Війна за мову: чому «язик» окупанта потрібно витіснити якнайшвидше

У Верховній Раді України нещодавно зареєстрували три законопроекти про функціонування української мови, зокрема проект закону під номером 5670, напрацьований робочою групою під керівництвом професора Володимира Василенка при Міністерстві культури, проект закону - 5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», який зареєстрували народні депутати Михайло Головко, Марія Матіос, Андрій Іллєнко, Олег Осуховський, Микола Княжицький, Олександр Марченко і Юрій Левченко.

Третій законопроект  № 5556 «Про мови в Україні» зареєстрували 19 грудня 2016 року Ярослав Лесюк, Ігор Васюник, Оксана Юринець, Оксана Білозір, Олександр Черненко та інші.

Що нам пропонують?

У трьох законопроектах прописано, що українська мова повинна бути єдиною офіційною державною мовою та використовуватись в усіх сферах публічного життя.

Зокрема, законопроект 5670 регулює вживання української мови в усіх сферах життя та зобов’язує кожного громадянина України  володіти державною мовою як мовою свого громадянства. Даний проект закону також передбачає кримінальну відповідальність за спробу ввести багатомовність:

«Спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності, всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі, є діями, що провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і є такими, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу. Публічне приниження чи зневажання української мови є протиправним діянням, тотожним нарузі над державними символами України, і карається відповідно до Закону. Створення перешкод та обмежень у користуванні українською мовою, навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, застосування української мови з порушенням стандартів української мови мають наслідком відповідальність, встановлену Законом», - йдеться у проекті закону.

Законопроект 5669, окрім статусу української мови, як єдиної державної, передбачає і статус мов нацменшин:

«Будь-яка інша мова, що застосовується в Україні, окрім української мови як мови титульної нації та мов інших корінних народів України, для цілей цього Закону є іноземною мовою. Мовою національної меншини України є іноземна мова, яку громадяни України, що за своїм етнічним походженням не є українцями, історично та упродовж багатьох поколінь застосовували в Україні як свою материнську мову».

Статусу мови нацменшин у певному регіоні надає Верховна Рада України після проходження процедури збору підписів у територіальній громаді.

У даному законопроекті автори наголошують, що починаючи від чиновників, прокурорів та суддів, закінчуючи працівниками комунальних установ, при прийомі на роботу усі повинні здати іспит на знання української мови. А документи, що посвідчують особу громадянина України, заповнюються лише українською мовою, якщо це не стосується міжнародних договорів.

«У цьому законопроекті мене потішила Стаття 21 про мову освіти. У цій статті мова навчання – державна і присутнє «вивчення» мови меншин, а не «навчання» мовою меншин, бо, нагадаю, школи з навчанням мовою меншин не дають необхідних знань з вивчення української мови, і ці випускники – постійне джерело конфліктів і напруги в Україні, до того ж в інших країнах шкіл з навчанням мовою меншин за державний кошт немає», - написала громадська активістка Лариса Ніцой.

У законопроекті 5556 вказано, що мовою нацменшин в Україні є кримсько-татарська, а тому саме цю мову держава має рятувати від зникнення, а діалекти української мови, мови мігрантів не є мовами корінних народів і національних меншин України.

«Держава піклується збереженням мов корінних народів і національних меншин України, які знаходяться під загрозою зникнення, сприяє використанню таких мов у суспільному житті», - йдеться у проекті закону.

Також у даному законопроекті передбачене покарання за публічне приниження чи зневажання української мови як державної мови, навмисне її спотворення в офіційних документах і текстах, створення перешкод у використанні і застосуванні української мови. У проекті закону 5556 держава гарантує захист мовних прав громадян України, іноземців і осіб без громадянства, які тимчасово чи постійно проживають в Україні, у судовому порядку і шляхом застосування усіх інших національних засобів правового захисту.

Також у всіх трьох законопроектах прописане функціонування української мови у ЗМІ та державному секторі.

Те, що усі три закони про мову патріотичні та між його авторами не буде конкуренції, написав голова Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Микола Княжицький

«Отже, існує три проекти законів про державну мову. Тепер в комітеті ми спробуємо швидко прийти до компромісу і запропонувати залу адекватний проект. Усі проекти патріотичні, всі потребують доопрацювання. Це і буде зроблено у нас в комітеті найближчим часом. Конфліктної ситуації між авторськими колективами немає і не буде. Суперечливі моменти стосуються регулювання медіа, культури, книговидання, вживання комп'ютерних програм», - написав нардеп.

Хто проти законів про українську мову в Україні?

З критикою ініціативи щодо нового мовного законодавства одразу виступили одіозні політики часів Віктора Януковича, які, до речі, після Революції Гідності досить впевнено почуваються в Україні, їздячи у Москву на різноманітні ток-шоу. Щоб там  поскаржитися, як «злобні бандерівці» їх принижують. Так, скандально відома Єлєна Бондаренко на своїй сторінці у «Facebook» істерично почала вимагати поважати, нібито принижені права російськомовних:

«Спілкуватися, вчитися, отримувати інформацію російською – це ваше право. Припиніть сперечатися з дурнями про те, чому в Україні повинні свято дотримуватися ваші права. Адже це право на рідну мову дане вам від народження.  Вам не потрібно це нікому доводити. Будь-яке посягання на рідну, російську мову - це порушення ваших природних і конституційних прав», - вважає екс-регіоналка.

Нардеп Віктор Балога вважає, що українську мову захищати не на часі, краще почекати того часу, поки українці самі усвідомлять, що їм потрібна рідна мова і почнуть говорити саме українською.

Проти мовного законодавства і кум Путіна, одіозний олігарх Віктор Медведчук. Він вважає, що будь які спроби захистити українську мову в Україні – це порушення, як це не парадоксально, української ж Конституції:

«Забувши про наслідки радикальних рішень щодо мовної політики, нехтуючи думкою російськомовних громадян України, порушуючи норми Конституції і міжнародного права, представники «партії війни» в ВР знову піднімають питання про мову. 19 січня (думаю, подача документа в ВР напередодні Дня соборності України не була випадковістю) група народних депутатів зареєструвала законопроект №5670 «Про державну мову» -  законопроект (а по суті, акт правового нігілізму), прийняття якого загрожує новим витком протистояння в суспільстві. «Державний статус української мови є невід’ємним елементом конституційного ладу України як унітарної держави», — підкреслюють автори проекту (33 народних депутати!), одержимі ідеєю унітарності країни і плутають це поняття з соборністю», - зазначив В.Медведчук.

Прийняття мовного законодавства деякі російськомовні підтримують

За те, що українська мова має бути в Україні єдиною державною і саме нею мають спілкуватись державні чиновники, педагоги, лікарі та весь публічний сектор, виступають і колишні бійці АТО. До речі, російськомовні серед них теж є. Так, доброволець «Айдару» Євген Дикий наголосив, що мовою його прадіда і прабабусі була саме українська, але російські колонізатори зробили усе, щоб рідну мову українці вважали не мовою свого народу, а мовою неосвічених селюків:

«Ми маємо країну, яка близько чотирьох століть була колонією іншої країни і піддавалася чотирьохсотрічній продуманій політиці асиміляції. Було дуже важко вижити і добитися хоч якогось успіху, позиціонуючи себе українцем (не в сенсі етнічного походження, а в сенсі культурної ідентифікації), і в той же час були широко відкриті двері в еліту імперську - зрозуміло, ціною відмови від своєї української ідентичності та зміни її на «загальноросійську». Таким чином, українська мова століттями виживала виключно як селянське «нарєчіє», і старанно витіснялась з усіх сфер вживання винятково в побут, причому в побут винятково сільський», - вважає боєць АТО.

Те, що закон про українську мову варто приймати, аби припинити двомовну шизофренію в Україні, вважає політтехнолог Олексій Голубуцький, який, до речі, теж є російськомовним.

«Почитав на сайті Ради цей новий законопроект про українську мову. Нічого крамольного не знайшов. Треба вчити, говорити і писати українською мовою.. Якщо не ми, то хоча б наступне покоління має позбутися цього білінгвізму, який і викликає нашу національну шизофренію. Так що закон може бути корисний», - наголосив політтехнолог.

Чому статус української мови потрібно захищати на законодавчому рівні? До чого призвело нехтування українською мовою, як єдиною державною? Чому деякі російськомовні проти врегулювання мовної політики в Україні? Про це «Вголос» спілкувався  з мовознавцем  Іриною Фаріон, експертом з мовної політики Сергієм Осначем, членом Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації Концепції розвитку української мови, культури й виховання історичної пам’яті у жителів Києва Максимом Кобєлєвим, співзасновником ГО Рух захисту української мови Іваном Омелянюком та громадським активістом Олександром Аронцем.

«Двомовність розколює Україну»

Чому закон про захист державної мови потрібно невідкладно приймати?

Максим Кобєлєв: Ситуація в Україні зараз є ненормальною в мовному плані. Ця проблема достатньо не врегульована державою і створює місце для можливих маніпуляцій та конфліктів. Власне це ми і спостерігаємо з 2012 року, коли почав діяти «закон Ківалова-Колесніченка». Сам цей закон і закладає правові підвалини для створення конфліктів на мовному ґрунті.  Хоча насправді підстав для конфліктів немає. Бо саме україномовні громадяни, які переймаються українською мовою, змушені доводити своє право на отримання інформації та послуг українською мовою. З іншого боку – громадяни України, які з об’єктивних історичних причин, звикли спілкуватися російською мовою, у цьому вбачають якісь утиски власних прав, наступ на російськомовних, хоча це так. І от через цей конфлікт, коли одні намагаються відстояти своє право на українську мову, а інша частина суспільства намагається безпідставно захищати «русскоязичіє» –  виникають небезпечні конфлікти. Їх кількість постійно зростає і для того, щоб унеможливити цей розкол, і потрібен новий мовний закон, який би чітко вказував у кожній сфері життя, де є місце для обов’язкового застосування української мови, а де є простір для застосування мов нацменшин.

Іван Омелянюк: Закон про захист і функціонування української мови в Україні потрібно було приймати давно. Зараз вкотре відбувається знищення україномовних українців. І якщо ми цей закон не приймемо, то українська мова зможе опинитись в такому становищі, коли її буде тяжко і практично неможливо зберегти і повернути. Ми уже маємо приклад Білорусі, коли їхню рідну мову витіснила російська. У нас такого поки немає. Але попри те, українська мова державною є лише формально, реально ж потрібно постійно вимагати, щоб тобі надавали послуги, спілкувались українською. І тому дуже правильно написали у проектах законів: якщо державний чиновник відмовляється розмовляти українською, його потрібно штрафувати.

«Закон про функціонування української мови – це реалізація десятої статті Конституції»

Які оптимальні заходи із захисту державної мови мають бути негайно вжиті?

Ірина Фаріон: Законопроект 5669 був зареєстрований ще у 2013 році, у січні, коли тільки «свободівці» стали народними депутатами. Цей закон передбачає абсолютне функціонування української мови у всіх царинах, охоплюючи публічну сферу, державну сферу і освітню сферу. Крім того, цей закон передбачає існування Центру української мови і Центру стандартизації мови, а також інспектування чиновників на знання мови. Крім того, цей закон обов’язково передбачає адміністративну відповідальність, штрафування за недотримання мовних норм. Цей закон – це реалізація десятої статті Конституції України. Чи набере він необхідну кількість голосів у Парламенті, ми цього не знаємо. Тому для нас зараз важливі усі ці три закони, які зараз є - базовий, який ми зареєстрували у 2013 році, та два інших. Ми хочемо, щоб у комітеті ВР усі розробники мовних законів знайшли спільні точки дотику для напрацювання єдиного закону про статус української мови.

Також, я вважаю, що з цього закону 5669 в подальшому опрацюванні треба обов’язково забрати терміни, які є у цій Хартії про регіональні мови. Адже ми знаємо, що ця «Хартія», як і «закон Колісніченка-Ківалова», були ухвалені у незаконний спосіб. На мою думку, в ідеалі мовний закон має оперувати тільки тими термінами, які є в нашій Конституції, тобто державна мова і мови національних меншин. Також треба недопустити існування іншої мови в освітній галузі, оскільки ми маємо самостійну державу та українську мову.

Сергій Оснач: Щоб наповнити державний статус української мови реальним змістом, захистити право громадян України на отримання інформації державною мовою та припинити розмивання української ідентичності, потрібен комплекс законодавчих заходів. Наш законопроект 5570 забезпечить: домінування української мови на телебаченні та радіо, а також у кінотеатрах; захист права громадян на освіту українською мовою та реальне, а не декларативне застосування мови в освіті; розвиток та реальне впровадження української наукової термінології; перевагу української мови у друкованих ЗМІ, книгодрукуванні та книгорозповсюдженні; перевагу української мови на сайтах державних органів, інтернет-ЗМІ, інтернет-магазинів; обов’язкове знання та застосування української мови державними посадовцями; створення та закупівлю програмного забезпечення українською мовою; впровадження української мови як основної у сфері обслуговування споживачів, у сфері охорони здоров’я.

Олександр Аронець: Оскільки найефективнішим русифікатором є ЗМІ, телеканали, радіостанції, то законопроект 5669 вирішить цю проблему доволі просто і ефективно. Зокрема, згідно законопроекту загальнонаціональні телеканали й радіостанції будь-якої форми власності повинні мовити українською мовою 100 % ефірного часу. Усі передачі та всі аудіовізуальні твори, створені повністю або частково іноземною мовою, повинні бути озвучені українською мовою. Під час прямої трансляції учасників, які користуються іноземною мовою, слід перекладати українською за допомогою синхронного або послідовного перекладу. Таким чином, ми вдамося до практики маленьких балтійських країн, які подолали проблему тотальної русифікації. 

Що стосується газет, інших друкованих видань, законопроект передбачає таке: приватна преса повинна видаватися українською мовою. Можливе видання приватної преси українською та іноземною мовою, за умови, що наклад іноземною мовою не перевищує 15% загального накладу друкованого ЗМІ. Іноземна мова може бути застосована для видання друкованого ЗМІ, якщо більшість його засновників є іноземцями, що постійно проживають на території України.  Виробництво фільмів коштом державного бюджету має відбуватися винятково українською мовою.  Мовою зовнішньої та аудіовізуальної реклами згідно законопроекту є українська мова.  І що найважливіше, закон передбачає ефективні покарання за невиконання норм, зокрема: за порушення порядку застосування української мови телерадіоорганізаціями та друкованими ЗМІ передбачено штраф від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторне вчинене протягом року порушення – штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів для громадян та від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів для посадових осіб і громадян-суб’єктів підприємницької діяльності. 

Якщо говорити про інші законопроекти, то кожен з них має свої переваги і недоліки. Тому я погоджуюсь, що депутатам слід напрацювати спільний законопроект, куди увійдуть найкращі норми усіх трьох законопроектів, адже жоден з законопроектів наразі не є досконалим. 

«Ті, хто проти української мови в Україні – це окупанти»

Чому деякі російськомовні категорично проти захисту української мови в Україні?

Ірина Фаріон: Ці люди, які зараз проти функціонування державної мови в Україні, звикли себе у нашій країні поводити, як останні хами. Цей закон порушує їхню зону комфорту. А їхня зона комфорту – це абсолютна вседозволеність, бо ці люди не можуть жити за законами, за Конституцією. Це окупанти, вони прийшли сюди насаджувати нам свої абсолютно окупаційні цінності, а окупант завжди опирається, коли його місцевий етнос викидає геть. А цей закон має викинути чужу мову, яка є мовою «буків» і «градів». Ця мова зараз є мовою смерті. От нещодавно на Сході у нас загинуло одинадцять людей –  у тих людей стріляє насамперед мова. Мовна окупація – це набагато страшніше, ніж окупація територій. Нам тільки здається, що у нас окупована територія Донбасу, у нас окупована вся та частина країни, яка говорить російською мовою.

Зараз нам найважливіше через реалізацію цього закону не дати носієві чужої мови роботи, не дати йому освіти. Тобто якщо хочеш працювати в Україні, вчи нашу мову, тоді матимеш і освіту, і роботу.

Максим Кобєлєв: Додам, що ця проблема є дуже задавненою, адже ще з радянських часів людям спеціально нав’язували певні стереотипи про українську мову, зокрема, що вона меншовартісна, що це мова селюків, що вона не є повноцінною мовою. Що скажімо, твори зарубіжної літератури ми не можемо сприймати через призму української мови, що їх потрібно сприймати тільки російською, а тому зарубіжна література спершу перекладалася російською, а вже потім з російської перекладали українською. Таких методик з витіснення української мови було багато. Як наслідок сформувались шкідливі стереотипи, які через відсутність виваженої і цілеспрямованої державної політики, й досі актуальні.  

Згадаймо, як ще донедавна українці жили в полоні стереотипів про Степана Бандеру, УПА. Але як ми бачимо, після адекватних дій в галузі історичної політики пам’яті – ці питання зникають з порядку денного, вони вже не розколюють суспільство. Це сталось так, бо є чіткий консенсус, є розуміння того, як нам слід оцінювати історичні постаті. Так само із мовною політикою: коли буде адекватний закон про державну мову, то фактично усі підстави для маніпуляцій цим питанням зникнуть.

Сергій Оснач: У відродженні української мови не зацікавлені тільки відверті українофоби, проросійські медіа магнати та незначна частина російськомовної інтелігенції, що боїться втратити свій статус.

Але говорити, що закон про українську мову чи мовне питання взагалі розколюють Україну – це нічим необґрунтоване перебільшення. Нещодавно проведені деякими ЗМІ опитування свідчать про величезний запит українців на відродження української мови в суспільному житті.

Іван Омелянюк: Як сказав директор Інституту українознавства:  «У нас в Україні немає російськомовного населення, є зросійщені українці, їм українська мова не цікава саме через трьохсотрічну історію їхньої меншовартості».  Ці люди чомусь вважають, що всі навколо них повинні переходити на російську, заявляючи, що це нібито ввічливо чи престижно.  А реально – це наслідок російської окупації та меншовартості таких українців. Щоб запустити  процес відродження української мови потрібен час, щоб ЗМІ, зокрема телебачення, стало суто україномовним. Якщо цей закон про українську мову буде прийнятий, то вже десь через років двадцять, а можливо і швидше, українці будуть розмовляти лише українською.

«За п’ять років  дії «закону Ківалова-Колєсніченка» в Україні поменшало україномовного населення»

Чим небезпечна для української мови відсутність закону про її захист?

Сергій Оснач: За час дії закону Ківалова-Колесніченка, нав’язаного Україні проросійськими силами, носіїв української мови в Україні поменшало більш як на 1 млн 300 тисяч. Адже у 2012 році україномовних в Україні було 45% від 45,6 мільйона – це близько 20,5 мільйона громадян. А нині на неокупованій території україномовних лишилося 48% від близько 40 мільйонів, це за найоптимістичнішими даними, що становить 19,2 мільйона.

Навіть до 2012 року в Україні відбувалося поступове зросійщення східних і навіть центральних регіонів. Якщо негайно не ухвалити всеохоплюючий та дієвий закон «Про державну мову», українці можуть втратити свою мову та ідентичність, а відтак і державність.

Максим Кобєлєв: Небезпека того, що жоден із трьох законів не приймуть, досить невелика. Є  напрацьовані три законопроекти, практично усі фракції парламенту в той чи інший спосіб долучилися до законотворчого процесу з цього питання, тому думаю парламентарі все ж проголосують за мовний закон.  В іншому випадку майбутнє української мови виглядатиме не дуже весело. Якщо ж чинним залишиться ще і «закон Ківалова-Колєсніченка», він продовжуватиме нівелювати значення української мови, її обов’язковості застосування в окремих сферах життя. Бо зараз у нас є державна мова, але лише формально. Адже що це за державна мова, якщо навіть міністр може нехтувати цією мовою, а що вже казати про нижчі ланки державної системи чи приватні структури.

«Україномовні громадяни, які хочуть говорити українською, зараз позбавлені такої можливості»

Якщо «мовний» закон приймуть, як це вплине на розвиток української мови?

Сергій Оснач: Ухвалення громадського закону «Про державну мову» захистить права українських громадян, створить умови для вивчення української мови усіма охочими, сприятиме розвитку мови. Він не тільки захистить українську мову та український гуманітарний простір, а й створить величезну кількість робочих місць для українських філологів та інших спеціалістів, а також переорієнтує чимало галузей, насамперед теле-та кіновиробництво, на створення справді українського контенту або продукції про Україну і для України, а не про Росію і для Росії.

Максим Кобєлєв: Головна мета законів Про державну мову – це  відновлення використання української мови в публічній сфері. Саме це ключовий момент. Якщо цей закон буде ухвалено, то за кілька років в публічному просторі України запанує державна мова, а українці зможуть безперебійно отримувати інформацію, послуги українською мовою. Разом з тим цей закон не поширюється на сферу приватного спілкування. Ті, хто хоче спілкуватися російською, німецькою чи іншими мовами у приватному житті – вони можуть це робити безперешкодно.

Олександр Аронець: У разі прийняття мовного закону 5669, співавтором якого є «свободівець» Михайло Головко, зупиниться  русифікація українців. Він буде стимулювати до швидкого розвитку української мови. І що головне – українці в Україні не будуть почувати себе іноземцями. Адже коли вмикаєш телеканал, йдеш в магазин, чи влаштовуєш дитину в школу - чуєш здебільшого лише іноземну мову.  Українці в Україні не зобов'язані знати, розуміти чи розмовляти іноземною (російською) мовою, саме з цього принципу виходили ініціатори проекту закону 5669 .

 

 Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm