«Золоті» гектари: хто ділить землю у Брюховичах під Львовом?

У наш час, коли за кожен клаптик дорогоцінної землі під забудову власники готові битися, у Брюховицькому лісі, під Львовом, продовжують «ховати» 140 «золотих» гектарів. Доля цієї території, на якій колись знаходилася військова частина, й досі просто висить у повітрі. Земля для багатьох бажана, проте ніхто не наважиться її привласнити. Тим більше вона може приховувати боєприпаси ще з минулої війни. У Львові кивають на Київ, зокрема на Міністерство оборони, там – на Кабмін, який просто відмовчується. Причому роками. Тому й стоїть ця земелька покинутою, хоча й під пильним оком багатьох «небайдужих» до її долі.

Після чисельних інформаційних запитів та довгих блукань владними коридорами ми таки отримали дозвіл та попрямували у Брюховичі: на власні очі побачити «заміновану» територію колишньої військової частини. Також розпитати, яка доля чекає на ці землі у Брюховицькому лісі.

Про 86 руїн…

Наш екскурсовод – заступник начальника, головний інженер КЕМ м. Львова підполковник Назар Кульчицький розповів: «Тепер тут знаходиться «Військове містечко № 160», яке вивільнене з 2009 р. Зараз перебуває на обліку одного зі структурних підрозділів Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВу) м. Львова.

У володінні структури 86 будівель. Самій земельній ділянці площею 141,1 га, що знаходиться у державній власності, у  2012 році присвоїли відповідний кадастровий номер. Тепер територія чекає свого часу, коли за її долю нарешті візьметься Кабмін».

Хоча частина вже не чинна, проте територію таки охороняють і доступ стороннім сюди обмежений. За порядком цілодобово пильнують команда сторожових охоронців, яких загалом тут 20. Підпорядковані вони в/ч 1358, що знаходиться у смт Цвітоха Хмельницької області.

Адміністративна зона

На вході у містечко страж порядку ретельно випитує та занотовує дані про відвідувачів – і лише тоді відчиняє ворота і пропускає всередину. Тільки переступаємо «поріг» частини, як відразу опиняємось в адміністративній зоні. Увагу привертають міцні, однак покинуті австрійські будівлі. Недарма ж історія частини розпочалася ще століття тому – у 1914 році. Збереглись будівлі штабу, пожежної частини, казарми, їдальні, які зараз пустують.

Проте життя тут таки є. На відстані кількох десятків метрів, на території частини, мешкають люди. У двох затишних будинках живе 6 сімей військових. 

Підполковник Кульчицький запевняє: вони мешкають тут уже давно, вчасно сплачують за компослуги, тому їхнє перебування нічого МО не коштує.

«Заміновані землі»

Оглянувши житлову частину, прямуємо на «заміновані» землі, аби подивитися на будівлі колишніх складів. Колись заасфальтовані дороги, що виводили просто на склади, поросли мохом. Самі ж будівлі самотньо стоять у чагарниках. Вся територія заросла молодим сосновим лісом. Поміж дерев та моху проблискує австрійська колія. Свого часу вона слугувала транспортним вузлом для перевезення боєприпасів. Збереглися навіть громовідвідники, які колись захищали склади від блискавки.

Згадуємо, що територія може бути потенційно небезпечною. Та наш військовий екскурсовод заспокоює: «Ми спокійно з вами ходимо цією територією. Якби вона становила небезпеку – нас би сюди просто не пустили. Хоча якщо докопуватися у прямому розумінні – тут, напевно, можна знайти снаряди ще з часів Другої світової війни. Війська змінювалися: могли щось і «загубити».

Колись у цих складах знаходились сотні тисяч тонн боєприпасів. З 1914-го року тут весь час були військові склади. Тепер усе, що нагадує про ті часи закинуті та поруйновані часом будівлі і поодинокі залишки від ящиків. Серед небезпечних для здоров'я предметів – лише заржавілі цвяхи.

Пройшовшись територією, не помічаємо жодного охоронця, хоча вони б мали пильнувати «своє» майно всюди. Проте вглиб лісу вони навряд чи навідуються. На цій території хазяйнує лише вітер: зриває покрівлі недоруйнованих часом будівель, валить «брюховицькі» сосни, посвистує  у покинутих будівлях.

Тут ще збереглися і земляні вали, які мали захищати у випадку, якщо почнуть рватися боєприпаси. Адже, як пояснюють нам знавці, тут були закриті склади із боєприпасами та відкриті ділянки, де вони зберігалися.

Навіщо охороняти напівзруйновані будівлі?

Надивившись на поруйновані та заховані у чагарниках будівлі, все ж цікавимось: а навіщо ж їх охороняти?

«Ці будинки навіть такі розвалені варто охороняти, аби їх не розібрали по цеглинах та не здали частинами на металобрухт. Вони й такі є цінним майном: з певною балансовою вартістю. Також може знайтися багато охочих привласнити собі для будівництва декілька гектарів землі. А вона тут дорога», – продовжує Назар Кульчицький. 

У ймовірності такого розвитку подій переконуємось вже через кілька хвилин. Відразу ж біля огорожі з колючого дроту, яка позначає межі частини, під самісіньким лісом «росте» котеджне містечко. Санітарна зона вже не діє, тому хтось активно забудовує цю дорогу землю. 

Дорогоцінна земля

Та все ж виникає дилема. У Міністерстві оборони цю територію вважають баластом, якого там не проти у будь-який момент позбутися. Як нам пояснили у Регіональному медіа-центрі МО України – такого добра вистачає по всій Україні. Але долю ділянки вже роками вирішити не можуть. У Кабміні «губляться» всі пропозиції дати території нове життя.  Тим більше є потреба у землях для АТОвців.

Підполковник Назар Кульчицький пояснює: «Землі цієї території потребують рекультивації, аби їх можна було використовувати у майбутньому. Аби здійснити цю процедуру, МО має затратити на це відповідні кошти. Проте структура зараз має інші нагальні потреби, а ця земля стоїть та «їсти не просить». Буде проблема, тоді будуть і вирішувати. А зараз хто нею займатиметься, коли потрібно боронити державу?»

Тому кошти виділяють лише на утримання охорони. Вважають: це обійдеться дешевше, аніж майбутні можливі неприємності із розкраданням майна.

Можливий розподіл території

Та певні думки щодо використання цієї території все ж були і є. Особливо, коли виникла потреба у будівництві у наших реаліях житла для військових.

КЕВ м. Львова також звернувся у ЛОДА з клопотанням про дозвіл на поділ  земельної ділянки військового містечка на три частини. Зокрема, на вільні земельні ділянки від будівель під будівництво житла для військовослужбовців; земельну ділянку під житловий фонд, яка запланована для передачі комунальної власності разом із розташованим на ній земельним фондом; земельну ділянку під будівлями, які пропонуються на відчуження у встановленому законодавством порядку разом із розташованим на ній нерухомим військовим майном. Відповіді поки з чиновницьких кабінетів не отримали.

Також військове містечко включили у Перелік на відчуження згідно з розпорядженням КМУ від 2013 року. Тепер Кабмін, у якому вже роками зберігають документи, має вирішити долю частини.

На кінець екскурсії військові прогнозують: якщо землю продадуть разом із майном, новий власник зможе хазяйнувати тут на свій лад. Але військової частини тут точно не буде: мешканці елітних Брюхович не дозволять. 

Марія Волошин, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Погода, Новости, загрузка...
Завантаження...
RedTram