Ці та інші випадки, на думку експертів, вказують на те, що градус напруги у суспільстві невпинно зростає і вже восени це протистояння може вилитись у масові «акції прямої дії». Чи справді це так і до яких наслідків може призвести? Про це «Вголос» запитав у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, політолога Олеся Донія, громадського активіста Дмитра Корчинського та політексперта Ігоря Мірошниченка.

Бити представників влади посеред вулиці стає тенденцією?

Олег Соскін:

В Основному Законі чітко написано, що народ є джерелом влади, що не можна звужувати права людей. Більшість законів, що приймає ця Верховна Рада, є антиконституційними і такими, що звужують права українських громадян. При тому звичайний українець не має механізмів, щоб відстояти свої права: суди продажні, правоохоронна система – недієва, владі начхати на проблеми народу. Громадянське суспільство в Україні успішно знищене владою, середнього класу немає. Триває грабіж державного бюджету. Нікого не карають. Пригадаймо «справу із рюкзаками Авакова», де сина міністра МВС виправдали, справу Насірова, «діамантових прокурорів»…

Гайки закручують лише для простих українців. А вся діяльність депутатів Верховної Ради, міністрів зводиться до того, що вони змагаються, у кого кращі машини, коханки, палаци, яхти. У людей безвихідь: ми розуміємо, що це неправильно, і нічого не можемо зробити. Росте ненависть до влади. Україна має величезний досвід революцій. А тому ми бачимо, що люди гуртуються навколо захисту своїх прав: триває протест власників «євроблях», які бачать, що у Європі авто можна купити за доступною ціною, і не розуміють, чому в бідній Україні їм це забороняють, протестують шахтарі, яким не виплачують зарплат…

«Ми обираємо негідників, а потім, картаючи себе за такий вибір, готові їх всіх повбивати»

Олесь Доній:

Це відбувається, тому що в українців нема можливості змінити владу під час виборчого процесу. Люди піддаються маніпуляціям, за якими стоять великі гроші та медіа. А потім, бачачи, кого вони привели до влади і що їх обманули, українці самі на себе зляться. От, наприклад, «козак» Гаврилюк, мажоритарник: за нього голосували, як за Героя Майдану. І тут питання до виборців: а чи достатньо бути Героєм Майдану, щоб професійно працювати у сесійній залі? Хто обирав сина Порошенка у Раду? Та ж українці по мажоритарному окрузі. Українці мають вчитися обирати адекватну владу. Поки за 27 років незалежності українці жодного разу не обирали президентом людину, яка боролась за Незалежність України. Ми обираємо негідників, а потім, картаючи себе за такий вибір, готові їх всіх повбивати. Але у тому, що вони при владі, винні ми самі. І це просто треба усвідомити та не повторювати помилок.

Ігор Мірошниченко:

Парламент, який був обраним народом, є абсолютно олігархічним, президент – теж олігарх. Гаврилюк – це один із яскравих символів Майдану, але зараз як депутат – заслуговує на шквал критики. Можна зробити висновки, що постмайданна влада не зробила нічого успішного, щоб виправдати довіру українців. Вони просто продовжили політику попередників. Коли обирали Михайла Гаврилюка, люди обирали образ, створений ЗМІ. Ніхто не задумувався над тим, кого ця людина представляє. А і він, і політична сила, членом якої він є, прийшли у Парламент та продовжили політику попередників. 

«Демократія – це інституція, яка збудована на бунтівному натовпі. Нема протестувальників – нема народовладдя»

Дмитро Корчинський:

Те, що в Україні б'ють нардепів, означає, що наша держава стає цивілізованішою. Ми йдемо до Європи. А там подібні протести та навіть святкування супроводжуються насильством. Всі протести – чи то фермерів, чи то якихось профспілок у ЄС відбуваються з погромами, підпалами. Навіть святкування перемоги на Чемпіонаті світу у Франції закінчилось масовими зіткненнями. Адже демократія – це інституція, яка збудована на бунтівному натовпі. Нема протестувальників – нема народовладдя, натомість є страх і диктатура.

Але масових протестів наразі немає…

Олег Соскін:

В українців поки немає чіткого усвідомлення: якщо вони не знищать цю владу, то вона знищить їх. Поки починають протестувати лише окремі групи, які втомились жити із своєю проблемою. Але насправді весь народ у відчаї.

Ось приклад: у Львові був випадок, коли працівники стоматологічної поліклініки прорвались на сесію міськради через те, що їм не платили зарплат.  Одна жінка замість того, щоб зробити щось Садовому, була готова покінчити із собою, намагаючись викинутись із вікна. Це означає, що є частина людей, які ще хочуть бути жертвами – і це погано. Бо замість того, щоб «дати на горіхи» владі, ми готові вбивати себе.  У Києві на 60% підняли на проїзд у громадському транспорті – і люди, замість вийти на протест, стояли в черзі за дешевими талонами. Тобто українці поки готові бути жертвами. Але вже формуються групи, як-от власники «євроблях», які вже готові нищити владу.

Ігор Мірошниченко:

Українське суспільство ще не навчилось об'єднуватись і захищати свої права. Взяти хоча б  ту ж історію із підвищенням тарифів на проїзд у громадському транспорті Києва. ВО «Свобода» вийшла тоді із протестом і закликала усіх киян вийти на вулиці. Прийшла жменька людей. Натомість, щоб купити дешеві жетони у метро перед подорожчанням, збиралась довжелезна черга. Наше суспільство об'єднується навколо ліквідації наслідків, а не для того, щоб побороти причини, через які ці наслідки виникають.

То ж яка ймовірність нових спалахів масових протестів?

Олег Соскін:

«Євробляхарі» засвідчили, що протестні настрої в Україні на надзвичайно високому рівні. Може дійти навіть до того, що владу фізично нищитимуть. Адже у планах уряду є підвищення ціни на газ для населення.  

Щоб уникнути протестів, Порошенко, який не збирається покидати владу, може ввести військовий стан вже у серпні. А за таких умов будь-які протести будуть заборонені, хто не згоден – того арештують. Для цього Порошенко колаборанта Наєва поставив очолювати Операцію об'єднаних сил. І цей Наєв з першої лінії фронту уже вивів добре підготовлені підрозділи націоналістів-добровольців. У мене є припущення, що це було зроблено на догоду Путіну. Бо російський диктатор боїться, що у разі повномасштабної війни ЗСУ можуть захопити прикордонні з Україною російські міста. Про те, що влада готується до знищення незгодних, свідчить і законопроект Чорновол, Тимчука і Винника, що дозволяє блокувати сайти без рішення суду. Таким чином українців хочуть змусити замовкнути.

Якщо ми переживемо серпень (а це місяць, коли Росія починає війни), то у вересні можлива нова хвиля протестів: піднімуться шахтарі Західного регіону, лікарі можуть вийти на пікети, «бляхарі», яких постійно дурять, теж продовжать протести. Може бути шалений суспільний вибух, якщо вкотре «впаде» гривня – і ми знову втратимо свої гроші. Можуть піднятися батальйони. Може статися навіть нова революція – і вона буде антиолігархічною.

«Кожен народний депутат, який працює на олігархів, може бути підданий жорсткій обструкції»

Ігор Мірошниченко:

Що стосується осені, то, ймовірно, кожен народний депутат, який працює на олігархів, може бути підданий жорсткій обструкції. Те саме може статись і з президентом. Власне, з Порошенком і зараз вже є чимало охочих поспілкуватися «по душам», якби не його потужна охорона.

Найважливіше – перезавантажити цю владу, докорінно її змінити. Влада, попри відсутність коаліції, не зацікавлена достроково розлучатися із своїми нагрітими місцями у Парламенті. А тому восени очікувати на заворушення можна з великою вірогідністю. Восени буде також «загострення» у владних популістів, які хочуть зберегти свої крісла. І на це українці мали б реагувати дуже жорстко. Не варто вірити тим, хто нам обіцяє золоті гори, що було під час попередніх виборів. Тому таких політиків битимуть не лише фізично, а й електорально.

Дмитро Корчинський:

В Україні будуть силові акції протесту, бо тільки так можна тримати владу в тонусі. У нас занадто мало жорсткості у ставленні до влади і восени це усвідомлення, вочевидь, прийде до багатьох громадян.  

Марія Бойко, «Вголос»