«Візьміть мене у цю країну!»: якою могла б стати Україна за 26 років Незалежності

Одна із найбільш процвітаючих країн світу… З потужною економікою: у кращому випадку – сьоме місце у світовому рейтингу, у гіршому – п'ятнадцята позиція у рейтингу євроекономік. ВВП на душу населення – близьке до австрійського. Третя сходинка у світі у аграрному секторі й перша – у галузі екопродукції. Технології найвищого рівня: нічим не поступаються азійським. На підприємствах виготовляють усе: від побутової техніки до космічних ракет. Армія – рівня Ізраїлю, флот – Туреччини. Член НАТО та ЄС, а також клубу ядерних держав. США – поважає, Росія – боїться.

У туристичній індустрії – супердержава: морські курорти не гірші, як в Італії, Греції чи Іспанії, гірські – Швейцарії. Заробітна плата 1,5 – 2 тисячі доларів. Пенсія 800 – 1000 доларів. Такого ганебного явища, як тотальне заробітчанство, нема узагалі. Точніше є: але на заробітки приїздять іноземці. В основному, поляки.

Словом, фантастична країна, індекс щастя мешканців якої зашкалює: Норвегія, Данія та Ісландія – десь далеко позаду. Гадаєте, фантазії? Ні! Усе це, кажуть економісти та експерти, у 2017 році уже могло бути абсолютною українською реальністю. Якби Україну не пограбували чотири рази. Втім, про все це по-порядку…

Сьома економіка світу: оцінка ООН

За 26 років Україна й справді могла досягнути височезних економічних та соціальних показників, вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак, адже ще у 1991 році фахівці ООН зробили оцінку економічного потенціалу 15 республік колишнього СРСР. За цією оцінкою, українська економіка розцінювалась за потенціалом як 7 економіка світу: після США, Німеччини, Японії, Китаю, Росії та Франції. Одразу за нами була Великобританія.

«Ця оцінка була комплексною й враховувала безліч показників, – розповів Андрій Новак, – об'єми виробництва продукції промисловості та аграрного сектору, наявні природні ресурси, кількість населення, рівень освіти та багато іншого. І якби у нас реформи впроваджувалися так, як у Німеччині після Другої світової війни, то на сьогодні ми могли б досягти позицій, які передбачали в ООН. А якщо б у нас реформи реалізували на рівні пострадянських країн Східної Європи, ми були б щонайменше у 15-ці європейських економік. Що б також дозволило нам стати регіональним лідером».

«У 1991 році потенціал промисловості, енергетики, транспорту об'єктивно був такий, що ми випереджали усі інші країни колишнього соціалістичного табору, – додав колишній міністр економіки України Володимир Лановий. – На той час промислове виробництво країни займало п'яте місце в Європі. Після великих економік: Великобританії, Франції, Німеччини та Італії. Ми на голову випереджали усі інші країни центральної Європи по промисловому виробництву».

Проте у промисловості найрозвинутішими були галузі машинобудування і військовий комплекс. «Ви навіть не можете уявити, який інтерес проявляли американці та англійці до цих галузей. Вони активно й неодноразово висловлювали бажання налагодити спільне виробництво та управління підприємствами і машинобудівного, і військовпромислового комплексу. Були цілі делегації. Всі бажали доєднатися. І якби ми використали ці та, зрештою, інші можливості, результати зараз були б неймовірні», – вважає екс-міністр.

Щонайменше, Україна була б серед лідерів на певних світових ринках. Ми б могли домінувати на ринку електроніки та побутової техніки.

«Якісь там пральки і мікрохивльовки наші підприємства могли виготовляти запросто. І якість їх була б не гіршою, ніж  у Кореї та Японії, – каже Володимир Лановий. – Адже на початку 90-х наші підприємства виготовляли усе: від голки до «чіпів» та інших комплектуючих для космічних ракет. А зробити це було нескладно: лише перепрофілювати низку об'єктів промисловості». 

США – поважає, Росія – боїться

У 2017 році армія України – контрактна і високотехнологічна. Приблизно така, як в Ізраїлі. У розпорядженні українських військових – уся лінійка найсучаснішого озброєння: від патронів до літаків та кораблів. Щодо Чорноморського флоту, то він не гірший, ніж у Туреччини. А він, до слова, є найсильнішим у Чорному морі й налічує близько ста кораблів та підводних човнів. За такого війська США нас поважає, Росія – боїться. І про втрату жодного метра української території навіть не може йти мова. Принаймні так вважає військовий експерт Олег Жданов.

«Це не вигадки та фантазії: такою наша армія дійсно могла бути, – пояснює Андрій Жданов. – Потуга військової промисловості України була надзвичайна. Чого тільки вартий Миколаївський суднобудівний завод: він міг будувати важкі крейсери. Російський Адмірал Кузнєцов і флагман китайського флоту «Ляолінь», який ми продали як металобрухт, збудували саме на цьому заводі. Він узагалі був унікальним: мав доки для будівництва авіаносців та ракетних крейсерів. А ще у Севастополі був суднобудівний завод, в Одесі також. Маючи такі потужності, ми могли налагодити навіть виробництво підводних човнів».

На думку експерта, в Україні запросто могли налагодити й виробництво танків. Адже в Україні залишилось одне з найбільших у колишньому Союзі конструкторське бюро ім. Морозова – базове підприємство якого завод імені Малишева.

«Там ми могли виробляти усе, окрім артилерійських дул, – веде далі Андрій Жданов. – Але дуло можна купити чи побудувати завод, який спеціалізуватиметься на виробництві стволів усіх калібрів: починаючи від кулеметних й закінчуючи гарматними. Все інше могли робити самі: корпуси, двигуни, геометрію танків…  Ми могли мати свої танки і виходити з ними на ринок. Що сьогодні робить завод ім. Малишева? Виймає зі складів старі танки, Т64 та Т84, і модернізує їх. І як би їх не назвали – «Оплот» чи «Булат» – вони усе одно залишаються старими моделями».   

Щодо бойових літаків, то, каже експерт, ми ніколи їх не виготовляли. Проте в Україні є авіаційний завод «Антонов», який займається військово-транспортною та громадянською авіацією малої та середньої дальності. «Але за 25 років ми б могли це змінити, – вважає Олег Жданов. – Адже у нас є «Мотор Січ», яке здатне випускати авіаційні двигуни. У тому числі й для потреб військової авіації». 

Два крила планети: Руслан і Мрія

«Завод «Антонов» вважали одним із провідних підприємств СРСР, – додає Олег Жданов. –  І недарма: до слова «можливості» у контексті «Антонова» слід додавати «над». Чого тільки вартий наш «Руслан». Він, до речі, є головним військово-транспортним літаком Росії. Зауважте, не російський Іл -76, а «Руслан». Тому що за своїми тактико-технічними характеристиками, своєю економічністю і надійністю сьогодні ця машина конкурентноздатна на міжнародному рівні. Якщо б держава вклала в цей завод необхідну кількість грошей, то сьогодні ми б могли зі своїми «Русланами» домінувати на міжнародному ринку транспортних авіаперевезень». 

Слід зауважити, що у «Антонова» була широченна лінійка літаків. Від кукурузника, який використовують в сільгоспавіації, до малих магістральних літаків і до «Мрії» – літака-гіганта й найбільшого лайнера у світі.

«Завдяки такій широкій лінійці літакобудування ми б могли покрити усю країну.  Якби «Антонов» випускав свої машини різних класів, то дешевше було б перелетіти з області в область літаком, ніж їхати автомобілем. Ми могли б покрити малою магістральною авіацією ближнього радіусу усю країну, – пояснив експерт. –  І ще б могли продавати. Наші кукурузники користувались у країнах Європи попитом у якості сільгоспавіації. Ці літачки не вимагали злітно-посадкової смуги. Досить було рівного поля і прапорця, щоб показати напрямок і силу вітру».  

Перші в НАТО та ЄС

З такою економікою та військовою потугою, вважають експерти, Україна у 2017 уже й би забула про те, як домагалась членства в НАТО та ЄС. До того ж, увійшли б ми у Євросоюз та Альянс одними з перших.  І уже щонайменше з десяток років користувалися б усіма привілеями.

«Ще у червні 1992 року мене запросили в Брюссель, – розповів Володимир Лановий. – Я очолював урядову делегацію й, відповідно, спілкувався з урядовцями Бельгії й керівництвом Європейського співтовариства. На переговорах йшлося про те, що Україна разом із Польщею, Угорщиною та Чехословаччиною першими з постсоціалістичних країн стануть членами ЄС. Мені казали: «ми бачимо, що у вас реформи, ми знаємо про високу культуру українського народу і тому ви сильна й конкуруюча європейська країна». Ми уже говорили про торгівлю, квоти. Що вони уже готові були закуповувати зерно… Буквально за рік мені уже у Швеції повідомили, що не розглядають нас, як члена ЄС, а як державу-сусіда. Нас опустили до рівня Алжира та Марокко. «Ви гірші, ніж Балкани», – сказали мені тоді, і ви самі собі це зробили».

Щодо членства у НАТО, то такого питання в України узагалі б не виникло. Звісно, за умови нашого перебування у клубі ядерних держав. США постарались би максимально затягти нас у склад НАТО. Для того, щоб мати бодай якісь важелі впливу та контролю над нашим ядерним арсеналом.

«Якщо б свого часу ми наполягли на збереженні половини ядерного арсеналу, бодай оперативно тактичного і тактичного, у США дали б грошей на його утримання, – каже Олег Жданов. –  А ми б поміняли його із стаціонарних установок на мобільні комплекси. І це було реально. У нас є «Південмаш», ми можемо самі виготовляти міжконтинентальні балістичні ракети. Яка була проблема – на автомобільному заводі «КРАЗ» зробити осьове шасі, поставити на нього стартовий стовп і покласти туди міжконтинентальну балістичну ракету. І от вам вітчизняний ракетний комплекс. Головні частини у нас на той момент були. І все. Усі б розуміли, що Україна – це серйозна країна, у якої є міжконтинентальні балістичні ракети».

На думку експерта, за таких умов, зараз питання війни не стояло б узагалі, адже ядерний потенціал є 100% гарантією безпеки. Відповідно, Росія ніколи не дозволила б собі зайти на територію України. 

Нагодувати півсвіту

Натомість аграрний потенціал України є чи не єдиною галуззю, яка не тільки не втратила свої позиції, а наростила обсяги виробництва. Зараз ми перебуваємо у десятці аграрних країн Європи. Але, вважають експерти, цього недостатньо. Адже наш аграрний потенціал настільки величезний, що у 2017 ми могли б бути у трійці світових аграрних країн-лідерів. Після США та Бразилії.

На нашій території зосереджено майже чверть світового запасу найпродуктивніших грунтів – чорнозему. І займають чорноземи в Україні близько 44% території. «Світ зараз дуже потребує збільшення продовольства, і ніхто не може забезпечити настільки великий приріст, як Україна. У нас є потенційні можливості прогодувати 600 млн осіб по всьому світу», – вважає президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.

А вирощувати в Україні можна усе, що завгодно. При сьогоднішніх аграрних технологіях, за допомогою методу крапельного зрошування, ми можемо збирати декілька урожаїв за рік.

«Ми б узагалі могли зайняти свій особливий сегмент світового ринку. А саме ринок екологічно-чистої продукції, – додав Володимир Лановий. – Від багаторазового падіння промисловості один таки позитивний ефект є – екологічне очищення. За 26 років у нас зменшилися шкідливі викиди промислових підприємств. Якраз цей факт можна було використати для ековирощування різних видів продукції». 

На заробітки… в Україну

І якщо б економіка України усі 26 років рухалася у правильному керунку, вважають експерти, то такого ганебного явища, як тотальне заробітчанство, не було б узагалі. Про українців-заробітчан у світі ніхто б і не чув. Зовсім навпаки: у нас була б пропозиція робочих місць. І на заробітки залюбки приїжджали б до нас іноземці. В основному, поляки. А ще – білоруси, молдовани, росіяни. Їздили б до нас із Середньої Азії та навіть Близького Сходу. Загалом, попит у нас би був для середнього кваліфікаційного рівня робітників.

«Це абсолютно реально, – пояснює Андрій Новак. – Станом на зараз ми б вийшли на зарплату у 1,5 – 2 тисячі доларів США. А у Польщі зарплата зараз приблизно становить доларів 750-800. Частина б поляків, як і зараз, їздила би в Англію та Ірландію, а частина – в Україну. Додам іще, що пенсію українці отримували б приблизно у межах 800 – 1000 доларів». 

Нас 52 мільйони

Щодо мінімальної зарплати: за розрахунками директора інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, вона б становила щонайменше 600 євро. Словаччину, Чехію, Балтію, Болгарію та Румунію ми б залишили позаду. 

«Гривня була б стабільною, відповідно, українці мали б можливість користуватися дешевими кредитами під 2% річних, – веде далі Олег Соскін. – За таких умов можна було б робити що завгодно: і будинок збудувати, і квартиру купити, і машину. Зрештою, якщо ти знаєш, що буде такий відсоток, то й бізнес можна відкрити чи розширити уже існуючий. Підприємці планували б його розвиток щонайменше на п'ять років наперед.   

Ще одне: за стабільних грошей непотрібно було б підвищувати пенсійний вік. Людина сама визначала б, як вона хоче будувати своє життя після 60-ти років: працювати чи йти на пенсію. А ще наша молодь масово їхала б за кордон здобувати освіту у найкращих вузах. А потім, будучи фахівцями, повертались би додому».

Не було б проблем в Україні і з демографічною ситуацією: українців було б, як і 26 років тому, 52 мільйони. «У нас був би забезпечений середній клас. А фінансова стабільність є передумовою соціальної відповідальності, – пояснив Олег Соскін. – Тобто я веду до того, що дрібна та середня буржуазія є відповідальною. Така категорія людей вірить у Бога, з повагою ставиться до життя інших людей, думають про свій рід і його продовження. Відповідно, у середньостатистичній українській родині було б по троє дітей. Батьки слідкували б за їх здоров'ям й освітою».    

Загалом, вважає експерт, індекс щастя українців у 2017 році був би найвищий: Норвегія, Данія та Ісландія залишились би десь далеко позаду.

І ще один нюанс: українці відпочивали б щонайменше двічі на рік: взимку і влітку по десять днів. На подорожі Україною чи виїзду у туристичні мандрівки закордонням коштів цілком б вистачало. Ми б були вбудовані у світову туристичну модель. Та й наші люди похилого віку у нічому б собі не відмовляли: мали б, щонайменше, можливість подорожувати світом, як це роблять, приміром, американські пенсіонери. А якщо б не хотіли далеких подорожей, їздили б Україною. 

Не край, а рай…

Україна-2017: туристична супердержава! Морські курорти не гірші, як у Туреччині чи Єгипті, а, може, навіть рівня Італії, Греції чи Іспанії (щоправда з дещо коротшим сезоном), гірські – як у Швейцарії. А чудові здравниці на Львівщині та Закарпатті… А річкові сплави… А тури історичними місцями…   

«Україна завжди мала надзвичайно потужний туристичний потенціал, – зазначив Андрій Новак. – Сам природній ландшафт у нас чудовий – і річки, і моря, і озера, і ліси, і гори. На будь-який смак. Та є усе, включно із неймовірно придатними кліматичними особливостями. У нас повноцінно представлені чотири пори року, причому холоди чи спека не переважають. І на усьому цьому, на цих природних дарах можна було б легко заробляти мільйони».

Та от тільки треба було, як то кажуть, на початку 90-х до цього питання правильно «прикласти руку»: напрацювати логістику розвитку туризму, зокрема розвинути туристичні анклави та побудувати нормальну інфраструктуру. 

«Нам би, як у Туреччині та Єгипті, розвивати комплексні туристичні анклави, – пояснює Андрій Новак. –  У цих країнах можуть відбуватись політичні перевороти, а на території туристичних анклавів гості навіть не підозрюють, що десь там відбуваються заворушення. Щось схоже у нас лише народжується. Це – Буковель. Але він один. У Карпатах їх могло б бути 7-8. А на морських курортах – з десяток».    

Наші морські курорти, на думку експертів, могли б бути привабливими для туристів старшого покоління, які не можуть відпочивати під надто палючим сонцем. Якраз ми могли б бути альтернативою. Але європейський турист хоче за свої гроші отримати нормальний рівень сервісу. А не зіштовхуватись на кожному кроці з транспортним, інфраструктурними та іншими проблемами.

Чому ми не такі?

І усе це могло бути, каже Володимир Лановий, якби Україна не пережила чотири тотальні пограбування. Лише за 4 роки своєї Незалежності обсяг виробництва упав у 2,5 рази. У 1998 році ми вже мали 40% від обсягів 1991 року. Фактично уся промисловість була знищена.

«Частка машинобудування була найбільшою у промисловості – вона становила 35%, частка металугрії – 9%, – згадує Володимир Лановий. – І от уявіть собі, наскліьки потрібно було знищити машинобудування, щоб металургія стала першою. А відбулося те, що Леонід Кучма дозволив «червоним» директорам заводів вивозити все за кордон».

Й у тому числі попродали кораблі: вантажні, пасажирські, круїзні, річкові. На зорі Незалежності Україна володіла потужними Чорноморським та Азовським пароплавствами, на балансі яких налічувались сотні суден. Було також потужне річкове пароплавство «Укррічфлот».    

«За дуже короткий період часу практично усі судна або списали або продали, -– каже Володимир Лановий, – Лише у Чорноморському пароплавстві продали 160 суден. Вони були застарілими, але ми бачимо, що досі в Греції, Італії, Іспанії та Хорватії ще курсують судна колишнього українського флоту.  І вантажного, і круїзного. Вони заповнили ринок цих країн. Курсують річкові судна зараз Дунаєм й навіть не заходять в Україну. І жодного кроку за увесь цей час ніхто не зробив, щоб по Дніпру та Дунаю ходили пароплави та баржі».

Грабували у той час системно: починали з матеріальної частини, продовжували фінансовою – бо валюта не поверталась в Україну, а далі – умовна приватизація заводів та територій за мізерну оплату і хабарі. Заводи займали величезні території у містах. Все прибрали до рук. І це було перше масштабне пограбуваня України. 

Друге пограбування було пов'язане з девальвацією у 98-99 роках, третє – у 2008 році. Тоді мільярди доларів були роздані банкам, банки їх повивозили за кордон. І четверте – за часів Януковича. Говорили, що у резервному валютному фонді Нацбанку було 31 млрд валюти. У 2014 році практично не залишилось нічого.  

«У 2008-му році Тимошенко була прем'єром, Ющенко – президентом, а Стельмах – головою Нацбанку, – нагадав Олег Соскін. – І саме за керування державою цих людей відбулась катастрофічна девальвація гривні. Вважаю, що саме це стало такою собі точкою незворотності для економіки України. Яку б ми країну до прикладу не взяли, Польщу, Балтійські держави, Словаччину, Угорщину та навіть Грузію, в основі там лежить стабільність національної грошової одиниці. А у нас гривню нищили неодноразово. Якби лише цієї девальвації не було – ми б були щонайменше на рівні Латвії, Литви чи Естонії».      

«Жодна країна за таких умов не може вижити, – зауважив Володимир Лановий. – Так, можна звісно казати, що грабували Україну за колишньої влади. Грабували з розмахом, безкарно. Але що роблять нинішні владоможці для того, щоб змінити нинішню жалюгідну ситуацію України? Лише одне: списують усе на війну і тішаться «кавуновою баржею». Смішно до сліз…».

 

Адріана Гринишин, Вголос

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 12 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Гость28 серпня 2017 11:14 Відповісти IP:  91.185.72.--- О, мои комментарии пропали, будто их корова языком слизала!))))))))))
    Я очень уверена, что их успели прочитать многие люди.
  • Часник27 серпня 2017 19:58 Відповісти IP:  192.36.27.--- А власне, що змінилось у 1991 році? Нарід залишився у межах СРСР і України той самий. Директора заводів - ті ж самі тощо. Змінилось єдине. Не стало міцної керуючої та організуючої сили - Комуністичної партії. І відразу до влади дісталося різноманітне лайно. Усілякі дерьмократи, дисиденти, Ґельсингські групи, народні рухи тощо. З обіцянками - жерти без обмеження "сало у чоколаді". Та розтягати країну по власних кишенях. Отож бо й маємо нині, чим пишаємось - вірус П’єтя!
  • РУСЛАН КОЦАБА27 серпня 2017 15:18 Відповісти IP:  109.248.198.--- Так говорить РУСЛАН КОЦАБА : кривава майданута гидота вбила журналістів Бузину та Шеремета, тисячі людей на Донбасы! Знущалися з журналістів Бердник. та Гужви, тепер мордують Муравицького.Про це я, РУСЛАН КОЦАБА, доповів в Раді Європи. Європа обурена людожерством київскої хунті. Тепер хунта готує різанину правовславних. Смерть каструлеголовому фашизмові!
    Так говорить РУСЛАН КОЦАБА: НЕ МОЖУТЬ БУТИ "національними" уряд та влада, при якіх за три роки національна валюта знецінена більше аніж в ТРИ рази.Логічніше вважати національною попередню владу, яка тримала курс національної валюти ЧОТИРИ роки. НЕ МОЖЕ бути ворожою сусідня держава, яка надала притулку МІЛЬЙОНАМ українських жебраків-заробітчан. Логічніше вважати ворожою ту владу, яка за три роки зубожіла багато мільйонів українців. Так саме з "терором" ПРИ ЯНУКОВІЧІ СТІЛЬКИ НЕ ВБИВАЛИ"...
    Так говорить Руслан Коцаба : Якщо тепер криваві майдануті ідиоти базікають про падіння Москви та розвал Росії, то нічого нового в цьому немає. Так саме мріяв і Гітлер. Тож кінець цієї кривавої дурниці буде саме такий, як у Гітлера.І ніякий інший.
    Так говорить Руслан Коцаба: Саме українська мова - кара майданутим. Бо скільки базікали про "Революцію Гідністі" ! ? А насправді перемогли ГНІДІСТЬ та ГИДОТА.
  • Володимир26 серпня 2017 17:18 Відповісти IP:  194.44.84.--- Кацапи, розслабтесь і випийте бояришніка за наше здоров"я. Ми могли бути такими, як в статті. Але не стали. Поки що не стали. Та висновки ми зробили правильні і вони точно не такі, як вам сняться на похмілля.
  • Зиновій Бокійчук26 серпня 2017 10:42 Відповісти IP:  95.133.59.--- Шановні читачі Вголосу, ми мріємо і в той же час кусаємо лікті, жонглюємо економічними показниками і порівнюємо себе з заможними і успішними і ніяк не наважуємося втямити головне - усяка спільнота отримує свій сенс від окремого, а не навпаки. На ділі це означає, що в центрі інтересів держави має стояти людина котра утримує себе, свою сім’ю зі своєї праці, а не з подачок держави. В основі економіки лежить обмін результатами праці а не максимальний перерозподіл праці. Все інше в економіці та й зрештою у політиці – похідне. Нормалізуємо цей перерозподіл і не знаю чи норвежці, а поляки точно приїдуть до нас на заробітки.
  • Мрійник27 серпня 2017 21:55 Відповісти IP:  149.56.201.--- Тобто для забезпечення пристойного рівня існування власного електорату, Україна мусить негайно оголосити комусь війну. Німеччині, чи Сполученим Штатам, чи Норвегії. На крайняк - Росії. І наступного дня гонорово здатись у полон. З умовою повного поглинання та приєднання на правах соборного штату, землі чи там області. І щоби усі іхні соціальні пільги і зарплатня були поширені на войовничих ледарюг-укропітеків. Ось тоді нарешті і заживемо гідно!
  • колокиевский26 серпня 2017 10:00 Відповісти IP:  95.158.19.--- Керівництво і недоперевиробництво(дурні і дороги). Все , що стосувалось первісного видобутку ресурсів та їх первинної обробки було айс, та воно і зараз фунциклює. А ось технології були за-ста-рі-лі.Промисловість гепнула так само, як в першій половині двадцятого століття наіпнулись паравозні депо і фабрики кінської збруї. І плакають старі совітські інженери --- які ми робили у-т-ю-ги, самі важкі в світі.... А наші сейфи ,дарма ,шо з трьома стінками, сталь яка! Бред совкодрочерів.
  • Евгений Новосибирск25 серпня 2017 14:47 Відповісти IP:  5.44.168.--- В середине выступления автора дети, внимательно слушавшие его выступление, зарыдали и стали хором завывать "Хотим на Украину!!!"
  • патриот25 серпня 2017 11:36 Відповісти IP:  195.98.82.--- Украина давно перестала быть "незалежным", то есть независимым государством, хотя она и празднует День независимости. Она является вассалом Соединенных Штатов. Просто половой тряпкой Соединенных Штатов по большому счету
  • Олекса24 серпня 2017 22:36 Відповісти IP:  46.30.167.--- І хто ж у цьому винен? І чому таке мало статися?
  • Ник24 серпня 2017 16:46 Відповісти IP:  178.151.187.--- Все потому, что Майдан не довел дело до конца: власть воров необходимо было вырубать под корень, а так одни дэбилы сменили другие.
  • Юлий24 серпня 2017 16:23 Відповісти IP:  107.167.108.---
    На выходе имеем не Нью Васюки, а Старый Габон)))))))))

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram