Вибираючи між Росією та ЄС, нам потрібно вибрати Україну

Україна з часів незалежності існує між двома світами – Європою та Росією. Лише після подій Революції Гідності, анексії Криму та окупації частини Донецької та Луганської областей, українці усвідомили, що «рускій мір» для нас є чужим. Після цього ми повернулись у бік Європейського союзу, який, судячи з трагічних подій у сирійському Алеппо, не здатний ефективно впливати на геополітику та страждає від внутрішніх проблем, пов’язаних з мігрантами та «брексітом».

Разом з тим, з огляду на останні повідомлення про відкладення безвізового режиму для України, можна зробити висновок, що Європа не завжди виконує те, що раніше наобіцяла. А тому не може бути серйозним партнером для України.

«Дії ЄС, Європарламенту і інших інституцій, які безпідставно зволікають з безвізом, викликають розчарування і обурення. При цьому ЄС вчить Україну бути відповідальним партнером.... Все, що відбувається зараз в Брюсселі і інших європейських столицях - це велика історична помилка, українці і грузини цього не заслужили. Ви не зробили висновків з 2008 року, дорогі друзі-європейці, коли показали Путіну, що він може нав'язувати Заходу свою позицію, тоді ви не дали Україні і Грузії ПДЧ з НАТО. Зараз українське суспільство втрачає довіру до ЄС - і в цім провина і відповідальність самого Євросоюзу», - вважає Перший заступник голови Верховної ради України Ірина Геращенко. 

Євроскептицизм у Європі

Не все так однозначно й всередині самого Європейського союзу. Зокрема, після так званого «Brexit», коли Велика Британія вирішила вийти із складу Європейської співдружності, в інших  країнах Європи почали активно наростати антиєвропейські настрої. 
Так, важливим аргументом німецьких, французьких та італійських євроскептиків є те,  що з 2008 по 2016 роки економіка країн зони обігу євро зростала меншими темпами, ніж економіка США, Великої Британії та Швейцарії.

А тому у Європі все частіше до влади приходять праві сили, які виступають за вихід їхніх країн із складу Європейського союзу. Зокрема,  у Польщі при владі знаходиться  консервативна партія «Право і справедливість», яка сповідує такі гасла:  антилібералізм, євроскептицизм, ксенофобія. 

Також євроскептицизм все активніше поширюється у Нідерландах. Зокрема, керівник ультраправої «Партії за свободу» Гірт Вілдерс закликав до проведення референдуму щодо членства його країни в ЄС.

«Четвер 23 червня увійшов в історію як День Незалежності. Єврооптимістичні еліти переможені. Тепер наша черга. Велика Британія вказує шлях до майбутнього і звільнення. Настав час для нового старту, покладаючись на власні сили і суверенітет Нідерландів», – заявив лідер голландських правих. 

Після результатів Brexit, у Фінляндії зареєстрували петицію про референдум щодо виходу країни з ЄС, яка зібрала необхідну кількість підписів для розгляду її в Парламенті країни. Ініціатор петиції - голова молодіжної організації «Справжні фіни» Себастьян Тюнккюнен.

Не все так однозначно й в Італії. У випадку проведення найближчим часом дострокових парламентських виборів в Італії у євроскептиків і партії «Вперед, Італія» є шанс набрати достатню кількість голосів, щоб увійти до складу коаліційного уряду та ініціювати подібний, які це було у Британії, референдум.

«Євросоюз перебуває в «складній і небезпечній ситуації», при якій не можна виключати розпаду спільноти, - таку думку висловив голова Європарламенту Мартін Шульц. - Громадяни хочуть іншої Європи, причому абсолютна більшість вважає за доцільне транскордонне співробітництво держав і націй»

При великій кількості внутрішніх проблем та розбіжностей, неспроможності приймати ефективні геополітичні рішення, виникає питання, а чи потрібна Україні така Європа та куди нам рухатись далі? Про це «Вголос» поспілкувався з дисидентом, , співзасновником Української Гельсінської Групи, автором «Акту про Незалежність України» Левком Лук’яненком, економістом, політологом, директором Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним, політологом, політтехнологом, директором Інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим та  політологом Олександром Солоньком.

Європейський союз  не може вирішити проблему біженців. Коли російські літаки бомблять Алеппо - ЄС мовчить; коли анексували Крим - ЄС висловив «занепокоєння», ЄС пообіцяв Україні «безвіз», але й досі нічого немає. Чи потрібне Україні таке об’єднання, яке не може ефективно приймати рішення та впливати на геополітику?

Олег Соскін: Останні кілька років нам продемонстрували песимістичний сценарій щодо майбутнього Європейського союзу, його функціонування та розвитку. ЄС в такому форматі, як він зараз є, не зміг впоратись із тими викликами та загрозами, які виникли у 2007 році, коли почалась світова структурна глобальна криза. Європейський союз складається з країн різних національностей, і як виявилось, ці країни самі по собі спроможні вирішувати негайні питання та проблеми, усувати загрози.  ЄС, як єдине ціле та системна організація вищого менеджменту, виявились не здатні до цього. Усі ці єврокомісари, єврочиновники, всі комітети, єврокомісії виявились звичайною бюрократично-соціалістичною системою, які не можуть вирішити ні проблему біженців, ні проблемою входження нових країн в ЄС, ні формування нових моделей асоціацій. Вони нічого не можуть зробити, навпаки – вони ускладнюють усі питання, доводять їх до абсурду. Їхній механізм рішень призводить до ще гіршої ситуації, ніж була. І це помітно із ситуації у Північній Африці після Арабської весни – у Єгипті, Тунісі, Лівії. А тепер події в Сирії показали, що НАТО та ЄС виявились неспроможними вирішувати геополітичні питання. Загравання ЄС з ісламським світом призвело до важких наслідків, бо першочергово Європейський союз формувався, як об’єднання християнських держав, а відступ ЄС від християнських цінностей, спроба домовитись з ісламським світом призвели до послаблення ЄС. 

А тепер європейське об’єднання зійшлося віч-на-віч з Росією і виявилось безпорадним та нездатним до цивілізаційних викликів та загроз, чим показало свою слабкість. На прикладі України ми побачили, що ЄС з його бюрократією нам не товариші. Заманюючи  цукерочкою під назвою «безвіз», вони ведуть нас манівцями. А вже зараз очевидно, що цього «безвізу» не буде, а якщо він і буде, то його зроблять неповноцінним. Далі – Нідерланди хочуть взагалі, щоб українці не мали змоги працювати в ЄС, щоб Україні не надавали військової допомоги. Це ж виходить так, що Європа кидає нас сам-на-сам з агресором. Скажіть, а нащо нам таке? Може і Україні пора ввести візовий режим з країнами ЄС, не дамо Європі використовувати Україну в ролі  заповідника сексуального туризму та сировинного придатку. На жаль, ЄС переживає не кращі часи, він виявився нездатний до міжцивілізаційного зіткнення та не може захистити не те, що світову демократію, а й себе від внутрішніх загроз.

Тоді куди нам рухатись далі?

Левко Лук’яненко: Я ніколи не був єврооптимістом, я є україноцентристом. Мені здається, що Україна не повинна аж занадто «залицятися» та орієнтуватися на Європу. Я дуже радий, що Україна бодай трішки, але відірвалась від Москви, а в подальшому нам взагалі потрібно порвати усі зв’язки з цією імперією зла. 
Разом з тим, нам потрібно прагнути до змін і активно співпрацювати з Європою: українці мають вільно їздити, торгувати з ЄС. В той же час, потрібно мати в собі власні сили розбудовувати Україну на основі нашої культури, нашої філософії, наших традицій. За головне потрібно взяти те,  що сам український народ за тисячі років виробив на своїй землі. Нам не потрібні нав’язані чужі цінності та бажання, спершу має бути  Україна, а потім вже ЄС.

Олександр Солонько: Наша проблема полягає в тому, що українці не бачать середини, ми завжди зводимо те, куди нам рухатись в абсолют, мовляв, або це має бути євроінтеграція або інтеграція із Росією. Нам не потрібно з опущеними руками і благальними поглядами здаватись на милість когось, в наших умовах потрібна україноцентрична, прагматична політика, направлена на відстоювання державних інтересів.
Так,  Україні потрібно зважити, які плюси ми отримаємо від союзу з Європою та водночас, які мінуси. Насправді зараз багато країн бачать в Україні якийсь сировинний придаток, а з цим не можна миритись, адже це знищить нашу державу. Треба будувати домінантну політику, яка буде вигідною для самої України. Треба дивитись, що ми можемо отримати від ЄС і яку роль наша держава буде відігравати у європейській співдружності. Бо зараз, очевидно, що Україна є дуже слабким геополітичним гравцем. Ми бачимо, як у випадку асоціації з ЄС, з нас відверто знущаються Нідерланди, які вимагають викинути із Угоди про асоціацію України того, чого там, в принципі, немає. А як Україна реагує? Та ніяк, з опущеною головою. В центрі зовнішньої політики мають стояти національні інтереси. Ми маємо бути готовим до всього, оскільки на міжнародному рівні нашу державу вже не раз обманювали, насамперед це стосується Будапештського меморандуму, коли гаранти безпеки України нічого не зробили, щоб Росія не змогла анексувати наші території. 

Олег Соскін: Я вважаю, що нам сьогодні потрібно спокійно змінити вектор зовнішньої політики, переглянути модель нашої країни та усвідомити, що модель посткомуністичної України добігла до кінця, треба повернути Україні її національну пам'ять та відкинути комуністичні ідеали. І наостанок – все ж варто формувати Балто-Чорноморський економічний альянс з меридіанною «північ-південь». Це нам дасть можливість врятувати Україну і побудувати процвітаючу державу, з якою б рахувались у світі.

Вадим Карасьов: Україна – це центр Європи, і вона буде невід’ємною складовою європейської системи безпеки та європейських ринків. Безумовно, ЄС має залишитися потужним економічним гравцем та партнером України. Наша ж держава має стати воротами Європи в Євразію, наголошую, що Азія це не Росія, а Китай, Японія, Корейський півострів. Україна має скористатись можливостями економічно-торгівельного хабу. Наша географічна перевага у тому, що ми не можемо бути членами когось: членами ЄС, членами Митного союзу чи ще чогось. Ми можемо розвиватися, як самостійний економічний організм. Якщо це робити розумно, враховуючи транзитні та територіальні переваги нашої країни, то у нас все вийде. Але для цього потрібно відмовлятися від штампів та стереотипів, якими ми живемо усі 25 років. Вибираючи між Росією та Заходом, можливо, нарешті потрібно обрати себе. 

 

Марія Бойко, «Вголос»

-

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 3 +

КОМЕНТУВАТИ

  • гарна новина28 грудня 2016 19:28 Відповісти IP:  109.86.241.--- Посольство России в Сирии обстреляли из минометов
    28 декабря в 13:00 и 13:19 (мск) посольство России в Сирии подверглось обстрелу.
    Об этом говорится в комментарии МИД РФ, передает Цензор.НЕТ.
    "Одна мина, которая, по счастливой случайности, не разорвалась, упала во внутреннем дворе комплекса административных зданий российской дипмиссии. Вторая - в непосредственной близости от ее территории.
  • ГОЛОС УКРАЇНИ28 грудня 2016 11:23 Відповісти IP:  109.254.87.--- СКАЧИ ГИДнОТА, ГЕТЬ В АТО ЗА ЦИНКОВИМИ ПАЛЬТО! НЕ ВСЯ ЩЕ МАЙДАНУТА МРАЗЬ В ГРУНТ ЫЛОВАЙСЬКА УЛЯГЛАСЬ!
  • Ахрэм28 грудня 2016 14:50 Відповісти IP:  141.0.14.--- Скачи гиднота- вовча маскалета, яка притворна блее "гласом Украины" и скаче перед ее дверьми щоб знову вдертись в дім! Скачи! Та лопні от злості та неспроможности!

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram