Як конатиме Росія

У такому вигляді як сьогодні, Росія довго існувати не зможе. Цю країну чекає або розпад, або переформатування. Про це сьогодні твердять не лише відомі українські та західні експерти, а й притомні російські аналітики. Відтак «Вголос» вирішив поміркувати, що ж може статись із нашим північно-східним сусідом у кількарічній перспективі.

«Мені перспектива розвалу Російської Федерації зовсім не здається фантастичною. Насмілюся висловити таку точку зору, яка, мабуть, не буде популярною у більшості громадян Росії, але й трагічною вона мені теж не видається», - заявив нещодавно у коментарі українським журналістам головний редактор російського «Щоденного журналу»,  співзасновник Об'єднаного громадянського фронту, один з лідерів руху «Солідарність» Олександр Риклін.

Він вважає, що коли нинішній тренд зберігатиметься й надалі, російська держава на наших очах буде продовжувати руйнуватися разом з економікою. Цікаво, що руйнування РФ, на думку Рикліна, найімовірніше, почнеться з південних регіонів – мовляв, це виглядає більш актуально, навіть у порівнянні з Далеким Сходом.

«Якщо припустити, що такий сценарій в принципі реалістичний, то локомотивом цього процесу стануть не тільки економічні проблеми. Якщо влада в Москві почне «схлопуватися», якщо тут почнуть відбуватися якісь події, суто економічні причини не будуть найважливішими в цьому процесі. Тут пріоритет за політичною ситуацією, а також за тим, як буде розвиватися ситуація в Москві», - переконаний опозиціонер.

Найменш реалістичні сценарії

Російська історія свідчить, що зубожіння і навіть нестерпні умови життя не призводять до невдоволення, яке б переросло у справжній економічний бунт масс. Люмпен-пролетаріат, який становить основу населення Росії, не готовий ламати «підвалини» заради ковбаси. «Більше того, приклад донецько-луганських люмпенів, подібних за пострадянською ідентичністю до російських, показує, що багата й сита Європа викликає відразу своєю чужерідністю. Цей сценарій відмітаємо як неможливий», - вважає громадський діяч, співзасновник Центру стратегій ГОШ (Громадський оперативний штаб) Валерій Пекар.

Так само, на його думку, немає сенсу розглядати й інший сценарій, характерний для європейських країн, але геть неможливий у Росії – економічну революцію середнього класу. Бо і сам цей клас слабкий та не чисельний, і решта населення його не підтримає.

Нереальною виглядає й олігархічна революція: лави олігархів Путін зачистив досить ефективно, вони залежні, не мають власних медіа та парламентських фракцій. Та й чистих бізнесменів у Росії практично немає – здебільшого державні топ-менеджери, яким дозволили «порулити» і трохи підзаробити.

У країні з великою кількістю силовиків та армійців військовий переворот (хунта) може стати реальністю. Але не у випадку Росії: армійські офіцери тут не є замкнутою кастою, не користуються повагою суспільства і пригнічені злиднями, та й спецслужби їх серйозно збалансовують. Тож чин декабристів у ХХІ ст. повторити просто немає кому.

Сценарії з високою вірогідностю

Аби втриматись біля стерна, путінська верхівка може вдатись до ескалації військових дій. Об’єктом може бути як Україна (пряме вторгнення), так і країни Балтії, Білорусь або Польща. Такий сценарій призведе до величезних жертв як в цих країнах, так і в самій Росії, де також може розпочатись ланцюгова реакція у вигляді перевороту чи відокремлення низки регіонів. Зрештою, Захід (США, НАТО) в цьому випадку може завдати удару по інфраструктурі РФ, що за певних умов може перерости у третю світову війну (про її вірогідність раніше писав «Вголос»).

Зважаючи на потяг росіян до усього гібридного, більш вірогідним є варіант «перемикання уваги». Наприклад, на велику війну в Азії. На думку Валерія Пекара, під ударом можуть опинитись, насамперед, Казахстан і Азербайджан. «Якщо Росія вийде з України в обмін на казахські багатства, Захід буде задоволений, зніме санкції і не заступиться за режим Назарбаєва (особливо якщо умови роботи західних компаній буде обіцяно не міняти). Так що збереження нинішнього кремлівського режиму через зміну фокуса цілком можливе», - вважає експерт.

А от вторгнення Китаю на Далекий Схід у цьому контексті виглядає малоймовірним. Китайці вміють чекати, і не виключено, що російські природні багатства самі припливуть їм до рук. При чому, не без допомоги місцевих еліт – про це трохи нижче.

Натомість можливе й зміщення фокуса із зовнішніх ворогів на внутрішніх – прикладів цьому російська історія знає чимало. «П’ятою колоною» традиційно можуть призначити євреїв та інтелігенцію. Враховуючи ріст квазінаціоналістичних настроїв у Росії та кероване розкручування ностальгії за «сильною рукою», надзвичайно високою є ймовірність появи «чорносотенців», репресій, погромів і ГУЛАГів.

При такому розвитку подій вирішується й проблема загонів озброєних бойовиків, казаків та інших відставних «моторол», які зараз воюють на Донбасі за скрєпи «руського міра» - їх енергію та навички просто переключать на інших ворогів. Щоправда, ситуацію може ускладнити поява серед них нового лідера та оновленої шовіністичної ідеології, зерна якої найкраще проростають на подібному ґрунті. В умовах жорсткої економічної кризи та при наявності зброї і людей, які уміють її застосовувати, частина Росії може перетворитись на Сомалі. І животітиме воно, на жаль, поруч з Україною. З усіма відповідними наслідками.

«Хороша» новина полягає в тому, що «сомалійський» варіант можливий лише за умови серйозного ослаблення влади Кремля. А Путін фактично скасував федеративність і вибудував у своїй країні жорстко централізовану вертикаль. Росія зараз нагадує ханство, в якому місцеві князі отримали ліцензію на управління від головного хана в Кремлі. І за те, що вони забезпечили голоси за Путіна, губернатори отримали частку доходів від нафти та право розпоряджатись владою на власний розсуд.

Але колись це спонсорство закінчиться (наприклад, суттєво обвалиться нафта), регіональні барони вийдуть з-під контролю, і тоді ми станемо свідками нового параду суверенітетів. Кандидатів для цього більш ніж достатньо: це Чечня (Кадиров виглядає радше капером, піратом на службі у короля, ніж вірним васалом, і отримує за свою лояльність величезні гроші), це Татарстан (який майже вийшов зі складу РФ ще за Єльцина), це Башкортостан, Карелія, Сибір та Далекий Схід. От це буде іронія долі – сепаратизм, який Кремль так збурював в Україні, обернеться проти нього ж самого!

Больові точки – технології, техніка і нафта

Російська інфраструктура – одне з її найбільш вразливих місць. Зарубіжне програмне забезпечення, імпортне устаткування і системи управління (нафто- і газопроводи, залізниця і авіація, АЕС та мобільні оператори) – при великому бажанні Захід усе це може вивести з ладу, організувавши в РФ такий собі інфраструктурний колапс довільного ступеня.

Про систему SWIFT чи участь у карткових системах (Visa та MasterCard) російський банківський сектор та його постійні клієнти також в курсі. Наразі вони ще функціонують в РФ, але коли справа дійде до справжніх санкцій, ізоляція країни від решти світу може стати повною.

Окрім цих переважно електронних «штучок» є ще момент зношеності техніки. Більшість надбань Радянського Союзу підходять до межі своїх можливостей, тому все частішими стають техногенні катастрофи. Паралельно падає і якість людського капіталу, який стає нездатним утримувати в порядку складні системи. Тож ланцюжок з кількох крупних аварій (на кшталт затоплень Саяно-Шушенської ГЕС та повені на Кубані, аварій на АЕС та крупних військових підприємствах, вибухів на газопроводах та руйнування мостів) здатний повністю розбалансувати державу, вивести з ладу енергетичну систему та зрештою зруйнувати цілісність країни.

Накатаною історичною дорогою

Як свідчить історичний досвід, для Росії майже звиклою є практика зміни влади шляхом двірцевого перевороту. У наближеної до трону купки людей найчастіше спрацьовує інстинкт самозбереження. Далі відбувається запекла боротьба між «наближеними до тіла» (біля царя завше є кілька конкуруючих угруповань, зараз основні – це армія та спецслужби, олігархи занадто кишенькові та залежні).

Результатом може стати поява правителя, прийнятного для Заходу – без зовнішньої агресивності, але здатного контролювати внутрішні сили в РФ та ядерну зброю. Путіна, швидше за все, просто вб’ють (шлях у Гаагу бажаний, але занадто небезпечний для усієї російської верхівки – він забагато знає). А в Кремлі може з’явитись група іноземних  (найвірогідніше – європейських) радників, прогнозує Валерій Пекар.

Якщо при цьому Україні повернуть окуповані території, санкції з Росії знімуть, а її промисловий потенціал та внутрішній ринок почнуть рекультивувати за допомогою іноземних інвестицій – для світової економіки аудиторія у 140 млн. людей усе ще виглядає надто ласим шматком.

Усе це можливо лише за умови, що після двірцевого перевороту вдасться втримати централізовану владу. Однак відцентрові сили у Росії достатньо сильні, та й умовна монолітність федерації тримається, як ми вже зазначали, на фінансовому «клеї». Тож цілком можлива тотальна гризота за трон «всіх проти всіх».

У вир цього смерчу, або радше «чорної діри», може затягнути усіх: «Осмілілі олігархи, регіональні еліти, ісламісти, військові, вуличні нацисти, найманці з Донбасу, пасіонарії з Північного Кавказу тощо. Це буде вируючий казан громадянської війни, в якому Росія або перетвориться на антропологічну пустелю, або розвалиться на безліч шматків, або народить нового монстра типу радянської влади чи Ісламської держави Іраку і Леванту. У такому випадку стіна і рів з крокодилами сусідам не допоможуть», - передбачає Пекар.

Отже, насправді єдиний позитивний сценарій – це успішний прозахідний двірцевий переворот, з метою «посадити ведмедя на ланцюг, вирвавши йому зуби та кігті». Але й він має ризики, оскільки у Росії немає нових сил, підготовлених до взяття на себе відповідальності за країну. А зазомбована маса населення насправді готова до тиранії та російського імперіалізму.

Нафтовий зашморг

Окрім теоретичних припущень, ряд фахівців моделюють сценарії, максимально наближені до реальності. Один з них пов’язаний із цілковитою залежністю Росії від експорту енергоносіїв (федеральний бюджет на 70% наповнюється за рахунок «сировинних» грошей, а 90% російського експорту становить саме сировина - нафта, газ, метали, ліс).

Керівник економічної програми фонду Карнегі Андрій Мовчан бачить чотири основних сценарії щодо нафти і Росії.

Відповідно до першого сценарію, ціна на нафту на ринку виростає до $90-100 за барель, і ця малоймовірна подія штовхає економіку Росії вгору, ситуація консервується надовго (10-15 років або й більше).

Другий, значно реалістичніший  сценарій передбачає, що ціна на нафту не змінюється або знижується. При такому розвитку подій Росія, за 4-5 років розгубивши резерви і дійшовши до межі стагфляційної катастрофи, змінює зовнішню політику і в пошуках капіталу розгортається обличчям до Заходу. «Оголошується «Перебудова-2». На тлі корінних політичних поступок (можливо, навіть пов'язаних з частковою або повною відмовою від ядерної зброї) Захід погоджується зняти санкції за умови укладення всеосяжного договору з Україною, що включає пункт «про території та кордон». Росія повертається до процесів початку 90-х», - прогнозує експерт.

Третій варіант, за версією Мовчана, полягає в тому, що при тих же умовах для нафти (не змінюється або дешевшає) РФ, за 4-5 років розгубивши резерви і дійшовши до межі стагфляційні катастрофи, змінює зовнішню політику і в пошуках капіталу розвертається в бік Китаю, стає фактично залежною державою в обмін на масштабні капіталовкладення і економічну допомогу. Китай бере на себе переговори з Заходом і Україною, досягає з ними взаємоприйнятних угод, санкції знімаються. Росія втрачає самостійність в політиці, у тому числі - внутрішній, хоча, можливо, зовнішній антураж незалежної держави збережеться.

При четвертому варіанті ціна на нафту також не змінюється або знижується, але Росія міняє внутрішню політику, йдучи на лівий поворот. У країні запроваджують заборону на експорт капіталу, націоналізуються залишки промисловості, торгівля, транспорт, вводиться контроль за цінами, розподіл житла тощо. Це дозволяє в рази знизити споживання і утримати залишки валютних надходжень, тим самим збалансувавши економіку, пожертвувавши добробутом громадян і створивши ситуацію загального дефіциту. Зовнішня політика не змінюється, санкції зберігаються.

Власний сценарій розвалу Росії запропонували експерти впливового видання «The Еconomist».

Якщо Путін піде і гроші вичерпаються, Чечня може стати першою, хто вийде зі складу РФ. Це буде мати величезний вплив на решту Північно-Кавказького регіону. Сусідній Дагестан – значно більший і складніший за Чечню – так само може від'єднатися. Конфлікт на Кавказі в поєднанні зі слабкістю центральної влади в Росії спровокує відокремлення й інших регіонів.

Татарстан, де проживає 2 млн мусульманських етнічних татар і 1,5 млн етнічних росіян, може оголосити себе окремим ханством, як це було в 15-му столітті. Він володіє сильними особистостями, різноманітний економікою, яка включає в себе власну нафтову компанію, і добре освічений правлячий клас. Можливо, будуть сформовані особливі відносини з Кримом, який за допомогою кримських татар, які претендують на свою історичну землю, теж оголосить себе незалежною державою.

Уральський регіон може формувати республіку, як це намагалися зробити у 1993 році, навколо Єкатеринбурга, четвертого за величиною міста Росії. А той, у свою чергу, може сформувати союз з Сибіром. Сам Сибір може відродити свою власну ідентичність, з центрами в містах Красноярську і Іркутську, а нафту і газ, як і інші багатства, продавати в Китай.

Китай більше цікавить не територіальна експансія, а економічна колонізація малонаселеного Сибіру і Далекого Сходу. Владивосток і Хабаровськ, два найбільших міста Далекого Сходу, вже зараз більш економічно інтегровані з Китаєм і Південною Кореєю, ніж з європейською частиною Росії.

США у цьому всьому найбільше бояться, що попри наявність командного центру в Москві, контролювати ракети, розкидані по території Росії, може бути важче, ніж це було після розпаду Радянського Союзу.

А найбільшою небезпекою експерти називають те, що Путін привів в рух сили, які процвітають на війні і шовінізмі. Вони не є силою імперіалістичної експансії Росії, їм не вистачає динамізму, ресурсів і бачення того, що імперія вимагає потенціалу. Це лише сили хаосу і дезорганізації. Східна Україна перетворилася в гніздо злочинців і здирників. Вони можуть поширювати не російську цивілізацію, а лише анархію.

Сценарій

Вірогідність (%)

 

Економічний бунт мас

2

 

Економічна революція середнього класу

2

 

Олігархічна революція

3

 

Нацистський переворот

5

 

Велика війна в Європі

5

 

Інфраструктурний колапс ззовні

5

 

Військовий переворот (хунта)

13

 

Національно-визвольні антиімперіалістичні війни

15

 

Велика війна в Азії

20

 

Зміна фокуса війни на внутрішній

45

 

Інфраструктурний колапс зсередини

50

 

Двірцевий переворот

52

 

"Чорна діра"

70

 

"Нафтовий зашморг"

85

 
     

 

Юрій Пелих, спеціально для «Вголосу»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram