Згідно з опитуваннями нашої громадської думки, журналісти разом з політиками вважаються двома найбрехливішими професіями. Відтак в Україні вимоги до журналістів є трохи полегшеними: порядним вважається вже той, хто не бреше без крайньої потреби. Однак і всієї правди не варто говорити. Особливо тієї правди, яка може принизити людину, яка є втручанням в її особисте життя. Саме тому «Вголос» приєднується до заклику «ЗІК» очистити інтернет-форуми від бруду, брутальності і зведення порахунків.

Нижче наводимо виступ заступника головного редактора «ЗІКу» Тетяни Вергелес на 15 звітно-виборній конференції ЛОО Національної спілки журналістів України, яка проходить сьогодні, 28 лютого, у Будинку вчених у Львові.  (Звіт про конференцію вже пише Ковальчук).

Відкритий лист адресований Національній спілці журналістів України, Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України, Державному комітету телебачення і радіомовлення України, інтернет-виданням, редакціям газет, Львівському національному університету ім. І.Франка, Українській академії друкарства, Національному університету «Києво-Могилянська академія», Київському національному університету ім.Т Шевченка, Комісія з журналістської етики.

Подаємо текст листа повністю:

«Останніх два-три роки помітно окреслилася тенденція на перетворення українського Інтернет-простору в безкарну територію зведення порахунків, «зливу компромату», місцем «розборок» між журналістами та журналістськими середовищами (з втручанням у редакційну політику конкурента з метою дестабілізувати, розхитати його, в особисте життя журналістів – з анонімками, наклепами, умисним перекрученням інформації, таким трактуванням фактів чужого життя, які принижують честь і гідність людини). На Інтернет-форумах (які в Інтернет-виданнях розміщуються під рубриками – «форуми», «коментарі», «відгуки», «відзиви») у норму входить нехтування суспільною мораллю та журналістською етикою, рівень дискусії опускається до відверто брутального, свідомо образливого для особи. Свобода обміну інформації зазнає спекуляцій і обертається війнами компроматів.

Вже оголошували акції «Чистий Інтернет». Хтось каже – безрезультатно. Але зупинятися не можна, не можна обмежуватися однією, разовою акцію. Боротьба за чистий інтернет має бути підтримана суспільством і законодавцями. Треба починати з себе – з чистих «форумів», «коментарів», «відзивів» у наших Інтернет-виданнях. Погляньмо: Інтернет-форуми, зокрема, у львівському варіанті, перетворено на розгул анонімної «чорнухи». Це стало нормою. Та чи повинно бути так, якщо ми орієнтуємося на найвищі стандарти демократії, зафіксовані Європейською конвенцією з прав людини?!

У демократичному суспільстві немає такої території, такого простору, такої сфери, в якій не діяли б права людини. Інтернет – не виняток.

Інтернет-видання – журналістика сьогоднішнього і майбутнього. Інтернет нікому не дано ані заборонити, ані зупинити процес його «втручання» у суспільне життя. Та як перетворити український Інтернет на простір, в якому би уповні діяли права людини?

Наше бачення проблеми. Більшість Інтернет-проектів саме і створено для «зливу компромату» та політичних війн. Тому сьогодні зареєструвалися – завтра зникли. Їхня діяльність майже не регулюється законодавством. «Закони України «Про інформацію» та «Про інформаційні агентства» таке регулювання здійснюють у застарілій формі, не відповідаючи на виклики сьогодення. «Закон про інформаційні агентства», введений у дію ще 1995 року, не містить положення про відповідальність за наклеп, публікацію в Інтернет-виданнях такої інформації, яка принижує честь і гідність особи, порушує її права. По суті, діяльність Інтернет-видань не регулюється жодним законодавством (адже не всі інтернет-видання є інформаційними агентствами). Розробка такого законодавства гальмується чиновниками найвищого рівня. Причини очевидні: більшість Інтернет-проектів – це різновид виборчих технологій («десь треба мочити конкурентів»). Відтак український Інтернет є поза межами закону.

На столичному рівні розпочався процес легалізації, побільшало Інтернет-видань, які відповідають за свої дії перед Законом, а не тільки перед совістю. Але до регіонів цей процес не дійшов: лічені Інтернет-видання є зареєстрованими і виступають як суб’єкти інформаційної діяльності, а тому є відповідальними в організації «відзивів». У регіонах процвітає кустарництво: на сторінках Інтернет-видань не знайдеш вихідних даних – ані телефону, ані місцезнаходження, ані електронної адреси. Якщо такі герої беруться бути зливним бачком для бруду, то нехай будуть героями, коли йдеться про відповідальність за це.

Ми закликаємо колег-журналістів з Інтернет-видань (легальних і нелегальних»), з ЗМІ, які мають Інтернет-сторінки і які їх не мають, об’єднатися для того, щоб очистити Інтернет-форуми від бруду, брутальності і зведення порахунків. Ми всі виграємо від того, що дискусії і обмін думками та інформацією на Інтернет-форумах будуть конструктивними та цивілізованими. Закликаємо також власників та керівників Інтернет-видань до відповідальності та дотримання журналістської, та й загалом християнської етики.

Ми пропонуємо:
• Національній спілці журналістів України через свої важелі впливу посприяти у розв’язанні згаданої проблеми. Зокрема, порушити це питання на своїх конференціях та на з’їзді НСЖУ. Просимо опублікувати цей Відкритий лист у друкованому виданні НСЖУ.

• Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України подивитися на Закон «Про інформаційні агентства» з «майданчика» 2007 року, переглянути деякі статті (зокрема, деталізувати, надати конкретики та прозорості Ст.31 – «Відносини інформаційних агентств з іншими учасниками інформаційних відносин»), врахувати положення про відповідальність за анонімне поширення відомостей (правдивих чи не правдивих), які принижують честь і гідність особи, порушують права людини. Ввести у законодавче поле не лише інформаційні агентства, які діють в Інтернеті, а й інші різноманітні Інтернет-проекти, які займаються поширенням суспільно-політичної інформації.

• Державному комітету телебачення і радіомовлення звернути увагу на тотальне порушення Статті 13 «Про державну реєстрацію інформаційного агентства» «Закону про інформаційне агентство».

• Вищим навчальним закладам, які готують журналістів, у контексті журналістської етики врахувати проблему, яку порушуємо. Адже професіоналізм журналіста немислимий без високої культури та дотримання і корпоративної, і загальнолюдської етики.

Ми сподіваємося на розуміння і підтримку Комісії з журналістської етики.

У нас не повинні опускатися руки тільки через те, що акція «Чистий інтернет» зазнала поразки. Робота за очищення українського Інтернету має тривати, бо це робота не однієї акції і не одного дня».

Відкритий лист підписали головний редактор «ЗІКу» Тарас Смакула, заступник головного редактора, член Національної спілки журналістів України Тетяна Вергелес, директор Віктор Шаповал.»