«У Збройних Сил один постачальник – Петро Олексійович»

Про корупцію у Збройних Силах України нині не говорить лише ледачий – починаючи від сумнозвісної справи «рюкзаків Авакова» і завершуючи резонансною історією про незаконний продаж за кордон 200 танків на Житомирщині.

Тож як оцінюється стан корупції у Збройних Силах воюючої держави та що з цим робити? Про це ми запитали у військових експертів Олега Жданова, Ігора Козія та Юрія Колеснікова.

Отже, крадуть навіть в армії у час війни?

Олег Жданов:

Справа в тому, що армія – це дзеркало держави. Не може державний інститут існувати поза державною системою. Однак в армії деякі корупційні процеси набагато небезпечніші, адже там це пов'язано з життям та здоров'ям військовослужбовців.

Ігор Козій:

Скажу коротко: риба гниє з голови.

Юрій Колесніков:

Для об'єктивності треба сказати, що контррозвідка порядок все ж трохи навела, при чому зробила це найжорсткішим чином. Крадуть же у більшості на закупівлях та на тендерах. Для запобігання таким явищам має бути громадський контроль. А коли нам кажуть, що це в країнах НАТО не дозволяється – то треба спочатку піднятися до їхнього рівня. У корупції кожна проблема має прізвище, ім'я, по батькові та посаду. Кадри, як на мене, – це той паразит, та пухлина, що пожирає нормальних людей в армії. Треба, найперше, робити чистку в кадровому управлінні Міністерства оборони.

Нещодавно розкрили корупційну схему, під час якої «Укроборонпром» закупив 39 наборів ALLISON для військової техніки по 70 тисяч євро за одиницю замість 52 тисяч. Крім того, нашим українським «покупцям» ще й знижку пропонували. Але ми відмовилися і запропонували свою ціну… Щоправда, за «подяку» різницю просили скинути назад, на рахунок офшорної компанії з Белізу.  Це нормально?

«Чому у нас Туреччина і Китай домінують у тендерних закупівлях? Бо одна і друга країна легко йдуть на «відкат»

Олег Жданов:

По-перше, «Укроборонпром» – це державна монополія для закупівлі та продажу озброєння. По-друге, вони розуміють, який там рівень корупції. Але вони помиляються у головному – це державний концерн і він не може існувати поза межами державної політики. У тому числі й економічної. Тому й з'явилась ініціатива США щодо прийняття закону «Про національну безпеку та оборону», в яку був включений розділ «Про інститут цивільного контролю». Про це Штати почали говорити ще у вересні минулого року під час візиту Порошенка до Вашингтону. Там йому вперше і озвучили таке наполегливе побажання.

У нас, коли проходять такі тендери, фірми-прокладки дійсно змінюють ціну – і різниця кладеться в офшор. Наш Президент курує держконцерн «Укроборонпром». Може, він особисто не брав участі, може, його  команда розробила цю схему. Якщо ми перевіримо офшор, думаю, все одно вийдемо на Президента. А те, що західні компанії зайвий раз нариваються на таку корупційну хитрість… Та наші вже й не соромляться застосовувати ці корупційні схеми при закупівлі комплектів для Збройних Сил України. Чому у нас Туреччина і Китай домінують у тендерних закупівлях? Бо одна і друга країна легко йдуть на «відкат».

Юрій Колесніков:

Так, це – чиста корупція, класична корупційна схема. Треба знову-таки дивитися, хто під час тої закупівлі знаходився у кадровому управлінні.

У нас вже є стільки структур та організацій для боротьби з корупцією. Що ще треба для того, щоб запрацював механізм боротьби з нею?

Олег Жданов:

Але ж навіть той самий сайт «Прозоро» – це відхід у корупційну складову, просто нам піднесли його, як якусь святу мантру. Насправді сайт «Прозоро» – це приватна організація, яка навіть знімає один відсоток від суми угоди за проведення торгів. А раніше це все було на сайті Міністерства економіки абсолютно безкоштовно. Там є розділ «Держзакупівлі». Там і була система тендерів, де все викладалося. Питання не в тому, на якому сайті викладати, а в тому, що йде змова на рівні держчиновників чи підтасовка технічних умов під певне виробництво. Або ж це домовленість з іншими учасниками тендеру, які знімаються в останній момент, щоб залишився тільки один учасник – і щоб не зривати тендер, процедуру проводять на основі листа Мінекономіки від 2010 року, де зазначено, що можна проводити тендери на держзакупівлях з одним учасником. Таких схем мільйон.

Треба виводити це все у відкриту площину. А вони ці тендерні процедури і матеріали засекречують. Також у нас відсутні критерії, по яких фірми не можуть приймати участь у тендерах. З офшорними компаніями в Європі ні в якому разі не можна мати жодних відносин – ані договірних зобов'язань, ані перерахувань, транзакцій тощо. Це забороняє закон. Ще в багатьох країнах Європи категорично заборонені посередницькі послуги, особливо на держзакупівлях. Тобто, якщо у фірми немає виробничої бази і вона не є виробником цього товару, вона не має права участі в державному тендері. Там я прямий ланцюг «виробник – споживач». А у нас це все дозволено, оскільки немає чітких та прозорих правил тендерних процедур, які б виключали корупційні складові – офшорні компанії та посередницькі послуги для держзакупівлі. Повірте, жоден нормальний капіталіст, якщо він тільки не хоче вивести гроші в тіньову частину економіки, ніколи в житті не піде на цю угоду, адже це його гроші – і він прогорить, якщо почне давати відкати або бавитися в ціноутворення. А наша держава – дійна корова: «Все навколо народне, все навколо моє…» . На жаль, саме тому корупція процвітає.

«Ціни на бронемашини для прикордонної служби були завищені… в три рази!»

Якщо відкрити такий документ, як «Оборонзамовлення» і подивитися перелік підприємств, які виграли державні тендери на поставки військово-технічного майна у війська, то можна побачити, що у нас у Збройних Силах України один постачальник – Петро Олексійович. Завод «Богдан» постачає нам базові шасі, до того ж, це білоруська машина «МАЗ», а не українська «КрАЗ». «МАЗи» приходять до України повністю зібрані, а тут на них надягають колеса, паливний бак і глушник – і це стає машиною. Вони завозять їх за ціною запчастин, а продають Збройним Силам за ціною вантажної машини, що була зібрана на заводі «Богдан». У нас «Ленінська кузня», суднобудівельний завод виграли тендер на виробництво бронетранспортерів… А завод «Тритон» – на виробництво бронемашини для прикордонної служби, ціни на які були завищені… в три рази! Йдемо далі: Росія дала держзамовлення на 128 мільйонів доларів, а «Мотор Січ» робить до російських катерів газотурбінні двигуни. Купує ці двигуни у «Мотор Січ» «морська держава» Монголія, після чого вони опиняються у Севастополі. Таких прикладів мільйон.

Ігор Козій:

Зараз дуже багато в суспільстві кажуть про проект нового закону «Про національну безпеку України». І, на жаль, найслабшим місцем цього проекту є те, що цивільний демократичний контроль як система тим законом абсолютно не прописана. І, відповідно, впливу не має. Якщо «Укроборонпром» – це не система Кабінету міністрів, а система, яку «кришують»,  то тоді зрозуміле обурення США з цього приводу. Але поки що ми не бачимо чіткого, зрозумілого системного підходу щодо реформування, щодо підлеглості, щодо підпорядкованості. Ми бачимо тільки, що продовжується та ж боротьба за контроль грошових потоків. Це апріорі там закладається. Чомусь у нас не беруть за приклад світовий досвід і не втілюють його в життя. На жаль.

Юрій Колесніков:

Величезна проблема – у підборі кадрів. У всіх цих структурах та організаціях сидить кадрове управління часів Януковича. Систему треба міняти, бо поки цього не зробимо, поки не заберемо старих злодіїв, нічого не буде. Топ-чиновники ж не самі хабарі беруть, а набирають «правильний» персонал, який може проводити переговори щодо хабарів, «відкатів» тощо. З нього і треба починати.

Наталія Сергієнко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram