У Другу світову війну було втягнуто безпосередньо чи опосередковано понад 60 країн, які утворили два протилежні військові табори: антигітлерівська коаліція («союзники») та країни Осі.

Безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 мільйонів осіб. Супротивні держави кинули всі свої економічні, промислові та наукові можливості на вимоги фронту, стираючи різницю між цивільними та військовими ресурсами. Загальні людські втрати оцінюються від 50 до 85 мільйонів осіб.

Ми – українці, чия збройна боротьба за незалежність тривала ще довгих 15 років після описаних подій, маємо також пам’ятати, що із завершенням цього наймасштабнішого в історії людства глобального збройного конфлікту згасла надія наших єдинокровних братів із Далекого Сходу відновити Українську Далекосхідну Республіку, яка існувала в межах Зеленого Клину протягом 1917-1922 років.

До складу УДСР входили Амурщина, Приморщина з Усурійським краєм, Забайкальщина, Камчатка та «смуга відчуження» маньчжурської залізниці, що були переважно заселені українцями, які колонізували названі території, починаючи від середини ХІХ століття.

Всі державні інституції Української Далекосхідної Республіка з 1918 року містились у місті Владивосток, що слугував де-факто столицею Зеленого Клину.

Республіка мала свою Українську Далекосхідну Крайову Раду та Секретаріат, які представляли за законодавчу та виконавчу владу. На місцях владні повноваження УДСР контролювали десять Українських Окружних Рад. Гарантом безпеки держави було Українське Далекосхідне Військо, яке також було задіяне для допомоги у війні УНР проти московських більшовиків.

Крім владних структур в республіці існували українські кооперації, об’єднання, видавництва та гуртки, що займалися українською освітою, економікою і культурою.

Всі дії уряду були закріплені прийнятою у Владивостоці 30 травня 1919 року Конституцією українства Далекого Сходу. Вищим народним органом влади були Всеукраїнські з’їзди діячів і громадянства Далекого Сходу.

Весь час свого існування республіка орієнтувалась на об’єднання з Українською Народною Республікою в одну Велику Україну.

Протягом 1917-1920 років УДСР існувала як самопроголошена держава, а з 1920 до 1922 року — в межах автономії Далекосхідної Республіки.

10 листопада 1922 року Українська Далекосхідна Республіка була анексована російськими більшовиками, які окупували Зелений Клин та почали репресії проти українського населення.

Після ліквідації держави всі українські громадські установи переїхали в місто Харбін, що залишився на території Китаю. Там вони, залучившись підтримкою Японії, у 1935 році створили Українську Національну Колонію, де готували збройне повстання з метою відновлення Української Далекосхідної Республіки.

Колонією був створений Український Далекосхідний Уряд в екзилі та сформований власний батальйон «Далекосхідна Січ». Але через програш Японії у Другій світовій та окупації червоною армією у 1945 році Харбіна УНК була знищена, а план повстання, який готувала Організація Українських Націоналістів, не реалізований.

Після розпаду СССР та проголошення незалежності України, місцевими українцями було здійснено ще одну спробу відновити Українську Державу на Далекому Сході. 19 березня 1993 року у Владивостоці відбувся П’ятий Всеукраїнський Далекосхідний з’їзд, на якому було створено об’єднання «Зелений Клин» та обрано новий Секретаріат. З’їзд надіслав звернення до Президента Російської Федерації Бориса Єльцина та органів влади на місцях щодо визнання організації. Однак об’єднання не було зареєстроване і фактично не змогло розгорнути своєї діяльності.

Нині майже все українське населення колишньої Української Далекосхідної Республіки асимільоване та русифіковане. Офіційно відсоток українців на цій території зменшився з 60% в 1913 році до 2,8% у 2010. Останній український громадський діяч Анатолій Кріль, який спробував заснувати на Зеленому Клині українську церкву, був убитий москвинами 1 квітня 2004 року.

Але процес регенерації українців Зеленого Клину неминучий. Національна пам’ять не піддається асиміляції. Сьогодні немає жодного сумніву, що московсько-українська війна, розпочата кремлем у 2014-му році, завершиться повною реконкістою українських земель, розпадом московської імперії і визволенням українців Зеленого Клину від іноземного панування.

Не за горами той час, коли загартовані в боях вояки із берегів Дніпра помиють запорошені походом чоботи у теплих водах Тихого океану поблизу Владивостока!

Carthago delenda est, Ceterum censeo Carthaginem delendam esse