Україна в «колі друзів»

У міжнародній політиці останнім часом ми спостерігаємо, як різко змінюється риторика щодо України. Так, колись «адвокат» нашої держави у ЄС Польща заявляє, що не допустить вступу України в ЄС, якщо ми поважатимемо своїх історичних героїв, США, які донедавна підтримували Україну, роблять двозначні реверанси в бік агресора – Росії. Але це ще не все: 2017 року у Франції мають відбутися президентські вибори, а в Німеччині – парламентські, що теж може негативно вплинути на і так не стійке геополітичне становище України. Так, за даними центру Bloomberg, зовнішня політика Трампа та європейські вибори можуть стати найбільшою загрозою для світового порядку в 2017 році, а відтак і для України зокрема.

США і Україна

Уже наприкінці січня та на початку лютого новообраний президент США Дональд Трамп уже встиг у телефонному режимі поговорити як із президентом Росії Володимиром Путіним, так і з Петром Порошенком. Про що говорили Путін і Трамп, достеменно не відомо. Ось як прес-служба російського президента описала підсумки розмови двох президентів:

«Порушено також основні аспекти кризи в Україні. Домовлено налагодити партнерську співпрацю за всіма цими та іншими напрямами», - повідомила прес-служба Кремля.

При цьому в розмові було виділено пріоритетність об'єднання зусиль у боротьбі з головною загрозою - міжнародним тероризмом. Президенти висловилися за налагодження реальної координації російських і американських дій із метою розгрому ІДІЛ та інших терористичних угруповань у Сирії. Підкреслено важливість відновлення взаємовигідних торгово-економічних зв'язків між діловими колами двох країн, що могло б додатково стимулювати поступальний і сталий розвиток двосторонніх відносин. Крім того, Путін і Трамп домовилися дати доручення опрацювати можливі терміни і місце проведення їх особистої зустрічі. Трамп побажав щастя і процвітання російському народу, зазначивши, що народ США з симпатією ставиться до Росії і її громадян. Путін також підкреслив, що в Росії виявляють таку ж зичливість до американців», - йдеться в повідомленні прес-служби Кремля. При цьому, як зауважив Трамп, про зняття санкцій із Росії поки не йдеться.

До речі, після розмови Путіна і Трампа проросійські бойовики та російські регулярні війська розпочали наступ на Авдіївку. Як зазначають експерти, це може бути пов’язано з двома факторами: або ж Путіну не сподобалася розмова з Трампом, або ж навпаки – Трамп дозволив йому діяти, як той вважає за потрібне.

«Путін для бомбардувань вибирає місця, які є найбільш заселеними, щоб отримати великий міжнародний резонанс. Це тиск на Україну, це спроба розширення конфлікту без апеляції до ООН. До речі, зверніть увагу, Путін розпочав нову війну, не висунувши жодних вимог. Якщо Кремль не прорве лінії оборони в Авдіївці, він візьметься за інші міста. Путін розуміє, що дипломатичний вплив на Україну зник, розуміє, що ніяка Америка не погодиться після економічних втрат, санкцій віддати Україну Росії тільки через те, що Путін – це класний хлопець. Так не буває», - сказав у коментарі Вголосу політолог Віктор Небоженко.

Натомість у Росії вважають, що внаслідок міжнародної ізоляційної політики США, Трамп все ж відмовиться від України та поверне її в зону впливу Російської Федерації.

«Трамп,  як мені здається, загалом  готовий домовитися з Путіним про розподіл зон впливу. І в цьому випадку, звичайно, Україна потрапить у зону впливу Російської Федерації, і він намагатиметься в міру дозволеного не втручатися в цю ситуацію», - заявив російський політик «Союзу правих сил» Леонід Гозман.

Прикметно, що Трамп згодом розмовляв і з президентом України Петром Порошенком. Під час їхньої бесіди президент США пообіцяв сприяти в поверненні Україні її кордонів. Щоправда, як це виглядатиме: чи то змусять Україну грати за правилами Путіна, чи то буде реальна допомога, поки не відомо.

Проте, як песимістично зазначає британська The Guardian, ескалація з боку російських військ бойових дій на Донбасі стала першим випробуванням для Дональда Трампа з приводу поліпшення відносини з Росією. І те, що це погано для України, свідчить заява Держдепартаменту США з приводу зіткнень в Авдіївці. Зокрема, у цьому документі не було ні слова критики на адресу Росії і підконтрольних їй бойовиків.

Україна та Європа

Варто зазначити, що у 2017 році відбудуться вибори у впливових європейських країнах, зокрема у Франції та Німеччині. Прихід до влади в Європі нових, лояльних до Росії політичних сил, зможуть кардинально розвернути вектор міжнародної політики.

Так, у Франції 23 квітня відбудеться перший тур президентський виборів. Поки фаворитом президентських виборів у Франції вважається «республіканець» Франсуа Фійон, який, до речі, вважає себе добрим другом Росії. Під час першого туру французького праймерізу  місцеві ЗМІ рясніли заголовками про дружбу Фійона з російським лідером Володимиром Путіним. А після його перемоги в першому турі, Путін засипав компліментами «надзвичайного професіонала Фійона» і розповів про «дуже добрі особисті відносини» з ним.

В кінці листопада 2016 року британська Times писала, що багато дипломатів побоюються, якщо Фійона буде обрано президентом Франції, це завдасть удару по європейській солідарності в тому, що стосується санкцій, накладених на Росію, у зв'язку з її політикою щодо України.

До речі, під час своєї президентської кампанії Фійон уже заговорив і про майбутній статус України у світовій політиці.  Зокрема, 22 січня у виданні Le Monde вийшло його інтерв'ю, у якому кандидат у президенти говорить, що Україна не зможе вступити в ЄС. Він також виступив за «нове економічне партнерство з Росією». Як зазначають експерти,  проросійська лінія Фійона має більш глибоке коріння, ніж популістські заяви його конкурентки Марін Ле Пен.

До речі, про Марін Ла Пен, яка теж братиме участь у президентській гонці від політичної партії «Національний фронт». Її теж уважають подругою російського президента Володимира Путіна. Разом із тим, у зовнішній політиці Ле Пен – євроскептик, який обіцяє своїм виборцям вихід Франції зі складу ЄС.

Разом із тим  Марін Ле Пен пообіцяла в разі своєї перемоги на французьких виборах, що вона визнає Крим частиною Росії: «Я абсолютно не вважаю, що була незаконною анексія: був референдум, жителі Криму побажали приєднатися до Росії».

Конкурентами Марін Ла Пен та Франсуа Фійона під час виборів будуть помірковані політики, яких не підозрюють у співпраці з Кремлем - Еммануель Макрон, який раніше вже встиг попрацювати радником Олланда, та кандидат у президенти від Соціалістичної партії, екс-міністр освіти Бенуа Амон.

Поки за результатами опитування дослідницької групи IFOP на президентських виборах у Франції лідирує поміркований політик Макрон. Проте не варто забувати, що до виборів ще є час і може трапитися те, що трапилось у США. Тоді шанси Дональда Трампа стати президентом Америки теж, до речі, були мізерними.

Також у Німеччині у вересні 2017-го мають відбутися вибори до німецького парламенту.  За їх підсумками буде сформовано уряд, а одині з депутатів стане канцлером – першою особою держави. Як зазначають міжнародні експерти, невдоволення громадян Німеччини нинішньою владою може докорінно змінити політичну обстановку в країні.

Проте не варто вважати найкращим другом України й Ангелу Меркель. Так, свою позицію в інтерв’ю РБК-Україна щодо виконання Мінських угод заявив посол Німеччини в Україні Ернст Райхель.  Він сказав, що навіть за присутності російських військ на Донбасі Україна може провести там вибори. Мовляв, у цьому нічого такого немає. Він наголосив, що вибори мають відбутися в умовах, що відповідають європейським стандартам, і тому безпека є однією з ключових умов.

«Але необов'язково, що вибори на Донбасі можуть відбутися тільки тоді, коли там не буде російських військ або на кожній міськії адміністрації буде вивішено український прапор. Я переконаний, що це не є чимось неможливим, все залежить від умов», – сказав посол Німеччини в Україні.

Разом із тим не варто забувати й про Brexit. Так, деякі міжнародні експерти внаслідок виходу Британії із складу Європейського союзу пророкують узагалі ймовірний розпад європейської співдружності.

«Європейське суспільство останніми роками теж стало більш ідеологізованим. Ідеологія того, що можна назвати «демократизмом», обіцяла європейцям максимально можливий рівень життя: свободу для всіх; світ без кордонів, воєн і конфліктів; справедливість; рівноправність і демократію - тобто, вирішальну роль народу в прийнятті політичних рішень. Насправді громадяни країн ЄС бачать величезний розрив між доходами бідних верств суспільства і багатих бізнесменів та міжнародних бюрократів, потік іммігрантів, які забирають роботу в місцевих жителів, і замість миру - війну в ім'я демократії. А замість демократії вони отримали брюссельських бюрократів, які в односторонньому порядку ухвалюють важливі політичні рішення», – пише американське видання The National Interest.

Навіть голова Європарламенту Мартін Шульц не відкидає можливості розпаду Євросоюзу як регіонального співтовариства.

«Уперше в історії Європейського союзу крах ЄС стає реалістичним сценарієм», – цитує слова Шульца інтернет-видання EUobserver.

Виступаючи перед колегією єврокомісарів, Шульц звернув їхню увагу на той факт, що лідери країн-членів ЄС не задоволені спільним методом прийняття рішень і виступають за ренаціоналізацію.

Україна і сусіди

За даними аналітичного центру Bloomberg, загрозу світовій безпеці у 2017 році становить зростання популярності квазінаціоналістів у Польщі, яку часто любили називати адвокатом України у ЄС. Проте стосунки з цією країною в України останнім часом теж погіршилися.

Останній випадок, коли голова керівної партії Польщі «Право і Справедливість» Ярослав Качинський заявив, що глорифікація імені Степана Бандери в Україні може завадити євроінтеграційним прагненням України. За словами політика, українці «перевершили німців у жорстокості проти поляків».

«Словом, це справа певного вибору України. Я чітко сказав панові президенту Порошенкові, що з Бандерою вони (Україна. – Ред.) в Європу не увійдуть. Це справа для мене ясна, ми і так виявили величезне терпіння, але всьому є межі», – наголосив Качинський.

Щоправда, згодом після кількаденної перерви, міністр МЗС Польщі Вітольд Ващиковський запевнив, що країна продовжить підтримувати проєвропейські прагнення України та виступатиме проти агресивної політики Російської Федерації.

В умовах Brexit, як зазначає польський політолог Олаф Осика, Польща зможе зайняти вагому місце в Європейському союзі.

«Варшава з притаманним їй легким євроскептицизмом убачає у нових обставинах шанс посилити вагу та роль поляків», - аналізує політолог Олаф Осика на сторінках Tygodnik Powszechny.

Як виглядатиме статус України в новій геополітичній карті світу,  чи залишаються  в нас союзники? Хто винен у тому, що Україна втрачає партнерів? Про це Вголос поспілкувався із дипломатом, міжнародним експертом Олександром Харою.

Україна втрачає в міжнародній політиці партнерів: президентом США став непередбачуваний Дональд Трамп, який хоче дружити з Володимиром Путіним, у Польщі є свої претензії до нашої історії, німецький посол заявляє про вибори на Донбасі під російськими автоматами. Що відбувається?

У «Мистецтві війни» Сунь Цзи є фраза: «Якщо ти тільки знаєш себе, але не свого опонента, ти можеш як перемогти, так і зазнати поразки. Якщо ж ти не знаєш ні себе, ні свого ворога, ти завжди будеш створювати для себе небезпеку. Якщо ти знаєш як себе, так і свого ворога, ти можеш перемогти в численних битвах без небезпеки поразки». Так, коментуючи геополітичну ситуацію в Україні, ми маємо виходити з цієї мудрості.

Якщо український політичний клас , який фактично випадково потрапив до влади після Майдану, не спроможний сформувати те, якою має бути Україна для нас, тоді якого ставлення ми очікуємо від світу? В Україні немає розуміння того, що має відбуватися всередині країни, а відповідно і нема цілеспрямованої міжнародної політики.

А тому, якщо ми самі не можемо вирішити геополітичні виклики, тоді замість нас це визначать, наприклад, у Москві. А там бачать Україну як  частину їхньої країни, яка повинна бути у сфері їхнього впливу. Вони про це давно і відверто кажуть. Тобто Україна на геополітичній мапі світу при відсутності ефективної державної міжнародної політики може стати або частиною «руского міра» або поділеною між іншими геополітичними гравцями.

І власне вся реакція, яка була в суспільстві і на план Пінчука, і на висловлювання німецького посла, звичайно, правильна. Але це реакція, а не наявність стратегії, як подібних ризиків уникнути. Тобто наша негативна геополітична ситуація полягає в тому, що наша влада не спроможна сформувати ефективний порядок денний із заходів, які протидіятимуть подібним висловлюванням. А ті претензії, які ми чуємо з боку світової спільноти – це  наслідок бездіяльності нашої влади.  

Тобто Україна через владу зараз не може впоратись із новою геополітичною реальністю?

Так, протягом трьох останніх років Україна була у сприятливій геополітичній ситуації: нам допомагали різними способами. Звичайно, не так, як би ми хотіли: зброєю, гарантіями, грошима.  Але нам все ж допомагали: санкціями, висловлюваннями, погрозами у бік Росії. Зараз усе змінюється: і у країнах США та Європи до влади приходять такі одіозні та екстравагантні політики, як Дональд Трамп у США та, ймовірно, Ле Пен – у Франції. Власне вони входять у протиріччя з тим, чого б ми хотіли, якою ми б хотіли бачити Європу та себе в ній. Ізоляція та перехід на політичний реалізм –  це ті світові тенденції, у яких ми програємо. У нас немає єдиної позиції між владою та суспільством.  А тому за відсутності консолідованої позиції нашої влади, будь-які дії України на міжнародній арені приречені на провал.

Якою, на вашу думку, є позиція Трампа щодо України?

США зараз є ключовим і найважливішим партнером України. І погано, що пан Обама виявився неспроможним до певних викликів з боку Росії. Трамп – це зовсім інше. Як із ним працювати, ще мало хто розуміє. З одного боку, він непересічна особистість, а з іншого – його позиція щодо України ще повністю не склалась.

І є позитивні фактори: це те, коли і Трамп, і його оточення каже, що санкції з Росії не будуть зніматися, допоки Крим буде російським. Позитивним також є те, що під час першого засідання постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі заявила, що США хоче добрих стосунків із Росією, але вона змушена засудити її дії у зв’язку з агресією щодо України. Трамп, попри критику в бік Європи, вважає НАТО важливим безпековим союзом. Для нас це важливо з погляду, що Трампу доведеться враховувати інтереси європейських союзників зі східної та центральної Європи, які сприймають Росію як загрозу. Також Україну зараз підтримує Великобританія. Це дуже добрий сигнал, що Тереза Мей під час першої зустрічі, незважаючи про потребу встановити новий формат відносин із американцями, згадала Трампу і про Україну.

Але попри те, Трамп продовжує заявляти про дружбу з Росією?

Так, з іншого боку – Трамп продовжує вражати своєю риторикою та прихильністю до Путіна. Це було помітно  під час їхньої телефонної розмови. Остаточно все ж буде зрозуміло під час їхньої особистої зустрічі. Зокрема, саме тоді ми дізнаємось, чи знайде Трамп і Путін спільні точки дотику і чи стане Україна предметом торгу чи навіть розмінною монетою у великій геополітиці. Якщо так, то домовленість світових лідерів виглядатиме наступним чином: США забуває про Крим і тисне на Україну в плані виконання Мінських угод . Якщо не буде порозуміння між Трампом і Путіним, то американському президентові доведеться реалізовувати традиційну республіканську позицію у ставленні до Росії, тобто стримування агресора.  Але поки зарано про це говорити. Показовим є той факт, що під час розмови Трампа та Путіна в кабінеті  не був присутній представник Державного департаменту. Натомість там був Бенон, який є одіозним і непередбачуваним гравцем у команді Трампа. Хто впливатиме на Трампа у вирішенні цих питань – це ключове питання.

Останній міжнародний скандал, коли посол Німеччини в Україні Ернст Райхель заявив, що вибори на окупованому Донбасі можна проводити без відводу російської армії . Чи не означає це те, що майбутнє України можуть вирішити без нашої на це згоди?

Щодо висловлювань німецького посла. Тут, з одного боку, дуже добре, що реакція українців була такою. Було несприйняття такого компромісу з боку України. Адже посол казав не лише про вибори під час перебування там російських Збройних сил, а й інші неприємні речі, на які нібито має піти Україна. Ми маємо розуміти, що Мінські угоди – це програш для України, а якщо ми ще і підемо на ті компроміси, які нам нав’язують, – то це буде жахливий програш України. Бо виходить так, що Росія може вбивати українських громадян, може вбивати навіть своїх власних маріонеток, як це нещодавно було з цим Гіві, а ми маємо з цим миритись.

Але не поспішаймо засуджувати німецького посла. З іншого боку, він не сказав нічого такого, що не було записано в Мінську і про що, напевне, не йшлося на конкретних зустрічах із українською владою. Тобто цей посол просто виявив необережність, давши українському суспільству сигнал, що, мовляв, ваша влада трактує це саме так. І я не виключаю можливості, що оточення президента і власне сам Петро Порошенко розглядають такий варіант вирішення українсько-російського конфлікту. Власне, я думаю, що під час переговорів саме цей варіант теж розглядала українська сторона .

Але подібна позиція в міжнародній політиці насамперед вигідна Росії?

 На мою думку, 2017 рік буде вкрай важким для України – це буде найважчий рік для нашої держави з часів війни з Росією. Це не так із геополітичного погляду, як через внутрішні проблеми: довіра до керівництва України є низька і вона падає. Ті, хто воює, і ті, хто їх підтримує, бачать, що українська влада не здійснює достатньо кроків, щоб припинити російську агресію. Влада є неконсолідованою, вона не об’єднує суспільство. Ця влада не докладає достатньо зусиль для порятунку України, вона продовжує грабувати свою країну. А це небезпечно для спокою в країні, коли формальна законна влада в подібних умовах не виконує покладених на неї функцій. І зараз ті події, які відбуваються біля Бахмута – це тривожний дзвінок. Бо, з одного боку, влада продовжує діяти в спосіб, який суперечить національним інтересам. Очевидно, що суспільство тисне на владу, щоб вона виконувала те, що написано в Конституції, а влада опирається, бо їй це не вигідно . І це протиріччя між панівною верхівкою та здоровим глуздом у геополітичному плані активно використовуватиметься Росією, вона зрештою і зараз це робить.  Ви подивіться: третина опитаних українців після двох мільйонів переселенців та 10 тисяч вбитих українців продовжує вважати Росію братньою країною. Але, з іншого боку, – подивіться на наше телебачення. Я вже не кажу про проросійський «Інтер», чи «NewsONE», чи «Радіо Вєсті». Йдеться про нібито проукраїнські ЗМІ, у яких лобіюється чужа антиукраїнська позиція. Так, пасивна бездіяльність української влади в міжнародному плані насамперед вигідна Росії.

Який тоді вихід із цієї ситуації: коли через неефективну внутрішню політику ми маємо репутаційні втрати в зовнішній політиці?

Вихід – це докорінні політичні та економічні перетворення. Треба змінювати країну та консолідувати суспільство навколо ідеї охорони та збереження нашої держави. Для світу треба показати, що ми ці території Донбасу та Криму вважаємо окупованими. А для цього треба офіційно це визнати, прийняти низку законів про колаборантів. Ми маємо дати чітку правову оцінку тим, хто вбиває наших хлопців на Донбасі. Треба чітко показати, що це не громадянська війна, а агресія Росії, яку вона прикриває громадянською війною. І від цього залежатиме, як світ сприйматиме Україну надалі.

Наступні кроки – це ефективні заходи з відновлення української економіки, за рахунок якої ми б мали можливість протистояти російській агресії: збройній та гібридній. А ця влада показує, що вона не робить правильних висновків  із заяв світових лідерів та власного народу. Ми впускаємо на свій ринок російські банки, ми продовжуємо підтримувати окупантів у Криму та на Донбасі, а потім хочемо, щоб Німеччина, Польща, чи США  нас за це поважали і щоб не було подібних заяв? Так не буває. Через необдумані кроки нашої влади наші західні партнери взагалі можуть припинити нас підтримувати.

 

Марія Бойко, «Вголос»

_

Теги: Україна

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 1 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Олена13 лютого 2017 21:38 Відповісти IP:  93.75.91.--- Побажання автору: припинити фантазувати , наприклад зрозуміти різницю між краіною і промовою одного чиновника і ще багато такого самого іншого, ну так же не можна!

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm