Як Захарченко став «малоросом»

Нещодавні заяви ватажка терористичного угрупування «ДНР» Олександра Захарченка про зміну назви «ДНР» та заснування нової псевдодержави «Малоросія» засвідчують глибоку кризу російської політики на Донбасі.

Черга маргіналів

Громадськості давно очевидний і маріонетковий статус очільників так званих «народних республік» на сході України, і їхня неадекватна, немов з паралельної реальності, концепція політичної дійсності. Терміни, якими вони оперують, як от «народ Донбасу», «колишня Україна», «єдина законна влада в Україні», вже давно не знаходять сприйняття ні в південно-східних областях України, ні серед міжнародної спільноти. Однак, недавня заява лідера бойовиків Захарченка про створення нової держави «Малоросія» стала прикладом того, що в Москві навіть на четвертому році розв’язаної ними ж війни, і досі не знають, що ж робити з Донбасом. Слова Захарченка «ми згодні з тим, що нова держава буде називатися Малоросія, оскільки сама назва Україна дискредитувала себе», демонструють, що терорист з кимось був змушений погодити таку нову назву «республіки». Тобто це не його ідея, адже така назва навряд чи могла б виникнути в донецькому середовищі.

Таку назву могли запропонувати лише безнадійно хворі та зазомбовані імперською пропагандою аутсайдери та маргінали з російської політики. Саме там, на нижніх колах кремлівської пропагандистської машини, серед низькооплачуваних публіцистів та екзальтованих безробітних блогерів, мусуються ідеї про відновлення Російської імперії, святість династії Романових, єдиноправильну релігію – православ’я, створюються політичні міфи про словяно-русів та гіперборейців, які збудували Велику китайську стіну від китайців та єгипетські піраміди, ще за 100 тисяч років до того, як «укри викопали Чорне море».

Саме серед етнічних росіян стали популярні ідеї про велич колишньої царської імперії з «господами-офицерами, юнкерами» і малоросами-лакеями. Задовго до 2014 року серед прихожан Московського патріархату поширювалися брошурки про виправдання назви «Малоросія», як нібито «історичної назви України», яка підтверджена якимись «лєтопісямі». Українським православним пропонувалося пишатися статусом малоросів. До слова, навіть на Заході України московським попам вдавалося декого переконати у такій «ідентичності». Такими стали переважно монахи, священики та найбільш екзальтовані адепти РПЦ і окремі вроджені лакеї-малороси, які часто стояли на обліку у психіатра.

Однак, як би цього не хотілося бородатим московським православним «батюшкам» та соціальним лузерам з нижніх шарів російської низькооплачуваної інтелігенції, але на нову назву в Україні повелася критично мізерна кількість громадян. До прикладу, абсолютну більшість колишніх виборців «Партії регіонів» та комуністів така назва могла б тільки образити. У свій час, комуністи УРСР пишалися тим, що саме за радянської влади вони подолали дискримінаційне царське поняття «Малоросія», яке пригноблювало українських трудящих, і почали вживати лише «Україна». Між іншим, навіть за сталінських часів росіянина легко могли кинути до застінків НКВД за національні образи українських «товаришів» вживанням слів «хохол» чи «малорос». Це вважалася крайньою буржуйською термінологією, яка суперечила концепції дружби народів у СРСР. Тож слово «Малоросія» для пролетарського Донбасу стало чужим не лише як столітній анахронізм, але й як ідеологічно шкідливий термін, з того самого ряду, що й поняття «буржуй». 

Зрештою, слово «малорос» несе образливий відтінок неповноцінності, адже будь-що мале завжди сприймається як недовершене, недосконале, недороблене. Нова назва псевдореспубліки в такому разі стане наочним визнанням популярного серед бійців АТО саркастичного терміну «недоросія», що зайвий раз підтвердить правоту українців. Мовляв «ми ж казали, що ви «недороси», а малороси – це те саме, неповноцінні росіяни, які ще не доросли до імперського статусу.

Коли Захарченко запропонував відверто непопулярну нову назву для «республіки», це засвідчило, що в Москві змінилися ляльководи, які курували питання Донбасу. І ці люди є явно маргіналами та носіями анахронічних політичних поглядів, які далекі від політичного прагматизму.

Навряд чи допоможе новій концепції пропаганди «русского мира» заява лідера бойовиків про те, що «державним прапором Малоросії буде прапор Богдана Хмельницького». В цьому нібито проглядається ідея презентації «Малоросії» як «справжньої України» на відміну від «фашистської», та спроба надати «республіці» українського відтінку. Однак, навіть прапором Хмельницького сьогодні не спокусити ні мешканців Харкова, ні Дніпра, ні Одеси, адже російськомовні українці вже добре знають, які дискредитовані донбаські головорізи за цим стоять. Прапор Хмельницького в даному випадку виглядатиме як спроба священика з відомого анекдоту вдягти хрестик на тіло, не вдягнувши штанів.

Кінець проекту «Новоросія»

Окрім того, ініціатива зміни назви сепаратистської псевдореспубліки засвідчила крах проекту «Новоросія», від якого відмовляються як від неефективного і непопулярного. Ніхто на Донбасі не хотів називатися якимись придуманими позавчора в Кремлі «новоросами».  Не виправдала себе й назва «Донецька народна республіка» та ідея «народу Донбасу». Мешканцям окупованих територій було давно очевидно, що немає такого народу, тож пропагандистські промови окупаційної влади звучали, немов голоси з паралельної реальності.

РФ витратила колосальні фінансові та дипломатичні ресурси на поширення у світі інформації про «ДНР», в деяких країнах повідкривали навіть «представництва» самопроголошених республік. Довелося вкласти величезні гроші у медіа, щоб у Бразилії, Зімбабве, Індонезії, Колумбії чи Афганістані люди дізналися, що є «Донецька народна республіка», яка бореться проти «фашистів». І тут, через кілька років, кремлівські маріонетки змінюють назву свого проекту, який ледве встиг закріпитися у пам’яті міжнародної спільноти. Для успішного просування бренду, зміна його назви на початковому етапі означає перекреслення всіх попередніх напрацювань. Це означає, що нові люди, які почали займатися в Москві Донбасом, є повними непрофесіоналами у реалізації проектів.

Нові куратори Захарченка навіть не узгодили нову концепцію зі своїми луганськими маріонетками, які виявилися навіть не в курсі зміни правил гри. Один з ватажків самопроголошеної «Луганської народної республіки» Володимир Дегтяренко спростував участь «ЛНР» у створенні «Малоросії». «Луганська народна республіка» не направляла своїх офіційних делегатів до Донецька для участі в засіданні представників регіонів України. Більш того, ми навіть не були поінформовані про намір провести цей захід, з нами це питання не узгоджувалося», – наводить його слова «Луганськінформцентр». Дегтяренко зазначив, що «доцільність створення «Малоросії» викликає великі сумніви, адже подібні рішення можна приймати тільки з урахуванням думки народу. Окрім того, на сьогоднішній день ми дотримуємося мінських угод, альтернативи яким немає», – заявив голова парламенту «ЛНР».

У Кремлі так звикли ставитись до людей - мешканців Донбасу, ніхто навіть не потурбувався спитати, чи хотіли б вони називатися «новоросами» та «народом Донбасу». Тож і цього разу в Москві хтось придумав нову назву для жителів окупованих територій.

Із цього можна зробити висновок про зниження рівня московських ляльководів, які реально керують донбаськими маріонетками, та про відсутність у них єдиної системи управління окупованими територіями. В Кремлі не знають, що далі робити з Донбасом, не можуть визначитися, як назвати підконтрольні території, не здатні узгодити, якою має бути історико-ідеологічна концепція їхнього проекту. Очевидно, біблійна фраза, «права рука не знає, що робить ліва» стосується саме нових донецьких кураторів, що на фронті є передвісником поразки.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

 

ЗА ТЕМОЮ

КОМЕНТАРІ 13 +

КОМЕНТУВАТИ

  • Харків21 липня 2017 14:58 Відповісти IP:  109.87.11.--- Facebook.
    Ірина Фаріон.
    19 липня о 10:51
    Про малоросів і Малоросію ВСЕ сказав великий Евген Маланюк. Варто тільки прочитати: громадяни України найменше знають свою класику, тому найгірше живуть і чомусь дивуються з того: "Скажемо коротко і забігаючи наперед: проблема українського малоросійства є однією з найважливіших, якщо не центральних проблем, безпосередньо звязаних з нашою основною проблемою - проблемою державности. Що більше: це є та проблема, що першою встане перед державними мужами вже Державної України. І ще довго, в часі тривання й стабілізації державности, та проблема стоятиме першоплановим завданням, а для самої державности - грізним мементо (нагадуванням). Малоросійство бо - наша історична хвороба (В. Липинський називав її хворобою бездержавности), хвороба багатовікова, отже, хронічна. Ні часові заштрики, ні навіть хірургія тут не допоможуть. Її треба буде довгі-довгі десятиліття ізживати"
    Може би, Порошенко та його кубло зміїне БПП, НФ, Садонеміч та інші прочитали це.....Але для них ці сенси ЗАКРИТІ.
    Тому простіша думка від Маланюка: "У нас малоросійство було завжди хворобою не лише півінтелігентською, але - й передовсім - інтелігентською, отже, поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації".
    "Що таке малорос? Це тип національно-дефективний, скалічений психічно, духовно, а в наслідках, часом, - і расово" ("Малоросійство", Е. Маланюк).
    Логічно, що про Малоросію сьогодні говорить ви[***]ок із суфіксом -ЕКО - ЗАХАРЧЕНКО. -ЕНКО - ідентифікатор винятково українських прізвищ. І саме цей суфікс найбільшою мірою ВИКАЗУЄ перевертнів, яничарів, за Маланюком "юдиних малоросів", що формально не можуть скинутися своїх українських предків, а реально спаплюжили їхню кров через зраду. Ненавидять найбільше те, що зрадили. Захарч-ЕНКО - це наслідок політики незмінних малоросів при владі та вибору ВИНЯТКОВО їх, як от ще один енко тепер!
  • Факт 20 липня 2017 11:53 Відповісти IP:  194.44.30.--- "Малоросія" - це те, що залишилось від "Новоросії", після того, як її поматросили.
  • Ronald20 липня 2017 00:23 Відповісти IP:  91.244.41.--- Ви помьятаєте як казав Олег Табаков цетую ( Украинцы это забитые сельские люди даже не второго плана, и не третьего), А малорос це якого плану, чи сорту це навідь не п"ятого і не шостого сорту, і навідь не є людьми, це Путін з них зробив нистільки принизлевих істот що їх навідь складно назвати тваринами, а не те що людьми.
  • отож19 липня 2017 20:39 Відповісти IP:  109.86.241.--- Як Захарченко став «п(i)дарасом»?
    Наверное стремился с детства. Вот и стал.
    Завидно?
  • петро20 липня 2017 18:11 Відповісти IP:  195.5.36.--- а Табаков це забитий у люльку порошок))
  • Куркума19 липня 2017 12:59 Відповісти IP:  163.172.101.--- Як не назви...
  • Оглядач19 липня 2017 16:01 Відповісти IP:  185.114.137.--- а львівському двоногому смиттю на Донбасі не бути
  • Левко21 липня 2017 19:23 Відповісти IP:  178.137.85.--- О, малокаЦапко пукнув. Та кому тут твій sraний даунбас потібен - оbлядач неdочпоканий? )) Сам бовтайся в тому лайні, доки не здохнеш...
  • Косміт20 липня 2017 00:01 Відповісти IP:  162.247.72.--- Троля забулись запитатись його неіснуючої думки.
  • петро19 липня 2017 12:29 Відповісти IP:  37.52.66.--- [***] б... Як, казав Лавров. Але очевидно його там вже не слухають.
    А може Няша тепер займається Донбасом? Якщо рядова підстилка та працівниця районної кримської прокуратури, аби залишитися серед російського бомонду, вдарилася у православ'я та російський монархізм, то Малоросія - це цілком у її стилі.
  • Оглядач19 липня 2017 16:00 Відповісти IP:  185.114.137.--- хоч як, хоч так, альвівсьому смиттю на Донбасі не бути
  • Володимир19 липня 2017 16:50 Відповісти IP:  194.44.84.--- Та пішов ти на [***] зі своїм Донбасом
  • Т.Д.19 липня 2017 19:20 IP:  159.224.167.--- Отож бо. І "вєлікій" народ Бамбаса,разом з Луга.ндонією,нехай йде туди,куди й "аглядач" з Донбасом.

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram