І це лише на найнижчому рівні. Насправді ж більшість депутатів, чиновників і міністрів мають подвійне, а то й потрійне громадянство і дехто не соромиться це показувати.

Зокрема у цьому свого часу відверто зізнався екс-голова Дніпропетровської ОДА, олігарх Ігор Коломойський, котрий заявив: мовляв, «подвійне громадянство заборонено, а потрійне — ні». Перебуваючи під арештом, одіозний нардеп від БПП Борислав Розенблат намагався виїхати за кордон, використавши свій німецький паспорт, а екс-голова ДФС Роман Насіров має громадянство Великої Британії. Частина депутатів від «Опозиційного блоку» взагалі є громадянами Росії або Ізраїлю і цей перелік можна продовжувати і продовжувати.

Чи передбачене в Україні покарання за подвійне громадянство та чому нікого й досі не покарали? Про це «Вголос» питав у юриста Сергія Войченка, політтехнолога Ярослава Макітру та політолога Петра Олещука.

Чи заборонене в Україні подвійне громадянство на законодавчому рівні?

Сергій Войченко:

У нас дійсно заборонене подвійне громадянство. Про це можна зробити висновки, судячи з порядку набуття громадянства України. Так, щоб отримати українське громадянство, потрібно відмовитися від свого попереднього, якщо ж у людини немає громадянства, вона повинна це документально підтвердити. Також в законі чітко прописано, що у нас дозволене лише одне громадянство.

 

«За подвійне громадянство в Україні не передбачено ніякої відповідальності»

 

Разом із тим законодавство прямо не визначає покарання за подвійне громадянство. Максимум, що можна зробити — це позбавити людину українського громадянства. Тобто це може відбуватися так: людину ставлять перед фактом про те, що правоохоронними органами встановлено, що в неї є подвійне громадянство. При цьому вона може вибрати — залишитись підданим України чи іноземної держави. Тобто в Україні немає подвійного громадянства. Але за його наявність не передбачена жодна відповідальність, зокрема й кримінальна.

Яким чином можна виявити подвійне громадянство?

Сергій Войченко:

Якщо держава Україна когось підозрює у подвійному громадянстві, вона маже робити запити до консульських служб і Міністерств закордонних справ іноземних країн і з’ясувати ці питання. Можна також це встановити під час перетину кордону: просто перевірити, за яким паспортом той чи інший громадянин України перетнув кордон.

Якщо у нас виникають проблеми з подвійним громадянством, тоді чому за це карають?

Сергій Войченко:

Проблема — у політичній волі. Бо крім людей, які оформлюють паспорти тієї ж Угорщини, щоб працювати у країнах ЄС, отримувати подвійну соціальну допомогу та мати можливість доступу до кращої медицини, у нас ще є чиновники та депутати, які у більшості випадків теж мають подвійні, потрійні громадянства.

 

«Якщо закон діятиме – більшість політиків
втратить громадянство України»

 

Якщо закон почне діяти, то це означатиме те, що на майбутніх виборах більшість політиків просто не зможе балотуватися, бо вони втратять громадянство. Так, постане вибір: статки за кордоном чи політична кар’єра тут. От тому деяким українським політикам не вигідно не те, щоб зробити закон про подвійне громадянство прозорішим, їм не вигідно, щоб і той, який є, виконувався у повному обсязі. Наприклад, коли усі відкрито заявляли, що у колишнього голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського три паспорти, де був закон? Хто його виконував? Ніхто.

А хто мав би позбавити його громадянства у такому випадку?

Сергій Войченко:

Президент. Він у разі виявлення подвійного громадянства і маючи вагомі докази, позбавляє українського громадянства.

Чим загрожує Україні роздача паспортів іноземних держав на нашій території?

Сергій Войченко:

Ми розуміємо, що надання українським громадянам паспортів іншої країни — це радше політична проблема, а не юридична. Це може призвести до того, що через певний час іноземна країна захоче «захищати» своє населення на нашій території, це навіть може призвести до анексії проблемних українських регіонів. Ми вже маємо приклад Криму.

 

«Подвійне громадянство у проблемних регіонах призведе до анексії території України»

 

Ярослав Макітра:

У ситуації з подвійним громадянством для України є великі геополітичні загрози. Українська влада замість того, щоб задуматись, як врегулювати проблему в цілому, бореться з наслідками, свідченням чого стало відео з Берегова. Проблема дуже давня: Угорщина, Румунія, Росія постійно роздавали українцям паспорти, Польща для цього придумала так звану карту поляка. Це ні для кого не було таємницею.

Наші сусіди завжди поводили себе вкрай агресивно стосовно України, зараз це посилилось. І наша влада повинна задіяти усі ресурси, щоб подібне припинилось: варто звертатись до європейських інституцій, удосконалювати власне законодавство. Українській владі врешті пора знімати рожеві окуляри, мовляв, «вся Європа любить Україну, а хто ні — той рука Кремля». Бо от, до прикладу, Угорщина, роздаючи українцям свої паспорти, діє винятково в рамках свого інтересу. Там при владі політики з шовіністичних сил. Вони вважають Закарпаття своєю територією. Роздаючи паспорти, вони хочуть, щоб якомога більше українців зі Закарпаття їх отримали. До речі, однією з умов отримання таких документів є те, щоб українці, які мають угорські паспорти, не покидали територію Закарпаття. Тобто там немає стимулювання міграції, це боротьба за території. Бо з інтеграцією українського населення відбувається інтеграція нашої території в Угорщину. Й ось у тому є проблема з подвійним громадянством.

Петро Олещук:

Роздача угорських, румунських паспортів – це ще й змагання за людський ресурс. У більшості європейських країн зараз спостерігається депопуляція. От в Угорщині, Польщі зменшується кількість працездатного населення і вони поповнюють свої ресурси за допомогою українців, які мешкають на прикордонних з ними територіях, зі схожою ментальністю, поглядами. Тут вони вбивають двох зайців — кажуть, що приймають українських біженців та отримують людський ресурс. Україна у цьому випадку — у програшній ситуації. Бо ці люди у нас навчалися, країна надавала їм необхідне медичне забезпечення. А наші сусідні країни отримують готового фахівця, в якого треба мінімум вкладати. І проблема тут у тому, що українці просто масово покидатимуть свою державу, бо тут немає якихось ефективних економічних реформ.

 

«Вони створюють для себе такі місця, куди можна буде втекти»

 

Але у нас не лише пересічні українці порушують закон, а й ті, хто його пише…

Ярослав Макітра:

Так, і це вже ні для кого не таємниця. Подвійне громадянство українській владі, чиновників, депутатам потрібне для того, щоб за кордоном володіти елітним майном. Також, щоб у разі карного переслідування в Україні мати захист за кордоном, адже більшість теперішніх і колишніх чиновників мають громадянство тих країн, з якими в України немає договору про екстрадицію. Переважна більшість українського політичної еліти, а це грубо кажучи, 90 %, маючи подвійне громадянство, просто створює для себе такі місця, куди можна буде втекти.

Також у разі виявлення подвійного громадянства, справді можна втратити українське. Проте ніхто за це нікого не карає. І найгірше, що тема громадянства стала частиною політичної розправи над неугодними, всі пригадують історію з Саакашвілі. А от у Насірова, Коломойського, Розенблата, Новинського й інших хтось забрав українське громадянство? Ні. У нас є подвійні стандарти, коли одним можна все, а іншим — нічого.

Що тоді можна зробити?

Петро Олещук:

В Україні нікому не дозволене подвійне громадянство. Раніше були розмови про те, щоб заборонити подвійне громадянство українським чиновникам. Але це виходить якийсь парадокс: усім заборонено, а чиновникам заборонено подвійно. Таким чином ми просто декларуємо, що Закон України є необов’язковим до виконання. Тут проблема — у дієздатності українського законодавства: або воно дієве і під нього потрапляють усі, або у нас лише корупція та кругова порука. Потрібно нарешті почати виконувати Конституцію.

Ярослав Макітра:

Усі депутати, державні службовці та звичайні українці повинні мати лише одне громадянство — українське. І я вважаю, що їх потрібно дуже серйозно карати, якщо вони мають кілька громадянств — від звільнення з роботи, позбавлення депутатського мандату і до кримінальної відповідальності.