Василь Ломаченко: Бійки завжди обходжу стороною

Український боксер Василь Ломаченко названий найкращим боксером світу.

Такий титул українцю дав авторитетний сайт Вoxingnews24. На думку видання, два бої, які провів Василь Ломаченко у 2016 році, показали його високий клас і майстерність.

Нагадуємо, у першому поєдинку одесит нокаутом у п’ятому раунді переміг Романа Мартінеса із Пуерто-Ріко. Згодом у листопаді Ніколас Волтерс, який виграв усі свої 26 поєдинків на професійному ринзі, був битий українцем у 7-ми раундах.

Взагалі, Василь Ломаченко – унікальний боксер. Головний тренер збірної України Дмитро Сосновський стверджує, що такі народжуються раз на сто років. У 17 років Василь був чемпіоном України серед дорослих, в 19 він – другим на чемпіонаті світу, а в 20 став переможцем Олімпійських ігор. Через чотири роки він знову переміг на Іграх. В професіоналах Ломаченко одразу увійшов в історію. Уже в третьому поєдинку він став чемпіоном світу, а у сьомому поєдинку Василь став чемпіоном світу в наступній ваговій категорії.

Про свої успіхи у боксі та плани на 2017-й Василь Ломаченко розповів в інтерв’ю «Вголосу».

Василю, який бій у твоїй кар'єрі був найважчим?

(Після паузи). Складно пригадати ... Мабуть, ті, в яких не зміг виграти. У 2007 році в фіналі чемпіонату світу. Тоді я програв Альберту Селімову з Росії. Це було моя перша поразка за 13 років в боксі. У 2014-му році в другому поєдинку серед професіоналів я програв Орландо Салідо.

Якщо у Селімова ти взяв реванш, то із Салідо тільки збираєшся це зробити. Є вже конкретика по наступному поєдинку?

За попередньою інформацією, наприкінці березня 2017 року знову битимуся із Салідо. Дуже радий, що матиму нагоду взяти реванш. Все-таки після нашого першого бою залишилося відчуття невдоволення… Це дуже бажаний бій для мене.  

Кажуть, немає боксера, який не був у нокдауні. Ти не виняток?

Так, звичайно. У нокдауні був лише раз. У 2006 році в Одесі на міжнародному турнірі. У фінальному бою, вже в першому раунді пропустив удар і опинився на підлозі. Ну, нічого, потім я суперника нокаутував.

Силу удару вимірював?

Ні, ніколи цього не робив.

Це правда, що на турніку підтягуєшся більше ста разів?

Підтягуюся 100 раз, але з ривками. У дитинстві було набагато більше. Мій рекорд підтягувань – 250 разів.

Скільки годин на день тренуєшся?

Залежить від періоду підготовки. Якщо підготовка у розпалі, то тренуюся двічі на день. Вранці тренування йде годину, ввечері – дві. У суботу одне заняття, але воно триває 4 години. Об'єднуємо все, що напрацювали протягом тижня.

Напевно, боксом захопився ще в ранньому дитинстві?

Так, мій батько працював учителем фізкультури, а у вільний від основної роботи час вів секцію з боксу. Тому я вперше одягнув боксерські рукавички, як тільки почав ходити. У дитинстві завжди крутився біля батька в залі, а вже в шість років твердо вирішив, що стану олімпійським чемпіоном з боксу. Я запитав у тата, що краще виграти – чемпіонат світу чи Олімпійські ігри. Тато відповів, що Ігри. Тоді я сказав, що буду олімпійським чемпіоном. Більш серйозно я почав усвідомлювати, що бокс – це вид спорту, яким я хочу займатися, років в 10-11, коли почалися серйозні змагання, турніри і ми почали виїжджати. У боксі, впевнений, я на все життя. Коли прийде час, продовжу справу батька, стану тренером. 

Часто бився в дитинстві?

Бійки завжди обходжу стороною. Батько мені завжди повторював, що я, як боксер, набагато сильніший за інших. Тому не маю права розпускати рук, інакше можу когось травмувати. Батько також беріг мене, намагався не витрачати енергію на другорядних турнірах. Ми цілеспрямовано готувалися до серйозних змагань.

На дорослій першості України ти вперше виступив в 17 років. Напевно, юніору спочатку складно було змагатися з досвідченими конкурентами?

Ні, я б не сказав, що було важко. Вік суперника значення не має, всіх потрібно перемагати. Що я і зробив на своєму першому дорослому чемпіонаті України.

Ти багато подорожуєш. Де найбільше сподобалося?

У Китаї. Дуже сподобалися люди, їх гостинність, вміння вирішувати організаційні питання. А ось саму країну побачити не вдалося. Під час Олімпіади навіть не виходив в місто, оскільки це емоційно спустошувало. Взагалі, в поїздках на змагання рідко вдається побачити щось крім залу і готельного номера. Приїхали, «відбоксували» і поїхали. В США зараз проводжу чимало часу, мене там усе влаштовує, гарна країна. Хоча жити хочу тільки в Україні. 

Василь, наскільки істотно любительський бокс відрізняється від професійного?

Відмінність одна – гонорари. У професіоналів вони значно більше, ніж у любителів. А все інше те ж саме, скрізь по голові б'ють.

Олег Петренко, «Вголос»

-

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 0 +

КОМЕНТУВАТИ


Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://pix.my/Yo8xxrhttp://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm