Василь Каменщик, екс-начальник Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради розповідає про роботу Садового, жіночу консультацію, армійський свиней у центрі Львова та майбутнє Львова, туристичної Мекки всієї Сонячної системи.

Пане Василю, якими, на вашу думку, були причини звільнення вас Андрієм Садовим з посади начальника Управління архітектури і містобудування Львівської міської ради?

Ще пан Буняк продовжив мені термін роботи на 2 з половиною роки і цей час вже вийшов. Я два з половиною роки працював у пенсійному віці. Так що мені тепер шістдесят з половиною і я вийшов на пенсію. Без особистих мотивів. І наказ такий є. Можете його прочитати.

Як ви оцінюєте перші кроки пана Садового та його команди?

Я не стану коментувати цього, тому що я три місяці працював в команді Садового. Це було б неетично.

А як працювалося зі Садовим?

Нормально. Мені ніхто не заперечував, ніхто не заважав. А взагалі мені не доводилося з ним працювати, бо перші два місяці в Садового на це часу не було. Знаєте, мені здається, хоча може я і помиляюся, але коли Садовий йшов на вибори, він бачив перед собою лише права. А коли його обрали виявилося, що ніяких прав у нього немає. Його права – це тяжка робота. А обов’язків більш ніж треба. Залишились самі обов’язки. Загалом він ще не встиг війти в курс справи.

Перший рік він вирішуватиме питання попередньої влади. Робота його в якості голови буде видна тюльки через рік. Хоча початок кожної влади, в тому числі і влади Садового, є позитивним. А як піде далі – буде видно. Це все від бажання залежить. Я би навів аналогію зі спортом. Коли я біг на велику дистанцію, а людина бігла на сто метрів – вона пробігала та видихалася і її наздоганяють суперники. А правдивий стаєр розраховує сили на 5 років.

А якщо порівняти Садового та Буняка?

Буняк – це виключна людина. Зі своїми особистими якостями. Мені з ним було добре працювати, оскільки наша співпраця базувалася на довірі. Він мені довіряв. А довіра виходить не сама по собі. Декілька разів мене перевіряли на археологічних конфліктах у місті і я виправдав очікування.

Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію, яка склалася навколо площі Ринок?

На площі Ринок все відбувається так, як це було сорок років назад. Все життя проходить без узгоджених документів. Вони або пізніше приходять, або наздоганяють події. Є таке поняття як італійський страйк. Це коли всі працюють за інструкцією – тоді літаки не літають, пароплави не плавають, машини не миті. Для того, щоб оформити папери треба рік. А сама робота триває півроку. Щодо робіт на площі, то проект абсолютно правильний. Я сам підписав його і весь час підтримував.

Що стосується претензій громадських організацій, то я з ними не вступав в дискусії, оскільки це не спеціалісти. Підходять до мене люди, які не розуміються ні на чому – ні на культурі, ні на архітектурі. Починають розказувати якісь байки – я не слухаю.

Історія вже знає таке. До речі, схоже пережила Китайська народна республіка. Мао Цзедун проголосив – чи можна знищити горобців в Китаї? Він організував групи дітей до 14 років, яким наказав стукати в банки та каструлі . Горобці падали і їх знищували. Після цього почався голод. Миші, щурі, всяка нечисть поїла врожай. Чи Мао Цзедун дурний? Мао не дурний. Він просто перевірив чи можна зорганізувати дітей? Тобто він подув у свисток і саме за їх допомогою у Китаї відбулася культурна революція в. Відтак він і його соратник винищили всю владу у Китаї. Фізично винищили. А потім за допомогою армії знищили їх.

До речі, власне реставрація площі – це тільки перший крок. Другий крок – це відновлення підземних споруд у східній частині площі Ринок. Тут всі фасади будинків мають підземні поверхи з білокам’яними вікнами, порталами. Ми….тобто не ми, а мої молодші колеги створять громадський підземний центр на площі Ринок. До речі, він передбачений проектом. Але це відбудеться не зараз, а пізніше. Тобто від вулиці Руської до Аптеки-музею шириною 12 метрів, враховуючи перепади рельєфу, буде створений підземний перехід. Фасади будинків з одного боку будуть історичні. Все, що копали з південного боку, збереглося і буде воно експоноване.

Які найбільші проблеми у архітектурному Львові?

Найбільша проблема в тому, що у Львові немає де будувати. Взагалі. Якщо Львів має площу орієнтовно близько 12 тисяч гектарів, то на забудівлю залишилося менше 30 % цієї площі. Важко переконати власників земель, які радянська влада їм залишила на дурняк. А здебільшого це великі збиткові промислові підприємства.

Яким ви бачите розв’язання цієї проблеми?

Виходом з цієї ситуації є втручання влади. Державна влада на рівні області і міська влада мають вирішити це питання. До речі, хочу дещо розповісти вам. Будете сміятися. У центрі міста є військова частина, де служать тридцять солдат, які тримають свиней. В центрі міста! Називати адресу не буду, це не етично. А таких випадків є багато.

Ситуація відома – у адміністрації недостатньо влади для пересилення влади державної. Хоча державна і місцева влада повинні співпрацювати мирно. З іншого боку, певне примирення зараз простежується. Я бачу такі можливості. Я бачу, що Садовий робить, які в нього є контакти в області. Перед звільненням я передав новим чиновникам всі матеріали по потенційних ділянках у Львові.

Зокрема це дві великі карти в двадцятитисячному масштабі. На одній відмічені всі території підприємств-банкрутів, яких є понад 40. Також там помічені і військові частин, які “паразитують земельно”. Вони розпродали свої тимчасові гаражі під тимчасові споруди. Власники ж цих споруд ні у чому не винні, але вони хочуть закріпити землі за собою. А земля – це велика цінність.На другій карті відображені вільні площі, на яких можливе будівництво житла, на ній ж нанесено території, де можливе будівництво громадських приміщень.

Зараз багато несанкціонованого будівництва, багато кіосків, які вночі поставили і в яких торгують. А так не буває так, щоб людина вела комерцію і не платила. Влада зараз ніби і понад 500 кіосків ліквідовує. Я сказав ліквідовує, але я не сказав ліквідують, бо я мало вірю в дійсну роботу влади.

Зараз в галузі архітектури дуже важко щось робити, бо немає грошей. А архітектура це єдине мистецтво, яке, на відміну від інших мистецтв, оперує великим коштами. А їх нема. Звичайно, з’являються інвестори. Припустімо, було зроблено 5-6 спроб збудувати у Львові Палац культури. Підприємці приходять і хочуть аби місто дало їм землю на дурня. А земля – то велика цінність. Потім розуміють, що щось не виходить і йдуть геть. З Києва, з Донецька – звідки тільки не приїжджали. Навіть з’являються закордонні фірми. Чехи хотіли будувати, однак знову ж таки хочуть все просто так. А Львів дуже маленьке місто. Для прикладу, Львів та Краків приблизно однакові за населенням, а за площею Краків у два рази більше.

Площу Ринок ремонтують за централізовані гроші уряду до ювілею Львова. Я вам наведу приклад. Дикий. У 2004 році Львову на відновлення пам’яток архітектури виділено 5 мільйонів гривень з державного бюджету. На святкування ж ювілею Харкова виділено 25 мільйонів. А ці гроші перетворяться в салют і все! А у Львові зосереджена половина пам’ятників архітектури в Україні!

На наших очах гине Львів. За Польщі у нашому місті був власник – він дбав за своє власне майно. А зараз інша ситуація. Потрібно передавати пам’ятки архітектури у приватну власність. Все має відбуватися відповідно до законодавства. Одержуєш у приватну власність – робиш реставрацію.

Така практика є закордоном?

Всюди є. Звичайно, я не маю на увазі загальнодержавні пам’ятки. Весь Париж власний, весь Берлін власний, а Львов весь державний – це просто смішно. Для врятування Львова треба залучити кошти для організації порядку в місті і для туризму. Верховна Рада чи Кабінет міністрів повинен прийняти Закон згідно з яким податки, які йдуть від туризму Львова, цілеспрямовано спрямовувалися би на реконструкцію міста.

Виконком на певний час обмежив розміщення зовнішньою реклами на вулицях Львова. Що ви думаєте стосовно цього?

Вражає надлишок нецивілізованої реклами у старій частині міста. Потрібно це контролювати, аби реклама візуально не знищила Львів. Такі великі бігборди розмірами шість на три абсолютно непотрібні у центральній частині. Ті люди, які сьогодні проектують рекламу, роблять це заради грошей для власника, а не для Львова.

Прокоментуйте, будь ласка, призначення Андрія Салюка радником Садового з питань збереження культурної спадщини Львова?

Салюк не може бути радником міського голови Львова з питань архітектури, бо він не має освіти. У пана голови запитайте чому він його призначив. Це так само, якби мене призначили радником в жіночу консультацію. Салюк – некомпетентна людина і я заявляю це для вашого диктофона.

Під час прес-конференції Салюк зауважив, що ви не „не розумієтеся на законодавстві про збереження культурної спадщини і, напевно, є тою особою, яка не може займати посаду головного архітектора в місті, яке насичене такими пам’ятками". Ви любите старий Львів?

Я люблю старий Львів більше аніж вісім Салюків, а може і сто. Більше того, я вам скажу: хай Салюк покаже, що він зробив у Львові і я скажу, що я зробив.

А що ви зробили?

Це Глинянська вежа, за моєю ідею зроблена стіна біля Арсеналу, я був керівником робіт з відновлення будинку Потоцьких, Палац Мистецтв у Львові збудований за моїм проектом. Я побудував весь Сихів, будинок СБУ, у 1968 році спільно з колегами спроектував площу Ринок. Я збудував понад 1000 будинків і понад 50 пам’ятників. Це Грушевський у Львові, пам’ятник жертвам НКВД на Замарстинівській, пам’ятник Іванові Чорноволу, в Івано-Франківську – пам’ятник Франку, у Відні – знову ж таки пам’ятник Франку та меморіальна таблиця Лесі Українці, в польському Холмі – меморіальна таблиця Данилові Галицькому. Поміж іншого, я брав участь у всіх конкурсах, які були, щодо проектування пам’ятника Галицькому у Львові.

Яким би він був у Вашому варіанті?

В моєму проекті пам’ятник робився також як кінна статуя, але з повною реставрацією підземного простору і Галицької вежі. Відповідно до макету під землею була ціла площа з реконструкцією двох веж. Зараз місто не готове до цього. Я розумію, що нема грошей і нема.

Чим зараз займається колишній головний архітектор Львова?

Я професор Львівської академії мистецтв, кафедра скульптури, читаю курс архітектурної композиції для скульпторів 6-го курсу. З Академією в мене контракт ще на 4 роки .

А окрім викладацької діяльності? Є нові проекти?

Деякі замовлення є, але не у Львові. Творити в тому місті, де ти керував архітектурою неетично. Я деякі будинки будував та проектував в Києві. Зараз має ще замовлення. Зараз буде відкриватися меморіальна таблиця Горбачовському у Відні по-моєму проекту. Він затверджений відлитий в бронзі, і буде у вересні-жовтні відкритий.

Кого ви би хотіли бачити своїм наступником на посаді головного архітектора?

Ті люди, яких я хотів би бачити близькі до мене за віком, тобто вони в передпенсійному віці. Ця посада вимагає тих, хто розбирається в містобудівництві. Це інша спеціальність, ніж архітектура. На заході це називається урбанізмом. А нові молоді архітектори не мають ні практики, ні досвіду. Знаєте, язик – це не олівець. Олівцем креслять, а язиком тільки говорять.

Яким ви бачите майбутнє Львова?

Майбутнє Львова буде прекрасним. Ми навіть не уявляємо собі, яким воно буде. Це центр, це Мекка туризму. Сьогодні Львів виглядає красиво лише на одну десяту. Якби його очистити та відмити! Я маю на увазі мистецьки, а не просто почистити стіни.