Юрій Соколов: Якби замість пам’ятників Шевченку ставили пам’ятники Майку Йогансену, то ми вже були б в Європі

Юрій Іванович Соколов – відомий львівський артмен, викладач львівських художніх ВУЗів, президент "7-ї львівської академії мистецтв і літератури імені Майка Йогансена". Людина, яка справила величезний вплив на розвиток львівського мистецтва.

Юрій Іванович Соколов – відомий львівський артмен, викладач львівських художніх ВУЗів, президент "7-ї львівської академії мистецтв і літератури імені Майка Йогансена". Людина, яка справила величезний вплив на розвиток львівського мистецтва.

Вас пов'язують з іменем Майка Йогансена. Чому?

Після декількох художніх проектів: "В центрі Європи", "Галерея "Червоні рури" та ще декількох... виникла ідея створити, вірніше не створити, а зафіксувати стан тусовки. І цей стан тусовки назвали "Сьома львівська академія мистецтв і літератури імені Майка Йогансена".

Чому Йогансена? Напевне, можна було б зробити і не такий поворот думки. Можливо – це екзотика, але й дуже фундаментальна річ.

І якщо б замість пам’ятників Шевченку ставили пам’ятники Майку Йогансену, то ми вже були б в Європі, були супер європейською країною. Не те, що я не поважаю Шевченка.

Що входило в побут Вашої мистецької тусовки?

Двадцять років тому була така виставка "Запрошення до дискусії". Це був початок перебудови і мені пощастило бути куратором цієї виставки, на якій було сто одинадцять художників: молоді, старі, аматори, суперлюди.

Я тоді викладав в Академії мистецтв, на кафедрі інтер’єру і мене запросили зробити цю виставку. І після того, як ця, навіть не виставка, а досить серйозна подія, відбулась, зникли такі поняття як "неформали" та "андеграунд". Хоча мені ще потрібно було років десять, щоб такий стан речей став дійсним.

Поміж тих 111-ти художників був, наприклад, Влодко Кауфман, відомий Влодко Кауфман, великий митець, геній сучасного мистецтва у Львові. Він тоді показував малюнки шаріковою ручкою, тоді ще не казали “кулькова”, а казали "шарікова", він малював яйця, курчат і теде.

Також тоді у Львові мешкав такий художник Василь Польовий, який був учасником першої виставки андеграундних художників Радянського Союзу, у якомусь 57 році.

Тому, коли ми кажемо графік, чи маляж – це просто професія, це не мистецтво. Це люди, які займаються майстерністю, я дуже поважаю таких майстрів, але до мистецтва вони не мають жодного стосунку.

А як Ви називаєте себе?

Я себе називаю артменом. Слово погане, не російське, не українське, але просто ми живем зараз в такому середовищі, де поняття "бізнесмен", "шоумен", вони зрозумілі людям і тенденція йде до того, що повинне бути поняття артмен.

Наприклад, Боря Бергер, він не художник, він артмен, він і куратор, і митець. Таке погане слово "митець". А в російсські мові є дуже цікавий погляд на поняття "художник". Коли ми вважаємо, що слово "художник" походить від слова "худо", воно дійсно так є. Але у російській мові поняття "худо" означало не "погано", а "не так", тобто, художник – людина, яка робить щось не так.

Малярі повторюють, а художники роблять не так. Але це все трохи банально, якби сучасне мистецтво базувалось на тому, що зроблено не так, то треба було всюди тоді робити не так. Мистецтво послуговує для того, щоб людина шукала себе, мистецтво – це поле, де шукати себе цікаво.

У свої 61 з гаком, я ще маю надію, що у мене будуть якісь нові друзі, для цього я, маючи чотирьохкімнатну квартиру і живучи з мамою, невісткою, жінкою, онуком, сином, засів собі у підвалі і будую галерею.

А що таке галерея? Це така ж частина квартири, помешкання. Кожна людина має що показати і повинна показувати. Якщо людині немає, що показати, то не людина. Вона тільки всмоктує, а повинна щось віддавати, спілкуватись і показувати.

Проживши життя я зрозумів, що не потрібно нічого боятись, не потрібно шукати мистецтвознавців, не потрібно шукати критиків, варто прислуховуватись до самого себе, до середовища, до людей, щось шукати, самому робити висновки і бути самим для себе, і мистецтвознавцем, і художником, і маляжем, і артменом, і куратором, і фотографом.

Чи повинен художник вміти малювати, якщо він є добрим куратором?

Особиста думка кожного художника, якщо він вважає, що треба грати на саксі, так як грав Чарлі Паркер і так само малювати, слава Богу, тебе будуть поважати.

Якщо ти хочеш, як китайський поет, який нічого не вмів, тільки дивився на квіти і говорив: "О, яка гарна квіточка!". Що значить "вміти"? Вміти – це багато раз повторяти одне і теж. Малювати – це те саме, що добре знати мову. Просто навчитись розмовляти, знати логіку, знати риторику і т.д.

Я цікавився, що ж таке творчість. Є багато книжок про це. Є таке поняття – фантазія. Фантазія – це технологія, її можна розвинути. І якщо окрім фантазії є ще й аналітичні можливості, то дуже цікаві результати можуть виходити.

Як ви ставитесь до всіх цих перфоменсів і чому прийшли сюди?

А це не перформенс, я ще нічого не бачив. А як ви розумієте поняття перфоменс? Дуже красивий перфоменс я бачив у Лодзі, коли митець підпалив собі волосся на голові і вибіг з галереї на вулицю. Інший перфоменс, непоганий також, коли митець розбивав велике дзеркало собі на голові.

А у Львові?

У Львові був дуже гарний перфоменс у галереї “Дзига”. Один поляк зробив різні цікаві прямокутники з чорнозему і під класичну музику він ходив і плечем розвалював все це.

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm