Моє обличчя, коли я чую про те, що «процес секуляризації завершився у ХІХ столітті і відтоді йде у зворотньому напрямку». Від кандидата історичних наук!

Але бог з нею з тією секуляризацією, дивує інше – навіть якщо в Україні це і так, то які підстави радіти зростанню кількості віруючих? Краще б кількість патентів на наукові відкриття тут так зростала… а так щось із зростанням кількості віруючих чомусь ситуація у жодній сфері соціального буття не поліпшилася, бо замість зростання тих, хто користується ременями безпеки, збільшується кількість тих, хто на торпеду чіпляє «іконки». Православні, епт….

Будуємо в Україні політичне православ‘я за російським зразком? З такими темпами незабаром і у нас попи почнуть освячувати ракети «Сатана», закликати стати на коліна перед світською владою, а у перспективі для вступу до університету чи працевлаштування треба буде отримати довідку, про систематичне відвідування богослужінь.

Кажуть, коли бог хоче когось покарати, він позбавляє розуму… здається всі ми чимось дуже його розгнівали. Але точно не недостатньою кількістю храмів чи іконок на торпедах автівок, припаркованих на пішоходних переходах. Такою побожності у нас як кошихів із крашанками на Великодень – хоч греблю гати…

І спеціально для особливо обдарованих – мені видається смішним не бог, яким би він чи вона не були, а людські уявленння про Бога. А намагання надати цим обмеженим, часом примітивним і навіть відверто ТУПОРИЛИМ уявленням про бога і духовність, якогось політичного звучання – викликають обурення і супротив. Не проти Бога, проти тих, хто намагається стягнути «сивого бороданя» з неба на землю та втягнути його у політичний процес. І це Європа у ХХІ столітті?

Мимоволі пригадуються слова Фройда про те, що кожен говорить про те, чого йому бракує, саме тому банкіри і політики так люблять розмірковувати про мораль і духовність. У нас останнім часом до банкірів і політиків долучилися ще й окремі «політологи» та «науковці», для яких «Секуляризація завершилася у ХІХ столітті». Алілуйя!