на зимовій Паралімпіаді українські атлети здобували далекого 2006-го під час виступів в італійському Турині.

Скільки коштуватимуть медалі паралімпіади

Призерам Паралімпіади-2018 Україна виплатить понад 90 млн гривень. «Інформуємо громадськість, що держава виплатить нашим чемпіонам і призерам XII зимових Паралімпійських ігор грошові винагороди на загальну суму понад 90 млн гривень (загальний фонд винагороди – 3 млн 440 тисяч доларів). Нагадую, що наші паралімпійці отримають за I місце – 125 тис. доларів; за II місце – 80 тис. доларів, за III місце – 55 тис. доларів», – повідомив виконуючий обов'язки міністра спорту України Микола Даневич.

Нагадаємо, в південнокорейському Пхьончхані з 9 по 18 березня пройшли XII зимові Паралімпійські ігри. У Південній Кореї зібралися більше п'ятисот спортсменів з 48 країн світу. Вони змагалися між собою у 6 спортивних дисциплінах. Всього на Паралімпіаді-2018 було розіграно 80 комплектів медалей.

33 богатирі від України

Збірну України на зимових Паралімпійських іграх у Пхьончхані представляли 33 спортсмени. Паралімпійська команда України посіла шосте місце в медальному заліку.

Для порівняння, на зимовій Олімпіаді у Пхьончхані збірна України здобула золото у фристайлі, провалилася у біатлоні та опинилася далеко від п'єдесталу в інших видах спорту. Зрештою, від збірної України на Олімпіаді-2018 ніхто не чекав великих звершень. Від 1994 року наші спортсмени на зимових Іграх здобули лише сім нагород, з яких лише дві були золотими. Більше двох медалей українці з білих Олімпіад ніколи не привозили.

На тлі провального виступу українців на Оліміпаді-2018 успіхи спортсменів із інвалідністю видаються фантастичним. Хоча ці успіхи мають своє логічне пояснення.

Причини неймовірного результату

Лише у пострадянських країнах і Китаї паралімпійців готують як повноцінних спортсменів. В Європі паралімпійці, як правило, це просто групи здоров'я, в яких інваліди собі на втіху займаються спортом з метою соціальної самореалізації. У цьому і криється головна спортивна причина успіхів нашої паралімпійської збірної у порівнянні з іншими збірними світу.

Більшість українських паралімпійців сприймають Ігри, як основну можливість прогодувати себе. Люди з інвалідністю в Україні в середньому отримуються пенсію у розмірі тисяча гривень на місяць. Тож часто ті з них, кому «пощастило» мати порівняно хороший стан здоров'я, займаються спортом. Перемога у міжнародних змаганнях, таких як Параолімпійські ігри, приносить їм велику грошову винагороду – та ще й непогану щомісячну стипендію.

На Заході ж, якщо людина з інвалідністю може і хоче заробляти гроші, вона, радше, знайде собі відповідну до своїх можливостей роботу. Якщо ж така людина має важку форму інвалідності й працювати не може, держава забезпечить їй хорошу пенсію, наддасть авто із зручним управлінням, організує медичну і соціальну реабілітацію. Тому спорт для іноземців із інвалідністю – це розвага, можливість побачити світ, поспілкуватися із колегами, але не спосіб забезпечення для себе гідних умов для проживання.

 

Зрештою, українським паралімпійцям дуже пощастило із керівником їхнього руху, Валерієм Сушкевичем (народний депутат України, політик, громадський і спортивний діяч, президент Паралімпійського комітету України, голова Національної Асамблеї інвалідів України). Саме Сушкевич проявив величезні організаторські здібності, зумів налагодити системну роботу в сфері спорту інвалідів. Почалася вона ще в 1989 році, в 92-му було створено Національний комітет спорту інвалідів України. У 93-му році було зроблено дуже важливу справу. Був створений український центр фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» з 27-ма територіальними організаціями в усіх регіонах країни, розгалуженою мережею з 109 відділень. У паралімпійському спорті вдалося створити систему, яка не просто добре працює, а офіційно визнана Міжнародним паралімпійським комітетом найкращою на планеті. Це, можливо, взагалі єдина позиція, по якій наша країна є справжнім світовим лідером.

Завдяки цим факторам українські паралімпійці стабільно добре виступають на міжнародній арені.

До теми

Оксана Вацеба, член-кореспондент Української Академії наук, відповідальний секретар відділення НОК України у Львівській області:

«Система паралімпійського спорту в Україні дуже добре розвинута, – розповіла «Вголосу» пані Вацеба. – Система гарно працює, є добре налагоджений тренувальний процес. Крім того, в паралімпійському спорті не така жорстка конкуренція, як в олімпійському. У світі спорт людей із інвалідністю покликаний зорганізувати людей, соціалізувати їх, реабілітувати. І при цьому ніхто не ставить завдання конче здобути медаль. Зважаючи на це і на нашу добре організовану підготовку, маємо стільки медалей в Україні на Паралімпіаді. Скажімо, німці приїздять на Ігри спортсменів із інвалідністю для того, щоби розважитися, побачити світ, знайти нових друзів. Їм не обов'язково вигравати турнір, оскільки у себе на батьківщині вони і так забезпечені усім необхідним. Для наших же паралімпійців обов'язково треба вигравати, щоб заробити кошти. І, безперечно, не хочу применшувати їхні вольові якості. Характер і мотивація заробити гроші – це приводить до результату.

У більшості інших країн держава не особливо підтримує спортсменів із інвалідністю. Там більша підтримка надходить від громадських організацій, меценатів. Вони працюють над тим, щоб реабілітувати людей, соціалізувати. Зрештою, це й було основною задумкою Паралімпіади – реабілітація людей з інвалідністю після Другої світової війни. Їм просто хотіли показати, що попри все вони здатні продовжувати суспільне життя.

У світі люди часто дивуються, що Україна має таку хорошу паралімпійську команду, але не має належної інфраструктури для людей із інвалідністю – транспорту, пристосованих до їхніх потреб туалетів, магазинів та інших побутових речей. У більшості країн світу держава виділяє на такі речі гроші. У нас же більше дбають про невелику групу паралімпійців. Вони мають хороші умови для тренувань, хороші бази. Паралімпійці майже весь рік проводять на тренувальних зборах, тренуються. Але величезна кількість звичайних людей із інвалідністю почувається, м'яко кажучи, некомфортно.

Олімпійський спорт покликаний популяризувати здоровий спосіб життя. Паралімпійський спорт повинен спонукати людей із інвалідністю до громадсько-суспільного життя, соціалізувати їх. На жаль, між спортсменами-паралімпійцями і звичайними людьми з інвалідністю в Україні є величезна прірва. Лише невеличка група людей централізовано займається спортом, тому чимало з них беруть участь по 2-3 рази в Іграх. Вони багато років крутяться в цій системі – і їх не можна замінити. На Львівщині є тільки одна спеціалізована спортивна школа – львівська ДЮСШ інвалідів «Галичина». Якби була відповідна інфраструктура по всій області, охочих займатися спортом серед людей з інвалідністю було би більше – і це мало би позитивний ефект для таких соціальних груп».

Олег Петренко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm