«Три місяці – і сепаратисти вимруть, три роки – і Донбас повернуть Україні»

Скидається на те, що упродовж останніх двох-трьох днів увага більшості європейських лідерів та навіть посадовців найвищого рівня США, прикута до українсько-російських стосунків. А саме до питання ймовірності-неймовірності, можливості-неможливості та доцільності-недоцільності введення миротворчого контингенту на територію Донбасу. Це питання активно обговорюють в Україні, Росії, Європі, США. Словом, чи не у сьому світі.

Як усе починалося

Загалом розмови про необхідність присутності миротворчого контингенту на Сході тривають останні два роки. Ще на початку 2015 року це питання виносилось на засідання РНБО України, члени якого успішно підтримали ініціативу щодо звернення до ООН про розгортання в Україні миротворчої місії. Як успішно проголосували, так успішно й забули. Ну, принаймні, упродовж останніх років це питання активно не обговорювалось. І так було аж до літа 2017-го. 

Наприкінці серпня про готовність презентувати ініціативу введення миротворців на Донбас на вересневому засіданні Генасамблеї ООН заявив Петро Порошенко. Наступним свою заяву озвучив Володимир Путін. Він днями, попри те, що до останнього часу Росія навіть слухати не хотіла про таку ініціативу, заявив, що ідея введення миротворців на Донбас є доволі доречною і непоганою. Назвав умови, за умови виконання яких миротворча ідея могла б стати цілком реальною. Ключових вимог є кілька: контингент миротворців ООН має стояти винятково на лінії розмежування; домовлятись про введення військових ООН Україна має тільки з представниками самопроголошених республік ДНР–ЛНР. Також важливий момент – присутність у місії російських миротворців.

Буквально наступного дня українські дипломати перехопили ініціативу й зазначили, що російська версія миротворчої місії на Донбасі Україні не підходить категорично і ми, тобто українська сторона, напрацювали власні умови. А саме: не може йти мова про отримання згоди на проведення місії від незаконних збройних формувань, які діють на окупованій території; не може навіть йтися про присутність російського персоналу у складі миротворчої місії. А ще – миротворчий контингент ООН має забезпечувати надійний контроль не на лінії розмежування, а на українсько-російському кордоні.

Безальтернативний нуль?

Українські експерти військової справи оцінили обидві заяви й назвали їх, грубо кажучи, дипломатичними іграми, інформаційними технологіями, стандартною грою у покер, розмиванням зусиль противника і навіть черговою  спецоперацією  Росії. Тобто перспективу миротворної місії на теренах України назвали фактично нульовою.

«Російська ініціатива миротворчої операції повинна розглядатися як чергова спецоперація, – наголосив експерт центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Олексій Мельник. – Це немає нічого спільного із врегулюванням конфлікту і встановленням миру на цих територіях. Це спецоперація у контексті загального плану ведення війни проти України. Тому, якщо одна сторона намагається суто проводити спецоперацію в контексті війни, а інша сторона шукає миру, то про розгортання миротворчої місії не може йти навіть мова».

Окрім того, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко наголосив на тому, що усі українські миротворчі ініціативи Росія як країна-член Ради безпеки ООН може просто заблокувати, застосувавши під час розгляду цього питання на Радбезі своє право на «вето». Адже український варіант для Росії є банально невигідним. Чому? Та через те, що після виведення миротворців на україно-російський кордон конфлікт закінчиться.    

«З іншого боку, й Україна ніколи не погодиться на умови, які озвучив Путін, – вважає військовий експерт Олексій Арестович. Бо якщо миротворчий контингент стоятиме на лінії розмежування, то, по-перше, ми не зможемо убивати сепаратистів та росіян, і, по-друге, конфлікт просто заморозиться на десятиліття. Українська влада це розуміє, тому ми на це не підемо. Тож  шанси для розгортання миротворчої місії на Донбасі й справді близькі до нуля».

Не все пропало, шеф: у нас 50 на 50

Втім, оцінка ситуації дещо змінилася одразу після того, як з'явилася інформація про те, що позицію Києва щодо можливої миротворчої місії ООН на Донбасі українські дипломати уже довели до відома генерального секретаря Організації Об'єднаних та голови Ради безпеки ООН. А головно після того, як  США, Німеччина, Франція «видали» своє бачення можливого перебування миротворців ООН в зоні ДНР-ЛНР.  

Зокрема, у  Держдепі США зазначили, що відправка сил ООН в Україну «варта розгляду». Та ще й додали, що будь-яка подібна миротворча сила повинна отримати широкий мандат для забезпечення миру і безпеки по всій окупованій території України, а не тільки на лінії зіткнення. В уряді Німеччини вважають, що миротворчу місію ООН не варто погоджувати із сепаратистами «ДНР» і «ЛНР». Ну, і ще один нюанс: Берлін та Париж заявили, що вони найближчим часом підготують власний варіант резолюції ООН. І свою концепцію бачення миротворчої місії ООН на Донбасі вони напрацюють з урахуванням розбіжностей між Україною і РФ.

«Виглядає на те, що за вирішення нашого питання беруться США і держави ЄС, тому наші шанси ростуть дуже різко, – зазначив військовий експерт Олег Жданов. – Особисто я, зважаючи на нові обставини та заяви США і ЄС, шанси розгортання контингенту ООН на Донбасі оцінюю як 50 на 50. Це, повірте, немало. Окрім того, можна сміливо говорити про те, що питання розгортання миротворчої місії на Донбасі на 100% розглянуть і на Генасамблеї, і на Радбезі ООН».

«Три місяці – і вони вимруть»

На думку Олега Жданова, якщо ситуація розгорнеться на користь України, тобто «голубі шоломи» ООН стануть на українсько-російському кордоні, то за три, максимум – за шість місяців, сепаратисти вимруть або розбіжаться. «На Донбасі усе відбувається лише завдяки російській підтримці, – зазначив експерт. – А якщо миротворці контролюватимуть постачання зброї та боєприпасів, а також переміщення через кордон, то сепаратисти просто зникнуть».

А щоб контролювати ситуацію, на думку експерта, потрібен контингент максимально у 20 тисяч легкої піхоти ООН без важкого озброєння і на бронетранспортерах. Вони організують систему контрольно-пропускних пунктів, перекриють кордон колючим дротом або якимись іншими засобами. Можуть бути протитанкові рови та облаштовані мінні поля між рядами колючки. Далі – блокпости, на яких і стоятимуть солдати ООН.

«Тобто миротворці розгорнули б місію по розділенню противників, а для нас, власне, миротворча місія з таким мандатом є оптимальним варіантом, – пояснив Олег Жданов. Більшого нам не треба. У наших умовах уся повністю миротворча операція закінчилось би за 3, ну, максимум – за 5 років. Чому? Тому що виникає питання введення тимчасових міжнародних адміністрацій в органи місцевого самоуправління».

Зазвичай, тимчасовим міжнародним адміністраціям потрібно 3-5 років для того, щоб привести і громадську думку і соціальну політику в юрисдикцію тієї держави, у яку повертається ця територія. Вони амністують бойовиків, створюються спеціальні юридичні комісії. І вже потім проводять місцеві вибори. Після виборів готові території передають тій державі, на території якої проходить ця місія.

«Прекрасним прикладом миротворчої місії є Югославія, – додав Олег Жданов. Там розвели усіх учасників конфлікту по різних кутах. Кожному надали самостійність. І на сьогоднішній день, а це уже близько 20-ти років, усі країни без війни. Вони нормально розвиваються. Частина – увійшли в Євросоюз, деякі навіть – у НАТО. А якщо вдалось їм, то чому не вийде у нас?».

Ангеліна Григоришин, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram